Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/8696/24

06.01.25 22-ц/812/75/25 Провадження № 22-ц/812/75/25 П О С Т А Н О В А іменем України 06 січня 2025 року м. Миколаїв справа № 489/8696/24 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Тищук Н.О., суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Дідух Крістіною Олегівною, на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва, постановлену 06 листопада 2024 року суддею Микульшиною Г.А. в приміщенні цього ж суду, (повний текст ухвали складено 06 листопада 2024 року), у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги в порядку регресу, у с т а н о в и в: 1.Описова частина Короткий зміст вимог позовної заяви У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги в порядку регресу. Посилаючись на те, що відповідач, будучи співвласником квартири АДРЕСА_1 , не сплачує комунальні послуги, позивачка ОСОБА_1 просила стягнути з нього 23 562, 38 грн за надані послуги з опалення, водопостачання та водовідведення, транспортування газу, управляння нерухомим майном, вивіз сміття та поліпшення умов проживання. 06 листопада 2024 рок до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі з тих підстав, що наразі він перебуває на військовій службі у зв`язку з введенням воєнного стану на території України. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, та зупинено провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_2 на військовій службі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, чи припинення воєнного стану в Україні. Ухвала суду мотивована тим, що відповідач дійсно мобілізований та проходить військову службу у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. При цьому суд посилався на практику Верховного Суду від 15 серпня 2023 року у справі № 174/760/21. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Дідух К.О. посилаючись на незаконність, необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу в частині зупинення провадження у справі. Узагальнені доводи апеляційної скарги Апеляційна скарга мотивована тим, що доданий до клопотання відповідача наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2022 року №42 свідчить про прийняття ОСОБА_2 на посаду інженера служб ВОС 5003003 не свідчить про переведення даної ВЧ на воєнний стан, та не підтверджує, що відповідач бере участь у виконанні бойових завдань. Крім цього апелянт посилалася на висновки Верховного суду та практику ЄСПЛ, зокрема, щодо розумності тривалості судового розгляду, який повинен визначатися з урахуванням обставин справи, її складності та важливості предмета спору для заявника. Узагальнені доводи інших учасників Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. 2.

Мотивувальна частина Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення та виклику учасників справи. Згідно правил частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК Українивстановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає. Встановлені судом першої інстанції обставини справи Судом встановлено, що згідно витягу з наказу командира військової частини ВЧ НОМЕР_1 від 06.04.2022 № 42 ОСОБА_2 відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом призваний на військову службу до ВЧ НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов`язків з 06.04.2022. Позиція апеляційного суду Відповідач ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі, пославшись на витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2022 № 42, згідно якої, відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом нижчепойменованих осіб офіцерського складу вважати призначеними до військової частини НОМЕР_1 та вважати такими, що справи та посаду прийняли та приступили до виконання службових обов`язків з 06 квітня 2022 року: 1.1. Капітана ОСОБА_2 , інженером служби ВОС-5003003, 1971 р.н. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (заява № 23786/02, рішення від 30 листопада 2006 року ЄСПЛ у справі "Красношапка проти України"). Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи у стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався і не скасовано до теперішнього часу. За приписами пункту другого вищевказаного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Статтею 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану. За приписами статей 1 та 8 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06 грудня 1991 року №1934-XII Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Безпосереднє військове керівництво - діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ їх застосування, а також управління ними. Комплектування ж Збройних Сил України визначається статтею 5 Закону України "Про Збройні Сили України", відповідно до частини першої якої особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Частиною третьою статті 2 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Конструкція пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством. Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. У справі, що переглядається, підставою для зупинення провадження у справі став витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2022 №

42. Згідно цього наказу ОСОБА_2 , відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом вважається призначеним на посаду інженера служби ВОС-5003003, у складі військової частини НОМЕР_1 . Проте, як неодноразово виснував Верховний Суд, самого факту введення воєнного стану і формального перебування сторони на військовій службі для зупинення провадження у справі не достатньо. Сторони мають надати докази залучення особи до бойових дій, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, переведення конкретної військової частини на воєнний стан тощо, оскільки безпідставна перерва в судовому розгляді буде порушувати право на справедливий суд. Таких висновків дійшов Верховний Суд зокрема у постанові від 29 серпня 2022 року у справі № 461/5209/19. Крім зазначеного вище колегія суддів враховує, що у справі, яка переглядається, відповідачем ОСОБА_2 надано витяг з наказу, датований 06 квітня 2022 року. Наявність підстав для зупинення провадження у справі станом на листопад 2024 року витяг з наказу не доводить. З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не повно дослідив наданий відповідачем доказ на підтвердження підстав для зупинення провадження у справі та припустився помилки при застосуванні процесуальної норми права. Крім того колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 15 серпня 2023 року у справі № 174/760/21. У цій справі клопотання про зупинення провадження було заявлено представником відповідача АТ «Українська залізниця» з тих підстав, що позивач призваний на військову службу. Проте, пред`явивши позов про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, позивач активно приймав участь у розгляді справи та наполягав на завершенні апеляційного перегляду справи. Крім цього, у постанові на яку посилається суд першої інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про те, що дії відповідача, який наполягає на зупиненні провадження у справі з апеляційного перегляду рішення, ухваленого не на його користь, з посиланням на обставини, з ним не пов`язані, не відповідають принципу добросовісності, за таких обставин інститут зупинення провадження у справі не може бути застосований на шкоду інтересам позивача, меті цього інституту та принципам цивільного судочинства. Своєю постановою від 15 серпня 2023 року Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції про зупинення апеляційного провадження. Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції в частині зупинення провадження скасуванню. Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Дідух Крістіною Олегівною задовольнити. Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2024 року в оскаржуваній частині скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н.О.Тищук Судді: Т.Б.Кушнірова Н.О.Шаманська --------------------------------- Повну постанову складено 06 січня 2025 року