Постанова 4815 № 569/9802/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 червня 2026 року м. Рівне Справа № 569/9802/25 Провадження № 22-ц/4815/451/26 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С. секретаря судового засідання: Пиляй І.С. учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», відповідач: ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» адвоката Лисенка Д.В. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2025 року, ухвалене в складі судді Балацької О.Р., дата повного тексту рішення 03.11.2025 року, у справі № 569/9802/25, в с т а н о в и в: В травні 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 14 січня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4298026 про надання фінансового кредиту, який укладений в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора. Відповідно до кредитного договору, позивач надав фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 22 000,00 грн, строк кредиту: 360 днів, стандартна процентна ставка складає 2,50 %, знижена процентна ставка складає 0,25 %. 23 вересня 2024 року права грошової вимоги за вказаним кредитним договором відступлені ТОВ «Українські фінансові операції» на підставі договору факторингу №23/09/2024. У порушення умов кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. Вказує, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором становить 203 497,75 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 21 999,99 грн; суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором у розмірі 123 197,76 грн та суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» у розмірі 58 300,00 грн. Просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором на загальну суму в розмірі 203 497,75 грн, а також понесені судові витрати у виді сплати судового збору та витрати на професійну правову допомогу. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором № 4298026 від 14 січня 2024 року у розмірі 21 999 гривень 99 копійок. Вирішено питання про стягнення судових витрат. Не погодившись з таким рішенням суду, представник ТОВ «Українські фінансові операції» адвокат Лисенко Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки цей Закон не має зворотньої дії у часі. Крім того, на момент виникнення спірних правовідносин - 14.01.2024 року відповідач не мав статус військовослужбовця Збройних Сил України. Вказує, що судом в порядку п. 4 ч.1 ст.264 ЦПК України не враховано правові висновки Верховного Суду, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має застосування лише до мобілізованих осіб. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволенню з таких підстав. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам судове рішення в повній мірі не відповідає. Встановлено, що 14 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Украївна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4298026 про надання фінансового кредиту, який укладений в електронному вигляді шляхом підписання його відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «88991». Згідно з умовами кредитного договору, відповідачу було надано кредит у сумі 22 000,00 грн строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка складає 2,50 %, знижена процентна ставка складає 0,25 %. Переказ коштів здійснено на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 через платіжну систему ТОВ «Пейтек Україна», що має чинну ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків. Відповідач частково виконував зобов`язання за договором, здійснивши оплату у розмірі 1 650 грн. 01 коп., з яких 0,01 грн становить часткове погашення тіла кредиту, а 1 650,00 грн сплата процентів за користування кредитом. 21 вересня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 23/09/2024, відповідно до якого до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Станом на дату подачі позовної заяви, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 203 497,75 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 21 999,99 грн; суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором у розмірі 123 197,76 грн та суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» у розмірі 58 300,00 грн. Відповідач ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 18.05.2024 р. по даний час, що підтверджується довідкою № 4002 від 09 травня 2025 року. Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч.3 цієї статті). Частиною 1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. В абз. 2 ч. 1 ст.638 ЦК України зазначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Як передбачено ч. 1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Норми ч. ч. 1, 2 ст.1056-1 ЦК України передбачають, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Згідно п.1-1 ч. 1 ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит -вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Зі змісту абз. 1 ч. 1 ст.530 ЦК України вбачається, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, які передбачені ч. 1 ст. 611 ЦК України. Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. На підставі абз. 1 ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Убачається, що позивач, окрім тіла кредиту (який сторонами не оспорюється) також просить стягнути заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. кредитного договору за стандартною процентною ставкою в розмірі 2,50% за кожен день користування кредитом за період з 14.01.2024 року по 23.09.2024 року (дата укладення договору факторингу) у розмірі 123197,76 грн та за період з 24.09.2024 року по 07.01.2026 року (закінчення строку кредитування) у розмірі 58300,00 грн. Звертаючись до суду із даною апеляційною скаргою, ТОВ «Українські фінансові операції» посилається на те, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки цей Закон не має зворотньої дії у часі. Крім того, на момент виникнення спірних правовідносин - 14.01.2024 року відповідач не мав статус військовослужбовця Збройних Сил України, про що свідчить довідка № 4002 від 09 травня 2025 року згідно якої, відповідач ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 18.05.2024 р. по даний час. Колегія суддів частково погоджується із вищевказаними доводами, виходячи з наступного. Так, відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. В ст. ст. 1, 2 вказаного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей за якими - військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Згідно п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій. Ст.3 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей. Як вбачається з довідки № 4002 від 09 травня 2025 року, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України, молодший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 18 травня 2024 року по теперішній час. Судом першої інстанції було вірно встановлено той факт, що на відповідача ОСОБА_1 дійсно, як на військовослужбовця, на особливий період, поширюються пільги передбачені п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час його військової служби, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України. Разом з тим, колегія суддів також бере до уваги доводи апеляційної скарги ТОВ «Українські фінансові операції» про те, що оскільки, відповідно до довідки № 4002 від 09 травня 2025 року, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 18 травня 2024 року, то вищезазначена норма закону не поширюється на період до початку проходження відповідачем військової служби. Судом встановлено, що 12 лютого 2024 року відповідач повністю сплатив проценти за користування кредитом в сумі 1650,00 грн, а тому з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що проценти за користування кредитом підлягають стягненню з відповідача за період з 13.02.2024 року по 17.05.2024 року в розмірі 52249,05 гривень, тобто за час, коли ОСОБА_1 не перебував на військовій службі та на нього не поширювалися пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Суд першої інстанції залишив поза увагою зазначене вище. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 74249,04 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 21999,99 грн та 52249,05 грн заборгованості за нарахованими процентами. На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, збільшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості за кредитним договором № 4298026 від 14 січня 2024 року з 21999,99 грн до 74249,04 грн з яких: 21999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту та 52249,05 грн - заборгованість за відсотками. Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги відповідача правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, не в повній мірі дослідив та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору в частині складової боргу за нарахованими процентами. Отже, рішення суду підлягає зміні в частині стягнутої заборгованості за відсотками, а відповідно й загальної суми заборгованості. Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, а за подання апеляційної скарги 3633,60 грн, що разом становить 6056,00 грн. Позивачу має бути відшкодована пропорційна частка судового збору відповідно до ступеня задоволення позову (36,48%). Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 2209,22 грн. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» адвоката Лисенка Д.В. задовольнити частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2025 року змінити, збільшивши розмір стягнутої заборгованості з 21999,99 грн до 74249,04 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 2209,22 грн судового збору понесеного у зв`язку з переглядом справи в суді першої та апеляційної інстанціях. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 16 червня 2026 року. Головуючий суддя: Гордійчук С.О. Судді : Боймиструк С.В. Шимків С.С.