Постанова 4851 № 520/25112/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 р. Справа № 520/25112/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 року (ухвалене суддею Мельниковим Р.В.) в справі № 520/25112/25 за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення ВЛК ЦВЛК ЗС України, оформлене у формі протоколу засідання №855 від 28.02.2024 р., яким скасовано постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.04.2022 р. №38/3 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 , 1973 р.н. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 р. відмовлено в задоволенні позову. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про адміністративну процедуру», Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. № 402, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивач вважає, що Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України протиправно скасовано постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.04.2022 р. №38/3 про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст. 38а гр. ІІ Наказу МОУ №402 від 14.08.2008 (протокол №38/3 від 25.04.2022 р. ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 ). З відповідей на адвокатські запити вих. №598/4/10502 від 28.04.2025 р. та вих. №598/4/11090 від 05.05.2025 р. наданої Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України, вбачається, що на виконання підпунктів 1, 2 пункту 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 р. Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, введеного в дію Указом Президента України від 12.09.2023 р. № 576/2023, з урахуванням плану організації його виконання, схваленого на засіданні Кабінету Міністрів України 19.09.2023 р., ними проводяться перевірки постанов позаштатних постійно діючих ВЛК ТЦК та СП всіх рівнів. За запитом слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області, щодо правомірності прийняття постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 на військовозобов`язаного ОСОБА_1 , 1973 року народження, у ЦВЛК ЗС України розглянуто надану слідством медичну документацію. Згідно протоколу засідання ВЛК ЦВЛК ЗС України №855 від 28.02.2024 р., враховуючи невідповідність діагнозу зазначеного у довідці військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.04.2022 р. №38/3 вимогам п. а ст. 38 Пояснень щодо застосування Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності військової служби, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 р. за №1109/15800, прийнято постанову про скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.04.2022 №38/3 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 . Не погодившись з постановою Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України №855 від 28.02.2024 р., позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено порушень Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України при прийнятті оскаржуваного рішення у вигляді протоколу ЦВЛК №855 від 28.02.2024 р., тому позовні вимоги є необґрунтовані та задоволенню не підлягають. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час. Згідно з ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 р. №389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Указом Президента України від 24.02.2022 р. №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-XII (в подальшому - Закон №3543-ХІІ). Відповідно до ст. 1 Закону №3543-ХІІ, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону №3543-ХІІ, громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (ч.5 ст.22 Закону №3543-ХІІ). Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 р. №2232-XII (в подальшому - Закон № 2232-ХІІ). За змістом ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно з ст. 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 р. № 2801-XII (в подальшому - Закон № 2801-XII), військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України "Про національну безпеку України". Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402 (в подальшому - Положення №402, в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з п. 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза - медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів (п. 1.2 глави 1 розділу І Положення №402). Згідно з п. 2.1 глави 2 розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.3. п. 2.3. Положення №402, ЦВЛК є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України та на неї, окрім іншого, покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти), розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи, а також прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України. Згідно з пп. 2.3.4 п. 2.3 Положення №402, ЦВЛК зокрема має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) і закладах охорони здоров`я (установах) організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів; запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; а також розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України. Відповідно до п. 1.2 розд. ІІ Положення №402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3). Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10). Згідно з абз. 2 пп. «б» п. 20.3 гл. 20 розд. II Положення №402, при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту, зокрема: «Непридатний»: до військової служби з виключенням з військового обліку. Пунктом 20.4 Положення №402 визначено, що за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку непридатності до військової служби або обмежену придатність осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов: «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «обмежено придатний до військової служби». За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає одну з таких постанов: «обмежено придатний до військової служби»; «придатний до військової служби». Крім того, 30.08.2023 р. Радою національної безпеки і оборони України було прийнято рішення, яке введено в дію Указом Президента України від 12.09.2023 р. №576/2023, згідно з яким, Кабінет Міністрів України зобов`язано забезпечити утворення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, обласними, Київською міською та іншими державними адміністраціями, до сфери управління яких належать заклади охорони здоров`я, у складі яких функціонують медико-соціальні експертні комісії та військово-лікарські комісії, робочих груп із перевірки обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні. На виконання цього рішення, у ЦВЛК Збройних Сил України було створено робочу групу, яка здійснює перевірку обґрунтованості постанов позаштатних військово-лікарських комісій щодо непридатності військовозобов`язаних до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану. Таким чином, з урахуванням наведених положень законодавства, військово-лікарська експертиза є складовою механізму реалізації конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та здійснюється в порядку, визначеному Законом № 2232-XII і Положенням №

402. ВЛК та ЦВЛК наділені повноваженнями щодо проведення медичного огляду, визначення ступеня придатності до військової служби, встановлення причинного зв`язку захворювань і травм із проходженням служби, а також прийняття, перегляду та контролю відповідних постанов. ЦВЛК як керівний орган забезпечує організаційне та контрольне керівництво у сфері військово-лікарської експертизи, включно з правом перевірки, скасування чи затвердження рішень підпорядкованих ВЛК. Додатково, в умовах воєнного стану запроваджено механізм перевірки обґрунтованості постанов щодо непридатності до військової служби, що спрямований на забезпечення законності та належного публічного контролю у цій сфері. Судовим розглядом встановлено, що постановою Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України №855 від 28.02.2024 р. скасовано постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.04.2022 р. №38/3, якою ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст. 38 а гр. ІІ Наказу МОУ №402 від 14.08.2008 р. Приймаючи оскаржуване рішення військово-лікарська комісія Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України посилалася, на невідповідність попередньо встановленого діагнозу позивача у довідці ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.04.2022 р. №38/3 вимогам п. а ст. 38 Пояснень щодо застосування Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності військової служби, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, зокрема, на необґрунтованість діагнозу, за відсутності даних інструментальних досліджень (ЕХО-КГ). Так, положення статті 38 Пояснень, визначають, що визначення стадії СН та/або стійкості порушення ритму та провідності проводиться після проведеного лікування та стабілізації клінічного стану. Оцінку стадії СН слід проводити з урахуванням наявності об`єктивних симптомів СН або об`єктивних доказів наявності дисфункції серця (систолічної та/або діастолічної) у стані спокою та результатів тестів з фізичним навантаженням (ВЕМ або тредміл-тест у ватах), а за неможливості їх виконання - дані 6-хвилинного тесту з ходьбою. Остаточний експертний діагноз СН може бути встановлений лише за результатами даних інструментального (насамперед ЕХО-КГ) дослідження. Порушення серцевого ритму та провідності повинні бути зафіксовані на ЕКГ, холтерівському моніторуванні ЕКГ, при функціональних пробах або електрофізіологічних дослідженнях. До стійких порушень ритму серця належать аритмії тривалістю більше 7 діб, які потребують антиаритмічної терапії та відновлюються після припинення лікування. До стійких порушень провідності належать постійні AV-блокади I та II ступенів, повні внутрішньошлуночкові блокади. Пунктом а відповідної статті визначено перелік та медичну характеристику окремих патогенних станів серцево-судинної системи. Підставу для скасування постанови ВЛК ЦВЛК ЗС України №855 від 28.02.2024 р., на думку позивача є непроведення комісією його огляду та невитребуння медичної документації щодо анамнезу позивача, та на відсутність у розпорядженні комісії результатів його медичних обстежень. Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 2.3.4 Положення №402 здійснення огляду та витребування від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткових даних для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи (за необхідності) є правом ЦВЛК, а не обов`язком. Крім того, зі змісту протоколу №855 від 28.02.2024 р. встановлено, що військово-лікарською комісією Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України при прийнятті оскаржуваної постанови було досліджено картку обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.04.2022 р.; виписку з медичної карти амбулаторного хворого №851 від 08.02.2019 р. в державній установі «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В.Т. Зайцева НАМК України»; та довідку ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.04.2022 р. №38/3. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що Центральна військово-лікарська комісія здійснила оцінку стану його здоров`я за відсутності медичної документації та без результатів клінічних обстежень, які підтверджували б діагноз, унаслідок цього допущено комісією порушення Порядку №402 під час прийняття оскаржуваного рішення. Суд апеляційної інстанції зазначає, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ЦВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 р. в справі №806/526/16 де суд зазначив: "…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі". Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію конкретних статей Розкладу хвороб, станів та фізичних лад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2020 р. в справі №810/5009/18, 10.02.2022 р. в справі № 160/7153/20, від 25.09.2025 р. в справі № 480/13255/23, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуються судом. Відповідно до п. 2.4.5 Положення № 402, ВЛК регіону має право переглядати, затверджувати, не затверджувати, скасовувати або переглядати постанови підпорядкованих ВЛК, а пунктом 3.3 Положення № 402 передбачено, що скарги на дії, бездіяльність чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК обласних ТЦК та СП. Отже, саме ВЛК вищого рівня наділена повноваженнями перевіряти правильність проведення медичного огляду, повноту обстеження, необхідність додаткових досліджень, а також доводи щодо можливих порушень під час проходження ВЛК. Судовим розглядом встановлено, що спірне рішення №855 від 28.02.2024 р. ухвалене колегіальним органом ЦВКЛ, оформлено у вигляді протоколу засідання, що відповідає вимогам пункту 2.1 Положення №402. Крім того, при розгляді питання комісією було досліджено медичну документацію та здійснено аналіз тих відомостей, щодо стану здоров`я позивача, які перебували в її розпорядженні, що узгоджується з приписами пункту 2.3.4 Положення №402. Суд апеляційної інстанції вважає, що оцінюючи дії ВЛК Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України під час прийняття постанови №855 від 28.02.2024 р., суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що комісія діяла в межах повноважень визначених Законом №2232-XII та Положенням №402, відповідно до яких комісія має право на перегляд, скасування та контроль щодо постанов підпорядкованих ВЛК. Враховуючи те, що судом не встановлено порушення Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України при прийнятті оскаржуваного рішення у вигляді протоколу ЦВЛК №855 від 28.02.2024 р., при цьому суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ЦВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення цього позову. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006 р.; п. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 р., п. 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 по справі № 520/25112/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич