LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4816585/1845/26

від 16.06.2026 ·

Справа №585/1845/26 Номер провадження 22-ц/816/2277/26 Категорія - 88 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Черних О.М., Худика А.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Цимбала Володимира Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 травня 2026 року, в складі судді Євлах О.О., постановлену в м. Ромни, Сумської області (повний текст виготовлено 07 травня 2026 року) у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня», Орган опіки і піклування Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області, ОСОБА_6 , про визнання особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна, в с т а н о в и в : 06.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, яку мотивував тим, що він є онуком ОСОБА_6 , яка є пенсіонером, особою з інвалідністю І групи, страждає тяжкими психічними захворюваннями, проживає разом з ним і він здійснює за нею цілодобовий догляд. На даний час ОСОБА_6 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує цілодобової сторонньої допомоги і контролю. Посилаючись на викладені обставини, просив визнати ОСОБА_6 недієздатною та призначити його опікуном останньої. Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07.05.2026 заяву повернуто заявнику. Не погоджуючись з ухвалою суду, адвокат Цимбал В.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування фактичних обставини справи, необ`єктивну оцінку доказів, які мають значення для справи, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зазначає, що виходячи з норм Конституції України, ЦПК України та міжнародного права, зокрема практики Європейського суду з прав людини, повернення судом першої інстанції заяви з формальних підстав унеможливило доступ заявника ОСОБА_1 до правосуддя для повного захисту як своїх прав, так і прав заінтересованої особи ОСОБА_6 . Звертає увагу, що суд першої інстанції, діючи упереджено, безпідставно та в порушення норм матеріального та процесуального права, не взяв до уваги правові позиції Конституційного Суду України та Верховного Суду, які зробили висновки та визначення понять щодо близьких родичів та/або членів сім`ї, зокрема 25.12.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №209/2893/22 досліджував питання хто є близькими родичами та/або членами сім`ї. Крім того, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Зазначає, що зі змісту поданої до суду заявником ОСОБА_1 заяви про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, доданих до неї копій відповідних документів і, зокрема, заяв заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , вбачається, що ОСОБА_6 , стосовно якої вирішується питання щодо визнання її недієздатною та призначення заявника її опікуном, перебуває в родинних відносинах із заявником, вони спільно тривалий час проживають однією сім`єю, пов`язані спільним побутом, мають спільне харчування, несуть витрати та утримання житла, мають взаємні права та обов`язки, а отже відносяться до кола членів однієї сім`ї. Таким чином, з урахуванням викладених обставин, норм ст. 63 ЦК України, ст. 296 ЦПК України, підпункту 3.1 п. 3 Правил опіки та піклування ОСОБА_1 має право звернутися до суду з даною заявою та просити суд призначити його опікуном ОСОБА_6 , з урахуванням особистих тривалих родинних стосунків між ними, безспірного факту перебування в сімейних, родинних відносинах та спільного проживають однією сім`єю з останньою, а також можливості заявника виконувати обов`язки опікуна. Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися. Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно п. 6 ч. 1ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на ухвалу про повернення позовної заяви заявникові, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку. З матеріалів справи вбачається, що 06.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати ОСОБА_6 недієздатною та призначити його опікуном останньої. У заяві вказував, що ОСОБА_6 доводиться йому бабусею, є пенсіонером, особою з інвалідністю І групи, страждає тяжкими психічними захворюваннями, проживає разом з ним і він здійснює за нею цілодобовий догляд. Звертав увагу суду, що на даний час бабуся не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує цілодобової сторонньої допомоги і контролю. Повертаючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що у ч. 3 ст. 296 ЦПК України наведено вичерпний перелік осіб, які можуть звернутись до суду із заявою про визнання особи недієздатною, до якого заявник не належить. Але колегія суддів не може погодитися з ухвалою суду з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Згідно з ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 №2-рп/2016). Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (ст. 55 ЦК України). Відповідно до ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 60 ЦК України). Згідно з ч. 3 ст. 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги. Важливою складовою сімейного життя є право жити разом, щоб сімейні стосунки могли нормально розвиватись, а члени сім`ї могли спілкуватись одне з одним. Поняття сімейного життя є автономним. Відповідь на питання, існує чи ні сімейне життя, залежить переважно від факту реального існування у дійсності тісних особистих зв`язків та стосунків. Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім`ї, визначеними в ньому. Водночас Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням (стаття 2 СК України). Згідно з абз. 5 п. 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою в безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Кодекс законів про працю України передбачає, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя (стаття 25-1 КЗпП України). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» близькі особи - члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта. Члени сім`ї: а) особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб`єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом; б) будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Суд першої інстанції, повернувши заяву, не перевірив доводи заявника ОСОБА_1 про те, що особа, відносно якої ставиться питання про визнання недієздатною та призначення їй опікуна - ОСОБА_6 , доводиться заявнику бабою, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про повернення заяви. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення заяви, а тому зазначена ухвала підлягає скасуванню відповідно до ст. 379 ЦПК України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду (для вирішення питання про відкриття провадження в справі). Керуючись ст. 367, 374, 379, 381-382, 389 ЦПК України, у х в а л и в : Апеляційну скаргу адвоката Цимбала Володимира Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 07 травня 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - А.О. Замченко Судді: О.М. Черних А.М. Худик

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»