Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/7091/25
від 10.10.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 жовтня 2025 р. Справа № 440/7091/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Р.І. Молодецький, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 28.07.25 по справі № 440/7091/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , в якій просила: - визнати протиправними дії та бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в частині відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів, через невчасну виплату пенсії за період з 01.04.19 року по 31.12.2021 року та за період з 1.05.2023 року по 31.12.23 року. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів, через невчасну виплату пенсії у період з 01.04.19 року по 31.12.2021 року та у період з 01.05.2023 року по 31.12.23 року. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач протиправно відмовив у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 з підстав того, що чинним законодавством не передбачено нарахування компенсації втрати частини доходів на суми, що виплачуються за минулий час за рішеннями судів. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є військовим пенсіонером та отримує пенсію, відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Полтавській області. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 у справі № 440/8430/21, зокрема, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у проведенні з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області від 03.06.2021 №02-379/12 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області від 03.06.2021 №02-379/12 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 у справі № 440/8430/21 пенсійним органом було здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області від 03.06.2021 №02-379/12 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019. Доплата за період з 01.04.2019 по 31.12.2021 склала 103212,54 грн. Крім того, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі № 440/14142/23, зокрема, визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.05.2023 щомісячної доплати до пенсії, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" у розмірі 2000 грн та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити з 01.05.2023 ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" у розмірі 2000 грн, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі № 440/14142/23 відповідачем було проведено нарахування щомісячної доплати до пенсії передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" у розмірі 2000 грн з 01.05.2023. Доплата за період з 01.05.2021 по 31.12.2023 склала 16000,00 грн. Позивач стверджує, жодної суми заборгованості, які нараховані пенсійним органом на виконання вказаних рішень суду, відповідачем виплачено не було. Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, зкорема, здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати їй заборгованої пенсії, у відповідь на яку відповідач листом від 08.04.2025 повідомив позивача, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 у справі № 440/8430/21 позивачу нараховано заборгованість за період з 01.04.2019 по 31.12.2021 у розмірі 103212,54 грн та на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі № 440/14142/23 нараховано заборгованість за період з 01.05.2023 по 31.12.2023 в розмірі 16000,00 грн. Зазначено, що виплата коштів на виконання рішень суду буду здійснюватися в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат, а також повідомленопро відсутність правових підстав для нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у відповідності до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є передчасними. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, (в подальшому Закон № 2050-ІІІ) визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: -пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до статей 3, 4 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Згідно із ст. 6 Закону № 2050-III, компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок № 159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Відповідно до п. 3 Порядку № 159, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в т.ч. заробітна плата (грошове забезпечення). Згідно із п. 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на
100. Із урахуванням вищевикладених норм, суд апеляційної інстанції зазначає, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (в тому числі одноразової грошової допомоги) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що умовами для виплати суми компенсації у справі, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 02.04.2024 у справі 560/8194/20, від 21.08.2024 у справі № 200/63/23 З матеріалів справи встановлено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 у справі № 440/8430/21 пенсійним органом було здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області від 03.06.2021 №02-379/12 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, доплата за період з 01.04.2019 по 31.12.2021 склала 103212,54 грн та на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі № 440/14142/23 відповідачем було проведено нарахування щомісячної доплати до пенсії передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" у розмірі 2000 грн з 01.05.2023. Доплата за період з 01.05.2021 по 31.12.2023 склала 16000,00 грн, проте фактичну виплату вказаних сум відповідачем на час розгляду справи не проведено. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що, оскільки фактичну виплату нарахованої суми пенсії позивачу наразі ще не проведено, у спірних відносинах не настала обставина, з якою законодавець пов`язує виникнення у відповідача обов`язку здійснити нарахування й виплату компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 є передчасними. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.
30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 по справі № 440/7091/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк В.А. Калиновський