Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/29897/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/29897/25 Категорія: 106000000Головуючий у суді І інстанції: Радчук А. А. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідачаСеменюка Г.В. суддів: Федусика А.Г. Шляхтицького О.І. розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у справі за позовом адвокатки Отрох Алли Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії в с т а н о в и В: У вересні 2025 року адвокатка Отрох А. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду першої інстанції з позовом до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність щодо невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток; - зобов`язати здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 83 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168), та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Обґрунтовуючи позовні вимоги адвокатка зазначила, що її довіритель проходив службу в НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ). Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України від березня 2025 року ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за 20 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 20 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік, за 15 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік та грошову компенсацію за 28 невикористаних календарних днів додаткової відпустки за 2024-2025 роки як учаснику бойових дій. Однак, відповідач не включив до складу грошового забезпечення додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, при обчисленні грошової компенсації за щорічну невикористану основну та додаткову відпустки. Адвокатка вважає, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а тому має входити до складу грошового забезпечення її довірителя (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року позов задоволено. Суд визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток. Зобов`язав НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 83 дні, обчисливши її суму, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої Постановою №168, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, представник НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Мотиви апеляційної скарги полягають у тому, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558 (далі Інструкція №558) розкриває і реалізує порядок нарахування і виплати військовослужбовцям компенсації за невикористані відпустки. Відповідно до абзацу 3 пункту 6 глави 8 розділу V цієї Інструкції №558 грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. У свою чергу, місячне грошове забезпечення складається із основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням) та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія). Пунктом 11 Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 36, який втратив чинність 05 вересня 2023 року (далі Порядок №36), та пунктом 14 Особливостей виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 726 (далі Особливості), визначено, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців. Міністерство внутрішніх справ, користуючись правом, наданим частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пунктом 3 Постанови № 704, пунктом 2-1 Постанови № 168, віднесло додаткову грошову винагороду до одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України, чітко визначивши Інструкцією №558, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки провадиться виходячи з місячного грошового забезпечення, до якого не входять одноразові додаткові види грошового забезпечення, в тому числі додаткова грошова винагорода. Адвокатка Отрох А. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У відзиві адвокатка указує на те, що за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану. Підпункт 6 пункту 8 розділу V Інструкції №558 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації. Крім того, на думку адвокатки, додаткова винагорода, передбачена Постановою №168 виплачувалася позивачу щомісяця за його останньою займаною штатною посадою. Отже, для позивача вона була щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, яке мало бути включено до складу грошового забезпечення (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір грошової компенсації за всі невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової). Не включення її відповідачем до складу такого грошового забезпечення призвело до нарахування та виплати позивачу такої грошової компенсації в меншому розмірі та до порушення його прав на належне грошове забезпечення. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справу судом апеляційної інстанції розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що, відповідно до копії військового квитка, ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ). Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України від березня 2025 року про виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби. У наказі про виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, серед іншого, визначено, виплатити грошову компенсацію: за 20 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік; за 20 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік; за 15 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік; за 28 невикористаних календарних днів додаткової відпустки як особі з інвалідністю внаслідок війни за 2024-2025 роки. Представниця позивача звернулась до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України з адвокатським запитом від 19.06.2025, в якому просила: надати довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби у НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (з 01.2022 по 10.2022, з 04.2024 по 03.2025), з урахуванням відомостей про нарахування додаткової винагороди; надати інформацію чи було враховано додаткову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки; надати інформацію про період який взято було для обрахування розміру місячного грошового забезпечення для визначення одноденного розміру грошового забезпечення при розрахунку компенсації за невикористані відпустки у 2022-2025. У відповідь на адвокатський запит відповідач супровідним листом від 25.06.2025 скерував на адресу представниці позивача інформаційну довідку про склад місячного грошового забезпечення, з якого позивачу було розраховано компенсацію за невикористані дні відпустки та архівні відомості на грошове забезпечення. Відповідно до архівних відомостей щодо нарахованого грошового забезпечення, ОСОБА_1 отримував додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №168, під час проходження військової служби у загоні, а саме: березень листопад 2022 року; лютий квітень 2023 року; травень грудень 2024 року; січень лютий 2025 року. Відповідно до довідки від 26.06.2025 №397 додаткова грошова винагорода при обрахунку грошової компенсації за невикористані основні та додаткові відпустки за 2022-2025 роки не врахована. Крім того, у листі НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 28.06.2025, наданого на адвокатський запит адвокатки Отрох А. В, указано, що виплати додаткової винагороди військовослужбовцям / Державної прикордонної служби України, за період з вересня 2023 року по теперішній час, здійснюються у відповідності до Особливостей. Відповідно до абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Особливостей додаткова винагорода на період воєнного стану виплачується у розмірі 30 000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів Держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань. Пунктом 14 Особливостей встановлено, що винагороди, визначені пунктом цих Особливостей, є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення. Виплата грошової компенсації за невикористані щорічні та додаткові дні відпустки, обчислювалась виходячи із розміру місячного грошового забезпечення на момент звільнення з військової служби, відповідно до вимог підпункту б пункту 8 розділу V Інструкції №558. У свою чергу, відповідно до пункту 2 розділу 1 Інструкції №558, встановлено, що місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням) та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія). Тому, виплату вищезазначеної грошової компенсації було проведено у відповідності до вимог керівних документів під час виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням з військової служби. Вважаючи протиправну бездіяльність відповідача щодо не врахування додаткової грошової винагороди при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, керуючись правовими висновками Верховного Суду, виходив із того, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що виплачувалася позивачу до дня його звільнення, а тому вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсацій як за основну так і невикористану додаткову відпустки. При цьому, суд першої інстанції указав, що аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у подібних правовідносинах (постанова від 20.08.2024 по справі №420/693/23, постанова від 20.12.2024 по справі №240/21650/23). Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оцінюючи доводи апеляційної скарги у контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне. Частинами першою, третьою статті 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» визначено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства. У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина третя статті 9 цього Закону). За умовами частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» (абзац третій пункту 14 статті 10-1 Закону). Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. В пункті 3 постанови №704 зазначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації. Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 3 постанови № 704, з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затверджено інструкцію № 558, яка визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України. У пункті 2 цієї інструкції надано визначення терміну «грошове забезпечення», що означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення складається із посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія). Пунктом 6 глави 8 розділу V інструкції № 558 встановлено, що у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу. Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Отже, розрахунковою величиною для обрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки військовослужбовця Держприкордонслужби є його місячне грошове забезпечення. Так, спірним питанням у межах даної справи є невключення відповідачем до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168, в пункті 1 якої (на час виникнення спірних правовідносин) установив, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2024 року у справі №580/9551/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 1 Постанови №168 чітко і однозначно передбачив, що додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово «постійний» визначається, зокрема, як: який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись; - розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; - визначається наказами командирів (начальників). Отже, за відсутності принаймні однієї із вказаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється. Відповідно Суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. Колегія суддів указує, що, з огляду на зміст пункту 1 Постанови №168, яким регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди. Пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту. З метою визначення особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року №726 затверджено Особливості виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Такі Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), передбачених Постановою №168, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України. Пунктом 2 цих Особливостей визначено розміри додаткової винагороди (залежно від підстав її нарахування) та винагород за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду). Відповідно до наданих ОСОБА_1 архівних відомостей грошового забезпечення за період з січня 2022 року по лютий 2025 року, підтверджується отримання ним додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, в розмірі до 30 000 грн. При цьому, така виплата проводилася не щомісяця (зокрема, за березень-листопад 2022 року, лютий-квітень 2023 року, травень-грудень 2024 року, січень-лютий 2025 року) та не в сталому розмірі. Водночас позивач, з доводами якого погодився суд першої інстанції, наполягає на тому, що з лютого 2022 року по день його виключення зі списків особового складу військової частини додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, виплачувалась, а тому є щомісячним додатковим видом його грошового забезпечення. З цього приводу слід звернутися до правових висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 12 лютого 2026 року по справі №420/77/25. Так, суд касаційної інстанції звернув увагу як на правову природу такої додаткової винагороди, так і на пункт 14 Особливостей, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якого винагороди, визначені пунктом 2 цих Особливостей (а саме додаткова винагорода та винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення. Тобто, Верховний Суд констатував, що Міністерством внутрішніх справ України, як уповноваженим органом, на виконання пункту 2-1 Постанови № 168 визначено механізм та умови виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди на період воєнного стану та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Зазначене сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди. Отже, у спірних правовідносинах додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, у встановленому законом порядку та окремим нормативним актом віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення. Як наслідок, така додаткова винагорода не може бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого провадиться обрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки військовослужбовцю Державної прикордонної служби України. НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України, відповідаючи на звернення позивача, листом від 28 червня 2025 року поінформував, що з вересня 2023 року виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України здійснюються відповідно до Особливостей виплати, а виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки обчислюються відповідно до вимог підпункту 6 пункту 8 розділу V Інструкції №

558. Відповідно, з огляду на особливості проходження служби в органах Державної прикордонної служби України, відповідач керувався спеціальними нормативними актами, які врегульовують правовідносини, пов`язані, зокрема, зі здійсненням розрахунку та виплати винагород і компенсаційних виплат. Також слід зазначити, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, посилався на низку позицій Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема постанова від 20.08.2024 по справі №420/693/23, постанова від 20.12.2024 по справі №240/21650/23. Колегія суддів звертає увагу на те, що у зазначеній вище постанові Верховного Суду від 12 лютого 2026 року по справі №420/77/25 цей Суд відзначив, що у справах №240/21650/23 та №580/3483/24 спірні правовідносини виникли у зв`язку з невключенням додаткової винагороди, запровадженої Постановою №168, до складу грошового забезпечення для обчислення компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки під час проходження військової служби у Збройних Силах України. У той же час позивач проходив службу в органах Державної прикордонної служби України. У справі №420/693/23 позивач був виключений зі списків особового складу органу Держприкордонслужби у грудні 2022 року, тобто до затвердження Особливостей, на відміну від позивача. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вказані судом першої інстанції постанови Верховного Суду не можуть застосовуватися при вирішенні спірних правовідносин, оскільки є нерелевантними. Підсумовуючи викладене, ураховуючи вказані вище висновки, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частина 2 статті 317 КАС України передбачає, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, неправильно застосував норми матеріального права, що виразилось у неправильному тлумаченні закону. Ураховуючи, що в задоволенні позову слід відмовити, підстави для розподілу судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні. Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року скасувати. Ухвалити у справі постанову, якою в задоволенні позову адвокатки Отрох Алли Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач Г.В. Семенюк Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький