Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/2694/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/2694/25 пров. № А/857/41988/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року (суддя Валюх В.М., ухвалену в м. Луцьку) у справі № 140/2694/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії ,- ВСТАНОВИВ: Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2025, яке набрало законної сили, у цій справі позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, з 28.01.2022 до 25.02.2023 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 року №

704. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 28.01.2022 до 25.02.2023 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 року № 704, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №

44. В подальшому, 30.09.2025 до суду першої інстанції, у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, надійшла заява позивача про визнання протиправними дій, вчинених Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення суду у цій справі щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.02.2022 по 25.02.2023 без врахування розміру 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Дана заява мотивована тим, що при перерахунку грошового забезпечення позивача Військовою частиною НОМЕР_1 , всупереч рішенню суду у цій справі, застосувала прожитковий мінімум станом на 01.01.2022 в розмірі 2481,00грн, а не 50% мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2022, що становить 3250,00грн, а також прожитковий мінімум станом на 01.01.2023 в розмірі 2684,00грн, а не 50% мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2023, що становить 3350,00грн. Як наслідок, вважав, що остаточна сума, яка підлягає виплаті позивачу на виконання рішення суду у цій справі, за таким протиправним перерахунком склала 102448,94грн, тоді як за розрахунком представника позивача така сума повинна становити 191000,00грн. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії залишено без задоволення. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, її оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/2694/25 від 07 жовтня 2025 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №140/2694/25 щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.02.2022 по 25.02.2023 без врахування розміру 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року задовольнити. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розрахувати перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.02.2022 по 25.02.2023 року на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №140/2694/25 шляхом множення розміру 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №

704. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу ухвалу суду першої інстанції вважає законною та просить залишити її без змін. Оскільки клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, колегія суддів, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Частинами першою, шостою статті 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Як вже було зазначено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2025, яке набрало законної сили, у цій справі позов задоволено повністю, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 28.01.2022 до 25.02.2023 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44. З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного рішення суду, відповідач здійснив нарахування позивачу грошового забезпечення в сумі 102448,94грн (а.с.110), при цьому, під час здійснення розрахунку застосував саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року виплати, а не величину 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Як вбачається з матеріалів справи, що подану у порядку статті 383 КАС України заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду позивач обґрунтовує виключно тим, що Військова частину НОМЕР_1 , всупереч рішенню суду у цій справі, не застосувала величину 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року для розрахунку перерахунку усіх елементів грошового забезпечення позивача за період з 28.02.2022 по 25.02.2023, що свідчить про протиправність дій відповідача. Колегія суддів зазначає, що пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі Закон №1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Велика Палата Верховного Суду у пункті 88 постанови від 04.11.2020 у справі №200/9195/19-а дійшла висновку, що унаслідок уведених Законом №1774-VIII змін була змінена розрахункова величина з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися для обчислення всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також для обчислення інших платежів та санкцій. Відповідно до наведених вище положень Закону №1774-VIII законодавець, по-перше, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат як розрахункову величину мінімальну заробітну плату; по-друге, чітко передбачив, що для визначення таких виплат застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного календарного року (такі висновки щодо застосування норм права викладені у пункті 6.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 240/19227/21). Відтак, оскільки приписи пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VIII не втратили чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, то в цьому випадку не встановлено правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року (зазначена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 25.09.2025 у справі № 140/11638/24). Зважаючи на все наведене вище, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, виконуючи рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у цій справі, відповідач при здійсненні розрахунку правомірно застосував саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року виплати, як це передбачено пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII, а не величину 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Відтак, підстави для задоволення заяви про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду відсутні. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі №140/2694/25 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга Т. І. Шинкар