Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/15316/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/15316/25 Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович Суддя-доповідач: Томчук А.В. 16 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Томчука А.В. суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного агентства водних ресурсів України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Державного агентства водних ресурсів України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд", за участю третіх осіб: Державна екологічна інспекція Поліського округу, Міське комунальне підприємство "Бердичівводоканал" Бердичівської міської ради, Бердичівська міська рада Житомирської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясовита" про скасування дозволу, В С Т А Н О В И В : Державне агентство водних ресурсів України (далі - Держводагентство) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд", за участю третіх осіб: Державна екологічна інспекція Поліського округу, Міське комунальне підприємство "Бердичівводоканал" Бердичівської міської ради, Бердичівська міська рада Житомирської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясовита", в якому просило скасувати дозвіл на спеціальне водокористування від 27.07.2023 №114/ЖТ/49д-23, виданий ТОВ «Комплекс екологічних споруд». Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року в задоволенні позову Держводагентства відмовлено. Суд першої інстанції, встановивши наявність порушень умов спеціального водокористування з боку ТОВ «Комплекс екологічних споруд», дійшов висновку, що скасування дозволу є непропорційним заходом реагування, оскільки ТОВ «Комплекс екологічних споруд» є єдиним суб`єктом, що здійснює очищення стічних вод Бердичівської територіальної громади, а скасування дозволу призведе до неконтрольованого скидання неочищених стоків у річку Гнилоп`ять. Крім того, суд зазначив, що дозвіл видано одночасно для водокористування підземним водоносним горизонтом та для водовідведення, а порушення стосуються лише водовідведення, тоді як законодавство не передбачає часткового скасування дозволу. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Держводагентство подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити - скасувати дозвіл на спеціальне водокористування від 27.07.2023 №114/ЖТ/49д-23, виданий ТОВ «Комплекс екологічних споруд». В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції проігноровано імперативний характер частини 4 статті 55 Водного кодексу України, яка передбачає обов`язковий механізм реагування: встановлення порушення - винесення припису - надання строку для усунення - невиконання припису - звернення до суду - скасування дозволу. Апелянт вважає, що суд помилково надав пріоритет господарським інтересам над екологічними, тоді як охорона довкілля має безумовний пріоритет. Також апелянт посилається на судову практику у справах №120/13880/24, №120/13881/24, №400/12569/25, де зазначено, що захід реагування у виді скасування дозволу може бути вжитий як наслідок саме винних дій водокористувача. ТОВ «Комплекс екологічних споруд» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило щодо доводів та мотивів такої скарги та просило залишити оскаржуване судове рішення без змін. У відзиві зазначається, що частина 4 статті 55 Водного кодексу України передбачає лише право звернення до суду, а не автоматичне скасування дозволу; суд першої інстанції обґрунтовано застосував принцип пропорційності; скасування дозволу призведе до екологічної катастрофи, оскільки ТОВ «Комплекс екологічних споруд» є єдиним суб`єктом очищення стічних вод Бердичівської громади; вина саме ТОВ «Комплекс екологічних споруд» у перевищенні нормативів ГДС не доведена, оскільки через Випуск №1 здійснює скид також ДУ «Райківська виправна колонія №73». Інших заяв від учасників справи до суду не надходило. З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного. Приписами частин першої третьої статті 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 27.07.2023 року Держводагентством - ТОВ «Комплекс екологічних споруд» видано дозвіл №114/ЖТ/49д-23 на спеціальне водокористування та водовідведення, зокрема: для здійснення діяльності з водокористування підземним водоносним горизонтом, артсвердловина №2990(3) з продуктивністю 15,0 м3/годину у місті Бердичів Житомирської області; для здійснення діяльності з водовідведення - скид зворотних (стічних) вод підприємства, від населення, вторинних водокористувачів та дощових і талих вод з території м. Бердичів після очистки на очисних спорудах повної біологічної очистки потужністю 7811,0 тис. м3/рік у річку Гнилоп`ять, притоку річки Тетерів, район річки Дніпро у межах села Швайківка Бердичівського району Житомирської області. Дозвіл видано терміном до 27.07.2026 року. Згідно пункту 9 дозволу №114/ЖТ/49д-23 ТОВ «Комплекс екологічних споруд» зобов`язане забезпечити дотримання нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у річку Гнилоп`ять за показниками: БСК5 з 18,7 до 15,0 мг/дм3, ХСК з 128,9 до 80,0 мг/дм3 та азоту амонійного з 4,0 до 2,0 мг/дм3. Державною екологічною інспекцією Поліського округу в період з 05.06.2024 по 18.06.2024 проведено позапланову перевірку ТОВ «Комплекс екологічних споруд», за результатами якої складено акт перевірки №6 від 18.06.2024. Встановлено невиконання вимог п. 9 дозволу в частині забезпечення дотримання нормативів ГДС: БСК5 - результати досліджень 22,6 мг/дм3 (при нормативі до 15,0 мг/дм3), ХСК - 142 мг/дм3 (при нормативі до 80,0 мг/дм3), азоту амонійного - 8,4 мг/дм3 (при нормативі до 2,0 мг/дм3). За результатами перевірки ТОВ «Комплекс екологічних споруд» внесено припис №6 від 24.06.2024 про усунення виявлених порушень. Також 15.08.2024 ТОВ «КОМПЛЕКС ЕКОЛОГІЧНИХ СПОРУД» внесено претензію про відшкодування заподіяної державі шкоди в розмірі 875 809,81 грн. В період з 05.02.2025 по 18.02.2025 Державною екологічною інспекцією Поліського округу проведено повторну позапланову перевірку, за результатами якої складено акт перевірки №2 від 18.02.2025. Встановлено невиконання вимог пунктів 1, 2, 3 припису №6 від 24.06.2024. Результати дослідження стічних вод засвідчили перевищення: по азоту амонійному - в 13,9 рази, фосфатах - в 2,7 рази, по ХСК - в 1,6 рази, по БСК5 - в 2,2 рази, по завислим речовинам - в 1,3 рази. За результатами повторної перевірки 08.05.2025 внесено припис про припинення права ТОВ «Комплекс екологічних споруд» спеціального водокористування. Також 08.04.2025 внесено претензію про відшкодування заподіяної державі шкоди в розмірі 1 638 488,23 грн. Постановою №236-2.3 від 04.04.2025 керівника ТОВ «КОМПЛЕКС ЕКОЛОГІЧНИХ СПОРУД» притягнено до адміністративної відповідальності за статтею 188-5 КУпАП. ТОВ «Комплекс екологічних споруд» займає монопольне становище на ринку послуг централізованого водовідведення (очищення стічних вод) в межах Бердичівської територіальної громади (пункт 74 Зведеного переліку АМКУ згідно з розпорядженням від 28.11.2012 №874-р). МКП «Бердичівводоканал» не має власних очисних споруд. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Спірні правовідносини між сторонами регулюються нормами Водного кодексу України (далі - ВК України). За приписами статті 48 ВК України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Відповідно до частини 4 статті 55 ВК України «орган, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, звертається до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді скасування дозволу з підстав порушення умов спеціального водокористування та охорони вод, стосовно яких центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів, раніше було видано припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення». Аналіз наведеної норми свідчить, що законодавцем визначено чіткий механізм реагування на порушення умов спеціального водокористування, який передбачає послідовність дій: 1) встановлення порушення умов спеціального водокористування; 2) видання припису про усунення порушень із наданням достатнього часу для їх усунення; 3) невиконання припису; 4) звернення органу, що видав дозвіл, до адміністративного суду з позовом про скасування дозволу. Колегія суддів зазначає, що зі змісту частини 4 статті 55 ВК України вбачається, що за наявності всіх передбачених цією нормою умов - порушення умов спеціального водокористування, видання припису, надання достатнього часу для усунення порушень та невиконання припису - орган, що видав дозвіл, звертається до суду з позовом про скасування дозволу. Дана норма має імперативний характер щодо обов`язку органу звернутися до суду за наявності зазначених підстав. Матеріалами справи підтверджено та судом першої інстанції встановлено, що всі передбачені частиною 4 статті 55 ВК України умови для звернення до суду з позовом про скасування дозволу дотримані: ТОВ «Комплекс екологічних споруд» порушило умови дозволу №114/ЖТ/49д-23 в частині дотримання нормативів ГДС; Державною екологічною інспекцією Поліського округу видано припис №6 від 24.06.2024 про усунення порушень; ТОВ «Комплекс екологічних споруд» надано достатній час для усунення порушень (з 24.06.2024 по 05.02.2025 - понад 7 місяців); повторна перевірка (05.02.202518.02.2025) підтвердила невиконання припису та навіть погіршення показників - перевищення по азоту амонійному зросло до 13,9 рази. Суд першої інстанції, встановивши наявність усіх підстав для скасування дозволу, передбачених частиною 4 статті 55 ВК України, тим не менш відмовив у задоволенні позову, послався на принцип пропорційності та на те, що скасування дозволу призведе до негативних наслідків для територіальної громади, а також на неможливість часткового скасування дозволу. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. По-перше, частина 4 статті 55 ВК України є спеціальною нормою, яка визначає конкретний захід реагування - скасування дозволу - за наявності чітко визначених підстав. Законодавець, формулюючи цю норму, вже здійснив оцінку пропорційності, передбачивши поетапний механізм реагування: спочатку припис з наданням достатнього часу для усунення порушень, і лише у разі невиконання припису - звернення до суду про скасування дозволу. Таким чином, скасування дозволу є не першим, а останнім заходом реагування, якому передує надання водокористувачу можливості усунути порушення. По-друге, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Комплекс екологічних споруд» не лише не усунуло виявлені порушення протягом понад 7 місяців після видання припису, а й допустило суттєве погіршення показників: перевищення по азоту амонійному зросло з 4,2 рази (червень 2024) до 13,9 рази (лютий 2025). Це свідчить про систематичний характер порушень та відсутність реальних заходів з боку водокористувача щодо їх усунення. По-третє, відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля. Скидання забруднюючих речовин у річку Гнилоп`ять з перевищенням нормативів ГДС у 13,9 рази по азоту амонійному становить реальну загрозу екологічній безпеці та здоров`ю населення. Охорона довкілля є конституційним пріоритетом, який не може бути нівельований посиланням на господарські інтереси суб`єкта господарювання чи потреби територіальної громади. По-четверте, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову з мотивів непропорційності заходу реагування, фактично нівелював дію частини 4 статті 55 ВК України, створивши ситуацію, за якої водокористувач, що систематично порушує умови дозволу та не виконує приписи контролюючого органу, залишається безкарним. Такий підхід суперечить принципу верховенства права та підриває ефективність державного контролю у сфері охорони водних ресурсів. По-п`яте, щодо доводів суду першої інстанції про неможливість часткового скасування дозволу (оскільки дозвіл видано одночасно для водокористування та водовідведення), колегія суддів зазначає, що ця обставина не може бути підставою для відмови у застосуванні заходу реагування, прямо передбаченого законом. Саме ТОВ «Комплекс екологічних споруд» як водокористувач несе відповідальність за дотримання умов дозволу, і неможливість часткового скасування є наслідком конструкції дозвільного документа, а не підставою для звільнення від відповідальності за грубі порушення. Щодо доводів ТОВ «Комплекс екологічних споруд» у відзиві на апеляційну скаргу про відсутність вини у перевищенні нормативів ГДС у зв`язку зі скидом стічних вод ДУ «Райківська виправна колонія №73» через Випуск №1, колегія суддів зазначає наступне. Суд першої інстанції встановив, що результати вимірювань проводилися відповідно до Методики МВВ № 081/12-0106-03, затвердженої наказом Міністра охорони навколишнього природного середовища України від 30.06.2004 № 257, та КНД 211.1.0.009-94. Жодних доказів оскарження результатів перевірок чи дій посадових осіб контролюючого органу ТОВ «Комплекс екологічних споруд» суду не надано. Більше того, саме ТОВ «Комплекс екологічних споруд» як власник очисних споруд та утримувач дозволу на спеціальне водокористування несе відповідальність за якість стічних вод, що скидаються через Випуск №1 у річку Гнилоп`ять. Наявність іншого суб`єкта водовідведення, який скидає стічні води в каналізаційний колектор ТОВ «Комплекс екологічних споруд», не звільняє останнє від обов`язку забезпечити очищення всіх стічних вод, що проходять через його очисні споруди, до встановлених нормативів ГДС. Колегія суддів також враховує, що згідно з матеріалами справи внаслідок порушення ТОВ «Комплекс екологічних споруд» вимог природоохоронного законодавства державі заподіяна шкода у загальному розмірі 2 514 298,04 грн (875 809,81 грн за результатами перевірки 2024 року та 1 638 488,23 грн за результатами перевірки 2025 року), що свідчить про значний масштаб та систематичність порушень. Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 03.05.2023 у справі №826/1825/18 є нерелевантним, оскільки у цій справі, на відміну від справи, що розглядається, підстави для застосування заходів реагування не були підтверджені на день винесення судового рішення. У справі ж, що розглядається, наявність порушень та невиконання припису підтверджені належними доказами, які не були спростовані відповідачем. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема частину 4 статті 55 ВК України, що призвело до неправильного вирішення справи. За встановлених обставин - систематичного порушення умов дозволу на спеціальне водокористування, невиконання припису контролюючого органу протягом тривалого часу, суттєвого погіршення показників забруднення - скасування дозволу є єдиним передбаченим законом заходом реагування, який підлягає застосуванню. Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 2930 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001). Відповідно до частини другої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Беручи до уваги наведене, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема частину 4 статті 55 Водного кодексу України, що призвело до ухвалення незаконного рішення, рішення суду першої інстанції належить скасувати з прийняттям нової постанови про задоволення позову. Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки позивачем у справі є суб`єкт владних повноважень - Держводагентство, а відповідачем - юридична особа приватного права, розподіл судових витрат у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державного агентства водних ресурсів України задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов Державного агентства водних ресурсів України задовольнити. Скасувати дозвіл на спеціальне водокористування від 27.07.2023 №114/ЖТ/49д-23, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Комплекс екологічних споруд». Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами «а»«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 16 червня 2026 року Головуючий Томчук А.В. Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.