Постанова 4816 № 583/5549/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м.Суми Справа №583/5549/25 Номер провадження 22-ц/816/2114/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Щербаченко М. В. (суддя-доповідач), суддів Собини О. І. , Нестеренка М. В. , розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 березня 2026 року у складі судді Савєльєвої А.І., ухваленого в м. Охтирка Сумської області, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, У С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції 25 листопада 2025 року представник ОСОБА_2 адвокат Абрамович Олексій Володимирович звернувся до суду з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» (далі ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ»), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 39-40) просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати орендної плати за договором оренди землі № 152/17 від 25.03.2014 в розмірі 16 777 грн 22 коп., обчисленої без утримання податків та обов`язкових платежів, а також 4523 грн 40 коп. пені, 3951 грн 57 коп. інфляційних втрат та 1130 грн 8 коп. 3% річних. Свої вимоги мотивував тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 3,3054 га, кадастровий номер 5920380800:01:001:0451, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Бугруватської сільської ради Охтирського району Сумської області. 25.03.2014 позивач уклав з ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» договір оренди землі № 152/17, за умовами якого передав земельну ділянку у строкове платне користування указаному товариству строком на 10 років, розмір орендної плати 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3352 грн 28 коп. 11.05.2018 року ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО», ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» та ОСОБА_2 уклали трьохсторонню додаткову угоду № 1 до вказаного договору оренди, в якій погодили, що новий орендар - ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» прийняв на себе всі права та обов`язки орендаря від ПрАТ «РАЙЗ-МАСИМКО». З 2017 року орендна плата складає 10049 грн 30 коп. 27.05.2019 ОСОБА_2 уклав з відповідачем додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору оренди, згідно з якою сторони визначили, що з 01.01.2019 розмір орендної плати становить 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто становить 11 054 грн 23 коп. Умовами договору оренди передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації та сплату орендної плати 1 раз на рік не пізніше 01 грудня. У порушення указаних умов договору орендна плата за 2020-2023 роки виплачувалась без урахування індексів інфляції, а за 2024 рік взагалі не була виплачена, всього на загальну суму 16 777 грн 22 коп. Також на підставі п. 14 договору оренди у зв`язку з несвоєчасним внесенням орендної плати позивач вважає наявними підстави для стягнення пені. Крім того, у зв`язку з порушенням зобов`язання з виплати орендної плати відповідно до статті 625 ЦК України підлягають стягненню 3% річних та збитки від інфляційних втрат. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 березня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_2 заборгованість з виплати орендної плати у розмірі 16777 грн 22 коп., обраховану без вирахування податків та інших обов`язкових платежів; пеню в розмірі 4523 грн 40 коп., інфляційні втрати в розмірі 3951 грн 57 коп.; 3% річних у розмірі 1130 грн 87 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05 лютого 2025 року у справі №925/457/23 та виходив з того, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не установлено договором оренди землі, яка здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць. Базовим місяцем вважається місяць, в якому востаннє змінювалась чи підлягала перегляду орендна плата. Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань за укладеним договором оренди землі №152/17 від 25.03.2014, оскільки виплата орендної плати за 2020-2024 роки проведена не у повному обсязі. Загальна сума недоплати орендної плати з урахуванням індексації становить 16 777 грн 22 коп., що підлягає стягненню з відповідача. Крім того, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання підлягають стягненню інфляційні втрати у загальному розмірі 3951 грн 57 коп. та 3% річних в сумі 1130 грн 87 коп. Також суд вважав наявними підстави для стягнення пені у розмірі 4523 грн 40 коп. Суд погодився з розрахунками спірних сум наведеними стороною позивача. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги 16.04.2026 року ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» подало до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу в електронній формі, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 березня 2026 року в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що сторони договору не встановили орендну плату у фіксованому розмірі чи твердій грошовій сумі, а визначили спосіб її обрахування у відсотковому значенні від нормативної грошової оцінки землі. Словосполучення, які використовуються у пунктах 10, 13 Договору означають індексацію нормативної грошової оцінки земель у спосіб та порядок згідно із статтею 289 Податкового кодексу України. Оскільки коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення у період з 2017-2022 роки не змінювався та становив 1.0, це не впливало на визначений договором розмір орендної плати. Орендна плата відсутня в переліку грошових доходів громадян, які підлягають індексації, визначених статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Крім того, позивач жодних претензій щодо сплати орендної плати не в повному обсязі відповідачу не пред`являв та не скористався своїм правом вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Абрамович О.В. просив залишити рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 березня 2026 року без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» - без задоволення; стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Посилався на те, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, дійшов правильних висновків з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23 про те, що умовами укладеного договору оренди землі та додаткових угод до нього передбачена сплата орендної плати з урахуванням індексу інфляції. Розрахунок орендної плати з урахуванням індексу інфляції відповідачем не спростовано. Відсутність у договорі оренди землі узгодженого сторонами порядку обчислення орендної плати з урахуванням індексу інфляції не звільняє відповідача як зобов`язану сторону договору, від виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором. Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,3054 га, кадастровий номер 5920380800:01:001:0451 з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Бугруватської сільської ради Охтирського району Сумської області (а.с. 6). 25.03.2014 позивач уклав Договір оренди землі № 152/17 з ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО», за умовами якого передав орендарю у строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на 10 років (а.с. 7-8). Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 5% від нормативної грошової оцінки, що складає 3352 грн 28 коп. Згідно з пунктом 10 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Відповідно до пункту 11 договору орендна плата вноситься у такі строки: 1 раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 1% несплаченої суми за кожний місяць прострочення (п. 14 договору оренди). 11.05.2018 року між ОСОБА_2 (орендодавець), ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (орендар) та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» (новий орендар) укладено додаткову угоду № 1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі №232/15, відповідно до якої орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди. Сторони домовилися, що з 2017 року орендна плата складає 10 049 грн 30 коп., що становить 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 100 492 грн 97 коп. (а.с. 10). 27.05.2019 між ОСОБА_2 та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору оренди землі № 152/17 від 25.03.2014, якою, зокрема перший абзац пункту 9 Договору доповнили словами у наступній редакції «У термін з 01.01.2019 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавцю згідного Податкового кодексу України» (а.с. 35). Право оренди відповідача на указану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 23.08.2017, номер запису про інше речове право 22068508 (а.с. 9). Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 19.06.2025 за період з січня 2018 по грудень 2022 року та за період з січня 2023 року по грудень 2024 року ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» було нараховано позивачу орендну плату за 2020 рік 11 054 грн 22 коп., за 2021 рік 11 054 грн 22 коп., за 2022 рік 11 054 грн 22 коп., за 2023 рік 11 054 грн 22 коп., за 2024 рік 2567 грн 22 коп. (а.с. 11-13). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно зі статтею 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»). За змістом частин першої - третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. У справі, що переглядається, позивачка звернулася з позовом до відповідача у зв`язку з тим, що ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» орендну плату за договором оренди землі за 2020-2023 роки нараховувало і сплачувало без урахування індексів інфляції, а за 2024 рік орендна плата взагалі не була виплачена. Апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач допустив порушення умов пункту 10 Договору оренди землі № 152/17 від 25.03.2014, який зобов`язував останнього обчислювати розмір орендної плати за земельну ділянку, належну ОСОБА_2 з урахуванням індексації. Доводи апеляційної скарги про те, що умовами договору оренди землі передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, коефіцієнт якої протягом 2017-2022 років не змінювався та становив 1.0, апеляційний суд відхиляє зважаючи на такі мотиви. Частиною першою статті 632 ЦК України визначено, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина третя статті 21 Закону «Про оренду землі»). Суд першої інстанції обґрунтовано посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 05.02.2025 у справі № 925/457/23 про те, що: «Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України). Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 161-XIV (індексується лише орендна плата). За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць. Базовим місяцем уважатиметься місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки У пункті 10 Договору оренди землі № 152/17 від 25.03.2014 сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Умовами указаного договору оренди землі індексація нормативної грошової оцінки не визначена. Зміст указаного пункту Договору № 152/17 дає підстави для висновку про те, що оскільки обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі оренди землі, то відповідно мала індексуватися саме орендна плата відповідно до приписів частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі». Базовим місяцем у цій справі необхідно вважати травень 2019 року, а індексації підлягають всі подальші щомісячні орендні платежі за договором оренди землі № 152/17 за період з червня 2019 року до 2024 року, виходячи з розміру орендної плати, який потрібно розраховувати з урахуванням нормативної грошової оцінки землі. Ураховуючи зазначене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань за укладеним договором оренди землі № 152/17 від 25.03.2014 (з урахуванням додаткових угод до нього № 1 від 11.05.2018 та № 2 від 27.05.2019), оскільки виплата орендної плати за 2020-2023 роки позивачу була проведена не у повному обсязі, а за 2024 рік орендна плата не виплачена, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути недоплачену орендну плату за вказаний період в загальній сумі 16 777 грн 22 коп., яка обчислена без утримання податків та інших обов`язкових платежів. Та обставина, що позивач не звертався до відповідача з претензією щодо недоплати орендної плати, не звільняє його від належного виконання зобов`язань за укладеним договором щодо сплати орендної плати з урахуванням індексів інфляції. Також апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання з виплати орендної плати наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України, а також на підставі пункту 14 Договору оренди землі - пені за несплату орендної плати у визначений договором оренди строк до 01 грудня. Апеляційна скарга доводів щодо незгоди з розрахунком розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції, розрахунком сум відповідно до статті 625 ЦК України та розрахунком пені не містить. Ураховуючи принцип диспозитивності та приписи частини першої статті 367 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції розрахунок заявлених до стягнення спірних сум заборгованості з орендної плати та інших платежів апеляційним судом не перевіряється. Крім того, апеляційний суд відхиляє посилання заявника апеляційної скарги на постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 року № 732/1705/16-ц, від 03 лютого 2021 у справі № 618/1078/19 та від 12 квітня 2023 року у справі № 175/642/19, які не підлягають застосуванню у цій справі зважаючи на такі мотиви. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками Об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (постанова Верховного Суду у справі № 166/1222/20). Судова практика з питання індексації нормативної грошової оцінки землі та індексації орендної плати сформована Верховним Судом у складі Великої Палати Верховного Суду (постанова від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23). Оскільки правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, тому саме вони підлягають застосуванню. Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України). Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін. Висновки суду щодо судових витрат Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України) Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого суду залишається без змін, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених заявником апеляційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Представник позивачки адвокат Абрамович О.В. у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи апеляційним судом. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Відповідно до частин три, чотири статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін). З матеріалів справи установлено, що в суді апеляційної інстанції інтереси ОСОБА_2 представляв адвокат Абрамович О.В. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було надано: 1) копію Договору про надання правової допомоги № 61 від 01 липня 2025 року, відповідно до умов якого за послуги, що надаються адвокатом за умовами цього Договору, Клієнт сплачує гонорар готівковими коштами у розмірі, визначеному за погодженням сторін з урахуванням витрат часу на підготовку, складання процесуальних документів, участь у судовому розгляді справи, що визначається і підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) або платіжним дорученням, які є невід`ємними додатками до цього Договору; копію Додаткової угоди від 15 травня 2026 року, в якій сторони погодили розмір гонорару в розмірі 5000 грн 00 коп. за надання правової допомоги позивачці в Сумському апеляційному суді під час розгляду апеляційної скарги. Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу надано: 1) копію Акту приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15 травня 2026 року, за змістом якого узгоджена вартість наданої адвокатом Абрамовичем О.В. правової допомоги складає 5000 грн. Правова допомога надана у формі ознайомлення з апеляційною скаргою ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», підготовки, складання та подачі до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу; 2) копію квитанції № 61/2 від 15 травня 2026 року про прийняття адвокатом Абрамовичем О.В. від ОСОБА_2 гонорару у розмірі 5000 грн 00 коп. Заявник апеляційної скарги відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 137 ЦПК України клопотання про зменшення заявлених до відшкодування витрат позивачки ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу не подав, доводів щодо неспівмірності витрат не заявляв. У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду у пунктах 139-145 дійшла таких правових висновків: «У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям.» Апеляційний суд звертає увагу, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, апеляційний суд дійшов переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - відзиву на апеляційну скаргу, зміст якого частково дублює зміст позовної заяви стосовно висновків Великої Палати Верховного Суду, за підготовку якої суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 відповідне відшкодування, а тому заявлений останнім розмір судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, підлягає зменшенню до 2500 грн 00 коп. Керуючись вимогами статей 141, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» залишити без задоволення. Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 березня 2026 року залишити без змін. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 2500 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним в суді апеляційної інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. В. Щербаченко Судді: О. І. Собина М. В. Нестеренко