Постанова 4873 № 925/559/26

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" червня 2026 р. Справа № 925/559/26 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Демидової А.М. суддів: Владимиренко С.В. Ходаківської І.П. за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С. за участю представників учасників справи: від позивача: Кикіш С.-М.Р. від відповідача-1: не з`явився від відповідача-2: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудфлор" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 23.04.2026 про забезпечення позову (суддя Зарічанська З.В.) у справі № 925/559/26 Господарського суду Черкаської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра да Боско Україна" до:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Топвудфлор" (відповідач-1);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудфлор" (відповідач-2) про визнання недійсним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра да Боско Україна" (далі - ТОВ "Терра да Боско Україна", позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Топвудфлор" (далі - ТОВ "Топвудфлор", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудфлор" (далі - ТОВ "Вудфлор", відповідач-2), в якому просить суд: - визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 06.06.2024, укладений між ТОВ "Терра да Боско Україна" та ТОВ "Топвудфлор", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В., зареєстрований в реєстрі за № 854; - витребувати із чужого незаконного володіння ТОВ "Вудфлор" на користь ТОВ "Терра да Боско Україна" нерухоме майно - комплекс нежитлових будівель, загальною площею 2 673,1 м кв., який розташований за адресою: Україна, 20220, Черкаська область, Звенигородський район, село Хлипнівка, вулиця Звенигородська, будинок 33 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1313364571212). Позовні вимоги мотивовано тим, що за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 06.06.2024, укладеним між ТОВ "Терра да Боско Україна" та ТОВ "Топвудфлор", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В., зареєстрованим у реєстрі за № 854, спірне майно було продане за значно заниженою ціною, яка не відповідала його ринковій вартості, без проведення незалежної оцінки майна, а сам договір від 06.06.2024 підписаний неуповноваженою особою, адже рішення про призначення Бойка Р.І. генеральним директором ТОВ "Терра да Боско Україна" є недійсним із моменту його прийняття, тобто з 20.05.2024, що свідчить про відсутність у Бойка Р.І. необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення договору від 06.06.2024 та продажу майна, що є підставами для визнання договору від 06.06.2024 недійсним. Оскільки майно в подальшому було перепродане відповідачем-1 на користь відповідача-2, з метою ефективного захисту порушених прав позивача необхідним є витребування нежитлових будівель із незаконного володіння ТОВ "Вудфлор". Короткий зміст і підстави заяви про забезпечення позову Одночасно з позовною заявою позивачем подано до Господарського суду Черкаської області заяву про забезпечення позову з вимогою вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: комплекс нежитлових будівель, загальною площею 2 673,1 м кв., який розташований за адресою: Україна, 20220, Черкаська область, Звенигородський район, село Хлипнівка, вулиця Звенигородська, будинок 33 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1313364571212), що належать ТОВ "Вудфлор". Заява про забезпечення позову мотивована тим, що на стадії досудового розслідування перебуває кримінальне провадження № 12024100060001812 від 05.08.2024, в якому досліджуються обставини заволодіння групою осіб, шляхом обману, комплексом нежитлових приміщень, які належать ТОВ "Терра да Боско Україна", тобто шахрайства, вчиненого у великих розмірах, а саме комплексом нежитлових приміщень загальною площею 2 673,1 м кв. та виробничими потужностями, що знаходяться за адресою: Черкаська обл., Звенигородський р-н, с. Хлипнівка, вул. Звенигородська,

33. Невдовзі після відкриття вказаного кримінального провадження ТОВ "Топвудфлор" на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1310, виданий: 04.09.2024, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай І.В., відчужило майно на користь новоствореної юридичної особи ТОВ "Вудфлор", таким чином намагаючись вивести майно з-під власності покупця та створити ілюзію добросовісності набуття майна третьою особою. У подальшому, як стверджує позивач, з офіційного сайту Судової влади України ТОВ "Терра да Боско Україна" стало відомо, що 24.11.2025 громадянин ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ТОВ "Вудфлор" про стягнення заборгованості за договором позики (поворотної фінансової допомоги) в розмірі 1 600 100,00 грн, суми пені та 3 % річних у розмірі 29 810,08 грн, а всього 1 629 910,08 грн (справа № 753/25412/25). Тобто майже одразу після того, як постановою Верховного Суду від 13.11.2025 у справі № 910/7926/23 підтверджено недійсність призначення генеральним директором ТОВ "Терра да Боско Україна" ОСОБА_2 , який підписав договір від 06.06.2024, було ініційовано судовий спір про стягнення грошових коштів на користь фізичної особи у розмірі майже ідентичному вартості майна за договором від 06.06.2024. Позивач стверджує, що незважаючи на предмет позову у справі № 753/25412/25 про стягнення боргу за договором позики, ОСОБА_1 21.03.2026 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ "Вудфлор", а саме: нерухоме майно - комплекс нежитлових будівель, загальною площею 2 673,1 кв. м; заборонити ТОВ "Вудфлор" та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відчуження (купівля-продаж, міна, дарування тощо) та обтяження зазначеного нерухомого майна. Після отримання відмови в задоволенні заяви ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 30.03.2026, позивач - ОСОБА_1 , у цей же день повторно звернувся із заявою про забезпечення позову. Зазначені вище обставини, на думку позивача, створюють у заявника обґрунтовані підозри, що ОСОБА_1 має намір у процесі виконання судового рішення про стягнення заборгованості отримати право власності на майно, а не на грошові кошти ТОВ "Вудфлор", адже не просить суд як забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти ТОВ "Вудфлор", що могло б бути співмірним до предмета позову. Таким чином, на переконання позивача, шляхом відчуження майна ТОВ "Топвудфлор" на користь ТОВ "Вудфлор" та подальшого ініціювання судового процесу № 753/25412/25 відповідачі разом із залученими третіми особами намагаються створити підстави для начебто добросовісного набуття третьою особою майна внаслідок примусового виконання судового рішення про стягнення заборгованості, чим ускладнити або й унеможливити виконання рішення про витребування майна та позбавити ТОВ "Терра да Боско Україна" можливості відновити своє право власності на майно в передбаченому законодавством порядку. Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.04.2026 у справі № 925/559/26 заяву ТОВ "Терра да Боско Україна" про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: комплекс нежитлових будівель, загальною площею 2 673,1 м кв., який розташований за адресою: Україна, 20220, Черкаська область, Звенигородський район, село Хлипнівка, вулиця Звенигородська, будинок 33 (в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначена адреса: Черкаська обл.) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1313364571212), що належать ТОВ "Вудфлор". Ухвалу суду мотивовано тим, що наведені у заяві про забезпечення позову обставини підтверджують обґрунтоване припущення заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.04.2026 у справі № 925/559/26, ТОВ "Вудфлор" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. За доводами скаржника, суд першої інстанції не здійснив перевірку доводів та обставин, викладених у заяві про забезпечення позову; суд будує свої висновки на припущеннях; позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову; оскаржувану ухвалу було постановлено без виклику відповідача-2; у матеріалах справи відсутні докази конкретних дій або намірів ТОВ "Вудфлор" щодо відчуження майна; вжиті заходи забезпечення позову є прямим втручанням у господарську діяльність відповідача-2, перешкоджанням такій діяльності та здійсненню корпоративних прав учасниками відповідача-2; вжиті заходи забезпечення позову необґрунтовано посягають на здійснення права власності відповідачем; позивачем не надано пропозицій із застосування зустрічного забезпечення. Також скаржник наголошує на тому, що суд не перевірив судових рішень, прийнятих у кримінальному провадженні № 12024100060001812 від 05.08.2024; на переконання скаржника, факт відкриття кримінального провадження до моменту відчуження ТОВ "Топвудфлор" майна ТОВ "Вудфлор" не свідчить про відсутність такого права відчужити майно, як і не свідчить про недійсність відповідного договору купівлі-продажу; сама по собі наявність позову ОСОБА_1 до відповідача-2 без належних доказів зв`язку зі сторонами даної справи та за відсутності повторного звернення ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову жодним чином не доводить ризику відчуження майна з боку відповідача-2; суд першої інстанції не зазначає, на підставі чого вважає наявність позову ОСОБА_1 підставою для накладення арешту чи ризиком відчуження майна з боку відповідача-2. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 (колегія суддів у складі: головуючого Демидової А.М., суддів Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Вудфлор" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 23.04.2026 у справі № 925/559/26; розгляд апеляційної скарги призначено на 26.05.2026 о 10:40; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 22.05.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у розгляді апеляційної скарги оголошено перерву до 09.06.2026 об 11:30. Позиції учасників справи Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, наголошуючи, зокрема, на тому, що підставами для звернення із заявою про вжиття заходів забезпечення позову були обґрунтовані припущення позивача щодо можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення та поновлення порушених прав позивача; безпідставними є твердження відповідача-2 щодо того, що оскаржувану ухвалу було постановлено без виклику відповідача-2 та без всебічного дослідження всіх матеріалів, що стосуються даної справи, адже суд першої інстанції дослідив усі наявні матеріали та з дотриманням процесуального законодавства розглянув заяву про забезпечення позову не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи; стверджуючи про втручання суду в господарську діяльність та корпоративні права учасників ТОВ "Вудфлор", апелянт не надає жодних доказів того, що арешт майна, який за своєю суттю є лише тимчасовим обмеженням правомочності розпоряджатися майном, перешкоджає його господарській діяльності, які саме перешкоди створює такий арешт у досягненні цілей господарської діяльності, в які саме корпоративні права здійснюється втручання та яких збитків завдано ТОВ "Вудфлор" вжиттям заходів забезпечення позову; враховуючи недоведеність ТОВ "Вудфлор" можливого завдання збитків внаслідок вжиття заходу забезпечення позову, висновок суду першої інстанції, що на день постановлення цієї ухвали відсутня необхідність для застосування зустрічного забезпечення, є обґрунтованим і правомірним. Явка представників учасників справи У судове засідання 09.06.2026 з`явився представник позивача. Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання 09.06.2026 не з`явились. Відповідач-1 та відповідач-2 належним чином повідомлені судом про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання представників відповідача-1 та відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представників відповідачів. У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови Згідно із ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України). Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19, від 14.01.2019 у справі № 909/526/19, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19. Як зазначалось, у заяві про забезпечення позову заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: комплекс нежитлових будівель, загальною площею 2 673,1 м кв., який розташований за адресою: Україна, 20220, Черкаська область, Звенигородський район, село Хлипнівка, вулиця Звенигородська, будинок 33 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1313364571212), що належать ТОВ "Вудфлор". Предметом позову в даній справі є, зокрема, вимога позивача про витребування з незаконного володіння відповідача-2 нерухомого майна - комплексу нежитлових будівель, загальною площею 2 673,1 м кв., який розташований за адресою: Україна, 20220, Черкаська область, Звенигородський район, село Хлипнівка, вулиця Звенигородська, будинок 33 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1313364571212). Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20). Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник стверджував, що на стадії досудового розслідування перебуває кримінальне провадження № 12024100060001812 від 05.08.2024, в якому досліджуються обставини заволодіння групою осіб, шляхом обману, комплексом нежитлових приміщень, які належать ТОВ "Терра да Боско Україна", тобто шахрайства, вчиненого у великих розмірах, а саме комплексом нежитлових приміщень загальною площею 2 673,1 м кв. та виробничими потужностями, що знаходяться за адресою: Черкаська обл., Звенигородський р-н, с. Хлипнівка, вул. Звенигородська,

33. Невдовзі після відкриття вказаного кримінального провадження ТОВ "Топвудфлор" на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1310, виданий: 04.09.2024, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай І.В., відчужило майно на користь новоствореної юридичної особи ТОВ "Вудфлор", таким чином намагаючись вивести майно з-під власності покупця та створити ілюзію добросовісності набуття майна третьою особою. У подальшому, як стверджує позивач, з офіційного сайту Судової влади України, ТОВ "Терра да Боско Україна" стало відомо, що 24.11.2025 громадянин ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ТОВ "Вудфлор" про стягнення заборгованості за договором позики (поворотної фінансової допомоги) у розмірі 1 600 100,00 грн, суми пені та 3 % річних у розмірі 29 810,08 грн, а всього 1 629 910,08 грн (справа № 753/25412/25). Тобто майже одразу після того, як постановою Верховного Суду від 13.11.2025 у справі № 910/7926/23 підтверджено недійсність призначення генеральним директором ТОВ "Терра да Боско Україна" ОСОБА_2 , який підписав договір від 06.06.2024, було ініційовано судовий спір про стягнення грошових коштів на користь фізичної особи у розмірі майже ідентичному вартості майна за договором від 06.06.2024. Позивач стверджує, що незважаючи на предмет позову у справі № 753/25412/25 про стягнення боргу за договором позики, ОСОБА_1 21.03.2026 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ "Вудфлор", а саме: нерухоме майно - комплекс нежитлових будівель, загальною площею 2 673,1 кв. м; заборонити ТОВ "Вудфлор" та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відчуження (купівля-продаж, міна, дарування тощо) та обтяження зазначеного нерухомого майна. Після отримання відмови в задоволенні заяви ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 30.03.2026, позивач - ОСОБА_1 , в цей же день повторно звернувся із заявою про забезпечення позову. Зазначені вище обставини, на думку позивача, створюють у заявника обґрунтовані підозри, що ОСОБА_1 має намір у процесі виконання судового рішення про стягнення заборгованості отримати право власності на майно, а не на грошові кошти ТОВ "Вудфлор", адже не просить суд як забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти ТОВ "Вудфлор", що могло б бути співмірним до предмета позову. Таким чином, на переконання позивача, шляхом відчуження майна ТОВ "Топвудфлор" на користь ТОВ "Вудфлор" та подальшого ініціювання судового процесу № 753/25412/25 відповідачі разом із залученими третіми особами намагаються створити підстави для начебто добросовісного набуття третьою особою майна внаслідок примусового виконання судового рішення про стягнення заборгованості, чим ускладнити або й унеможливити виконання рішення про витребування майна та позбавити ТОВ "Терра да Боско Україна" можливості відновити своє право власності на майно в передбаченому законодавством порядку. Викладені вище обставини підтверджуються наданими позивачем документами, які останній надав суду разом із позовною заявою, а саме: копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12024100060001812 від 05.08.2024; Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.04.2026 щодо зареєстрованого права власності ТОВ "Вудфлор"; роздруківкою з офіційного сайту "Судова влада України"; копією ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 30.03.2026 у справі № 753/25412/25 (роздруківка з Єдиного державного реєстру судових рішень). При цьому, суд першої інстанції, вирішуючи питання наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, взяв до уваги, що в разі вчинення ТОВ "Вудфлор" певних дій із розпорядження спірним майном, ухвалення рішення у цій справі у випадку задоволення позову не призведе до фактичного відновлення прав та інтересів ТОВ "Терра да Боско Україна", з метою захисту яких останнє звернулось до суду з позовом, оскільки позивач буде змушений звертатися до суду з новими позовами/заявами; в разі накладення арешту на спірне майно в якості забезпечення позову в цивільній справі і в подальшому, в разі задоволення цивільного позову відбудеться стягнення на таке нерухоме майно в ході виконавчого провадження, отже, позивачу, враховуючи норми чинного законодавства, буде набагато складніше повернути у свою власність нерухоме майно, навіть, якщо ним буде доведено незаконність вибуття майна з його власності. Також суд першої інстанції правильно зауважив, що наразі у ТОВ "Вудфлор" наявне нічим не обмежене право у будь-який момент розпорядитися спірним майном, яке за ним зареєстроване у державному реєстрі на праві власності. Суд апеляційної інстанції зауважує, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. У зв`язку із цим доводи скаржника щодо відсутності в матеріалах справи доказів конкретних дій або намірів ТОВ "Вудфлор" щодо відчуження майна колегією суддів відхиляються. У вжитті заходів забезпечення позову принцип співмірності полягає в певній мірі у врахуванні обставин вжиття таких заходів саме в межах предмета позову, що наразі було враховано судом під час розгляду заяви про забезпечення позову. Вжиті місцевим господарським судом заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що в разі невжиття запропонованих заявником заходів забезпечення позову відповідач матиме можливість безперешкодно розпорядитися вказаним нерухомим майном, що в разі задоволення позову може реально істотно утруднити захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача та призвести до невиконання відповідного судового рішення. Також колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що в даному випадку застосування названих заходів забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких забезпечить реальне виконання рішення суду в разі задоволення позову. У зв`язку із цим, твердження скаржника, що вжиті заходи забезпечення позову є прямим втручанням у господарську діяльність відповідача-2, перешкоджанням такій діяльності та здійсненню корпоративних прав учасниками відповідача-2, які не підтверджені належними доказами, відхиляються судом апеляційної інстанції за неспроможністю. Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника, що застосовані заходи забезпечення позову необґрунтовано посягають на здійснення права власності відповідачем-2, з огляду на те, що обраний вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності ТОВ "Вудфлор", не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача-2, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним (у тому числі відчужувати). З огляду на те, що відповідач-2 ніяким чином не буде обмежений у вільному доступі та безперешкодному володінні і користуванні нерухомим майном, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності, на день постановлення оскаржуваної ухвали про забезпечення позову, підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (аналогічний правовий висновок наведено в постанові Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 911/172/22). Щодо доводів скаржника про ненадання позивачем пропозицій із застосування зустрічного забезпечення, колегія суддів зауважує, що розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням ним п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач-2 не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення у випадку забезпечення позову (схожий за змістом висновок наведений у постанові Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 911/172/22). Доводи скаржника про допущене судом першої інстанції порушення щодо розгляду заяви про забезпечення позову без виклику відповідача-2 також відхиляються колегією суддів за неспроможністю з огляду на приписи ч. 1 ст. 140 ГПК України, якими унормовано, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі ухвали відсутні. Судові витрати У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника. Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудфлор" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 23.04.2026 у справі № 925/559/26 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали оскарження у даній справі повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 15.06.2026. Головуючий суддя А.М. Демидова Судді С.В. Владимиренко І.П. Ходаківська