Постанова 4854 № 420/1594/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1594/26 Суддя першої інстанції - Самойлюк Г.П. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Дегтярьової С.В., суддів Крусяна А.В., Яковлєва О.В., розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі №420/1594/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила: - визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову у призначенні пенсії від 05 листопада 2025 року №156050030057 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №156050030057 від 14 січня 2026 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 03 вересня 2025 року призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п.а ст.55 Закону України Про пенсійне забезпечення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено частково, а саме суд: - визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову у призначенні пенсії №156050030057 від 05 листопада 2025 року; - визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №156050030057 від 14 січня 2026 року; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 жовтня 2025 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. В іншій частині позову відмовив. До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що на момент звернення позивача до Головного правління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про призначення пенсії, позивач не мала права на пенсію за вислугу років, відповідно до пункту "а" статті 55 Закону №1788-ХІІ, оскільки станом на 11 жовтня 2017 року спеціальний стаж роботи, для призначення пенсії за вислугу років у неї відсутній. У відзиві від 15 травня 2026 року позивач просить залишити апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Луганській області без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року - без змін. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі №420/1594/26. 21 травня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 15 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження. Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, що 28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років. Заяву зареєстровано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 28 жовтня 2025 року за №5360. Заява від 28 жовтня 2025 року розглядалась за принципом екстериторіальності спеціалістом з призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії ГУ ПФУ в Луганській області прийнято рішення №156050030057 від 05 листопада 2025 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років згідно з п.2-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років. 06 січня 2026 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років. Заява від 06 січня 2026 року розглядалась за принципом екстериторіальності спеціалістом з призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення №156050030057 від 14 січня 2026 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років згідно з п.2-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058- IV). Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Положенням частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пунктом 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України Про пенсійне забезпечення застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV доповнено пунктом 2 наступного змісту: Особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Тобто, пенсія за вислугу років згідно із нормами Закону України Про пенсійне забезпечення призначається за умови наявності у особи станом на 11 жовтня 2017 року визначеного Законом України Про пенсійне забезпечення страхового і спеціального стажу. За змістом статті 2 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII) одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років. Згідно зі статтею 51 Закону №1788-ХІІ пенсія за вислугу років встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Відповідно до частини другої статті 7 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на них. Їх особливістю є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю. Приписами статті 52 Закону №1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені. Пунктом а статті 55 Закону №1788-XII в редакції, що діяла до внесення змін Законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року №213-VIII (далі - Закон №213-VIII) та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року №911-VIII (далі Закон №911-VIII), було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі. Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637) встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно з пунктом 20 Порядок №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном. Постановою №583 затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років. При цьому, цим Списком передбачено, що право на призначення пенсії за вислугою років мають особи, які працювали на посаді чергового по станціях позакласних і 1 класу, зайняті прийманням відправленням і пропусканням поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом. Як вірно встановив суд першої інстанції, у довідці про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, від 12 вересня 2025 року №ДНК-І-196/115, виданою Одеським регіональним відділом Управління персоналом служби кадрової та соціальної політики регіональної філії «Одеська залізниця «АТ «Українська залізниця», зазначено, що за період з 01 грудня 1999 року по 02 грудня 2010 року, з 01 березня 2011 року по 10 квітня 2018 року ОСОБА_1 виконувала роботи, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті за посадою черговий по станції Одеса Пересип Одеської залізниці, яка передбачена п.а ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Списками професій і посад, які затверджені постановою КМУ від 12 жовтня 1992 року №583. Класифікатором професій ДК 003:2005, затвердженим наказом Державного стандарту України від 26 грудня 2005 року №375, визначено назву професії черговий по залізничній станції, код КП 3119, код ЗКППТР 21172 (додаток А до Класифікатору професій ДК 003:2005). Пунктом 1.2. Класифікатора професій ДК 003:2005 визначено, що цей Класифікатор призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб`єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників. Класифікатором визначено, що від назв, зазначених у додатках А і Б, можуть утворюватися похідні назви робіт та посад доданням похідних слів, а також зазначено, що останніми можуть утворюватися та застосовуватися похідні слова до професій, за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання, збереження коду професії. Відтак, уточнюючою довідкою підтверджено, що позивач виконувала роботи з приймання, відправлення і пропускання поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом за посадою черговий по станції, що дає позивачу право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту а статті 55 Закону №1788-ХІІ. А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не зарахування ГУ ПФУ в Луганській області позивачу до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, періодів роботи на посаді «черговий по станції Одеса Пересип Одеської залізниці» є безпідставним. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову в частині. За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Суддя доповідач С.В. Дегтярьова Судді А.В. Крусян О.В. Яковлєв