Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/7056/25

від 16.06.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 р. Справа № 440/7056/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2025, головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза, м. Полтава, по справі № 440/7056/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Центрального округу про визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної екологічної інспекції Центрального округу про визнання протиправним та скасування наказу, в якій, з урахуванням зміни предмету позову, просить: - визнати протиправним та скасувати Наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу від 17.04.2025 №147/09-09, - поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу з 18.04.2025. - стягнути за рахунок з бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Центрального округу на користь ОСОБА_1 середній заробіток за вимушений прогул з 18.04.2025 до винесення рішення по справі. - стягнути з Державної екологічної інспекції Центрального округу судові витрати у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) грн. на користь ОСОБА_1 . Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року по справі № 440/7056/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Центрального округу про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено в повному обсязі. Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року по справі № 440/7056/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги, позивач посилається на те, що відповідно до п. 1 Додатку 3 до Наказу Державної екологічної інспекції Центрального округу № 23 від 17.04.2025 лише ОСОБА_1 було визначено робоче місце у м. Черкаси. Посилання суду першої інстанціії на те,що ОСОБА_1 було запропоновано список посад, на яких можна було залишитись працювати у м. Полтава, не є вагомою підставою для звільнення, оскільки позивач працював на своїй посаді більше 5 років та сумлінно виконував свої обов`язки. Переведення на посаду головного спеціаліста потягло б за собою зменшення заробітної плати, а керівні посади в інших відділах суттєво відрізнялися порядком проведення перевірок від ринкового нагляду, що могло б призвести до зменшення показників діяльності. Відтак, ОСОБА_1 вважає, що у його звільненні вбачається упереджене відношення керівництва. Також, апелянт вказує, що з листа - повідомлення від 28.02.2025 жодної умови, передбаченої ст. 43 Закону України Про державну службу та ст. 32 КЗПП для зміни істотних умов праці, зазначено не було, а тому підстави для звільнення позивача також були відсутні. Таким чином, апелянт вважає, що наказ про звільнення ОСОБА_1 підлягає скасуванню, оскільки реальні підстави для зміни істотних умов праці були відсутні у роботодавця, яким також було проігноровано, що позивач із дружиною інваліди ІІ групи та не можуть вільно переїхати до іншого міста на постійне проживання. Згідно зі статтею 304 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обгрунтування своєї позиції вказує, що ч.1 ст. 32 КЗпП на позивача не поширюється, оскільки позивач був державним службовцем та його діяльність підлягала регулювання Законом України Про державну службу. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, зважаючи на відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на норми частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що до Державної екологічної інспекції Центрального округу листом №867/8/8-25 від 24.02.2025 надійшла затверджена т.в.о. голови Державної екологічної інспекції України нова Структура Державної екологічної інспекції Центрального округу. Відповідно до нової Структури Державної екологічної інспекції Центрального округу від 20.02.2025, змінена штатна чисельність сектору державного ринкового нагляду з 3 до 4 працівників. Заступником начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу, якому підпорядковується сектор ринкового нагляду, надана 27.02.2025 службова записка до керівника позивача, в якій запропоновані зміни, з метою організації ефективної роботи в частині посилення планових перевірок в Черкаській області, а саме: змінити розташування робочого місця завідувача сектору з м. Полтава на м. Черкаси наступного змісту: «Від 1 січня 2025 року в Україні відновлено планові перевірки нехарчової продукції ринкового нагляду (перевірка якості автомобільних бензинів, дизельного палива, суднового, котельного палива). Відповідну постанову ухвалено на засіданні Кабінету Міністрів 27 грудня 2024 року. 3 початку 2025 року Сектором державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу проведено 13 планових перевірок суб`єктів господарювання, які проводять реалізацію нафтопродуктів, з них: - 4 перевірки в Черкаській області; 9 перевірок в Полтавській області. З метою організації ефективної роботи, а саме посилення планових перевірок в Черкаській області вважаю за необхідне змінити розташування робочого місця завідувача сектора державного ринкового нагляду ОСОБА_1 з м. Полтави, вул. Коцюбинського, 6 на м. Черкаси, вул. Вернигори, 17.» Враховуючи, що позивач з 26 по 28 лютого знаходився у відрядженні, позивачу направлене повідомлення про зміну істотних умов праці 28.02.2025 на особисту електронну пошту позивача: «Відповідно статті 43 Закону України «Про державну службу», у зв`язку із виробничою необхідністю зміни розташування робочого місця завідувача сектору державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу, з метою організації ефективної роботи сектору, а саме посилення планових перевірок в Черкаській області, повідомляю Вас про зміну істотних умов державної служби, у зв`язку з переміщенням робочого місця, без зміни кваліфікації, посади, посадових обов`язків та розміру заробітної плати, до міста Черкаси, вул. Вернигори,

17. Відповідно до законодавства України, роботодавець вправі змінювати розташування робочого місця державного службовця без його згоди лише у межах тієї ж місцевості. У такому випадку зміни істотних умов проходження державної служби не відбувається. Водночас переміщення робочого місця до іншого населеного пункту тягне за собою зміну істотних умов державної служби, так як ставить перед працівником низку завдань з організації подальшого місця проживання, побуту, проїзду та інше. Одночасно повідомляю, що у разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби, Ви подаєте керівнику Державної екологічної інспекції Центрального округу, заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону або заяву про переведення на іншу посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов служби від Вас не надійдуть вищезазначені заяви, Ви будете вважається таким, що погодились на продовження проходження державної служби за вищевказаними умовами. У разі Вашої незгоди на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби, до дня звільнення Ви зобов`язані у ринкового повному обсязі нагляду виконувати Державної свої обов`язки за посадою завідувача сектору державного екологічної інспекції Центрального округу.» Після надсилання повідомлення позивачу, відповідачем складений протокол про доведення інформації до відома державного службовця від 28.02.2025. Позивач в судовому засіданні в суді першої інстанції підтвердив отримання повідомлення. 28.03.2025 заступником начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу, якому підпорядковується сектор ринкового нагляду, надана 27.02.2025 службова записка від керівника позивача, в якій запропоновано, з метою організації ефективної роботи в частині посилення планових перевірок в Черкаській області зміни розташування робочого місця завідувача сектору з м. Полтава на м. Черкаси наступного змісту: «Від 1 січня 2025 року в Україні відновлено планові перевірки нехарчової ринкового нагляду (перевірка якості автомобільних бензинів, дизельного палива, суднового, котельного палива). Відповідну постанову ухвалено на засіданні Кабінету Міністрів 27 грудня 2024 року. З початку 2025 року Сектором державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу проведено 18 планових перевірок суб`єктів господарювання, які проводять реалізацію нафтопродуктів, з них: 5 перевірок в Черкаській області; 13 перевірок в Полтавській області. З метою організації ефективної роботи, а саме посилення планових перевірок в Черкаській області вважаю за необхідне змінити розташування робочого місця завідувача сектора державного ринкового нагляду Козіна Олега Борисовича з м. Полтави, вул. Коцюбинського, 6 на м. Черкаси, вул. Вернигори, 17.» Ознайомившись із повідомленням, позивачем подана до відповідача заява від 28.03.2025, наступного змісту щодо розгляду повідомлення про зміну істотних умов праці: «На №09-25/1211 від 28.02.2025 року, у відповідності до П.6 ст.83 ЗУ «Про державну службу» повідомляю про свою незгоду на проходження державної служби у зв`язку зі зміною її істотних умов, так як переміщення мого робочого місця до іншого населеного пункту іншої області ставить перед мною низку соціальних та побутових проблем. За місцем знаходження мого нового робочого місця відсутнє місце проживання. Я особисто та моя дружина ОСОБА_2 являємося інвалідами ІІ групи загального захворювання, що потребує організації специфічних умов проживання та побуту. Окрім того вважаю, що прийняття рішення про переміщення мого робочого місця є не обґрунтованими та носять штучний характер і прийнято задля спонукання мене до припинення державної служби. У зв`язку з викладеним прошу звільнити мене з займаної посади». Листом відповідача від 07.04.2025 №09-25/1965 позивач повідомлений розгляд його заяви від 28.02.2025 наступного змісту: «На Вашу заяву від 28.03.2025, оригінал якої надійшов на розгляд 07.04.2025, повідомляємо, що у разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби, Ви подаєте керівнику Державної екологічної інспекції Центрального округу, заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону або заяву про переведення на іншу посаду (список вакантних посад додається). У зв`язку з чим нагадуємо Вам, що у разі ненадання Вами відповідних заяв, після закінчення частини щорічної основної відпустки 15 квітня 2025 року, Вам необхідно приступити до виконання своїх посадових обов`язків за адресою: місто Черкаси, вул. Вернигори, 17.» До листа відповідача від 07.04.2025 №09-25/1965 долучений список вакантних посад Державної екологічної інспекції Центрального округу станом на 07 квітня 2025 року: «

1. Заступник начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю земельних ресурсів та надр Управління державного екологічного нагляду (контролю) Полтавській області - старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу.

2. Начальник відділу державного екологічного нагляду (контролю) у сферах запобігання утворенню та управління відходами, поводження з небезпечними хімічними речовинам Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу.

3. Головний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю атмосферного повітря Управління державного екологічного нагляду (контролю) Полтавській області державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу.

4. Головний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавські області - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовищ Центрального округу.

5. Начальник відділу державного екологічного нагляду (контролю) біоресурсів, природного-заповідного фонду, лісів, рослинного та тваринного світу Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області старший державний інспектор охорони навколишнього природного середовища Центрального округу.

6. Заступник начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю біоресурсів, природно-заповідного фонду, лісів, рослинного та тваринного світ, Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Полтавській області старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу.

7. Заступник начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Черкаській області - старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу.

8. Заступник начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю біоресурсів, природно-заповідного фонду, лісів, рослинного та тваринного світу Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Черкаській області старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу.

9. Головний спеціаліст відділу державного екологічного нагляду (контролю) біоресурсів, природно-заповідного фонду, лісів, рослинного та тваринного світу Управління державного екологічного нагляду (контролю) у Черкаській області - державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу.

10. Завідувач сектору ресурсного забезпечення та експлуатації, цивільного захисту та охорони праці.

11. Головний спеціаліст сектору ресурсного забезпечення та експлуатації, цивільного захисту та охорони праці.

12. Головний спеціаліст сектору з питань запобігання та виявлення корупції.

13. Головний спеціаліст з питань організації та проведення процедур закупівель.» Після надсилання листа від 07.04.2025 №09-25/1965 позивачу на його електронну пошту, відповідачем складений протокол про доведення інформації до відома державного службовця від 07.04.2025. Позивач в судовому засіданні в суді першої інстанції підтвердив отримання повідомлення. Позивачем у відповідь на даний лист від 07.04.2025 №09-25/1965 надана заява відповідачу 15.04.2025 наступного змісту: «Прошу Вас звільнити мене із займаної посади у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу», ст. 38 Кодексу законів України про працю з 15.04.2025. Додатково повідомляю про свою незгоду на проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов, так як переміщення його робочого місця до іншого населеного пункту іншої області ставить перед ним низку соціальних та побутових проблем відсутнє місце проживання. Я особисто та моя дружина ОСОБА_2 являємося інвалідами ІІ групи загального захворювання, що потребує організації спеціальних умов проживання та побуту. Окрім того вважаю, що прийняття рішення про переміщення мого робочого місця є необґрунтованим та носить штучний характер і прийняте задля спонукання мене до припинення державної служби». Позивач також подав заяву від 17.04.2025 керівнику відповідача наступного змісту: « 28.03.2025 на Ваше ім`я мною подана заява про звільнення в зв`язку з незгодою зі зміною істотних умов праці. З 28.03.2025 по 15.04.2025 знаходився у відпустці. За це час рішення Вами прийнято не було. В зв`язку із чим мною 15.04.2025 була подана заява аналогічного змісту. Станом на 17.04.2025 рішення по не розглянуто. Прошу Вас негайно розглянути мої заяви і прийняти рішення відповідно до законодавства». Наказом Державної екологічної інспекції Центрального округу № 23 від 17.04.2025 введена в дію Структура та штатний розпис Інспекції, якою закріплено робочі місця у Полтавській області два головних спеціаліста, у Черкаській області один головний спеціаліст Бойко М.Ю. та завідувач сектору Козін О.Б. (додаток 3 до цього наказу відповідача). Відповідачем 17.04.2025 прийнято наказ від 17.04.2025 №147/09-09 «Про звільнення ОСОБА_1 , відповідно до пункту 6 частини 1 та частини 3 статті 83 Закону України «Про державну службу» наступного змісту: «НАКАЗУЮ:

1. ЗВІЛЬНИТИ ОСОБА_1 , завідувача сектору державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу, 18 квітня 2025 року, у зв`язку з незгодою на проходження державної служби у зв`язку зі зміною її істотних умов.

2. Сектору бухгалтерського обліку та фінансів (Чумак Л.Г.) забезпечити проведення розрахунку із ОСОБА_1 : 2.1. Виплатити компенсацію за невикористані 15 календарних днів щорічної додаткової відпустки, як державному службовцю, що має стаж державної служби понад 17 років за період роботи з 10.09.2024 по 09.09.2025. 2.2. Виплатити вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати.». Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не оскаржено рішення відповідача щодо зміни структури та переміщення саме його робочого місця до міста Черкаси, а також звільнення із процедурних порушень, отримання всіх документів від відповідача підтверджено позивачем, як і обізнаність позивача з 28.02.2025 про істотну зміну умов служби, шляхом визначення робочого його місця, посади, у м. Черкаси, не менше ніж за 30 календарних днів. Судом першої інстанції встановлено, що позивач у позовній заяві також не зазначив підстави відмови від обрання вакантних посад державної служби Державної екологічної інспекції Центрального округу у м. Полтава для продовження державної служби, серед яких також наявні вакантні посади керівник та заступників керівників структурних підрозділів відповідача. У судовому засіданні позивач зазначив, що внаслідок того, що тільки його робоче місце визначене у м. Черкаси у новій організаційній структурі, вважає такі дії відповідача прихованим примушенням до звільнення. Пояснив суду, що не захотів обирати інші вакантні посади, які йому запропоновані у м. Полтава, оскільки бажає продовжувати службу виключно на своїй посаді завідувача сектору ринкового нагляду, з якої звільнений, за його переконанням, незаконно. Заяву про звільнення написав під прихованим тиском у формі визначення у новій організаційній структурі його посади територіально в новому місці у м. Черкаси без забезпечення відповідних умов (житла). Представник відповідача надала на вимогу суду докази, що після звільнення позивача опубліковані оголошення про вакантну посаду завідувача сектору державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу, а обов`язки тимчасово покладені на інших працівників Державної екологічної інспекції Центрального округу на час відсутності завідувача сектору. Представник відповідача також пояснила суду особливість здійснення повноважень Державної екологічної інспекції Центрального округу та її структури, що даний орган поширює свої повноваження на дві області Полтавську та Черкаську. У кожній області є відповідні аналогічні управління, тобто дублюються структурні підрозділи у кожній області для виконання відповідних функцій та повноважень Державної екологічної інспекції Центрального округу. Особливістю організаційної діяльності є те, що керівник Державної екологічної інспекції Центрального округу територіально знаходиться у м. Черкаси, а його заступники територіально знаходяться у м. Полтава. Також у м. Полтава перебувають інші структурні підрозділи відповідача, які відсутні у м. Черкаси - сектор державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу, бухгалтерія, сектор управління персоналом тощо. За поясненнями представника відповідача у судовому засіданні, внаслідок того, що заступник начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу, в межах повноважень якого знаходиться сектор державного ринкового нагляду перебуває у м. Полтава, подана пропозиція начальнику інспекції підвищити якість роботи сектору ринкового нагляду у м. Черкаси, оскільки за новою організаційною структурою, затвердженою, Державною екологічної інспекцією та Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України від 20.02.2025, збільшена із лютого 2025 чисельність одиниць сектору із 3 до 4, а показники роботи сектору за кількістю перевірок у м. Черкаси суттєво поступаються показникам перевірок у м. Полтава. Для покращення ефективності роботи сектору ринкового нагляду та внаслідок збільшення чисельності подана пропозиція збільшити у м. Черкаси у секторі ринкового нагляду кількість працівників до 2 одиниць, перемістивши робоче місце завідувача сектору у м. Черкаси для посилення організації роботи. Представник відповідача пояснила, що у попередній структурі Державної екологічної інспекції Центрального округу, затвердженої Державною екологічної інспекцією та Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України від 12.04.2024, визначена чисельність сектору ринкового нагляду у кількості трьох одиниць. З цих підстав дві одиниці включно із завідувачем сектору знаходились і м. Полтава, а одна одиниця м. Черкаси. Представник відповідача пояснила суду, що заступник начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу, якому в межах його повноважень підпорядковується сектор ринкового нагляду знаходиться у м. Полтава, а у м. Черкаси у секторі ринкового нагляду працював тільки один спеціаліст. З урахуванням викладеного, начальником Державної екологічної інспекції Центрального округу погоджена пропозиція заступника начальника інспекція і визначене у м. Черкаси дві одиниці у секторі ринкового нагляду, включно із посадою завідувача сектора. Позивач завчасно повідомлений про істотні зміни умов служби внаслідок територіальної зміни його місця служби. Примушування до звільнення позивача не існувало, що підтверджується наданими суду доказами завчасного повідомлення та пропонування позивачу очолити інші керівні посади структурних підрозділів. Відповідачем наданими доказами підтверджені обставини щодо зміни організаційної структури відповідача, яка затверджена Державною екологічної інспекцією та Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України від 20.02.2025, згідно із якою збільшена кількість одиниць сектору ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу із трьох до чотирьох. Додатково представник позивача пояснила у судовому засіданні, що дата звільнення позивача 18.04.2025 пов`язана із значною кількістю справ, які передавав позивач внаслідок свого звільнення. До матеріалів справи наданий відповідний акт №8 (№8/04) від 18.04.2025 приймання-передачі справ при звільненні державного службовця. Позивач вважає протиправним наказ відповідача про звільнення із займаної посади державної служби, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок зміни організаційної структури Державної екологічної інспекції Центрального округу, з метою організації ефективної роботи в частині посилення планових перевірок в Черкаській області, відбулась зміна структури сектору ринкового нагляду здійсненні переміщення робочого місця у місто Черкаси внаслідок збільшення штатних одиниць з трьох до чотирьох (із дня її затвердження Державної екологічної інспекції 20.02.2025). Відповідно, виникла необхідність у розташуванні робочого місця завідувача сектору (посади позивача) з м. Полтава на м. Черкаси. Оскільки позивач заперечував проти зміни істотних умов праці (через визначення робочого місця у м. Черкаси замість м. Полтава), рішення відповідача щодо зміни структури сектору державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу та визначення місця роботи завідувача сектору державного ринкового нагляду у місті Черкаси в іншій місцевості, позивачем оскаржено не було, порушень процедури повідомлення позивача про зміну істотних умов праці встановлено не було та позивачем заявлено не було, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність та законність звільнення позивача із державної служби відповідно до п. 6 ч.1. та ч.3 ст. 83 Закону України Про державну службу. Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом. Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі Закон №889-VIII), є спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях. Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону №889-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч. 2 ст. 1 Закону №889-VIII). Процедура переведення державних службовців врегульована нормами статті 41 Закону України "Про державну службу", а саме ч. 1-3 цієї статті:

1. Державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

2. Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

3. Не допускається переведення в іншу місцевість державного службовця - вагітної жінки або особи, яка є єдиним опікуном дитини віком до 14 років, а також державного службовця, який у встановленому законодавством порядку визнаний особою з інвалідністю. Не допускається таке переведення також у разі виникнення у державного службовця особливо важливих особистих або сімейних обставин. Переведення не повинно бути прихованим покаранням (ч. 7 ст. 41 Закону №889-VIII). З матеріалів справи встановлено, що до Державної екологічної інспекції Центрального округу листом №867/8/8-25 від 24.02.2025 надійшла затверджена т.в.о. голови Державної екологічної інспекції України нова Структура Державної екологічної інспекції Центрального округу. Відповідно до нової Структури Державної екологічної інспекції Центрального округу від 20.02.2025, змінена штатна чисельність сектору державного ринкового нагляду з 3 до 4 працівників. 28.02.2025 на особисту електронну пошту позивача направлено повідомлення про зміну істотних умов державної служби, у зв`язку з переміщенням його робочого місця, без зміни кваліфікації, посади, посадових обов`язків та розміру заробітної плати, до міста Черкаси, вул. Вернигори, 17, яка обгрунтована виробничою необхідністю з метою організації ефективної роботи сектору, а саме посилення планових перевірок в Черкаській області. Одночасно повідомлено, що у разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби, позивач має подати керівнику Державної екологічної інспекції Центрального округу заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону або заяву про переведення на іншу посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Листом відповідача від 07.04.2025 №09-25/1965 позивачу доведений список вакантних посад Державної екологічної інспекції Центрального округу станом на 07 квітня 2025 року. У відповідь на даний лист від 07.04.2025 №09-25/1965 позивачем 15.04.2025 надана заява відповідачу про звільнити із займаної посади у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу», ст. 38 Кодексу законів України про працю з 15.04.2025. У вказаній заяві позивач додатково повідомив про свою незгоду на проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов, у зв`язку з відсутністю місця проживання та наявністю інвалідності ІІ групи загального захворювання, що потребує організації спеціальних умов проживання та побуту. Наказом Державної екологічної інспекції Центрального округу № 23 від 17.04.2025 введена в дію Структура та штатний розпис Інспекції, якою закріплено робочі місця у Полтавській області два головних спеціаліста, у Черкаській області один головний спеціаліст Бойко М.Ю. та завідувач сектору Козін О.Б. (додаток 3 до цього наказу відповідача). Відповідачем 17.04.2025 прийнято наказ від 17.04.2025 №147/09-09 «Про звільнення ОСОБА_1 з 18 квітня 2025, відповідно до пункту 6 частини 1 та частини 3 статті 83 Закону України «Про державну службу». У апеляційній скарзі позивачем наведено аргументацію стосовно того, що з листа - повідомлення від 28.02.2025 року жодної умови для зміни істотних умов праці, які передбачені, зокрема, ст. 43 Закону України Про державну службу, наведено не було, за наслідком чого позивач вказує на відсутність підстав для його звільнення. Так, стаття 43 Закону №889-VIII врегульовує зміну істотних умов державної служби (ч. 3, 4 статті):

3. Зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов`язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

4. Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати. У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби. У свою чергу, підстави для припинення державної служби визначені статтею 83 Закону України «Про державну службу». Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 цього Закону, державна служба припиняється у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону). У постанові від 25.11.2021 у справі №160/9533/19 Верховним Судом наголошено, що зміна істотних умов служби передбачає зміну умов проходження служби на конкретній посаді державної служби, яку обіймає державний службовець, та нерозривно з нею пов`язана. Після настання цих змін та надання відповідної згоди він буде обіймати фактично ту ж посаду, проте із відповідними змінами (зокрема, розширення або звуження кола посадових обов`язків, зменшення окладу, переміщення посади в інший структурний підрозділ державного органу). У цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку, що місцезнаходження робочого місця працівника є істотною умовою державної служби у випадку його переміщення в інший населений пункт, що імпліцитно (не виражено) закладено у пункті 5 частини третьої статті 43 Закону України "Про державну службу", у якому йде мова про таку істотну умову державної служби як переміщення державного органу до іншого населеного пункту. У цьому пункті закону по своїй суті особлива увага розташуванню робочих місць державних службовців приділяється з тих причин, що держава дбає про їхні інтереси не лише у разі зміни статусу посади, обов`язків, оплати праці, режиму служби, а й у випадку переміщення робочого місця до іншої місцевості. Тому роботодавець вправі змінювати розташування робочого місця державного службовця без його згоди лише у межах тієї ж місцевості. У такому випадку зміни істотних умов праці не відбувається. Водночас переміщення робочого місця до іншого населеного пункту тягне за собою зміну істотних умов державної служби, позаяк ставить перед працівником низку завдань з організації подальшого місця проживання, побуту, добирання до нового місця роботи та загалом тягне за собою додаткове фінансове навантаження з цього приводу. У такому випадку застосування процедури зміни істотних умов праці здатне забезпечити дотримання необхідного балансу між приватними й публічними інтересами сторін. Адже з одного боку ця процедура є гарантією дотримання професійних і трудових прав державного службовця, що надає йому необхідний час для розв`язання подібних питань і прийняття рішення щодо подальшого проходження державної служби. З іншого боку ця процедура забезпечує роботодавцю належне вирішення кадрових й організаційних питань у законний та прозорий спосіб, не ставлячи їхнє розв`язання у залежність від волі працівника і не здійснюючи посягання на його права й інтереси. Вказані висновки підтримані Верховним Судом і у постановах від 09.01.2024 року у справі № 600/3996/22-а та від 31.08.2023 у справі №160/7132/19. Таким чином, колегія суддів висновує, що необхідною передумовою достеменного з`ясування наявності чи відсутності у спірних правовідносинах змін істотних умов державної служби у контексті розуміння ст. 43 Закону України «Про державну службу», є оцінка обставин наявності чи відсутності змін в організації праці, що стали підставою для зміни розташування робочого місця позивача з міста Полтава до міста Черкаси. Відповідно до п. 1 розділу 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу , затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України 20.02.2023 № 30, Державна екологічна інспекція Центрального округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Полтавської та Черкаської областей. Тобто, відповідач (Державна екологічна інспекція Центрального округу) здійснює повноваження в обох областях, з огляду на що відповідач має повноваження щодо визначення робочих місць державних службовців сектору державного ринкового нагляду Державної екологічної інспекції Центрального округу у м. Полтава та в іншій місцевості у м. Черкаси в межах структури Державної екологічної інспекції Центрального округу. Як вбачається зі змісту структури Державної екологічної інспекції Центрального округу станом на 2024 рік (зворотній бік а.с. 72, а.с. 73), яка погоджена Міністром захисту довкілля та природних ресурсів України 12.04.2024 року, визначена чисельність сектору ринкового нагляду у кількості трьох одиниць. Водночас, у структурі Державної екологічної інспекції Центрального округу станом на 2025 рік (зворотній бік а.с. 73, а.с. 74), яка погоджена Міністром захисту довкілля та природних ресурсів України 23.02.2025 року, визначена чисельність сектору ринкового нагляду у кількості уже чотирьох одиниць. Як встановлено судом першої інстанції з пояснень відповідача внаслідок того, що заступник начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу, в межах повноважень якого знаходиться сектор державного ринкового нагляду перебуває у м. Полтава, подана пропозиція начальнику інспекції підвищити якість роботи сектору ринкового нагляду у м. Черкаси, оскільки за новою організаційною структурою, затвердженою, Державною екологічної інспекцією та Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України від 20.02.2025, збільшена із лютого 2025 чисельність одиниць сектору із 3 до 4, а показники роботи сектору за кількістю перевірок у м. Черкаси суттєво поступаються показникам перевірок у м. Полтава. Для покращення ефективності роботи сектору ринкового нагляду та внаслідок збільшення чисельності подана пропозиція збільшити у м. Черкаси у секторі ринкового нагляду кількість працівників до 2 одиниць, перемістивши робоче місце завідувача сектору у м. Черкаси для посилення організації роботи. Збільшення штатних одиниць із трьох до чотирьох у секторі ринкового нагляду надало заступнику начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу нові можливості щодо поліпшення ефективності роботи у місті Черкаси (збільшення кількості перевірок), і одночасно збільшення чисельності поставило перед таким заступником начальника (якому підпорядковується сектор державного ринкового нагляду) нові організаційні питання (необхідність у прийняття управлінських рішень): як використати збільшення чисельності структурного підрозділу для покращення діяльності та організації їхньої роботи. Визначення місця роботи завідувача сектору (структурного підрозділу) у іншій місцевості ніж місцезнаходження керівного органу, сприяє централізації влади та управління всередині державного органу та відповідного структурного підрозділу. Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, заступник начальника інспекції, якому підпорядковується сектор ринкового нагляду перебуває у м. Полтава, тобто у м. Черкаси може виникнути необхідність у посиленні керівництва та управління сектором під час здійснення повноважень, оскільки у м. Полтава такої нагальної необхідності може не бути, внаслідок того, що заступник начальника інспекції теж знаходиться у м. Полтава, а в м. Черкаси керівна посада для управління сектором відсутня. Тобто, на переконання заступника начальника інспекції, для кращого управління працівниками сектору у віддалених робочих місцях є необхідність переміщення у таку місцевість завідувача сектору, в якій відсутнє місце роботи заступника начальника, оскільки у м. Черкаси знаходиться тільки головний спеціаліст сектора та керівник інспекції, в межах розподілу повноважень керівника та заступників, не підпорядковується керівнику інспекції сектор державного ринкового нагляду. Також переміщення завідувача сектору (централізація управління) може сприяти покращенню кількості та якості перевірок державного ринкового нагляду у м. Черкаси, що також зафіксовано у службовій записці від 27.02.2025 року заступника начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу. Доказів на спростування вказаних обставин або заперечень позивача щодо вищезазначеного, ані матеріали справи, ані апеляційна скарга не містять. Вказані обставини слугували підставою для оформлення на ім`я ОСОБА_1 повідомлення про зміну істотних умов праці від 28.02.2025 року. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що у даному випадку відбулась зміна в організації праці Державної екологічної інспекції Центрального округу через збільшення із лютого 2025 чисельності одиниць сектору державного ринкового нагляду із 3 до 4, що потягнуло за собою потребу у збільшенні у м. Черкаси у вказаному секторі кількість працівників до 2 одиниць, враховуючи також необхідність посилення організації роботи у м. Черкаси. Колегія суддів у даному випадку виходить з того, що проведення заходів щодо зміни істотних умов державної служби, у тому числі в частині визначення робочого місця, - це виключна компетенція керівника органу державної служби (суб`єкта призначення). Зміна істотних умов допускається у зв`язку зі змінами в організації служби/праці, водночас закон не вимагає ліквідації, скорочення чи реорганізації органу. Змінами в організації праці можуть бути: перерозподіл управлінських функцій; концентрація управління в іншому місті; оптимізація координації; зміна логістичних центрів управління; підвищення ефективності керівництва. Отже, навіть якщо структура управління не змінилась, організаційне рішення керівника може бути підставою для зміни організації роботи, адже це входить у дискрецію роботодавця. Відтак, визначення місця виконання посадових обов`язків належить до виключної компетенції суб`єкта призначення як елемент організації роботи державного органу. Якщо орган діє в кількох містах/областях/регіонах, переміщення робочого місця всередині території діяльності є способом організації служби. При цьому роботодавець визначає підходи до організації праці, а суд лише перевіряє законність процедури, адже не вправі підміняти адміністративний розсуд власною оцінкою ефективності відповідних рішень. За цим, доводи позивача про недоведеність відповідачем законності зміни істотних умов праці спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що в.о. начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу було обґрунтовано прийнято рішення про зміну істотних умов державної служби позивача, яке полягало у зміні місцезнаходження робочого місця зі збереженням існуючої посади. Саме у зв`язку із вказаними обставинами позивач і був попереджений про зміну істотних умов праці, що цілком узгоджується з приписами ст. 43 Закону України Про державну службу. Колегія суддів зауважує, що зміна в даному випадку істотної умови праці була здійснена відповідачем з дотриманням гарантій і процедури, встановлених Законом України «Про державну службу». При цьому, встановлений законодавством строк для повідомлення (попередження) працівника про зміну істотних умов надає необхідний час державному службовцю для розв`язання питань з організації подальшого місця проживання, побуту, визначення способів дістатися до нового місця роботи та остаточного прийняття рішення щодо подальшого проходження державної служби на змінених умовах. Суд зазначає, що проведення заходів щодо зміни істотних умов державної служби, в тому числі в частині визначення робочого місця, - це виключна компетенція керівника державної служби (суб`єкта призначення), однак такі зміни не повинні тягти за собою примушення до праці та виконання посадових обов`язків. Щодо аргументації позивача у апеляційній скарзі на його особливий статус інваліда ІІ групи, а також на наявність статусу особи з інвалідністю ІІ групи у його дружити, що не було враховано роботодавцем під час прийняття рішення про зміну істотних умов праці позивача, колегія суддів зауважує, що ані Закон України "Про державну службу", ні загальні норми трудового законодавства не містять положень або приписів, за якими факт наявності у позивача статусу особи з інвалідністю є передумовою для будь-яких винятків із процедури зміни істотних умов державної служби для державних службовців. Розрізнення у ставленні до державних службовців на підставі такого факту може призвести до неприпустимої дискримінації частини громадян України під час проходження державної служби, за таких обставин у Законі відсутні обмеження для осіб з інвалідністю щодо зміни істотних умов праці. Навпаки, свідченням того, що відповідачем враховано особливість становища позивача є запропонований відповідачем перелік вакантних посад для подальшого проходження державної служби в підрозділах позивача без необхідності переїзду до міста Черкаси, зокрема: «

10. Завідувач сектору ресурсного забезпечення та експлуатації, цивільного захисту та охорони праці». Позивач міг продовжити службу саме у секторі державного ринкового нагляду у м. Полтава, але не на керівній посаді завідувача сектору, що також свідчить про об`єктивну можливість у позивача продовжити службу без зміни місця проживання, як на керівних посадах у інших структурних підрозділів, так і на посаді головного спеціаліста саме у секторі державного ринкового нагляду. Однак, позивачем не виявлено зацікавленості у продовженні своєї державної служби у м. Полтава, що усунуло б необхідність переїзду до м. Черкаси, враховуючи статус позивача та його дружини, як осіб з інвалідністю ІІ групи. При цьому, колегія суддів зауважує, що відсутність забезпечення житлом державного службовця у випадку зміни істотних умов праці в разі переміщення робочого місця в іншу місцевість, внаслідок зміни організаційної структури державного органу, не є підставою для заборони зміни таких істотних умов праці та не свідчить про порушення відповідачем гарантії проживання осіб з інвалідністю. Також колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що приймаючи наказ про звільнення позивача з посади відповідач порушив приписи ч. 3 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», виходячи з наступного. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відмова в укладенні трудового договору або у просуванні по службі, звільнення за ініціативою роботодавця, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускаються, крім випадків, якщо стан здоров`я особи перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує здоров`ю особи з інвалідністю та може зумовити його погіршення. Отже, з аналізу вказаної правової норми випливає, що наведена в ній заборона відмови в укладенні трудового договору та просуванні по службі, звільнення за ініціативою роботодавця, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу підлягає застосуванню лише у разі вчинення наведених дій работодавцем з мотивів інвалідності працівника. В даному випадку звільнення позивача відбулося у зв`язку зі зміною істотних умов служби, а не з мотивів інвалідності позивача. Стосовно посилання позивача у апеляційній скарзі на порушення відповідачем п.7 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну службу в частині недотримання заборони усіх форм дискримінації, порушення принципу рівного доступу до державної служби, тощо, колегія суддів зауважує, що доведенню підлягають обставини, що свідчать про різницю у ставленні через певну конкретно визначену ознаку. Сам факт індивідуального застосування управлінського рішення не свідчить про дискримінацію, якщо воно обумовлене специфікою посади та потребами організації служби. У даному випадку слід встановити: 1. ознаки різного ставлення - особа опинилась у гіршому становищі порівняно з іншими; 2. порушення, пов`язане з конкретною ознакою, зокрема через стан здоров`я, інші характеристики конкретної особи; 3. відсутність логічного об`єктивного пояснення - рішення явно не має законної мети. Водночас, у матеріалах справи відсутні докази неоднакового ставлення до позивача з огляду на критерії, перелічені вище, зокрема стан здоров`я. Водночас, як встановлено вище, спірний наказ містить посилання на легітимну службову мету, що у сукупності з попередніми пунктами виключає ознаки дискримінації або упередженості, а індивідуальний характер рішення зумовлений унікальністю посади, а не вибірковим ставленням. Позивач фактично ототожнює індивідуальне управлінське рішення з дискримінацією, однак сам по собі факт застосування рішення до однієї особи, яка обіймає унікальну посаду, не свідчить про нерівне ставлення. Колегія суддів вважає, що сам по собі факт зміни істотних умов державної служби щодо позивача не свідчить про дискримінаційний характер оскаржуваного рішення, оскільки індивідуальність його застосування обумовлена специфікою займаної посади, яка є єдиною у відповідному структурному підрозділі. Що стосується посилання на відповідні особисті мотиви незгоди з прийнятим наказом, вони не впливають на його законність, хоча можуть впливати на вибір працівника: погодитись або відмовитись і припинити службу за відповідною підставою. Нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку з`ясування і оцінки роботодавцем мотивів незгоди працівника на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов. Гарантією прав працівника є саме попередження про зміну істотних умов, а не обов`язок роботодавця зберігати їх незмінними. Отже, посилання позивача на особисті обставини, які ускладнюють зміну місця виконання посадових обов`язків, самі по собі не свідчать про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки зміна істотних умов державної служби була зумовлена організаційними потребами діяльності Державної екологічної інспекції центрального округу та здійснена із дотриманням передбаченої законом процедури попередження. Надання службовцю можливості завчасно визначитись щодо продовження проходження служби на змінених умовах є належною гарантією його прав, однак не покладає на суб`єкта призначення обов`язку збереження попереднього місця виконання посадових обов`язків з огляду на індивідуальні життєві обставини працівника. Подання позивачем заяв від 28.03.2025, 15.04.2025, 17.04.2025 (в яких висловлено його незгоду із зміною місцезнаходження робочого місця) беззаперечно свідчить про його незгоду із зміною істотних умов праці та небажання продовжувати державну службу на тій же посаді за нових умов праці, що і стало підставою для прийняття Державною екологічною інспекцією Центрального округу оскаржуваного наказу про звільнення від 17.04.2025 №147/09-09 . Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що у спірних правовідносинах позивача було звільнено саме через відмову від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці і, як встановлено в ході розгляду даної справи, відповідну процедуру, яка передує звільненню за вказаною підставою, відповідачем було дотримано. З огляду на обставини зміни істотних умов праці, які знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, у відповідача виник обов`язок щодо дотримання процедури переведення державного службовця, в тому числі і щодо пропонування державному службовцю іншої рівнозначної посади державної служби за попереднім місцем служби у м. Полтава або, як виняток, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуваний наказ від 17.04.2025 №147/09-09 «Про звільнення ОСОБА_1 » Державною екологічною інспекцією Центрального округу дотримано встановлену процедуру припинення державної служби позивача у зв`язку із зміною істотних умов праці та враховуючи його незгоду із запропонованими новими умовами праці, порушень прав позивача не допущено, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині. Інші аргументи, зазначені учасниками справи, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними. З огляду на те, що вимоги позивача про поновлення його на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 17.04.2025 №147/09-09 «Про звільнення ОСОБА_1 », колегія суддів доходить висновку, що вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 по справі № 440/7056/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»