Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/6710/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/6710/24 Головуючий І інстанції: Біоносенко В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення суду - 11.09.2024р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 15.07.2024р. ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Миколаївській області, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 19.06.2024р. про відмову у перерахунку пенсії; - зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області призначити, нарахувати та виплатити їй пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» з 12.06.2024р., з урахуванням до загального стажу державної служби періоду роботи в органах місцевого самоврядування; - зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області врахувати довідки, видані Департаментом фінансів Миколаївської міської ради: від 06.06.2024р. №07.08-31 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи), від 06.06.2024р. №07.08-31 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, від 06.06.2024р. №07.08-31 про заробітну плату для обчислення пенсії, від 07.06.2024р. №07.08-31 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила про те, що вона скористалась своїм правом на переведення з одного виду пенсії (за віком згідно з Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», додавши до заяви довідки про складові заробітної плати для призначення. Однак, ГУ ПФУ в Миколаївській області не врахувало зазначені вище довідки та дійшло висновку про відмову у перерахунку пенсії за віком, чим позбавило її права на отримання пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу». Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року (ухвалене в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 19.06.2024р. №11220/03-16 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області призначити, нарахувати, та виплатити ОСОБА_1 з 12.06.2024р. пенсію за віком згідно зі ст.37 Закону України «Про державну службу» із зарахуванням до загального стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 01.02.2002р. по 06.12.2023р., та з врахуванням довідок, виданих Департаментом фінансів Миколаївської міської ради, а саме: №07.08-31 від 06.06.2024р. про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи), №07.08-31 від 06.06.2024р. про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, №07.08-31 від 06.06.2024р. про заробітну плату для обчислення пенсії, №07.08-31 від 07.06.2024р. про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211,20 грн. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 04.10.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.09.2024р. і прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення. 11.11.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Миколаївській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідачів, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 06.09.2017р. отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перебуваючи на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області. 12.06.2024р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу». 19.06.2024р. рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області №11220/03-16 позивачу відмовлено у переведенні пенсії за віком на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» та здійсненні перерахунку. Відмова обґрунтована тим, що оскільки позивач станом на 01.05.2016р. не перебувала на посаді державного службовця та має менше 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, право на переведення на пенсію за віком відповідно до положень Закону України «Про державну службу», відсутнє. При цьому, відповідач не врахував до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 з 01.02.2002р. по 06.12.2023р. в Миколаївській міській раді, так як посади, на яких працювала ОСОБА_1 не відносяться до категорії посад державних службовців, визначених ст.25 Закону «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України. Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом. Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ї інстанції виходив з обґрунтованості і доведеності заявлених позивачем позовних вимог і, відповідно, наявності підстав для їх задоволення. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з нормою ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Так, принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII. За змістом п.2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016р. втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ , крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.п.10 і 12 цього розділу. Згідно з ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80% суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011р. -страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону №1058-IV. При цьому, зазначений вік визначається ст.26 вказаного Закону. Тобто, до 01.05.2016р. (тобто дати набрання чинності Законом №889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків та 60 років для жінок) та мають передбачений законом страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Після 01.05.2016р., відповідно до ст.90 Закону №889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV. Разом з тим, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ. Згідно з п.10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. За правилами п.12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016р. певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016р. на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства, судова колегія доходить висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Отже, після 01.05.2016р. зберігають право на призначення пенсії державного службовця згідно зі ст.37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10,12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж. Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі № 822/524/18, а також у постанові Верховного Суду від 02.04.2020р. у справі №687/545/17. У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду. Як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, за ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001р. №2493-III, посади, за якими працювала позивачка в Миколаївській міській раді, віднесені категорій посад в органах місцевого самоврядування. Той факт, що посади, які обіймала позивачка за час роботи в органах місцевого самоврядування, відносяться до посад, визначених ст.14 Закону №2493-III підтверджується, зокрема, й тим, що їй присвоювалися ранги посадової особи місцевого самоврядування, що підтверджується записами у трудовій книжці від 14.02.1979р. серії НОМЕР_1 . Так, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII, за п.8 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону, обчислюється у порядку та на умовах, установлених чинним на той час законодавством. Згідно з п.2 «Порядку обчислення стажу державної служби» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994р. за №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст.14 Закону №2493-III, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Разом з тим, вказаний Порядок №283 втратив чинність у зв`язку із затвердженням 25.03.2016р. постановою Уряду №229 нового «Порядку обчислення стажу державної служби», відповідно до п.4 якого, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III. У п.4 ч.2 ст.46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III. Відповідно, час перебування на посадах у органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III, входить до стажу державної служби. Такої ж правової позиції дотримувався Верховний Суд у своїй постанові від 26.06.2018р. у справі №735/939/17 під час вирішення подібних спірних правовідносин. Таким чином, як вірно зауважив суд першої інстанції, період роботи позивача з 01.02.2002р. по 06.12.2023р. підлягає зарахуванню до стажу державної служби, який надає право на призначення пенсії. Разом із тим, згідно з п.п.4,5 та 6 «Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016р. №622), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60% суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), який включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 01.05.2016р. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на

60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в п.2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 01.05.2016р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 01.05.2016р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. Як зі змісту рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 19.06.2024р. №11220/03-16, так і наявних у даній справі письмових пояснень відповідача вбачається, що пенсійний орган не взяв до уваги надані позивачем довідки Департаменту фінансів Миколаївської міської ради. Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що відображені в довідках Департаменту фінансів Миколаївської міської ради види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача (за посадою головного спеціаліста), з яких були сплачені внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а тому такі довідки мають бути враховані при розрахунку розміру пенсії позивача як державного службовця. Зазначений висновок суду узгоджується з п.1 ч.1 ст.41 Закону №1058-IV, відповідно до якого, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону. На момент звернення 12.06.2024р. за призначенням пенсії позивач мала більше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до посад державних службовців, що підтверджується записами в трудовій книжці, однак не працювала на посадах державної служби, а тому мала право відповідно до Порядку №622 на призначення пенсії з заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Тобто, відповідач протиправно не врахував спірні довідки Департаменту фінансів Миколаївської міської ради. У свою чергу, надані ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії довідки за своїм змістом спрямовані саме для врахування при призначенні (перерахунку) пенсії та були видані роботодавцем позивачу. Постановою Правління ПФУ від 17.01.2017р. №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» затверджені форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з п.п.10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII. Такими довідками є: про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Тобто, нормами чинного законодавства встановлено вимоги щодо необхідності подання довідок для призначення пенсії державного службовця та визначено їх форми. Зокрема, в додатку 1 Постанови №1-3 затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), а в додатку 2 - затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією). Аналізуючи викладене, колегія суддів зауважує, що ні Законом №889-VIII, ні Законом №3723-XII, ні Порядком №622 не передбачена можливість призначення пенсії державного службовця без урахування довідок про заробітну плату. Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, що пенсія позивачу має обчислюватися відповідно до довідок Департаменту фінансів Миколаївської міської ради, а також з врахуванням надбавок, премії та інших виплат з яких фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Жодного спростування встановлених обставин відповідачем під час розгляду справи наведено не було та відповідних доказів не надано. Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідачів, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено: 19.05.2025р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: М.П. Коваль В.О. Скрипченко