Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/37271/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37271/25 Категорія: 112010200Головуючий у суді І інстанції: Андрухів В. В. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідачаСеменюка Г.В. суддів: Федусика А.Г. Шляхтицького О.І. розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі за позовом адвоката Меламеда Вадима, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в с т а н о в и В: У листопаді 2025 року адвокат Меламед Вадим, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі ГУ ПФУ в Херсонській області) в якому, з урахуванням остаточних уточнень від 05.12.2025 (вхід. від 08.12.2025), просив: - визнати протиправною бездіяльність щодо перебування громадянина ОСОБА_1 представника дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю у ситуації забороненої дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами; - зобов`язати вжити позитивні дії, а саме: 1) негайно припинити дискримінацію та утриматися від порушення принципу недискримінації; 2) вважати відповідно до постанові Верховного Суду від 09 грудня 2024 року у справі № 360/777/23, що «Виплату пенсії особам, які виїхали на постійне проживання за кордон, можливо здійснювати шляхом перерахування коштів на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. Відповідну заяву із зазначенням банківських реквізитів має право подати представник пенсіонера на підставі довіреності. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не передбачена»; 3) здійснювати виплату поточної пенсії на визначений банківський рахунок IBAN № НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ «ПриватБанк»; 4) розробити та впровадити заходи щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, зокрема позивача, у тому числі шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з профільними громадськими організаціями, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів Пенсійного фонду України; 5) встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили. В обґрунтування позовних вимог адвокат зазначив, що пенсійний орган не здійснив жодних дій щодо виплати ОСОБА_1 пенсії на відповідний банківський рахунок. Як указує адвокат, відповідач мотивував бездіяльність тим, що для виплати пенсії через поточні рахунки в банках пенсіонер має особисто подати заяву про виплату пенсії відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 (далі Порядок №1596). Адвокат зазначає, що через відсутність об`єктивних можливостей виконати вимоги Порядку №1596, пенсіонери, громадяни України, які постійно проживають в Ізраїлі, змушені подавати заяви про виплату пенсії на банківський рахунок через уповноважених адвокатів або осіб за довіреністю, або надсилати заяви з нотаріально засвідченим підписом, легалізованим апостилем в Ізраїлі. Водночас, територіальні органи Пенсійного фонду України відмовляються визнавати будь-які інші способи подання заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, окрім тих, що прямо передбачені зазначеним Порядком №1596. Подібна позиція органів Пенсійного фонду призводить до фактичного позбавлення цієї категорії громадян конституційного права на отримання пенсії. Внаслідок цього, громадяни України, представники дискримінованої групи, що бажають реалізувати своє право на отримання пенсії, на відміну від інших громадян України, змушені докладати значних зусиль, витрачати значний період часу та нести значні витрати, а саме звертатися до суду з позовами, вимагаючи визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність органів Пенсійного фонду, пов`язані з відмовою у виплаті пенсій на вказані пенсіонерами банківські рахунки. Тільки після отримання позитивних рішень, в межах процесу примусового виконання, органи Пенсійного фонду України починають виплачувати пенсію на визначені членами цієї групи громадян банківські рахунки. За таких умов, адвокат позивача вважає, що дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо припинення виплати пенсії та відмови у її виплаті на відповідний банківський рахунок призводять до порушення конституційного права пенсіонера, як представника дискримінованої групи, на отримання пенсії. У результаті, позивач, громадянин України, перебуває в значно гіршому становищі, змушений витрачати значні зусилля, час і кошти для отримання пенсії, що є порушенням прав через дискримінацію. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Херсонській області стосовно не виплати поточної пенсії ОСОБА_1 та недоотриманої пенсії з 29.09.2017 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) на визначений ним банківський рахунок IBAN № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк». Зобов`язав ГУ ПФУ в Херсонській області здійснювати виплату поточної пенсії ОСОБА_1 , в тому числі суму недоотриманої пенсії з 29.09.2017 (з дати першого звернення за призначенням пенсії), на визначений ним банківський рахунок IBAN № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк». У решті позову суд відмовив. Також, суд першої інстанції встановив судовий контроль за виконанням свого рішення, зобов`язавши ГУ ПФУ в Херсонській області подати до суду звіт про його виконання протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, представниця ГУ ПФУ в Херсонській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. У доводах апеляційної скарги представниця ГУ ПФУ в Херсонській області зазначає такі підстави. По-перше, виплату пенсії ОСОБА_1 було призупинено з 01.09.2020 у зв`язку із закінченням 17.07.2018 строку дії його паспорту громадянина України для виїзду за кордон, а також у зв`язку з відсутністю заяви про виплату пенсії, оскільки в матеріалах електронної пенсійної справи заява ОСОБА_1 про виплату пенсії на банківський рахунок була відсутня. По-друге, 01.09.2020 представником позивача на адресу ГУ ПФУ в Херсонській області було надіслано заяву від 27.08.2020 про виплату пенсії на банківський рахунок у Жовтневому відділенні РУ «Приватбанк», проте заява від 27.08.2020 не відповідала паспортним даним позивача. Згідно паспорту громадянина України для виїзду за кордон особа має тільки прізвище та ім`я, тоді як в заяві від 27.08.2020 про виплату пенсії на банківський рахунок вказано по-батькові. Оновленого паспорту громадянина України для виїзду за кордон до органів Пенсійного фонду України надано не було. По-третє, суд першої інстанції проігнорував той факт, що строк дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон закінчився ще 17.07.2018, будь-які відомості про продовження його терміну у пенсійного органу були відсутні. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон, строк дії якого закінчився, не може бути використаним як документ, що посвідчує громадянство України, особу заявника, її вік, місце проживання (реєстрації). По-четверте, судом першої інстанції при винесенні рішення не враховано той факт, що представником позивача до заяви про поновлення виплати пенсії подано посвідчення особи видане Державою Ізраїль, замість оновленого паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Посвідчення особи, яке видано Державою Ізраїль, копія якого надана до пенсійного органу разом із заявою про поновлення пенсії, посвідчує особу на території Держави Ізраїль та не є посвідченням особи у розумінні пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про громадянство України», а тому не може бути взято до уваги ГУ ПФУ в Херсонській області. По-п`яте, жодним нормативним документом не передбачено звернення за поновленням виплати пенсії до територіального органу Пенсійного фонду через довірену особу. Тобто, представниця ГУ ПФУ в Херсонській області вважає, що за поновленням виплати пенсії позивач має звернутися особисто, а не через адвоката. Адвокат Меламед Вадим, діючи в інтересах ОСОБА_1 , скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, зазначає, що вона не спростовує висновки суду першої інстанції, а тому просить залишити її без задоволення. Мотиви відзиву зводяться до позиції суду першої інстанції про задоволення позову. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справу судом апеляційної інстанції розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, який на даний час проживає в Державі Ізраїль. 29.09.2017 ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Меламеда Вадима, звернувся із заявою до пенсійного органу про призначення пенсії за віком. Генічеський ОУПФУ Херсонської області (правонаступником якого є ГУ ПФУ в Херсонській області) своїм листом за №2270/02 від 04.10.2017 відмовив у призначенні пенсії з посиланням на порушення заявником порядку звернення з відповідною заявою, встановленого Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за №1566/11846 (зі змінами) (далі Порядок №22-1). Зокрема, пенсійний орган зазначив, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон не є документом, передбаченим пунктом 2.9 Порядку №22-1, а лише дає право на виїзд з України та в`їзд на її територію та посвідчує громадянина України під час перебування за межами України. Також, зазначено про необхідність надати до пенсійного органу оригінали документів. У подальшому, Генічеським ОУПФУ прийнято рішення за №30 від 30.10.2017, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та у даному рішенні зазначено, що рішення про призначення пенсії може бути прийнято відповідним управлінням Фонду у районі, місті, районі у місті за місцем проживання (реєстрації) заявника в Україні та за умови особистого звернення заявника або його уповноваженого представника та надання заяви установленої форми разом з документами, необхідними для призначення пенсії. 30.11.2017 ОСОБА_1 , через свого представника, повторно звернувся із заявою до пенсійного органу про призначення пенсії за віком. Однак, Генічеський ОУПФУ листом від 11.12.2017 за №3907/02 знову відмовив у призначенні пенсії з аналогічних підстав, зазначених у попередньому листі. Не погоджуючись із зазначеними відмовами ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом. За результатом розгляду позову, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 по справі за №821/862/18 зобов`язано пенсійний орган розглянути заяви з прийняттям за результатами їх розгляду відповідного рішення з урахуванням висновків суду. 11.12.2018 представником ОСОБА_1 було надіслано до відповідача вимогу про добровільне виконання наведеного судового рішення. Проте, відповідач своїм листом від 20.12.2018 за №13185/03-01 повідомив про те, що рішення апеляційного суду виконано. За результатами розгляду заяв про призначення пенсії від 29.09.2017 та 30.11.2017 ГУ ПФУ в Херсонській області дійшло висновку, що ОСОБА_1 порушив порядок звернення до органу ПФУ із відповідною заявою, а саме: не дотримано вимоги приписів статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Порядку №22-1. Наявність порушень пояснювалося тим, що документ, який посвідчує особу заявника, не відповідає Порядку №22-1; надані копії документів, необхідних для призначення пенсії, не завірені належним чином; не надано документів уповноваженого органу РФ на підтвердження того, що заявнику не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території АР Крим та м. Севастополя. Листом від 20.12.2018 за № 3090/02-04 ГУ ПФУ в Херсонській області повідомило ОСОБА_1 про відмову в призначенні пенсії з аналогічних підстав, зазначеним в листі від 20.12.2018 за №13185/03-01. Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком, ОСОБА_1 знову звернувся до суду за захистом своїх прав з відповідним позовом. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 по справі за №540/1094/19, яке набрало законної сили згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019, визнано протиправними та скасовані рішення ГУ ПФУ в Херсонській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , яка викладена у листах відповідача від 20.12.2018 за №13185/03-01, №3090/02-04. Зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області розглянути по суті заяви ОСОБА_1 від 29.09.2017 та від 30.11.2017 про призначення пенсії, з перевіркою наявності у ОСОБА_1 права на її призначення та виплату, з прийняттям за результатами розгляду відповідного рішення з урахуванням висновків суду. На виконання зазначеного судового рішення, пенсійний орган розглянув заяви позивача від 29.09.2017 та від 30.11.2017 та своїм листом від 28.01.2020 №322/03-04 повідомив ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії за віком. Указана відмова мотивована тим, що звернення за призначенням пенсії за заявою від 29.09.2017 здійснено з порушенням вимог Порядку №22-1, а саме: копії поданих документів нотаріально не завірені належним чином (надано копії з нотаріально посвідчених документів, замість безпосередньо нотаріально засвідчених копій) та відсутній паспорт громадянина України. За заявою від 30.11.2017 відсутній необхідний страховий стаж 15 років, а саме: в трудовій книжці є запис про службу в лавах ВМФ СРСР з 1975р. по 1990р., підстава військовий квиток НОМЕР_2 , однак в трудовій книжці відсутнє посилання на дату військового квитка та відсутні дата призову та звільнення зі служби, у зв`язку з чим підстав для зарахування зазначеного періоду при обчисленні страхового стажу немає. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020 по справі №540/625/20 визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Херсонській області про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» громадянину ОСОБА_1 , оформлене листом від 28.01.2020 № 322/03-04. Зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 29.09.2017 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірах відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Листом від 11.08.2020 ГУ ПФУ в Херсонській області повідомило представника позивача, що ОСОБА_1 призначено пенсію з 29.09.2017 та призупинено виплату пенсії з 01.09.2020, у зв`язку із закінченням 17.07.2018 строку дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон до надання діючого паспорту. Також зазначено про необхідність привести у відповідність заяву про відкриття банківського рахунку, відкритого у Жовтневому відділенні РУ «Приватбанк» для отримання пенсійних коштів, для виплати пенсії через установи уповноважених банків необхідно відкрити поточний рахунок. Заяву про відкриття банківського рахунку в міжнародному форматі потрібно надіслати на адресу: АДРЕСА_1 . 27.08.2020 представником ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Херсонській області подано заяву, в якій вказано про відсутність діючого паспорта та зазначено про те, що жодним нормативним актом пенсійний орган не уповноважено перевіряти термін дії паспорту громадянина України, тим паче припиняти виплату призначеної пенсії. До заяви додано оригінал заяви ОСОБА_1 про перерахування пенсії на банківський рахунок в міжнародному форматі. Листом від 14.09.2020 ГУ ПФУ в Херсонській області повідомило представника позивача, що заява ОСОБА_1 про виплату пенсії від 27.08.2020 надіслана без дотримання вимог Порядку №1596 (не проведена ідентифікація особи ні банком, ні органами Пенсійного фонду України), тому підстави для врахування її в роботі відсутні. Крім того, в заяві про виплату пенсії в графі реквізити вказані дані посвідки, виданої Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль. Зазначена посвідка посвідчує особу на території Держави Ізраїль та не є документом, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України згідно із п.1 ч.1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». 25.05.2021 представником ОСОБА_1 на адресу ГУ ПФУ в Херсонській області направлено електронне звернення від 25.05.2021 №ВЕБ-21001-Ф-С-21-047822 щодо виплати пенсії на банківський рахунок ОСОБА_1 відкритий в АТ КБ «ПриватБанк». До звернення долучено заяву від 13.11.2021 про поновлення виплати пенсії із зазначенням відповідних реквізитів. Листом від 03.06.2021 ГУ ПФУ в Херсонській області повідомило представника позивача, оскільки заява від 13.11.2020 надіслана без дотримання вищевказаних вимог Порядку №1596 (не проведена ідентифікація особи ні банком, ні органами Пенсійного фонду України) підстави для врахування її в роботі відсутні. Також в заяві вказані дані посвідчення, яке видане МВС Держави Ізраїль. Додатково повідомлено, що Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», який набрав чинності 06.12.2012, визначено назви та види документів, які, зокрема, посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Посвідчення особи, яке видано Державою Ізраїль, копія якого надана до ГУ ПФУ в Херсонській області разом із заявою про поновлення пенсії, посвідчує особу на території Держави Ізраїль та не є посвідченням особи у розумінні пункту 1 частини 1 статті 13 указаного Закону. Виплата пенсії буде здійснена після надання до ГУ ПФУ в Херсонській області діючого паспорту та заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, яка буде відповідати вимогам Порядку №1596. Вирішуючи спір та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» містить вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду України. І така підстава як закінчення строку дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон у Законі відсутня. Також, суд першої інстанції, керуючись усталеною практикою Верховного Суду, дійшов висновку, що позивач має право на виплату пенсії, в тому числі і суми недоотриманої пенсії, на банківський рахунок, відкритий в АТ КБ «Приватбанк», а тому відповідач зобов`язаний здійснити виплату пенсії, в тому числі суму недоотриманої пенсії, на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою, поданою представником позивача. Такі висновки суду побудовані на тому, що 27.08.2020 (повторно 25.05.2021) представник позивача направив відповідачу апостильовану та нотаріально завірену особисту заяву позивача про поновлення виплати пенсії на поточний банківський рахунок. При цьому, суд указав, що врегульований на законодавчому рівні порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті покладає на банк відповідальність за достовірність даних, внесених уповноваженим працівником банку до заяви про виплату пенсії щодо проведення у повному обсязі ідентифікації одержувача під час відкриття рахунку. До того ж, суд першої інстанції, керуючись частиною 1 статті 382 КАС України, враховуючи категорію справи, встановив судовий контроль за виконанням свого рішення, шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Херсонській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Частина 1 статті 308 КАС України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ураховуючи зміст апеляційної скарги, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в межах її доводів та вимог. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Крім того, суд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною 5 статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) та іншими нормативно-правовими актами. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Довічна пенсія (ануїтет) - пенсійна виплата за рахунок коштів, що обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи, а у випадках, передбачених законом, - на індивідуальному пенсійному рахунку учасника недержавного пенсійного фонду, сума та порядок виплати якої визначаються в договорі страхування довічної пенсії, укладеному із страховою організацією, що сплачується особі після досягнення нею пенсійного віку, передбаченого цим Законом, або членам її сім`ї чи спадкоємцям у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до частини 1 цієї статті, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей. Частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. Виходячи з наведених законодавчих норм особа, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України. Таким чином, виходячи з правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Херсонській області, вважає можливим їх узагальнити та розділити наступним чином. Перший довід це законність, на думку пенсійного органу, призупинення виплати пенсії з підстав того, що 17.07.2018 закінчився строк дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон, виданого на ім`я ОСОБА_1 . Другий довід полягає у тому, що за поновленням виплати пенсії позивач має звернутися особисто, а не через адвоката. Оцінюючи перший довід апеляції, колегія суддів виходить з такого. Підстави припинення та поновлення виплати пенсії врегульовано статтею 49 Закону №1058-IV. За правилами частини 1 зазначеної статті, в редакції, яка була чинною на момент призупинення виплати пенсії (01.09.2020), виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Аналіз викладеної норми Закону №1058-IV свідчить, що виплата пенсії припиняється лише на підставі відповідного рішення територіальних органів Пенсійного фонду або суду. Водночас, перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії лише у випадках, прямо передбачених законом. Як свідчать обставини справи, пенсійний орган призупинив виплату пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку із закінченням строку дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Дана підстава не передбачена жодним Законом у тому числі і Законом №1058-IV. Отже, призупиняючи виплату пенсії ОСОБА_1 , ГУ ПФУ в Херсонській області діяло не на підставі та не в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України. За таких умов, суд апеляційної інстанції відхиляє відповідний довід пенсійного органу щодо законності призупинення виплати позивачу пенсії. З приводу доводу апеляції щодо надання до заяви про поновлення виплати пенсії посвідчення видане Державою Ізраїль на ім`я ОСОБА_1 , замість оновленого паспорту громадянина України для виїзду за кордон, колегія суддів указує таке. Надання указаного посвідчення стало наслідком протиправних дій пенсійного органу щодо призупинення виплати пенсії позивачу. Головним спірним питанням у межах даної справи є законність дій пенсійного органу щодо призупинення виплати пенсії, а також її невиплати на визначений позивачем банківський рахунок. Тому, колегія суддів вважає, що надане пенсійному органу посвідчення видане Державою Ізраїль на ім`я ОСОБА_1 не впливає на правильність вирішення даної справи. Щодо виплати пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, колегія суддів виходить з такого. Порядок №1596 визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв`язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду України) та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках. Згідно з пунктом 3 Порядку № 1596 виплата і доставка пенсій та грошової допомоги здійснюється уповноваженими банками на умовах, визначених цим Порядком, та на підставі договорів, що укладаються: […] між уповноваженими банками, Пенсійним фондом України та органами Пенсійного фонду України. Пунктами 4 і 6 Порядку № 1596, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України через вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків). Допомога на поховання, сума пенсії, грошової допомоги, недоотримана у зв`язку із смертю одержувача, пенсія, грошова допомога в разі виїзду одержувача на постійне місце проживання за кордон та у випадках, що потребують термінових виплат, виплачуються органами Пенсійного фонду України, органами соціального захисту населення шляхом зарахування на поточний рахунок одержувача (особи, яка має право на отримання виплат у зв`язку із його смертю) в уповноваженому банку. Одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка. Згідно з пунктами 8-9 Порядку № 1596 поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті. Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін. Відповідно до пункту 10 Порядку № 1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку. Заява приймається за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з`ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку. Таким чином, слід погодитись з висновками суду першої інстанції, що підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії (бланк якої є Додатком № 1 до Порядку №1596), яка може бути подана пенсійному органу, відповідно до пункту 10 Порядку № 1596, двома шляхами, а саме: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду; або від установи уповноваженого банку. Згідно матеріалів справи судом встановлено, що виплата пенсії була припинена відповідачем з 01.09.2020. 27.08.2020 (повторно 25.05.2021) представник позивача направив пенсійному органу апостильовану та нотаріально завірену особисту заяву позивача про поновлення виплати пенсії на поточний банківський рахунок. Тобто, у цьому випадку волевиявлення позивача щодо виплати пенсії на відкритий ним поточний рахунок в уповноваженому банку оформлено письмово, подано через представника позивача, що не суперечить жодній нормі чинного законодавства. Врегульований на законодавчому рівні порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті покладає на банк відповідальність за достовірність даних, внесених уповноваженим працівником банку до заяви про виплату пенсії щодо проведення у повному обсязі ідентифікації одержувача під час відкриття рахунку. При цьому, відповідно до абз. 6 п. 10 Порядку № 1596 уповноважений банк може відмовити у відкритті поточного рахунка одержувачу з підстав, визначених законодавством та/або нормативно-правовими актами Національного банку, або у разі надання не в повному обсязі та/або недостовірної інформації чи документів, що містять недостовірну/неправдиву інформацію, та/або будь-яких інших відомостей, необхідних уповноваженому банку для відкриття поточного рахунка згідно з вимогами законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, про що повідомляє відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення із зазначенням причин відмови у відкритті рахунка для інформування одержувача або подання відсутньої/уточнювальної інформації, відсутніх відомостей та/або документів. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на виплату пенсії, в тому числі і суми недоотриманої пенсії, на банківський рахунок, відкритий в АТ КБ «Приватбанк», а тому ГУ ПФУ в Херсонській області зобов`язано здійснити виплату пенсії, в тому числі суму недоотриманої пенсії, на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою, поданою представником позивача. Переходячи до доводів апеляційної скарги щодо необхідності особистого подання заяви пенсіонером про поновлення виплати пенсії, а не представником, колегія суддів виходить з такого. Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Частиною 5 статті 45 цього Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком № 22-1. Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії. Стаття 59 Конституції України передбачає, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Отже, чинні норми законодавства містять положення, що дозволяють звернення пенсіонера з заявою про поновлення, перерахунок виплати пенсій не особисто, а через представника. Суд зазначає, що під особистим зверненням пенсіонера, слід розуміти особисте підписання пенсіонером заяви про виплату пенсії, а не фізичне переміщення цієї особистої заяви пенсіонера до приймальні відповідача. Колегія суддів зазначає, що у такому разі зазначені тлумачення норм права звужують право позивача на пенсію у порівнянні з нормами, викладеними у спеціальному Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що має вищу юридичну силу. Так, ураховуючи принцип свободи договору, вимоги статті 19 Конституції України, статей 202-204, частини четвертої статті 209, статті 237- 239, 244-245 Цивільного Кодексу України, Порядку № 22-1, можливість визначену законодавством у подачі заяви як особисто позивачем, так і його особистої заяви уповноваженим представником, відсутність у Порядку № 22-1 прямої заборони вчинення таких дій, представник позивача, як адвокат, мав право подати від імені позивача заяву. Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі №757/12134/14-а. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що надала відповідь на усі ключові доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Херсонській області. Указані доводи не свідчать про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні даної справи. Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку. Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі за позовом адвоката Меламеда Вадима, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач Г.В. Семенюк Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький