Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/28552/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28552/24 Головуючий І інстанції: Юхтенко Л.Р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 12.08.2025р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 12.09.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області та ГУ ПФУ в Сумській області, в якому, із урахуванням уточнень, просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Сумській області про відмову йому у перерахунку пенсії (на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2024р. у справі №420/29817/23) від 24.09.2024р. № 951070164000; - зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити йому з 21.07.2023р. пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 30.06.2023р. № 99, Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 17.07.2023р. №109, що видані Одеською митницею Держмитслужби, зарахувавши позивачу період роботи на посадах в органах державної митної служби України з 01.05.1995р. по 04.10.2017р. до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби; - визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Одеській області у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 30.06.2023р. №99, Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 17.07.2023р. №109, що видані Одеською митницею Держмитслужби, з зарахуванням позивачу періоду роботи на посадах в органах державної митної служби України з 01.05.1995р. по 04.10.2017р. до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, викладену у листі від 02.07.2024р. №19491- 17927/Б-02/8-1500/24; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області призначити йому з 21.07.2023р. пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 30.06.2023р. №99, Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 17.07.2023р. №109, що видані Одеською митницею Держмитслужби, зарахувавши позивачу період роботи на посадах в органах державної митної служби України з 01.05.1995р. по 04.10.2017р. до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, та виплатити її після призначення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має необхідний стаж державної служби та право на призначення пенсії державного службовця, однак відповідач безпідставно відмовив у її призначенні (перерахунку) з урахуванням поданих довідок про складові заробітної плати, внаслідок чого пенсію обчислено у заниженому розмірі. Позивач вважає такі дії протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення. Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Сумській області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 (на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2024р. у справі №420/29817/23) від 24.09.2024р. №951070164000. Зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області призначити ОСОБА_1 з 21.07.2023р. пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 30.06.2023р. №99, Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 17.07.2023р. №109, що видані Одеською митницею Держмитслужби, зарахувавши позивачу період роботи на посадах в органах державної митної служби України з 01.05.1995р. по 04.10.2017р. до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Сумській області 10.09.2025р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.08.2025р. та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2025р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Сумській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. 06.10.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. 07.10.2025р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідачів, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Позивач - ОСОБА_1 , відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , отримує пенсію за віком. 21.07.2023р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою встановленого зразка про перехід на пенсію за іншим Законом. 25.07.2023р. рішенням ГУ ПФУ в Сумській області №951070164000 відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію відповідно до вимог Закону України «Про державну службу», в зв`язку з відсутністю необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців та станом на 01.05.2016р. не займав посаду державної служби, крім того довідки про складові заробітної плати №109 від 17.07.2023р. та від 30.06.2023р. №99, видані Одеською митницею Держмитслужби не можливо взяти до розрахунку, адже вони не належать до зарплати державного службовця. Вказане рішення пенсійного органу оскаржено позивачем в судовому порядку. 29.02.2024р. рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/29817/23 ГУ ПФУ в Сумській області зобов`язано зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 час роботи на посадах в органах державної митної служби України з 01.05.1995р. по 04.10.2017п. Також, відповідача зобов`язано розглянути повторно заяву від 21.07.2023р. ОСОБА_1 про призначення пенсії державного службовця відповідно до п.12 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-ХІІ і ст.37 Закону України Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ з урахуванням висновків суду. Вказане рішення суду набрало законної сили 02.04.2024р. На виконання даного рішення суду 24.09.2024р. ГУ ПФУ в Сумській області прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії. З вказаного рішення вбачається, що на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії з 21.07.2023р. До стажу державної служби зараховано період роботи з 01.05.1995р. по 04.10.2017р. на посадах в органах державної митної служби України. Стаж становить 22 роки 5 місяців 4 дні. Однак, розмір пенсії обчислено без врахування довідок про складові заробітної плати Одеської митниці Держмитслужби від 17.07.2023р. №109 та від 30.06.2023р. №99, оскільки вони не належать до зарплати державного службовця. Розмір пенсії на виконання рішення обчислено з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26.03.2008р. №265. Розмір пенсії після перерахунку згідно з вказаним рішенням суду від 29.02.2024р. становить з 21.07.2023р. - 2093 грн. Отже, як зазначено відповідачем у рішенні, підстави для здійснення перерахунку пенсії позивачу із урахуванням вимог рішення суду від 29.02.2024р. у справі №420/29817/23, відсутні. Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ї інстанції виходив з часткової обґрунтованості і доведеності заявлених ОСОБА_1 позовних вимог і, відповідно, наявності підстав для їх часткового задоволення. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з нормою ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Так, принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII. За змістом п.2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016р. втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ , крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.п.10 і 12 цього розділу. Згідно з ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80% суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011р. -страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону №1058-IV. При цьому, зазначений вік визначається ст.26 вказаного Закону. Тобто, до 01.05.2016р. (тобто дати набрання чинності Законом №889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків та 60 років для жінок) та мають передбачений законом страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 01.05.2016р., відповідно до ст.90 Закону №889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється на підставі Закону №1058-IV. Разом з тим, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ. Згідно з п.10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. За правилами п.12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016р. певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016р. на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства, судова колегія доходить висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Отже, після 01.05.2016р. зберігають право на призначення пенсії державного службовця згідно зі ст.37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10,12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж. Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №822/524/18, а також у постанові Верховного Суду від 02.04.2020р. у справі №687/545/17. У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду. Як уже зазначалося судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент звернення із заявою про призначення пенсії на підставі Закону №889-VІІІ, досяг 60 річного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV. При цьому, стаж державної служби позивача, у даному випадку, становить - 22 роки 05 місяців 04 дні. Однак, рішенням ГУ ПФУ в Сумській області №951070164000 від 25.07.2023р. було відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію відповідно до Закону №889-VІІІ в зв`язку з відсутністю необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців та станом на 01.05.2016р. не займав посаду державної служби, крім того довідки про складові заробітної плати №109 від 17.07.2023р. та від 30.06.2023р. №99, видані Одеською митницею Держмитслужби не можливо взяти до розрахунку, оскільки вони не належать до зарплати державного службовця. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку. Так, 29.02.2024р. Одеський окружний адміністративний суд рішенням у справі №420/29817/23 зобов`язав ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 час роботи на посадах в органах державної митної служби України з 01.05.1995р. по 04.10.2017р. Також, суд зобов`язав ГУ ПФУ в Сумській області розглянути повторно заяву від 21.07.2023р. ОСОБА_1 про призначення пенсії державного службовця відповідно до п.12 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-ХІІ та ст.37 Закону №3723-ХІІ з урахуванням висновків суду. Однак, на виконання вказаного рішення суду 24.09.2024р. ГУ ПФУ в Сумській області прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії. З тексту вказаного рішення вбачається, що на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії з 21.07.2023р. При цьому, до стажу державної служби зараховано період роботи з 01.05.1995р. по 04.10.2017р. на посадах в органах державної митної служби, внаслідок чого стаж позивача почав становити 22 роки 5 місяців 4 дні. Разом із тим, розмір пенсії було обчислено без врахування довідок про складові заробітної плати Одеської митниці Державної митної служби України від 17.07.2023р. №109 та від 30.06.2023р. №99, оскільки вони не належать до зарплати державного службовця. А тому, враховуючи, що розмір пенсії після перерахунку згідно рішення суду від 29.02.2024р. становить з 21.07.2023р. - 2093 грн., підстави для здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із урахуванням вимог рішення суду у справі №420/29817/23, відсутні. На зазначених обставин відповідач наголошував і під час судового розгляду даної справи. Надаючи ж оцінку вказаним доводам ГУ ПФУ в Сумській області, колегія суддів звертає увагу, що згідно з п.п.4-6 «Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016р. №622), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60% суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), який включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 01.05.2016р. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на

60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в п.2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 01.05.2016р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 01.05.2016р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача (за посадою головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Ізмаїл»), з яких сплачені внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а тому такі довідки повинні бути враховані при розрахунку розміру пенсії позивача як державного службовця. Зазначений висновок суду узгоджується з п.1 ч.1 ст.41 Закону №1058-IV, відповідно до якого, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону. На момент звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 мав більше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до посад державних службовців, що підтверджується висновками судового рішення від 29.02.2024р. у справі №420/29817/23, однак не працював на посадах державної служби, а тому мав право відповідно до вимог Порядку №622 на призначення пенсії з заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Тобто, відповідач протиправно не врахував спірні довідки про складові заробітної плати від 17.07.2023р. №109 та від 30.06.2023р. №99. У свою чергу, надані позивачем довідки від 17.07.2023р. №109 та від 30.06.2023р. №99 за своїм змістом спрямовані саме для врахування при призначенні (перерахунку) пенсії та видані роботодавцем позивачу. Постановою Правління ПФУ від 17.01.2017р. №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» затверджені форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з п.п.10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII. Такими довідками є: про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Тобто, нормами чинного законодавства встановлено вимоги щодо необхідності подання довідок для призначення пенсії державного службовця та визначено їх форми. Зокрема, в додатку 1 Постанови №1-3 затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), а в додатку 2 - затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією). Аналізуючи викладене, колегія суддів зауважує, що ні Законом №889-VIII, ні Законом №3723-XII, ні Порядком №622 не передбачена можливість призначення пенсії державного службовця без урахування довідок про заробітну плату. Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, що пенсія позивачу має обчислюватися відповідно до довідок про складові заробітної плати від 17.07.2023р. №109 та від 30.06.2023р. №99, а також із врахуванням надбавок, премії тощо, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Жодного спростування встановлених обставин відповідачем під час розгляду справи наведено не було та відповідних доказів не надано. Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідачів, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено: 16.06.2026р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: М.П. Коваль В.О. Скрипченко