Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/9007/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/9007/26 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. Дата і місце ухвалення 05.05.2026р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Тарновецького І.І., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 155350024313 від 24 лютого 2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача такі періоди роботи: з 02 червня 1995 року по 01 серпня 1996 року на посаді директора в Товаристві з додатковою відповідальністю «Одеське довірче товариство» (ідентифікаційний код 20959414); з 05 серпня 1996 року по 28 листопада 1997 року на посаді виконавчого директора в Закритому акціонерному товаристві «КоммТрейд» (ідентифікаційний код 21032406); - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу пенсію за віком з дня виникнення права з 28 червня 2025 року з виплатою всіх належних сум за минулий період, включаючи індексацію, перерахунки та доплати за весь час з моменту виникнення права до фактичного призначення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 155350024313 від 24 лютого 2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.06.1995 року по 01.08.1996 року та з 05.08.1996 року по 28.11.1997 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.06.1995 року, а також періоди роботи з 01.07.2000 року по 26.01.2001 року та з 01.02.2001 року по 28.11.2003 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 02.02.1998 року, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.02.2026 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду в цій справі. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 665,60 грн. Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи. У поданій апеляційній скарзі апелянт вказував на те, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Таким чином обов`язковою умовою для призначення такої пенсії за нормами Закону № 1058 є наявність необхідного страхового стажу та досягнення особою визначеного законодавством пенсійного віку. Апелянт посилався на те, що відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Також апелянт вказав, що відповідно до норм Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, у разі, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис, а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер (п. 2.15 Інструкції № 58). За правилами пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки та інші документи. Апелянт зазначає, що законодавством чітко передбачено порядок підтвердження трудового стажу на підставі трудової книжки та підтвердження стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Як вказав апелянт, страховий стаж ОСОБА_1 становить 31 рік 05 місяців 21 день. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01.07.2000 по 26.01.2001 та з 01.02.2001 по 28.11.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 02.02.1998, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу. Також відповідач вважає, що періоди роботи згідно трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки, періоди роботи з 02.06.1995 по 01.08.1996 та з 05.08.1996 по 28.11.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_5 від 02.06.1995, оскільки назва установи при прийнятті не відповідає назві при звільненні записи про перейменування/реорганізацію відсутні. Для зарахування позивачу необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи видані на підставі первинних документів та/або документи які підтверджують перейменування (реорганізацію) установи. Апелянт вважає, що за викладених обставин дії органу Пенсійного фонду щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України. З огляду на зазначене апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. 09.06.2026 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилався на те, що апеляційна скарга відповідача є безпідставною, необґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач вказав, що апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 296 КАС України та є формальною, оскільки майже повністю повторює текст попереднього відзиву відповідача на позовну заяву, який вже був відхилений судом першої інстанції. Щодо посилань апелянта на не дослідження судом першої інстанції обставин, то позивач вважає, що такі твердження не містить належної конкретизації та мають узагальнений характер. На думку позивача, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив усі докази надані позивачем, зокрема трудову книжку, низку архівних документів та інші матеріали справи та дав належну правову оцінку доказам та обставинам. ОСОБА_1 вказував на те, що відповідач у апеляційній скарзі безпідставно вважає, що відсутність відомостей про сплату страхових внесків у реєстрі за періоди роботи 2001-2003 є основою для незарахування періодів роботи. Вважає, що суд першої інстанції правомірно зарахував періоди роботи з 01.07.2000 по 26.01.2001 та з 01.02.2001 по 28.11.2003 на підставі записів у трудовій книжці, яка знаходиться у матеріалах справи, оскільки відсутність даних у індивідуальних відомостях про застраховану особу не є підставою для незарахування стажу за період до 01.01.2004 року. Також позивач посилався на те, що суд першої інстанції законно вийшов за межі позовних вимог позивача, зарахувавши всі підтверджені періоди стажу, на підставі документів, які знаходяться у матеріалах справи. Вважає, що зарахування всіх підтверджених періодів стажу за трудовою книжкою було необхідним для повного та ефективного захисту конституційного права позивача на пенсійне забезпечення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що висновки відповідача у скарзі щодо незарахування періодів роботи 1995- 1997 рр. також є безпідставними, оскільки позивач працював на двох різних підприємствах, а не на одному з перейменуванням та реорганізацією, як стверджує відповідач. Жодних реорганізацій чи перейменувань у вказані періоди не відбувалося. На думку позивача, відповідач не наводить жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, та не вказує, які саме факти залишилися недослідженими. Враховуючи викладене позивач вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне: Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.02.2026 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. За принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача від 17.02.2026 року здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. За наслідками розгляду поданої заяви про призначення пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 24.02.2026 року прийняло рішення № 155350024313 про відмову в призначенні пенсії за віком. Зв змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 24.02.2026 року вбачається, що страховий стаж позивача становить 31 рік 05 місяців 21 день, тоді як необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України № 1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 32 роки. У рішенні зазначено, що за результати розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано: - періоди роботи з 01.07.2000 по 26.01.2001 та аз 01.02.2001 по 28.11.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 02.02.1998, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу. Періоди роботи згідно трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки, - період періоди роботи з 02.06.1995 по 01.08.1996 та з 05.08.1996 по 28.11.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.06.1995, оскільки назва установи при прийнятті не відповідає назві при звільненні, записи про перейменування/реорганізацію відсутні. Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи видані на підставі первинних документів та/або документи які підтверджують перейменування (реорганізацію) установи. Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії, ОСОБА_1 оскаржив його до суду першої інстанції. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, з огляду на наступне: Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV). Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 26 Закону № 1058-IV визначені умови призначення пенсії за віком. Згідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (тобто до 01.01.2004 року) зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. За положеннями ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно із п.п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_6 від 02.06.1995 року, ОСОБА_1 : - 02.06.1995 року призначений на посаду директора товариства з додатковою відповідальністю «Одеське довірче товариство» за трудовим контрактом (Протокол № 2 від 01.06.1995 року); - 01.08.1996 року звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (Протокол № 5 від 19.07.1996 року); - 05.08.1996 року призначений на посаду виконавчого директора ЗАТ «КоммТрейд» (Протокол № 5 від 02.08.1996 року); - 28.11.1997 року звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (Протокол № 3 від 17.11.1997 року). Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що записи в трудовій книжці серії НОМЕР_6 від 02.06.1995 року відповідають вимогам до заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду, на якій працював позивач, та відбиток печатки підприємства. Записи про періоди роботи не містять жодних виправлень. Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача з 02.06.1995 по 01.08.1996 та з 05.08.1996 по 28.11.1997 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.06.1995, відповідач посилався на те, що назва установи при прийнятті не відповідає назві при звільненні, записи про перейменування/реорганізацію відсутні. З огляду на це відповідач вважав, що для зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів та/або документи, які підтверджують перейменування (реорганізацію) установи. З цього приводу слід зазначити, що як встановлено судом, у трудовій книжці позивача містяться записи про його роботу у період з 02.06.1995 року по 01.08.1996 року у товаристві з додатковою відповідальністю «Одеське довірче товариство». Вказаний запис скріплений печаткою товариства з додатковою відповідальністю «Одеське довірче товариство». В свою чергу з наданого позивачем розпорядження Іллічівськові районної адміністрації № 97 від 16.12.1996 року вбачається, що товариство з додатковою відповідальністю «Одеська реєстраційна компанія», яка є правонаступником товариства з додатковою відповідальністю «Одеське довірче товариство», була зареєстрована лише 16.12.1996 року, тобто вже після звільнення позивача з посади директора товариства з додатковою відповідальністю «Одеське довірче товариство». З огляду на вказане відсутні розбіжності у найменуванні установи при прийнятті позивача на роботу та при його звільненні. Щодо періоду роботи позивача у ЗАТ «КоммТрейд» у період з 05.08.1996 року по 28.11.1997 року, слід зазначити, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_6 від 02.06.1995 року не міститься розбіжностей у зазначенні назви товариства при прийнятті позивача на роботу та при його звільненні. Позивачем надано лист-відповідь Головного управління статистики в Одеській області від 17.12.2025 року, відповідно до якого ЗАТ «КоммТрейд» ліквідовано 28.12.2001 року. Відповідно до відповіді Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міськради, розпорядження з підприємницької діяльності Виконавчого комітету Приморської районної ради народних депутатів від 05.08.1996 р. № 929 про реєстрацію ЗАТ «Комм Трейд» містилося в справі № 3223 опису № 1 фонду № 186, зазначена справа згідно з Актом про нестачу архівних справ від 22.11.2005 року Приморської райадміністрації Одеської міської ради на зберігання до Департаменту не передавалась, в зв`язку з чим надати засвідчену копію розпорядження неможливо. Суд першої інстанції вірно зазначив, що системний аналіз наведених вище положень законодавства дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення. З огляду на те, що наявний трудовий стаж позивача в повній мірі підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом, посилання відповідача на неможливість включення до страхового стажу спірного періоду праці позивача в зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки є безпідставними. Як і посилання відповідача на необхідність надання документів, які підтверджують перейменування (реорганізацію) установи, якої в даному випадку не відбувалось. Враховуючи викладене правильним є висновок суду про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно не були зараховані до страхового стажу позивача періоди його роботи з 02.06.1995 року по 01.08.1996 року та з 05.08.1996 року по 28.11.1997 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.06.1995 року. Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду його роботи з 01.07.2000 по 26.01.2001 та з 01.02.2001 по 28.11.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 02.02.1998 року, слід зазначити наступне: Судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 02.02.1998 року, позивач: - 02.02.1998 року прийнятий на посаду економіста Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-16» (наказ № 3 від 30.01.1998 року); - 26.01.2001 року звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (наказ № 2 від 15.01.2001 року); - 01.02.2001 року прийнятий на посаду менеджера з продажу спортивних товарів ТОВ «Фітнес Термінал» (наказ №2-к від 31.01.2001 року); - 28.11.2003 року звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (наказ № 4-к від 17.11.2003 року). З рішення про відмову у призначенні пенсії вбачається, що підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його роботи з 01.07.2000 по 26.01.2001 та з 01.02.2001 по 28.11.2003 стала відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу даних про роботу. Колегія суддів звертає увагу на наступне: З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Таким чином періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 року (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Як вже зазначалось вище, за положеннями ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Записами трудової книжки позивача підтверджується, що у період з 01.07.2000 року по 26.01.2001 року він працював на посаді економіста Житлово-будівельного кооперативу «Центральний-16», а у період з 01.02.2001 року по 28.11.2003 року працював на посаді менеджера з продажу спортивних товарів ТОВ «Фітнес Термінал». Таким чином вказаний період стосується періоду ще до набрання чинності Законом №1058-IV, тобто до 01.01.2004 року. У постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 400/2492/24 Верховний Суд стосовно незарахування спірних періодів до страхового стажу з мотивів відсутності сплати внесків/даних персоніфікованого обліку вказав на те, що працівник (застрахована особа) не повинен нести негативні наслідки за невиконання роботодавцем обов`язку зі сплати внесків; відсутність відомостей у реєстрі чи заборгованість страхувальника не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи, якщо факт трудових відносин та виконання роботи підтверджені належними доказами (трудова книжка, накази, довідки, платіжні та облікові документи, дані перевірок тощо). Враховуючи викладене вище, а також те, що вказаний період роботи позивача в повній мірі підтверджений записами трудової книжки, колегія суддів вважає, що в даному випадку наявні підстави для зарахування всього спірного періоду роботи позивача до страхового стажу, а саме, періоду роботи в Житлово-будівельному кооперативі «Центральний-16» у період з 01.07.2000 року по 26.01.2001 року, а також у ТОВ «Фітнес Термінал» у період з 01.02.2001 року по 28.11.2003 року. Звертаючись до суду першої інстанції, позивач заявив позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 155350024313 від 24 лютого 2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком, а також просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу періоди його роботи: з 02 червня 1995 року по 01 серпня 1996 року на посаді директора в Товаристві з додатковою відповідальністю «Одеське довірче товариство» (ідентифікаційний код 20959414); з 05 серпня 1996 року по 28 листопада 1997 року на посаді виконавчого директора в Закритому акціонерному товаристві «КоммТрейд» (ідентифікаційний код 21032406). В свою чергу з рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вбачається, що при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком, орган Пенсійного фонду України у Львівській області дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача не лише періодів його роботи з 02 червня 1995 року по 01 серпня 1996 року у Товаристві з додатковою відповідальністю «Одеське довірче товариство» та з 05 серпня 1996 року по 28 листопада 1997 року в Закритому акціонерному товаристві «КоммТрейд», а й про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи в Житлово-будівельному кооперативі «Центральний-16» у період з 01.07.2000 року по 26.01.2001 року, а також у ТОВ «Фітнес Термінал» у період з 01.02.2001 року по 28.11.2003 року. Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України). Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення). У Рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 Конституційний Суд України вказав на те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення). Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а звертав увагу на те, що адміністративний суд, використовуючи всі надані йому процесуальним законом повноваження, з урахуванням фактичних обставин справи та положень законодавства, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав позивача, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій з боку відповідача суб`єкта владних повноважень; ефективний спосіб захисту повинен забезпечити негайне поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, призводити до потрібних (бажаних) позивачу результатів (наслідків); ухвалення судами рішень, які безпосередньо не призводять до необхідних змін в обсязі прав позивача або не гарантують забезпечення можливого примусового виконання судового рішення, не відповідає змісту цього поняття. В свою чергу ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства. За усталеною практикою Верховного Суду ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом. Надаючи правову оцінку спірному рішенню органу Пенсійного фонду України в цілому, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що при розгляді питання про призначення пенсії позивачу у відповідача були відсутні підстави для незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача в Житлово-будівельному кооперативі «Центральний-16» у період з 01.07.2000 року по 26.01.2001 року, а також у ТОВ «Фітнес Термінал» у період з 01.02.2001 року по 28.11.2003 року. Незарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача безумовно порушує його права на належне пенсійне забезпечення, а з урахуванням обраного судом способу захисту порушених прав, шляхом зобов`язання Головного управління ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.02.2026 року про призначення пенсії, може призвести до повторної відмови органу Пенсійного фонду у - зарахуванні вказаного періоду роботи позивача до його страхового стажу, через, що позивач буде вимушений ще раз звертатись до суду за захистом своїх прав. Враховуючи зазначене, зважаючи на зазначене колегія суддів вважає обґрунтованим вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог та наявність підстав, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи в Житлово-будівельному кооперативі «Центральний-16» у період з 01.07.2000 року по 26.01.2001 року, а також у ТОВ «Фітнес Термінал» у період з 01.02.2001 року по 28.11.2003 року. Доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ у Львівській області висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: І.І. Тарновецький Суддя: О.А. Шевчук