Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/3531/26

09.06.26 22-ц/812/1286/26 Провадження № 22-ц/812/1286/26 П О С Т А Н О В А іменем України 09 червня 2026 року м. Миколаїв справа № 489/3531/26 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Тищук Н.О., суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» на ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва, постановлену 28 квітня 2026 року суддею Костюченком Г.С. у приміщенні цього ж суду, (дата складання повного тексту ухвали не зазначена), у справі за заявою Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 боргу за надані послуги з управління (поводження) побутовими відходами, у с т а н о в и в: 1.Описова частина Короткий зміст вимог позовної заяви У квітні 2026 року КП «Миколаївкомунтранс» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 12 143, 52 грн боргу за надані послуги з управління (поводження) побутовими відходами, які надаються у будинку АДРЕСА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2026 року у видачі судового наказу відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що подання заяви у квітні 2026 року - більше ніж через 3 роки з моменту виникнення права вимоги, є перевищенням встановленої для такої вимог позовної давності. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі КП «Миколаївкомунтранс», посилаючись на незаконність, необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Узагальнені доводи апеляційної скарги Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано ті обставини, що відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року. Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строки позовної давності було призупинено з 2 квітня 2020 року. Зазначена норма втратила чинність у зв`язку із скасуванням карантину 30 червня 2023 року. При цьому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 р. № 651 карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24-00 години 30.06.2023 року. Разом з тим, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року» № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом був зупинений на строк дії такого стану. Перебіг строку позовної давності було відновлено, а саме виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 р. № 4434-ІХ. Вищезазначений Закон набрав чинності 04.09.2025 року, а отже саме з цієї дати перебіг позовної давності поновлено. Таким чином, враховуючи, що з 12.03.2020 на всій території України було запроваджено карантин, а також з 24.02.2022 року в Україні введений воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався, висновок суду про порушення строку позовної давності є помилковим. Узагальнені доводи інших учасників Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило. Направлені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судові повідомлення повернуті до суду з відміткою про відсутність адресатів за вказаною адресою. 2.

Мотивувальна частина Відповідно до пункту 1 частини першої частини 1 статті 353 та частини другої статті 369 ЦПК України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам ухвала суду не відповідає. Позиція апеляційного суду За змістом частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Частиною 2 цієї статті зазначено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір. Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Порядок вирішення справ в наказаному провадженні законодавцем визначено в Розділі ІІ "Наказне провадження" ЦПК України (статті 160-173). Згідно із пункту 5 частини 1 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд з такою вимогою. Наявність обставин, які вказують на перевищення позовної давності, що є підставою для відмови у видачі судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із обґрунтованості заявленої вимоги і документів, доданих до заяви. Згідно із статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". У пункті 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Зазначені зміні вступили в силу з 2 квітня 2020 року. Крім того, 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України" "Про введення воєнного стану в Україні". В подальшому, відповідно до Указів Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і діє на даний час. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. КП «Миколаївкомунтранс», звернувшись до суду із заявою, просить видати наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 заборгованості, яка виникла за період з 01.02.2022 року по 28.02.2026 року у розмірі 12 143, 52 грн. З урахуванням вимог вищезазначених законів, апеляційний суд приходить до висновку, що усі вимоги позивача, які ґрунтуються на непогашеній заборгованості за указаний вище період, є такими, що заявлені в межах строку позовної давності. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість висновків суду в частині заявлення позивачем вимог про видачу судового наказу з порушенням строку позовної давності. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Щодо судових витрат Згідно із підпунктом "в" пунктом 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції повинна містити, крім іншого, також висновки щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Разом з цим, предметом апеляційного перегляду в межах даного судового провадження була процесуальна ухвала суду про відмову у видачі судового наказу. Рішення по суті спору апеляційним судом не приймалося, розгляд справи наразі не закінчено. Отже, судові витрати на даній стадії розподілу не підлягають. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» задовольнити. Ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н.О.Тищук Судді: В.В.Коломієць Т.В.Серебрякова --------------------------------- Повну постанову складено 15 червня 2026 року