Постанова 4857 № 260/7098/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/7098/25 пров. № А/857/12818/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі № 260/7098/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, місце ухвалення судового рішення м. Ужгород Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїІванчулинець Д.В. дата складання повного тексту рішенняне зазначена ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі № 260/7098/25 позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задоволено повністю. Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у застосуванні у період із 01 лютого 2020 року по 20 серпня 2020 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період із 01 лютого 2020 року по 20 серпня 2020 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року із врахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ), які полягають у застосуванні у період із 21 серпня 2020 року по 01 серпня 2021 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період із 21 серпня 2020 року по 01 серпня 2021 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та 01 січня 2021 року із врахуванням раніше виплачених сум. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачі звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційних скарг зазначають, що судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На підтвердження доводів апеляційних скарг вказують, що відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», розміри грошового забезпечення військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України. Зазначають, що грошове забезпечення позивача нараховувалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, яка набрала чинності з 01.03.2018 року, та згідно з якою розрахунковою величиною для визначення посадових окладів і окладів за військовими (спеціальними) званнями є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01 січня 2018 року. При цьому відповідачі наголошують, що мінімальна заробітна плата або її частина після набрання чинності Законом №1774-VIII не може застосовуватися як розрахункова величина, а недоліки у примітках до додатків Постанови №704 не створюють правових підстав для іншого способу обчислення грошового забезпечення. Також, військова частина НОМЕР_2 вказує, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань позивачу у 2020 році не виплачувалась, тому рішення суду першої інстанції щодо перерахунку такої допомоги, входячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року є безпідставним та необґрунтованим. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційні скарги не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про розгляд апеляційних скарги сторони повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційних скарг до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю, однак у своїх мотивах досліджував питання виплати індексації грошового забезпечення, що не було предметом позову. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом на посадах офіцерського складу в органах Державної прикордонної служби України до 01 серпня 2021 року на умовах і в порядку, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, іншими нормативно-правовими актами та Контрактом про проходження військової служби. Останнім місцем його служби було ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ). Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 27 липня 2021 року № 178-ОС позивача було знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу з 01 серпня 2021 року, при цьому наказ не містив відомостей про повний склад та розмір грошового забезпечення, зокрема про посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки, доплати, премії, індексацію та інші виплати. З метою з`ясування фактичних розмірів грошового забезпечення на адресу відповідачів були направлені адвокатські запити щодо надання копій карток грошового забезпечення ОСОБА_1 . У липні 2025 року надійшли відповідні документи, з яких встановлено, що починаючи з березня 2018 року посадові оклади та оклади за військовими (спеціальними) званнями діючих військовослужбовців визначалися виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року в сумі 1762,00 грн. шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №

704. З архівних відомостей та особистих карток грошового забезпечення вбачається, що з лютого 2020 року та з січня 2021 року за посадою начальник відділу внутрішньої безпеки ОСОБА_1 було встановлено посадовий оклад у розмірі 7750,00 грн. та оклад за військовим званням «підполковник» у розмірі 1410,00 грн., які обчислені саме з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018. Позивач зазначає, що від визначених у такий спосіб посадового окладу та окладу за військовим званням упродовж 2020-2021 років здійснювалося нарахування та виплата як постійних, так і одноразових видів грошового забезпечення, зокрема надбавок, премій, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших виплат. Водночас з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 у частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 не відповідало актам вищої юридичної сили, зокрема Закону України № 294-ІХ та Закону України № 1082-ІХ, якими на відповідні роки було встановлено інший розмір прожиткового мінімуму як базового державного соціального стандарту. Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у такому випадку застосуванню підлягає норма нормативно-правового акта вищої юридичної сили, а отже пункт 4 Постанови № 704 мав застосовуватися в частині, що не суперечить зазначеним законам, із використанням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2020 та 01 січня 2021 року. Позивач, вважаючи що відповідачі з лютого 2020 року та з січня 2021 року були зобов`язані нараховувати та виплачувати грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх похідних виплат, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, на відповідні тарифні коефіцієнти, звернувся до суду із цим позовом. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі також Закон № 2011-XII), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII). Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу. Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Постанова № 704 набрала чинності з 01 березня 2018 року. Разом з тим, 24 лютого 2018 року набрала чинності Постанова №103, п. 6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, п. 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови № 103 і з цієї дати фактично відновлено дію п. 4 Постанови № 740 у первісній редакції, тобто розрахунковою величиною є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року). З огляду на вказане, підлягає застосуванню до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) положення п. 4 Постанови №704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою №

103. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) п. 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно указаного вище п. 6 Постанови №

103. Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704, у зв`язку з прийняттям Постанови № 103 не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями п. 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно п. 6 Постанови №

103. Кабінет Міністрів України Постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 "Про внесення змін до Постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704" виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 у новій редакції: "

1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №

704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. ". В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови №

704. При цьому, як вже було встановлено раніше, ще до прийняття зазначеної Постанови Кабінетом Міністрів України 28 жовтня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнав протиправним і нечинним п. 6 Постанови №

103. Відтак, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція п. 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно п. 6 Постанови №

103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті п. 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб. Аналогічна позиція щодо застосування указаних норм права у поєднанні з правовими наслідками, пов`язаними з прийняттям судом рішення у справі №826/6453/18, висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 420/6572/22. Суд апеляційної інстанції також підкреслює, що Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21 сформулював наступні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах: (1) з 01 січня 2020 року положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; (2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", в осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п. 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік); (3) встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням. Такий самий підхід Верховний Суд застосував також у справах № 120/8603/21-а (постанова від 31 серпня 2022 року), № 120/648/22-а (постанова від 16 листопада 2022 року), № 640/17686/21 (постанова від 04 січня 2023 року), № 440/1185/21 (постанова від 10 січня 2023 року), №380/5158/22 (постанова від 09 травня 2023 року), № 420/14380/21 (постанова від 12 липня 2023 року). З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням позивача з 01 лютого 2020 року по 01 серпня 2021 року повинен був визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020-2021 року (а не на 01 січня 2018 року). Крім того з тих самих мотивів обґрунтованими є доводи позивача щодо неправильного нарахування і інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) (розмір яких залежав від розміру грошового забезпечення). При цьому, колегія суддів звертає увагу, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань Військовою частиною НОМЕР_2 позивачу у 2020 році не виплачувалась, що підтверджується даними особистої картки грошового забезпечення позивача з січня 2020 по грудень 2020 року (а.с.13). Тому рішення суду першої інстанції щодо перерахунку такої допомоги, входячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року є помилковим, а відтак в цій частині підлягає зміні. Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю, однак у своїх мотивах досліджував питання виплати індексації грошового забезпечення, що не було предметом позову. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційних скарг зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини у справі, тому апеляційні скарги відповідачів підлягають частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміни в частині викладення мотивів про задоволення позовних вимог, а також в частині перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, входячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) задовольнити частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі № 260/7098/25 змінити в частині викладення мотивів про задоволення позовних вимог, урахувавши мотиви суду апеляційної інстанції, відображені у цій постанові. Змінити абзаци 2,3 резолютивної частини рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі № 260/7098/25, виклавши їх в редакції: «

2. Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у застосуванні у період із 01 лютого 2020 року по 20 серпня 2020 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення.

3. Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період із 01 лютого 2020 року по 20 серпня 2020 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року із врахуванням раніше виплачених сум». В іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі № 260/7098/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос