Постанова 4816 № 583/1187/26

Справа №583/1187/26 Номер провадження 22-ц/816/2234/26 Категорія - 23 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Худика А.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 квітня 2026 року в складі судді Яценко Н.Г., ухваленого в м. Охтирка, Сумської області (повний текст рішення виготовлено 16 квітня 2026 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» про стягнення заборгованості з орендної плати, збитків від інфляції, 3% річних, в с т а н о в и в : 09.03.2026 адвокат Абрамович О.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Райз Північ» з позовом, який у подальшому уточнив. Позов мотивував тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,1092 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:0834, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі договору оренди землі від 07.08.2018 №142/18, укладеного позивачем з ТОВ «Райз Північ», земельна ділянка була передана товариству в оренду на 7 років зі сплатою орендної плати в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становило 8535 грн 34 коп. 25.03.2019 між ОСОБА_1 і ТОВ «Райз Північ» укладено додаткову угоду №2 про внесення змін до договору оренди землі від 07.12.2018 №142/18, відповідно до якої сторони вирішили, що в термін з 01.01.2019 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавцю згідно з Податковим кодексом України. Крім того, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1803 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:0835, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі договору оренди землі від 25.03.2019 №52/19, укладеного позивачем з ТОВ «Райз Північ», земельна ділянка була передана товариству в оренду на 7 років зі сплатою орендної плати в розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становило 173 грн 58 коп. Також, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1497 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:0836, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі договору оренди землі від 25.03.2019 №53/19, укладеного позивачем з ТОВ «Райз Північ», земельна ділянка була передана товариству в оренду на 7 років зі сплатою орендної плати в розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становило 71 грн 23 коп. Незважаючи на погоджені сторонами умови договору оренди земельної ділянки, відповідач не проводив обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації, що призвело до виникнення заборгованості з орендної плати. Посилаючись на вказані обставини, просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 28166 грн 78 коп. - заборгованість з виплати орендної плати за договорами оренди землі від 07.12.2018 №142/18, від 25.03.2019 №52/19 та від 25.03.2019 №53/19, 7449 грн 69 коп. інфляційних збитків, 1917 грн 47 коп. - 3% річних. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16.04.2026 позов задоволено: стягнуто з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 невиплачену індексацію в розмірі 28166 грн 78 коп., обраховану без вирахування податків та інших обов`язкових платежів, 7449 грн 69 коп. - інфляційних втрат, 1917 грн 47 коп. - 3% річних, 6331 грн 20 коп. судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Райз Північ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов висновку, що зі змісту укладених між сторонами договорів оренди землі від 07.12.2018 №142/18, від 25.03.2019 №52/19 та від 25.03.2019 №53/19 слідує, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції, але на законодавчому рівні встановлено, що індексація в сфері земельних правовідносин може мати місце у вигляді індексації нормативної грошової оцінки землі, та індексація орендної плати, як доходу фізичної особи (індекс інфляції). Тобто законодавством не передбачено імперативний чи виключний спосіб (порядок, механізм) індексації орендної плати за орендовані землі приватної власності. Звертає увагу, що між позивачем і відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, тобто виникли правовідносини, які регулюються главою 58 ЦК України та Законом України «Про оренду землі», який у такому випадку є спеціальною нормою права, на відміну від ЦК України, що закріплює загальні норми права. Зазначає, що п. 9 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Таким чином, сторони договору, скориставшись наведеним вище правом свободи умов договору, не встановили орендну плату в фіксованому розмірі чи твердій грошовій сумі, а визначили спосіб її обрахування у відсотковому виразі від нормативної грошової оцінки землі. Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03.12.2013 у справі №3-34гс13, від 20.08.2013 у справі №3-21гс13 та підтримана Верховним Судом, зокрема у постанові від 26.05.2021 у справі №540/544/18, від 12.04.2023 у справі №175/642/19. Крім того, умовами укладеного між сторонами цієї справи договору оренди передбачено обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності з урахуванням індексації, тобто індексації нормативної грошової оцінки землі (пункт 10 договору оренди), що дає суду право застосувати положення статті 21 Закону України «Про оренду землі» у поєднанні зі статтею 289 ПК України. Звертає увагу, що відповідно до значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок становлять, зокрема, для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) за період 2017 - 2022 роки - 1,0, тобто оскільки коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення в період з 2017 - 2022 рік не змінювався, та становив 1,0, що не впливало на визначений договором розмір орендної плати. Також зазначає, що позивач претензій щодо сплати орендної плати не в повному обсязі відповідачу не пред`являв та не скористався своїм правом вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Звертає увагу суду, що в справі №925/457/23, на яку послався суд першої інстанції, досліджувалося питання, зокрема, обрахунку індексації орендної плати за землі комунальної власності. Але наведені норми права та методики обрахунку індексації орендної плати не є застосовними в даній справі, оскільки в цій справі правовідносини оренди землі стосуються земельних ділянок приватної власності. 01.06.2026 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача ОСОБА_1 адвокат Абрамович О.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення районного суду без змін. Також просить стягнути з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.03.2011 ОСОБА_2 на праві власності належить три земельні ділянки, а саме: площею 3,1092 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:0834, площею 0,1497 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:0836, площею 0,1803 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:0835, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Пологівської сільської ради Охтирського району Сумської області (а. с. 10). 07.12.2018 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Райз Північ» договір оренди землі №142/18, згідно з яким позивач передав в оренду товариству строком на 7 років земельну ділянку з кадастровим номером 5920386900:01:002:0834, площею 3,1092 га (а. с. 13 14). 06.02.2019 вказаний договір №142/18 був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 15 - 16). Відповідно до п. 9, 10, 11 договору №142/18 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 10% нормативної грошової оцінки, що складає 8535 грн 34 коп. Обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься в такі строки: 1 раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 31 грудня. 25.03.2019 між ОСОБА_1 і ТОВ «Райз Північ» укладено додаткову угоду №2 про внесення змін до договору оренди землі від 07.12.2018 №142/18, відповідно до якої сторони вирішили, що в термін з 01.01.2019 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавцю згідно з Податковим кодексом України (а. с. 47). 25.03.2019 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Райз Північ» договір оренди землі №52/19, згідно з яким позивач передав в оренду товариству строком на 7 років земельну ділянку з кадастровим номером 5920386900:01:002:0835, площею 0,1803 га (а. с. 17 - 18). 11.10.2019 вказаний договір був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 19). Відповідно до п. 9, 10, 11 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі не менше 11% нормативної грошової оцінки, що складає 173 грн 58 коп. з вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавця згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» та виплачується за вимогою орендодавця в формі: грошовій, натуральній, відробітковій. Обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься в такі строки: 1 раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 31 грудня. 25.03.2019 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Райз Північ» договір оренди землі №53/19, згідно з яким позивач передав в оренду товариству строком на 7 років земельну ділянку з кадастровим номером 5920386900:01:002:0836, площею 0,1497 га (а. с. 20 - 21). 11.10.2019 договір був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 22). Відповідно до п. 9, 10, 11 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі не менше 11% нормативної грошової оцінки, що складає 71 грн 23 коп. з вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавця згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» та виплачується за вимогою орендодавця в формі: грошовій, натуральній, відробітковій. Обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься в такі строки: 1 раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 31 грудня. З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 14.01.2026, вбачається, що ТОВ «Райз Північ» було нараховано та виплачено ОСОБА_1 орендну плату без вирахування податків та інших обов`язкових платежів: у 1 та 4 кварталі 2019 року 17070 грн. 68 коп. і 9633 грн 71 коп. відповідно, у 1 кварталі 2020 року 9633 грн 67 коп., у грудні 2021 року 9633 грн 67 коп., у грудні 2022 року 9633 грн 67 коп., у грудні 2023 року 9633 грн 68 коп., у вересні 2024 року 10124 грн 99 коп., у жовтні 2025 року 9944 грн 33 коп. (а. с. 23). З виписки по банківському рахунку ОСОБА_1 вбачається, що ТОВ «Райз Північ» виплатило відповідачу орендну плату з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів 27.10.2025 164 грн 57 коп. (орендна плата за земельну ділянку з кадастровим номером 5920386900:01:002:0835), 7425 грн 07 коп. (орендна плата за земельну ділянку з кадастровим номером 5920386900:01:002:0834), 67 грн 54 коп. (орендна плата за земельну ділянку з кадастровим номером 5920386900:01:002:0836) (а. с. 24). З відомостей на виплату готівки, видаткових касових ордерів та платіжних інструкцій вбачається, що ТОВ «Райз Північ» виплатило ОСОБА_1 орендну плату з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів: - 25.03.2019 13741 грн 90 коп. за договором №142/18; - 07.10.2019 7558 грн за договором №142/18, 139 грн 70 коп. за договором №52/19, 57 грн 30 коп. за договором №53/19; - 16.09.2021 7755 грн 12 коп. орендної плати за 2020 рік; - 16.11.2022 7755 грн 12 коп. орендної плати за 2021 рік; - 24.01.2023 7755 грн 12 коп. орендної плати за 2022 рік; - 12.12.2023 7755 грн 12 коп. орендної плати за 2023 рік; - 30.01.2025 8150 грн 62 коп. орендної плати за 2024 рік; - 27.10.2025 67 грн 54 коп. орендної плати за 2025 рік за договором №53/19, 7425 грн 07 коп. орендної плати за 2025 рік за договором №142/18, 164 грн 57 коп. орендної плати за 2025 рік за договором №52/19; 09.01.2026 1476 грн 31 коп. орендної плати за 2025 рік за договором №142/18 (а. с. 38 - 46). Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що новий орендар сплачував орендну плату не в повному обсязі, оскільки не здійснював індексацію. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони відповідають матеріалами справи та вимогам закону. Відповідно до ч. 1 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Згідно з ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням

115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок. Згідно з підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. У статті 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу місцевого самоврядування. Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Отже, орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10.04.2019 у справі №732/1705/16-ц, від 03.02.2021 у справі №618/1078/19-ц, від 12.04.2023 у справі №175/642/19, від 06.12.2024 у справі №531/1882/22. Умовами п. 10 договорів оренди землі від 07.12.2018 №142/18, від 25.03.2019 №52/19, від 25.03.2019 №53/19, було передбачено обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки приватної власності з урахуванням індексації. Додатковою угодою №2 зміни до вказаного пункту договору оренди землі 07.12.2018 №142/18 не вносилися. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Райз Північ» (новий орендар) неналежним чином виконувало свої зобов`язання за договором оренди земельної ділянки, зокрема в частині сплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції, у наслідок чого у 2020 2025 роках він сплатив орендну плату не в повному розмірі, у зв`язку з чим наявні достатні підстави для зобов`язання відповідача сплатити заборгованість з орендної плати. Щодо індексації нормативної грошової оцінки землі / орендної плати. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №925/457/23 зроблено висновок, що за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено в договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена в договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» (індексується лише орендна плата). У пункті 10 договорів оренди землі сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації. Тобто орендар взяв на себе зобов`язання вносити щомісячні орендні платежі з урахуванням індексу інфляції споживчих цін у кожному місяці. За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції в місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць. Отже базовим місяцем вважатиметься місяць, в якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки. Оскільки нормативна грошова оцінка землі визначена станом на 01.01.2019 та 25.03.2019, тому базовим місяцем у даній справі необхідно вважати січень 2020 року, а індексації підлягали всі подальші щомісячні орендні платежі за період з лютого 2020 року до 07.12.2025 (у межах пред`явлених позовних вимог) виходячи з розміру орендної плати, який потрібно розраховувати з урахуванням нормативної грошової оцінки земель та орендної плати 173 грн 58 коп., 71 грн 23 коп., 9388 грн 87 коп. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.02.2025 у справі №925/457/23 зауважила, що відповідно до пункту 524 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в редакції Закону України №540-ІХ не нараховується та не сплачується за період з 1 березня до 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності. За даними Державної служби статистики України в період з лютого 2020 року по грудень 2025 року індекси інфляції за кожен місяць становили: 2020 рік: січень 100,2, лютий 99,7, березень 100,8, квітень 100,8, травень 100,3, червень 100,2, липень 99,4, серпень 99,8, вересень 100,5, жовтень 101,0, листопад 101,3, грудень 100,9; 2021 рік: січень 101,3, лютий 101,0, березень 101,7, квітень 100,7, травень 101,3, червень 100,2, липень 100,1, серпень 99,8, вересень 101,2, жовтень 100,9, листопад 100,8, грудень 100,6; 2022 рік: січень 101,3, лютий 101,6, березень 104,5, квітень 103,1, травень 102,7, червень 103,1, липень 100,7, серпень 101,1, вересень 101,9, жовтень 102,5, листопад 100,7, грудень 100,7 2023 рік: січень 100,8, лютий 100,7, березень 101,5, квітень 100,2, травень 100,5, червень 100,8, липень 99,4, серпень 98,6, вересень 100,5, жовтень 100,8, листопад 100,5, грудень 100,7; 2024 рік: січень 100,4, лютий 100,3, березень 100,5, квітень 100,2, травень 100,6, червень 102,2, липень 100,0, серпень 100,6, вересень 101,5, жовтень 101,8, листопад 101,9, грудень 101,4; 2025 рік: січень 101,2, лютий 100,8, березень 101,5, квітень 100,7, травень 101,3, червень 100,8, липень 99,8, серпень 99,8, вересень 100,3, жовтень 100,9, листопад 100,4, грудень 100,2. З огляду на визначений базовий місяць і наведені індекси інфляції орендна плата за три земельні ділянки з урахуванням індексації станом на 01 січня кожного року становила: 2020 рік: 9633 грн 68 коп. х 1,002 х 0,997 х (березень не рахується) х 1,008 х 1,003 х 1,002 х 0,994 х 0,998 х 1,005 х 1,01 х 1,013 х 1,009 = 10034 грн 35 коп. 2021 рік: 10034 грн 35 коп. х 1,013 х 1,01 х 1,017 х 1,007 х 1,013 х 1,002 х 1,001 х 0,998 х 1,012 х 1,009 х 1,008 х 1,006 = 11039 грн 32 коп. 2022 рік: 11039 грн 32 коп. х 1,013 х 1,016 х 1,045 х 1,031 х 1,027 х 1,031 х 1,007 х 1,011 х 1,019 х 1,025 х 1,007 х 1,007 = 13976 грн 14 коп. 2023 рік: 13976 грн 14 коп. х 1,008 х 1,007 х 1,015 х 1,002 х 1,005 х 1,008 х 0,994 х 0,986 х 1,005 х 1,008 х 1,005 х 1,007 = 14686 грн 66 коп. 2024 рік: 14686 грн 66 коп. х 1,004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 х 1,006 х 1,022 х 1 х 1,006 х 1,015 х 1,018 х 1,019 х 1,014 = 16446 грн 15 коп. 2025 рік: 16446 грн 15 коп. х 1,012 х 1,008 х 1,015 х 1,007 х 1,013 х 1,008 х 0,998 х 0,998 х 1,003 х 1,009 х 1,004 х 1,002 = 17755 грн 19 коп. З огляду на визначений базовий місяць, наведені індекси інфляції та дати виплати орендної плати Товариство повинно було нарахувати та сплатити такі щорічні орендні платежі (орендна плата з урахуванням індексації): 2020 рік (виплачено 16.09.2021 9633 грн 67 коп.): 9633 грн 67 коп. х 1,002 х 0,997 х (березень не рахується) х 1,008 х 1,003 х 1,002 х 0,994 х 0,998 х 1,005 х 1,01 х 1,013 х 1,009 х 1,013 х 1,01 х 1,017 х 1,007 х 1,013 х 1,002 х 1,001 х 0,998 х 1,012 = 10789 грн 29 коп. 2021 рік (виплачено 16.11.2022 9633 грн 67 коп.): 10034 грн 35 коп. х 1,013 х 1,01 х 1,017 х 1,007 х 1,013 х 1,002 х 1,001 х 0,998 х 1,012 х 1,009 х 1,008 х 1,006 х 1,013 х 1,016 х 1,045 х 1,031 х 1,027 х 1,031 х 1,007 х 1,011 х 1,019 х 1,025 х 1,007 = 13878 грн 99 коп. 2022 рік (виплачено 24.01.2023 9633 грн 67 коп.): 11039 грн 32 коп. х 1,013 х 1,016 х 1,045 х 1,031 х 1,027 х 1,031 х 1,007 х 1,011 х 1,019 х 1,025 х 1,007 х 1,007 х 1,008 = 14087 грн 95 коп. 2023 рік (виплачено 12.12.2023 9633 грн 68 коп.): 13976 грн 14 коп. х 1,008 х 1,007 х 1,015 х 1,002 х 1,005 х 1,008 х 0,994 х 0,986 х 1,005 х 1,008 х 1,005 х 1,007 х 1,004 = 14745 грн 41 коп.; 2024 рік (виплачено 30.01.2025 10124 грн 99 коп.): 14686 грн 66 коп. х 1,004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 х 1,006 х 1,022 х 1 х 1,006 х 1,015 х 1,018 х 1,019 х 1,014 х 1,012 = 16643 грн 51 коп.; 2025 рік (виплачено 27.10.2025 9944 грн 39 коп.): 16446 грн 15 коп. х 1,004 х 1,003 х 1,005 х 1,002 х 1,006 х 1,022 х 1 х 1,006 х 1,015 х 1,018 = 17649 грн 16 коп. Оскільки ТОВ «Райз Північ» виплатило орендодавцю орендну плату без вирахування податків та інших обов`язкових платежів: 16.09.2021 - 9633 грн 67 коп., 16.11.2022 - 9633 грн 67 коп., 24.01.2023 - 9633 грн 67 коп., 12.12.2023 - 9633 грн 68 коп., 30.01.2025 - 10124 грн 99 коп., 27.10.2025 - 9944 грн 39 коп., а також 09.01.2026 доплатило 1917 грн 29 коп. орендної плати за 2025 рік, тому за 2020 рік було недоплачено орендної плати за 3 земельні ділянки 1155 грн 62 коп., за 2021 рік 4245 грн 32 коп., за 2022 рік 4454 грн 28 коп., за 2023 рік 5111 грн 73 коп., за 2024 рік 6518 грн 52 коп., за 2025 рік 5787 грн 48 коп. Отже, з урахуванням проведених розрахунків Товариство повністю здійснило оплату місячних платежів з орендної плати за 2020 - 2025 роки, але без урахування індексу інфляції, тобто недоплатило 27272 грн 93 коп. Щодо інфляційних втрат, то колегія суддів дійшла наступного висновку. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За даними Державної служби статистики України в 2020 році індекс інфляції за рік становив 105,0, у 2021 році 110,0, у 2022 році 126,6, у 2023 році 105,1, у 2024 році 112,0, у 2025 році 108,0, та за 2 місяці 2026 року: січень 100,7, лютий 101,0. У 2020 році було недоплачено за 3 земельні ділянки 930 грн 27 коп. за мінусом податків та інших обов`язкових платежів, позивач просив нарахувати інфляційні втрати за період з 01.01.2021 по 28.02.2026: 930 грн 27 коп. х 1,1 х 1,266 х 1,051 х 1,12 х 1,08 х 1,007 х 1,01 - 930 грн 27 коп. = 744 грн 79 коп. У 2021 році було недоплачено за 3 земельні ділянки 3417 грн 48 коп. за мінусом податків та інших обов`язкових платежів, позивач просив нарахувати інфляційні втрати за період з 01.01.2022 по 28.02.2026: 3417 грн 48 коп. х 1,266 х 1,051 х 1,12 х 1,08 х 1,007 х 1,01 - 3417 грн 48 коп. = 2176 грн 68 коп. У 2022 році було недоплачено за 3 земельні ділянки 3585 грн 70 коп. за мінусом податків та інших обов`язкових платежів, позивач просив нарахувати інфляційні втрати за період з 01.01.2023 по 28.02.2026: 3585 грн 70 коп. х 1,051 х 1,12 х 1,08 х 1,007 х 1,01 - 3585 грн 70 коп. = 1050 грн 58 коп. У 2023 році було недоплачено за 3 земельні ділянки 4114 грн 94 коп. за мінусом податків та інших обов`язкових платежів, позивач просив нарахувати інфляційні втрати за період з 01.01.2024 по 28.02.2026: 4114 грн 94 коп. х 1,12 х 1,08 х 1,007 х 1,01 - 4114 грн 94 коп. = 947 грн 46 коп. У 2024 році було недоплачено за 3 земельні ділянки 5019 грн 26 коп. за мінусом податків та інших обов`язкових платежів, позивач просив нарахувати інфляційні втрати за період з 01.01.2025 по 28.02.2026: 5019 грн 26 коп. х 1,08 х 1,007 х 1,01 - 5019 грн 26 коп. = 494 грн 09 коп. У 2025 році було недоплачено за 3 земельні ділянки 4456 грн 36 коп. за мінусом податків та інших обов`язкових платежів, позивач просив нарахувати інфляційні втрати за період з 01.01.2026 по 28.02.2026: 4456 грн 36 коп. х 1,007 х 1,01 - 4456 грн 36 коп. = 76 грн 07 коп. З огляду на викладене, загальна сума інфляційних втрат становить 5489 грн 65 коп. Щодо 3% річних. У 2020 році було недоплачено за 3 земельні ділянки 930 грн 27 коп. за мінусом податків та інших обов`язкових платежів, позивач просив нарахувати 3% річних за період з 01.01.2021 по 24.03.2026: 930 грн 27 коп. х 0,03 / 365 * 1909 днів = 145 грн 96 коп. У 2021 році було недоплачено за 3 земельні ділянки 3417 грн 48 коп. за мінусом податків та інших обов`язкових платежів, позивач просив нарахувати 3% річних за період з 01.01.2022 по 24.03.2026: 3417 грн 48 коп. х 0,03 / 365 * 1544 днів = 433 грн 69 коп. У 2022 році було недоплачено за 3 земельні ділянки 3585 грн 70 коп. за мінусом податків та інших обов`язкових платежів, позивач просив нарахувати 3% річних за період з 01.01.2023 по 24.03.2026: 3585 грн 70 коп. х 0,03 / 365 * 1179 днів = 347 грн 47 коп. У 2023 році було недоплачено за 3 земельні ділянки 4114 грн 94 коп. за мінусом податків та інших обов`язкових платежів, позивач просив нарахувати 3% річних за період з 01.01.2024 по 24.03.2026: 4114 грн 94 коп. х 0,03 / 365 * 814 днів = 275 грн 31 коп. У 2024 році було недоплачено за 3 земельні ділянки 5019 грн 26 коп. за мінусом податків та інших обов`язкових платежів, позивач просив нарахувати 3% річних за період з 01.01.2025 по 24.03.2026: 5019 грн 26 коп. х 0,03 / 365 * 448 днів = 184 грн 82 коп. У 2025 році було недоплачено за 3 земельні ділянки 4456 грн 36 коп. за мінусом податків та інших обов`язкових платежів, позивач просив нарахувати 3% річних за період з 01.01.2026 по 24.03.2026: 4456 грн 36 коп. х 0,03 / 365 * 83 днів = 30 грн 40 коп. Таким чином загальна сума 3% річних становить 1417 грн 65 коп. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції припустився помилки при визначенні заборгованості з орендної плати, розрахованої з урахуванням індексу інфляції, 3% річних знайшли своє підтвердження. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 1 - 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, оскільки місцевий суд дійшов вірного висновку, що відповідач не в повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання за договорами оренди землі, але при цьому не перевірив розрахунки позивача щодо заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, тому рішення районного суду необхідно змінити та стягнути з ТОВ «Райз Північ» на користь позивача 27272 грн 93 коп. заборгованості з орендної плати за 2020 2025 роки, обрахованої без урахування податків та інших обов`язкових платежів, 5489 грн 65 коп. інфляційних збитків, 1417 грн 65 коп. - 3% річних. Посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 13.03.2019 у справі №1917/1188/2012, від 10.04.2019 у справі №732/1705/16-ц, від 03.04.2021 у справі №618/1078/19-ц, від 12.04.2023 у справі №175/642/19 та Верховного Суду України від 03.12.2013 у справі №3-34гс13, від 20.08.2013 у справі №3-21гс13, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки суду першої інстанції, зроблені за наслідками розгляду справи по суті, не суперечать нормативно-правовим обґрунтуванням та правовим висновкам, викладеним у наведених в апеляційній скарзі постановах. Колегія суддів також відхиляє посилання заявника на неврахування судом першої інстанції висновків щодо застування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №540/544/18, від 12.04.2023 у справі №175/642/19. У зазначених справах було встановлено, що умовами договору, укладеного між сторонами, не передбачено внесення орендної плати з урахуванням індексу інфляції, на відміну від справи, що переглядається, та в якій умовами договорів передбачено внесення орендної плати з урахуванням індексу інфляції. А тому враховуючи, що в наведених адвокатом для порівняння справах №540/544/18, №175/642/19 встановлені інші фактичні обставини, які є відмінними від фактичних обставин у справі, яка переглядається, колегія суддів відхиляє цей аргумент апеляційної скарги, а посилання на вказану постанову Верховного Суду є нерелевантним. Доводи апеляційної скарги про те, що товариство не зобов`язано було здійснювати індексацію орендної плати, є безпідставними та суперечать пункту 10 договорів оренди землі, в якому сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації. Тобто орендар взяв на себе зобов`язання вносити щомісячні орендні платежі з урахуванням індексу інфляції споживчих цін у кожному місяці. Зазначене також відповідає правовій позиці Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.02.2025 у справі №925/457/23. Посилання в апеляційній скарзі на те, що в ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» наведено перелік грошових доходів громадян, які підлягають індексації, та орендна плата не входить до цього переліку, також є необґрунтованими, оскільки цей перелік не є вичерпним і відповідно до цієї ж статті Закону Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті. Доводи про те, що позивач не звертався до товариства з претензіями щодо виплати орендної плати в неповному обсязі, також не являються підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки Конституція України гарантує кожному право на судовий захист. Посилання в апеляційній скарзі на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05.02.2025 у справі №925/457/23, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки суду першої інстанції, зроблені за наслідками розгляду справи по суті, не суперечать нормативно-правовим обґрунтуванням та правовим висновкам, викладеним у наведеній в апеляційній скарзі постанові. Відповідно до п. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на викладене, відповідно до ст. 141 ЦПК України з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 пропорційно задоволеним позовним вимогам необхідно стягнути 1211 грн 39 коп. судового збору (1331 грн 20 коп. х 91%) та 4550 грн витрат на професійну правничу допомогу (5000 грн х 91%), а всього 5761 грн 39 коп. (а. с. 4, 26а). Також пропорційно відмовленим позовним вимогам (9%) з позивача на користь відповідача потрібно стягнути 143 грн 77 коп. судового збору, сплаченого в апеляційному суді (а. с. 78.). Крім того, представник позивача просив стягнути 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 №686/5757/23 виснувала, що в частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близькі за змістом висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21. У додатковій постанові від 19.02.2020 №755/9215/15-ц та постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18). Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі №681/947/24. З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (адвокатом було подано відзив, справа слухалася в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що витрати в сумі 1000 грн, понесені в апеляційному суді, відповідатимуть вимогам розумності, справедливості та співмірності. Тому пропорційно задоволеним вимогам (91%) з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 910 грн (1000 грн х 91%) понесених і документально підтверджених судових витрат. Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. З огляду на викладене, оскільки в порядку розподілу судових витрат з кожної зі сторін підлягає стягненню на користь іншої зазначена вище сума судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що за результатами здійснення взаємозаліку сум з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 766 грн 23 коп. (910 грн - 143 грн 77 коп.). Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, у х в а л и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» задовольнити частково. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 квітня 2026 року змінити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 27272 грн 93 коп. заборгованості з орендної плати, обрахованої без вирахування податків та інших обов`язкових платежів, 5489 грн 65 коп. інфляційних втрат, 1417 грн 65 коп. 3% річних, 5761 грн 39 коп. судових витрат. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 766 грн 23 коп. судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - А.О. Замченко Судді: В.І. Криворотенко А.М. Худик