Постанова ККС ВС № 487/2554/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ Справа № 487/2554/22 Провадження № 51-551 км 26 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника (відеоконференція) ОСОБА_6 , виправданого (відеоконференція) ОСОБА_7 розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 04 грудня 2025 рокув кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022152030001025 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Врадіївка Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України. Зміст рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він у невстановлений час та місці знайшов 253 військових патронів різних калібрів та типів, які переніс до місця свого фактичного проживання: АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу. 27 травня 2022 року в період часу з 11:33 по 15:51 під час проведення обшуку у ОСОБА_7 працівниками поліції було виявлено та вилучено патрони, які відносяться до військових патронів та є бойовими припасами, виготовленими промисловим способом, придатними до здійснення пострілів, а саме: 20 патронів калібру 7,62 мм з трасуючою кулею, 173 патрони калібру 7,62 мм з кулею зі сталевим осердям, 60 патронів калібру 5,45 мм з трасуючою кулею. Окрім того, ОСОБА_7 у невстановлені під час досудового розслідування дату, час та місце, у невстановленої під час досудового розслідування особи незаконно придбав наркотичний засіб канабіс, вагою не менше 1712,845 г, який був розфасований у 8 полімерних пакетів, які незаконно зберігав на території домоволодіння за місцем свого фактичного проживання з метою подальшого збуту. 27 травня 2022 року в період часу з 11:33 по 15:51 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 були виявлені та вилучені працівниками поліції 8 полімерних пакетів із рослинною речовиною, які згідно з висновком експерта є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг яких заборонено, канабісом, загальною масою 1712,845 г, що є великим розміром. Дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України як незаконне придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу й за ч. 2 ст. 307 КК України як незаконне придбання та зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів з метою збуту, вчинене у великих розмірах. Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 грудня 2024 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю його вини. Свій висновок місцевий суд мотивував тим, що розгляд клопотання слідчого про надання дозволу на обшук було розглянуто без участі слідчого та без повної фіксації судового засідання, що є істотним порушенням вимог КПК України і в свою чергу потягло за собою визнання протоколу обшуку від 27.05.2022, проведеного на підставі зазначеної ухвали слідчого судді, недопустимим доказом, а також визнання й усіх доказів, отриманих в ході цього обшуку, недопустимими. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 04 грудня 2025 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно визнали недопустимими доказами протокол обшуку житла ОСОБА_7 та всі похідні від нього докази, дійшовши таких висновків виключно з формальних підстав, без урахування фактичних обставин кримінального провадження. На його думку, розгляд слідчим суддею клопотання про надання дозволу на проведення обшуку житла без участі слідчого або прокурора відбувався в умовах воєнного стану та активних бойових дій на території м. Миколаєва з дотриманням принципів розумності та безпеки, у зв`язку з чим така процесуальна форма не може визнаватися істотним порушенням вимог КПК України. Зазначає, що сторона обвинувачення була належним чином повідомлена про дату та час розгляду клопотання про обшук і звернулася до слідчого судді із заявою про проведення судового розгляду за її відсутності. При цьому кримінальний процесуальний закон не містить вимог щодо обов`язкового мотивування причин неучасті слідчого або прокурора у такому розгляді. Також у касаційній скарзі вказується, що сам обшук було проведено уповноваженою службовою особою у присутності ОСОБА_7 , його захисника та понятих із дотриманням процесуальних вимог, а зауважень щодо порядку проведення цієї слідчої дії з боку сторони захисту не надходило. Зазначає, що вилучені під час обшуку предмети були належним чином упаковані, зафіксовані та в подальшому оглянуті, а тому твердження судів про недопустимість відповідних доказів не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. З урахуванням зазначеного прокурор, посилаючись на твердження, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 січня 2026 року у справі № 336/4830/22, провадження № 51-139кмо25, вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку про визнання протоколу обшуку житла ОСОБА_7 та всіх похідних від нього доказів недопустимими. Також прокурор посилається на те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження доказів та їх безпосередню оцінку, чим порушив принципи безпосередності дослідження доказів і змагальності сторін. Вказує, що апеляційний суд формально розглянув апеляційну скаргу прокурора, не перевірив повно та всебічно її доводи, не надав належної оцінки доказам у їх сукупності та не спростував твердження про наявність у діях ОСОБА_7 складів злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України та ч. 2 ст. 307 КК України. У запереченні захисник ОСОБА_6 в інтересах виправданого ОСОБА_7 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без зміни. Позиції учасників судового провадження Прокурор підтримав подану касаційну скаргу. Захисник та виправданий заперечили щодо задоволення касаційної скарги сторони обвинувачення. Мотиви Суду За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України вбачається, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому ст. 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Однак, у цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону не дотримався. З матеріалів кримінального провадження убачається, що прокурор, не погоджуючись із вироком місцевого суду, оскаржив його в апеляційному порядку. Відповідно до апеляційної скарги прокурор вважав, що оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_7 є незаконним у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло безпідставне виправдання ОСОБА_7 . Як убачається із матеріалів кримінального провадження, місцевий суд визнав ОСОБА_7 невинуватим за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України та виправдав його у зв`язку з недоведеністю його вини у вчинені вказаних кримінальних правопорушень. Такого висновку суд дійшов, виходячи з того, що клопотання слідчого про надання дозволу на обшук було розглянуто слідчим суддею без участі слідчого та без повної фіксації судового засідання, що, на думку суду, є істотним порушенням вимог КПК України і в свою чергу тягне визнання протоколу обшуку, проведеного на підставі цієї ухвали слідчого судді, та всіх похідних доказів недопустимими. Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанцій про визнання протоколу обшуку від 27.05.2022 недопустимим доказом, зазначивши, що системний аналіз ч. 4 ст. 234 КПК України свідчить про обов`язковість участі слідчого або прокурора при розгляді клопотання про проведення обшуку, а відсутність такої участі є істотним порушенням кримінального процесуального закону. Колегія суддів апеляційного суду також наголосила, що відсутність повної технічної фіксації судового засідання у цій ситуації не може бути виправдана посиланням на воєнний стан або формальною заявою слідчого, оскільки об`єктивних перешкод для дотримання вимог КПК України не існувало. При цьому апеляційний суд окремо зазначив, що у цьому кримінальному провадженні саме обшук був єдиною слідчою дією, в ході якої сторона обвинувачення отримала докази, покладені в основу обвинувачення. За таких обставин визнання протоколу обшуку недопустимим правомірно потягло за собою недопустимість усіх похідних доказів, включно з висновками експертів, що повністю узгоджується з вимогами КПК України та доктриною «плодів отруйного дерева». Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з цим висновком, виходячи з такого. У ч. 4 ст. 234 КПК України визначено, що клопотання про обшук розглядається за участю слідчого або прокурора і в такому разі вимагає здійснення обов`язкового фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час його розгляду слідчим суддею. Постановлення за таких обставин ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання тягне за собою відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 87 КПК України визнання доказів, що були отримані під час виконання такої ухвали, недопустимими. Такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 січня 2026 року за результатами розгляду справи № 336/4830/22. При цьому об`єднана палата ККС ВС звернула увагу на важливість ролі сторони обвинувачення під час розгляду слідчим суддею клопотання про обшук, яка забезпечує можливість для слідчого судді повно з`ясувати та перевірити доводи клопотання, дослідити підстави для його вирішення по суті. Водночас у випадках, коли в законі йдеться про те, що участь когось із учасників є обов`язковою, це чітко визначено в його приписах шляхом використання формулювань «за обов`язкової участі», «лише за участю». Колегія суддів об`єднаної палати не вважає, що використання в законі формулювання «за участю» є тотожним формулюванню «за обов`язкової участі». Вочевидь вказівка на те, що розгляд клопотання здійснюється за участю певного учасника, зумовлює обов`язок суду повідомити сторону обвинувачення про судовий розгляд, який має бути проведено в порядку і в строки, визначені в КПК України. Щодо застосування судом технічних засобів фіксування кримінального провадження об`єднана палата ККС ВС наголосила, що участь слідчого або прокурора під час розгляду клопотання про обшук зобов`язує слідчого суддю відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України здійснювати такий розгляд із фіксуванням за допомогою технічних засобів кримінального провадження в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. У разі незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, відповідна процесуальна дія та отримані внаслідок її вчинення результати визнаються недійсними (ч. 6 ст. 107 КПК України). Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 звернулася слідча СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївської області. Також в матеріалах судової справи № 487/1373/22 міститься заява слідчої ОСОБА_8 про розгляд клопотання про надання дозволу на проведення обшуку за кримінальним провадженням № 12022152030000468 без її участі у зв`язку з тим, що на даний час оголошено повітряну тривогу та з метою забезпечення збереження життя і здоров`я всіх учасників судового розгляду. Згідно з журналом судового засідання від 05.05.2022 судове засідання за розглядом цього клопотання було розпочато о 12:00, а закінчено о 12:15, оскільки слідча до судового засідання не з`явилась, надала до суду заяву, в якій просила розглядати клопотання без її участі, а отже згідно з ч. 4 ст.107 КПК України фіксування не здійснювалось (т. 2 а.п.3-19). Тобто слідча була обізнана про розгляд поданого клопотання слідчим суддею, надіслала до суду заяву про розгляд цього клопотання без її участі, а тому, діючи відповідно до вимог КПК України, слідчий суддя розглянув клопотання про надання дозволу на обшук за місцем проживання ОСОБА_7 без участі слідчої та без проведення технічної фіксації засідання. Отже, колегія суддів вбачає невмотивованими висновки судів попередніх інстанцій в частині визнання протоколу обшуку та усіх похідних від нього доказів недопустимими. Крім цього, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (частина 1 статті 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність в силу положень ст. 412 КПК України є істотними, оскільки могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. З огляду на це касаційну скаргу прокурора потрібно задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Керуючись положеннями ст. ст. 434, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд ухвалив: Касаційну скаргу прокурора задовольнити. Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 04 грудня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3