Постанова ККС ВС № 464/6889/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2023 року м. Київ справа № 464/6889/21 провадження № 51-3890км23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , у режимі відеоконференції: захисника ОСОБА_6 , засудженої ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021141410000002, за обвинуваченням ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Середкевичі Яворівського району Львівської області, жительки АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 307 Кримінального кодексу України(далі - КК). Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини За вироком Сихівського районного суду м. Львова від 20 грудня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК, та призначено їй покарання: за ч. 1 ст. 307 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 1 ст. 309 КК - у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу. Цим же вироком ОСОБА_7 визнано невинуватою у вчиненні 13 липня та 09 вересня (2 епізоди) 2021 року кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 307 КК і виправдано. Вирішено питання, які стосуються: відшкодування процесуальних витрат; речових доказів, а також арешту майна. Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватою в незаконному збуті наркотичних засобів ОСОБА_8 (ч. 1 ст. 307 КК) і в незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту (ч. 1 ст. 309 КК). Так, ОСОБА_7 28 вересня 2021 року приблизно о 15:11 під час телефонної розмови з ОСОБА_8 домовилася про збут йому наркотичного засобу за певну суму грошей. Цього ж дня приблизно о 15:20 ОСОБА_7 , перебуваючи неподалік будинку № 26 на вул. Антонича в м. Львові, незаконно збула ОСОБА_8 за 350 грн таблетку білого кольору у фрагменті фольгового блістера з написом «Субітекс 8мг», котра містить наркотичний засіб - бупренорфін, обіг якого обмежено, масою 0,0074 г. Зазначеного дня приблизно о 15:30 працівники поліції в ході огляду місця події на вул. Антонича, 30 у м. Львові виявили та вилучили цю таблетку у ОСОБА_8 . Крім того, ОСОБА_7 у невстановлений слідством точний час, за не встановлених слідством обставин незаконно придбала та зберігала у своїй квартирі АДРЕСА_2 наркотичний засіб - бупренорфін без мети збуту, котрий 28 вересня 2021 року виявили та вилучили під час обшуку за вказаним місцем працівники поліції, а саме було вилучено: 26 таблеток білого кольору в семи фрагментах фольгових блістерів із написом «Субітекс 8 мг» та 10 фольгово-паперових згортків, що містять бупренорфін, обіг якого обмежено, загальною масою 0,2286 г. Цим же вироком суду ОСОБА_7 виправдано через відсутність доказів винуватості у збуті наркотичних засобів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_7 в тому, що вона за не встановлених слідством обставин незаконно придбала та зберігала за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_2 невстановлену кількість наркотичного засобу - бупренорфіну у вигляді таблеток «Субітекс» з метою незаконного збуту. Надалі 13 липня 2021 року приблизно о 18:53, 09 вересня 2021 року приблизно о 09:36 та 10:04 в ході телефонної розмови з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відповідно домовилася про збут кожному наркотичного засобу за певну суму грошей. Після цього 13 липня 2021 року приблизно о 19:17 ОСОБА_7 , перебуваючи неподалік будинку № 31 на вул. Вернадського в м. Львові, незаконно збула ОСОБА_9 за невстановлену суму грошей 5 таблеток білого кольору у 2 фрагментах блістера з написом «Субітекс», що містили наркотичний засіб - бупренорфін, обіг якого обмежено. Загальна маса виявленого бупренорфіну становить 0,0368 г. Цього дня ж приблизно о 19:39 працівники поліції в ході огляду місця події на вул. Трильовського, 27 у м. Львові виявили та вилучили в ОСОБА_9 вказаний наркотичний засіб. Крім того, 09 вересня 2021 року приблизно о 10:54 ОСОБА_7 недалеко від будинку № 26 на вул. Антонича в м. Львові повторно незаконно збула ОСОБА_10 за гроші фрагмент речовини неправильної геометричної форми білого кольору, котра була розміщена в паперово-фольговому згортку та містила наркотичний засіб - бупренорфін, обіг якого обмежено, масою 0, 0043 г, який цього ж дня приблизно о 11:16 працівники поліції в ході огляду місця події на вул. Антонича, 10 у м. Львові виявили й вилучили у ОСОБА_10 . Також 09 вересня приблизно о 12:39 ОСОБА_7 , перебуваючи неподалік будинку № 26 на вул. Антонича в м. Львові, повторно, незаконно збула ОСОБА_11 за гроші таблетку білого кольору у фрагменті блістера з написом «Субітекс 8 мг», яку цього ж дня приблизно о 12:59 працівники поліції в ході огляду місця події на просп. Червоної Калини, 36 у м. Львові виявили й вилучили у ОСОБА_11 та яка містила наркотичний засіб - бупренорфін, обіг якого обмежено. Загальна маса виявленого бупренорфіну становила 0,0074 г. Львівський апеляційний суд ухвалою від 23 травня 2023 року вирок районного суду щодо ОСОБА_7 залишив без змін. Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, а також короткий зміст поданих заперечень У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність й невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженої через м`якість, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Як зазначаєсторона обвинувачення, суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 370, 419 КПК, оскільки відповідним чином не перевірив доводів прокурора щодо неналежної оцінки судом першої інстанції доказів у їх сукупності. Так, свої доводи обґрунтовує тим, що суд не провів аналізу змісту розмов ОСОБА_7 із ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , з яких убачається, що йшлося про наркотичні засоби в конкретних кількостях, і надалі це було підтверджено під час огляду місця події та вилучення у вказаних осіб таблеток «Субітексу», що відбулося через короткий проміжок часу після їх зустрічі із ОСОБА_7 . Крім того, прокурор наголошує на тому факті, щов ході огляду місця події у ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 було вилучено однаковий наркотичний засіб - бупренорфін у виді таблеток «Субітекс», котрий було також вилучено під час обшуку житла ОСОБА_7 . Як указує скаржник, суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки значній кількості виявлених у житлі засудженої наркотичних засобів, частина яких була розфасована в 10 фольгово-паперових згортках. Стверджує про незрозумілість, на підставі чого суд дійшов висновку, що ці наркотичні засоби ОСОБА_7 зберігала без мети збуту для власного вживання. Посилається й на те, що суд апеляційної інстанції не врахував всіх обставин, які мають значення для призначення покарання та звільнення особи від відбування покарання з випробуванням і не надав їм об`єктивної оцінки, а саме ступеню тяжкості, обставинам вчинення кримінальних правопорушень і даним про особу засудженої, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, належних і достатніх мотивів прийняття такого рішення не навів. У запереченнях на касаційну скаргусторони обвинувачення захисник ОСОБА_6 вказує про те, що суд апеляційної інстанції надав правову оцінку всім доводам прокурора, які наведено в апеляційній скарзі та 23 травня 2023 року постановив законну, обґрунтовану і вмотивовану ухвалу, з огляду на що просить ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , навівши відповідні пояснення, підтримала касаційну скаргу повністю. Захисник ОСОБА_6 та засуджена ОСОБА_7 заперечили проти задоволення касаційної скарги. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скарга прокурора підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до приписів ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення. Зазначене свідчить, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлені, зокрема, порядком оцінки доказів і визначення відповідно до ст. 94 КПКїх якості з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Зважаючи на приписи ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідні норми права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Верховний суд неодноразово зазначав, що оцінка доказів з точки зору їх достовірності та достатності для висновків є перш за все завданням судів попередніх інстанцій. Однак Суд має перевірити, чи керувалися суди під час оцінки доказів принципами, закладеними Конституцією та кримінальним процесуальним законом, а також чи достатньо мотивовані рішення судів про прийняття або відхилення тих чи інших доказів, чи є ці мотиви логічними і чи приймалися судами всі важливі фактори, необхідні для оцінки окремого доказу чи їх сукупності. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із вироком районного суду щодо ОСОБА_7 , прокурор подав апеляційну скаргу, де порушував питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового, яким просив визнати ОСОБА_7 винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 307 КК, і призначити їй покарання на підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна. Свої вимоги прокурор обґрунтував, зокрема тим, що органом досудового розслідування винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй злочинів повністю доведено зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими судом доказами у своїй сукупності. За наслідком апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора і залишив вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 без зміни. Однак, колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу сторони обвинувачення без задоволення, викладених в ній доводів ретельно не перевірив, надав перевагу виключно показанням свідків в суді першої інстанції та їх позиції на досудовому розслідуванні (пояснення у протоколах огляду місць подій). Також Львівський апеляційний суд, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів винуватості ОСОБА_7 у збуті наркотичних засобів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , не здійснив власного аналізу доказів, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала свою позицію щодо винуватості ОСОБА_7 , а саме протоколів огляду предметів, висновків експертів, постанов про визнання речовими доказами, протоколів про результати проведення оперативно-технічного заходу «Візуальне спостереження», протоколів про результати здійснення НСРД «Спостереження за особою»,та не висловив своєї позиції щодо них. Зазначив лише узагальнено про те, що докази, на які посилався прокурор, ні окремо, ні у своїй сукупності, не доводять вчинення ОСОБА_7 незаконного придбання, зберігання з метою збуту та збуту наркотичних засобів ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , вчиненому повторно. Отже, суд апеляційної інстанції без всебічного аналізу надав перевагу одним доказам над іншими, не зробивши обґрунтованого висновку, чому бере до уваги одні докази та відкидає інші. Тим самим суд допустив порушення вимог статей 94, 370, 404, 419 КПК в частині надання оцінки доказам, що у своїй сукупності свідчать про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а також вплинуло на висновки щодо невинуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, правильності кваліфікації її діянь за частинами 1, 2 ст. 307 КК, що, відповідно, призвело до неправильного застосування судом закону про кримінальну відповідальність. Зважаючи нанаявність зазначеного істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та з огляду на недопустимість вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, переваги одних доказів над іншими, застосування того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів не має можливості перевірити довід прокурора щодо необґрунтованості звільнення від відбування покарання з випробуванням, як передчасний, оскільки надати цьому оцінку можливо лише після усунення під час нового апеляційного розгляду порушень, допущених апеляційним судом, та здійснення належного розгляду за апеляційною скаргою прокурора. Разом з тим, у разі підтвердження обсягу інкримінованих кримінальних правопорушень, враховуючи їх тяжкість, за відсутності інших обставин, які можуть вплинути на призначення покарання, звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, необхідно вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне м`якість призначеного покарання. Відтак касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати зазначене, дослідити всі обставини, які мають правове значення, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, та оцінити сукупність зібраних доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності в їх взаємозв`язку і ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення відповідно до вимог статей 370, 419 КПК. Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд ухвалив: Касаційну скаргу прокурора задовольнити. Ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3