Постанова КГС ВС № 904/4381/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Київ cправа № 904/4381/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я., за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В., представників учасників справи: ОСОБА_1 : не з`явився, АТ "ПУМБ": не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2026 (колегія суддів у складі: Мороз В.Ф. - головуючий, Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2025 (суддя Примак С.А.) у справі № 904/4381/24 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність, ВСТАНОВИВ: Стислий зміст заяви та хід розгляду справи 1. 04.10.2024 ОСОБА_1 (далі - Боржник) подав до господарського суду заяву про відкриття провадження про його неплатоспроможність у зв`язку з неможливістю погасити заборгованість перед кредиторами.

2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність Боржника, введено процедуру реструктуризації боргів Боржника.

3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2025 постановлено внести до реєстру вимог кредиторів Боржника вимоги: Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" у розмірі 158462,72 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів, 4844,80 грн (судовий збір) - позачергово; Акціонерного товариства "Сенс Банк" у розмірі 304311,63 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів, 4844,80 грн (судовий збір) - позачергово; Акціонерне товариство "Універсал Банк" у розмірі 79326,08 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів, 4844,80 грн (судовий збір) - позачергово, призначено на 24.06.2025 судове засідання для розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі. 4. 18.06.2025 і 11.07.2025 керуючий реструктуризацією боргів Боржника подав до господарського суду клопотання про затвердження плану реструктуризації боргів Боржника. 5. 23.06.2025 АТ "ПУМБ" подало клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність Боржника у зв`язку з тим, що він у декларації про майновий стан зазначив недостовірну інформацію про майно, належне його дружині - 5 квартир і автомобіль. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

6. У ході процедури реструктуризації боргів Боржника керуючий реструктуризацією не виявив фактів зазначення боржником у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати Боржника та членів його сім`ї.

7. При заповнені декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність Боржник зазначив інформацію про членів сім`ї, яку він отримав з офіційних джерел (правовстановлюючі документи, відповідні державні реєстри). Відповідно до державних реєстрів та відповіді ГСЦ МВС майно у вигляді квартир та автомобіля обліковується за ОСОБА_2 , яка є дружиною Боржника, частка власності на майно складає 1/1. При цьому у реєстрах відсутні відомості, які вказують що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя.

8. ОСОБА_2 на запит керуючого реструктуризації надала відповідь (із документальним підтвердженням), згідно з якою вона як інвестор придбала за особисті кошти три квартири в Автономній Республіці Крим (смт Кореїз та смт Масандра). Окрім власних коштів, для придбання майна ОСОБА_2 додатково залучила кошти своїх батьків.

9. Відповідно до письмових пояснень батька ОСОБА_2 він надав своїй дочці як подарунок грошові кошти у розмірі 50000 грн для інвестування в будівництво квартир в АДРЕСА_1 та надав 40000 грн як подарунок на купівлю квартири в АДРЕСА_2 . Зазначені квартири придбано з метою здачі їх в оренду.

10. Проте у 2014 році відбулась окупація Автономної Республіки Крим, внаслідок якої ОСОБА_2 та її батьки, перебуваючи у м. Кривий Ріг, не мали змоги потрапити до зазначених квартир. ОСОБА_2 залишила в зазначених квартирах всі документи про право власності та інше своє майно.

11. Крім того, за особисті кошти ОСОБА_2 , отримані після продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 , та іншого майна (яке було набуте до шлюбу), придбано квартиру для спільного проживання сім`єю. Таке майно неможливо реалізувати у процедурі погашення боргів, оскільки воно є єдиним місцем проживанням Боржника та членів його сім`ї, до яких, окрім дружини, належать двоє його дітей, один із них є неповнолітнім.

12. Згідно з протоколом №2 зборів кредиторів Боржника від 12.06.2025 АТ "Сенс Банк", якому належить 56% голосів, прийняло рішення про схвалення плану реструктуризації боргів Боржника (далі - План реструктуризації) та направлення його для затвердження до господарського суду. Боржник погодив План реструктуризації 03.06.2025.

13. Кредитори АТ "ПУМБ" та АТ "Універсал банк", які володіють меншістю голосів, відмовилися схвалювати План реструктуризації. АТ "Універсал банк" (15% голосів) повідомило, що готове розглянути план реструктуризації боргів тільки у разі погашення боржником понад 75% заборгованості. АТ "ПУМБ" (29% голосів) зазначило про неповне дослідження арбітражним керуючим питання майнового стану боржника та членів його сім`ї.

14. У Плані реструктуризації зазначено, що у Боржника немає майна, яке підлягає реструктуризації (належні йому земельні ділянки з кадастровими номерами 6522383500:02:008:0554 і 6522383500:02:008:0555 за адресою: АДРЕСА_4 , розташовані на окупованій території).

15. Боржник отримує доходи в розмірі 14580,22 грн (пенсія) та розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів доходи у формі пенсійних виплат.

16. Розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення вимог кредиторів становить 6000,00 грн. Розмір матеріальної допомоги, яка щомісяця виділятиметься боржником на утримання сина, який продовжує навчання, становить 4000,00 грн. Розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, становить 4580,22 грн.

17. Розмір суми, яка спрощується (списується): Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" - 58387,52 грн; Акціонерне товариство "Сенс Банк" - 110276,43 грн; Акціонерне товариство "Універсал Банк" - 27970,88 грн. Строк виконання плану реструктуризації боргів боржника становить 60 місяців. Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

18. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2025, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2026, затверджено План реструктуризації, схвалений на засіданні зборів кредиторів 12.06.2025, у задоволенні клопотання АТ "ПУМБ" про закриття провадження у справі відмовлено.

19. Судові рішення мотивовано тим, що Боржник має можливість відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через виконання схваленого кредиторами та погодженого Боржником Плану реструктуризації.

20. Відхиляючи клопотання АТ "ПУМБ", господарські суди виходили з того, що Боржник у деклараціях зазначив відомості про майно за даними державних реєстрів, а керуючий реструктуризацією не порушував питання щодо наявності недоліків у декларації через незазначення режиму спільної сумісної власності подружжя. Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

21. АТ "ПУМБ" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та ухвалу місцевого господарського суду, ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення клопотання керуючого реструктуризацією про затвердження Плану реструктуризації, задовольнити клопотання АТ "ПУМБ" та закрити провадження у справі про банкрутство.

22. Касаційну скаргу подано з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287, частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

23. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 60 Сімейного кодексу України, частини 3 статті 368 Цивільного кодексу України, які регулюють право спільної сумісної власності подружжя, при заповненні декларації про майновий стан Боржника (частина 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, далі - КУзПБ), а також зазначення в акті опису майна та плані реструктуризації боргів боржника належної йому частки майна (пункт 3 частини 2 статті 124 КУзПБ).

24. Також скаржник стверджує, що господарський суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме, письмових пояснень близьких родичів Боржника замість передбачених законодавством документів.

25. Скаржник вказує на відсутність у матеріалах справи документів (договори купівлі-продажу, заяви Боржника нотаріусу, шлюбний договір) про те, що квартири та автомобіль є особистою власністю дружини Боржника.

26. Крім того, скаржник наголошує, що господарські суди зосередилися лише на квартирах та не надали оцінки обставинам набуття дружиною Боржника в період перебування в шлюбі автомобіля.

27. На думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій порушили принцип судового контролю та не застосували положення пункту 1 частини 7 статті 123 КУзПБ. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

28. Боржник подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні скарги.

29. Боржник зазначає, що АТ "ПУМБ" всупереч положенням частин 8, 10 статті 126 КУзПБ не подав до господарського суду клопотання про відмову в затвердженні Плану реструктуризації, в якому би обґрунтовано зазначив про те, що в разі визнання Боржника банкрутом вимоги АТ "ПУМБ" було б задоволено в більшому розмірі, ніж передбачено Планом реструктуризації, або про наявність інших обставин, передбачених вказаними нормами.

30. Боржник вважає, що заявлене АТ "ПУМБ" клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність Боржника може бути розглянуто тільки після відмови суду в затвердженні плану реструктуризації боргів боржника.

31. Також Боржник стверджує, що він у деклараціях правильно зазначив відомості про майно відповідно до змісту державних реєстрів, у яких відповідне нерухоме майно та автомобіль зареєстровані за його дружиною ОСОБА_2 та немає відомостей про те, що зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя. При цьому Боржник посилається на пояснення членів родини про те, що відповідне майно належить ОСОБА_2 на праві особистій власності. За доводами Боржника, належний ОСОБА_2 автомобіль перебуває за кордоном у несправному стані (без двигуна).

Позиція Верховного Суду

32. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

33. Предметом касаційного оскарження в цій справі є судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені за наслідками розгляду плану реструктуризації боржника.

34. Із введенням в дію КУзПБ запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.

35. Неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом (стаття 1 КУзПБ).

36. З пояснювальної записки до проекту КУзПБ вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.

37. Тому призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.

38. Також у преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

39. За таким підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги п`ятої КУзПБ - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

40. Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена.

41. З огляду на виключне право лише боржника - фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (стаття 116 КУзПБ) Верховний Суд зауважує, що цим Кодексом запроваджено "добровільне банкрутство" боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність.

42. Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20.

43. Отже, процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.

44. Зокрема, розділом ІІІ Книги п`ятої КУзПБ врегульовано реструктуризацію боргів боржника - фізичної особи.

45. За наданим у статті 1 КУзПБ визначенням, реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

46. Згідно з положеннями КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та має строковий характер.

47. Загальні вимоги щодо плану реструктуризації боргів боржника встановлено у статті 124 КУзПБ, виконання їх є необхідним при розробленні проекту плану реструктуризації, адже це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливість прийняти рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.

48. У частині 2 статті 124 КУзПБ наведений перелік відомостей, що мають бути зазначені у плані реструктуризації боргів боржника, у тому числі: обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації).

49. Частиною 3 статті 124 КУзПБ також передбачено, що план реструктуризації боргів боржника може містити положення, зокрема, про: про реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації.

50. Розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність віднесено до основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (частини 2, 3 статті 123 КУзПБ).

51. Порядок затвердження плану реструктуризації боргів боржника закріплений у статті 126 КУзПБ, положеннями якої передбачено подання керуючим реструктуризацією відповідної заяви протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів, розгляд такої заяви господарським судом протягом 10 днів з дня її отримання із заслуховуванням кожного присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану реструктуризації боргів.

52. Господарський суд зобов`язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником, але має право за вмотивованим клопотанням боржника чи кредитора змінити план погашення боргів у частині збільшення чи зменшення строку його виконання або розміру суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів, чи суми, яка щомісяця залишається боржнику на задоволення побутових потреб (не менше розміру, встановленого статтею 124 цього Кодексу) (частина 7).

53. Однак господарський суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, зокрема, якщо: порушено порядок розроблення, схвалення та погодження плану реструктуризації боргів, встановлений цим Кодексом; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; кредитор, який не брав участі в голосуванні чи проголосував проти схвалення плану реструктуризації боргів, доведе, що в разі визнання боржника банкрутом у порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б задоволені у розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану реструктуризації боргів, тощо (частина 8).

54. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема викладеною в постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20, процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

55. Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

56. За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини 2, 3 статті 13 ЦК України).

57. Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

58. Також Верховний Суд у зазначеній постанові зауважив, що приписи частини 11 статті 126 та частини 1 статті 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина 1 статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

59. Враховуючи викладене, встановлення обов`язку із затвердження плану реструктуризації боргів боржника, схваленого кредиторами та боржником, не звільняє господарський суд від необхідності зайняття активної процесуальної позиції при його затвердженні та дотримання принципу судового контролю як невід`ємної складової провадження у справах про банкрутство та неплатоспроможність, зумовленої необхідністю досягнення специфічної мети такого провадження, яка відрізняється від мети позовного провадження.

60. Отже, необхідною передумовою для затвердження господарським судом схваленого кредиторами та боржником плану реструктуризації боргів боржника є перевірка обставин, передбачених частиною 8 статті 126 КУзПБ як підстави для відмови у затвердженні плану реструктуризації. Адже наявність принаймні однієї з передбачених вказаною нормою підстав виключає затвердження господарським судом плану реструктуризації, не залежно від факту схвалення її відповідними особами, а зумовлює необхідність вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом або закриття провадження у справі про неплатоспроможність (за наявності обставин, передбачених частиною 7 статті 123 КУзПБ).

61. Зважаючи на викладене, Верховний Суд відхиляє викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи про те, що клопотання АТ "ПУМБ" про закриття провадження у справі про неплатоспроможність Боржника на підставі вказаної норми може бути задоволено лише після відмови суду в затвердженні Плану реструктуризації, за умови наявності підстав, передбачених частиною 8 статті 126 КУзПБ. Такі доводи Боржника ґрунтуються на помилковому тлумаченні наведеної правової позиції Верховного Суду (викладеній також у постанові від 13.05.2025 у справі №904/3275/23, на яку посилається Боржник), за змістом якої перевірка господарським судом добросовісності боржника має передувати затвердженню ним плану реструктуризації. Відповідно, закриття провадження у справі про банкрутство виключає затвердження плану реструктуризації не залежно від наявності / відсутності інших підстав для відмови в затвердженні.

62. Під час розгляду цієї справи господарськими судами першої та апеляційної інстанції АТ "ПУМБ" доводило обставини недобросовісності Боржника, посилаючись на неповне відображення ним у деклараціях про майновий стан інформації про майно (5 квартир і автомобіль) як таке, що належить його дружині, адже воно, на переконання АТ "ПУМБ", є спільною сумісною власністю подружжя.

63. Відхиляючи такі доводи АТ "ПУМБ", господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили передусім з того, що Боржник у деклараціях зазначив відомості про майно за даними державних реєстрів, які не містять інформації про правовий режим спільної сумісної власності подружжя щодо відповідного майна, а керуючий реструктуризацією не порушував питання щодо наявності відповідних недоліків у декларації.

64. Верховний Суд вважає помилковими посилання господарських судів на висновок керуючого реструктуризації про відсутність недоліків у декларації як на самостійну та достатню підставу для відхилення доводів АТ "ПУМБ", адже вони суперечать усталеній правовій позиції Верховного Суду, зокрема, викладеній у перелічених постановах, щодо активної процесуальної ролі господарського суду при затвердженні плану реструктуризації боргів боржника, необхідності судового контролю у справах про неплатоспроможність, окрім перевірки декларацій арбітражним керуючим.

65. Також помилковим є висновок господарських судів попередніх інстанцій про віднесення майна, зазначеного Боржником у деклараціях про майновий стан як майно його дружини, до її особистої, а не спільної сумісної власності подружжя з огляду саме на відомості державних реєстрів щодо такого майна. Наведений висновок суперечить положенням статей 57, 60 Сімейного кодексу України та усталеній правовій позиції Верховного Суду щодо їх застосування в подібних правовідносинах.

66. Так, згідно зі статтею 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

67. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина 1 статті 61 Сімейного кодексу України).

68. Відповідно до положень статей 63, 67, 69 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Однак дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном. При цьому дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

69. Водночас підстави для віднесення майна до особистої приватної власності дружини, чоловіка врегульовані статтею 57 Сімейного кодексу України, згідно з частиною 1 якої, зокрема, до такого майна належить: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто тощо.

70. Верховний Суд неодноразово зазначав, що згідно з конструкцією норми статті 60 Сімейного кодексу України виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Зокрема, якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

71. Зазначена презумпція може бути спростована та заінтересована особа може оспорити поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею в шлюбі, але за особисті кошти, в такому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена за її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її заперечує. Подібний за змістом висновок викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №210/2492/19, від 04.03.2026 у справі №127/32133/23, від 02.04.2026 у справі №916/1507/21(916/2307/25).

72. Враховуючи наведене, сам факт реєстрації прав на відповідне майно за дружиною Боржника не є достатньою підставою для віднесення його до її особистої власності, якщо таке майно набуто під час шлюбу з Боржником, а презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя не спростовано.

73. Тому господарський суд першої інстанції передчасно відхилив доводи АТ "ПУМБ" про неправильне зазначення Боржником у декларації відомостей щодо відповідного майна (5 квартир і автомобіля), посилавшись виключно на інформацію з державних реєстрів та не встановивши обставини щодо дійсного правового статусу зазначеного майна. Апеляційний господарський суд також належним чином не дослідив зазначені обставини.

74. Так, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що дружина Боржника придбала три квартири в Автономній Республіці Крим (смт Кореїз і смт Масандра) за рахунок своїх особистих коштів (зокрема подарованих їй батьками), а також квартиру, яка є єдиним місцем проживання Боржника та членів його сім`ї (в наведеному контексті адресу квартири не зазначено, водночас місцем реєстрації Боржника є: АДРЕСА_5 ), за рахунок особистих коштів (зокрема отриманих від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 , та іншого майна).

75. При цьому апеляційний господарський суд послався на те, що наведені обставини підтверджено письмовими поясненнями дружини Боржника ОСОБА_2 та її батька (ім`я і прізвище не зазначено), наявними у матеріалах справи. Однак оскаржувана постанова не містить висновків щодо правової оцінки зазначених пояснень з точки зору того, чи є вони належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні господарського процесуального законодавства, зокрема, чи відповідають вимогам щодо письмових доказів та/або показань свідків, встановленим статтями 87, 88, 91 Господарського процесуального кодексу України, а також чи підтверджуються зазначені обставини певними іншими наданими учасниками справи доказами.

76. Верховний Суд приймає до уваги, що придбане ОСОБА_2 у період шлюбу з Боржником майно, яке розташоване на окупованій території в Автономній Республіці Крим, може бути перешкодою для використання такого майна з метою погашення боргів Боржника після виділу його частки в спільному сумісному майні подружжя (в разі неспростування відповідної презумпції, встановленої статтею 60 Сімейного кодексу України).

77. Однак обставини щодо іншого, придбаного ОСОБА_2 майна, мають істотне значення для розгляду цієї справи. Зокрема, висновок про те, що квартира за адресою: АДРЕСА_5 , є єдиним місцем проживання Боржника та членів його сім`ї, є передчасним без дослідження обставин наявності або відсутності у ОСОБА_2 права власності на ще одну квартиру, про яку зазначає АТ "ПУМБ", її розміру (в разі наявності) з урахуванням норм жилої площі на одну особу, встановлених житловим законодавством.

78. Встановлення обставин щодо наявності або відсутності правових підстав для поширення на таку квартиру та/або зареєстрований за ОСОБА_2 автомобіль правового режиму спільної сумісної власності подружжя також має значення для вирішення питання щодо можливості використання такого майна для погашення боргів Боржника (їх частини), а отже, є передумовою для висновку щодо повноти відображення Боржником відомостей про належне йому майно як у деклараціях про майновий стан, так і у Плані реструктуризації.

79. Проте господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи не дослідили обставини щодо правового режиму зазначених об`єктів, право власності на які зареєстровано за дружиною Боржника, зокрема, з урахуванням обставин щодо розкриття Боржником відомостей про напрямки використання ним отриманих від кредиторів коштів.

80. Зважаючи на викладене, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про затвердження Плану реструктуризації. Такий висновок не ґрунтується на належному виконанні вимог статей 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки наявних у справі доказів, всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

81. Такі порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно, виходячи з меж касаційного оскарження, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

82. Зокрема, Верховний Суд не може прийняти до уваги викладені у відзиві на касаційну скаргу аргументи Боржника про те, що належний ОСОБА_2 автомобіль перебуває за кордоном у несправному стані (без двигуна), оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними зазначені обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду господарських судів попередніх інстанцій, приймати до розгляду та перевіряти докази тощо. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

83. Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до положень статей 300, 310 Господарського процесуального кодексу України оскаржувані ухвала та постанова господарських судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню. Справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

84. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

85. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і залежно від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення. Розподіл судових витрат

86. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється. Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2026 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2025 у справі №904/4381/24 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Картере Судді К. Огороднік В. Погребняк