Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/15966/25

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/15966/25 Головуючий у першій інстанції Валігурська Л.В. Провадження № 33/819/26/26 Доповідач в апеляційної інстанції Батрак В.В. Категорія: ч. 4 ст. 172-6 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 року Херсонський апеляційний суд під головування судді Батрака В.В., за участю секретаря Вершини І.О., прокурора Щура І.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисників адвокатів Лошакова Д.С. та Крохмальової Я.Е., свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника Лошакова Д.С. на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 17 грудня 2025 року, якою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, з вищою освітою, депутата Херсонської обласної ради, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. ВСТАНОВИВ: Оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП за наступних обставин. Так, ОСОБА_1 , будучи депутатом Херсонської обласної ради, та відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» і підпункту «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до ст. 172-6 КУпАП, суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, діючи умисно, усупереч вимогам п. 8 ч. 1 ст. 46 вказаного Закону, 08.05.2023 о 16:35 годині подав завідомо недостовірні відомості у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік на загальну суму 1 334 675, 84 грн, що відрізняється від достовірних на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (та на суму від 150 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з урахуванням змін). Вищевказані дії ОСОБА_1 судом першої інстанції кваліфіковані за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, як подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Не погодившись з постановою суду першої захисник Лошаков Д.С. подав на неї апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Апеляційна скарга мотивована доводами про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, неповне встановлення судом всіх обставин, які мають значення для вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність в діях ОСОБА_1 умислу, оскільки він в питаннях заповнення та подання декларації повністю поклався на юриста ОСОБА_6 , з яким він спілкувався понад 5 років, і у ОСОБА_1 не було сумніву щодо досвіду і знань юриста, який раніше був обізнаний з порядком декларування та заходив в систему під за допомогою відповідного електронного ключа ОСОБА_1 . Інформацію, яка підлягала внесенню до декларації юристу надали бухгалтер ОСОБА_7 та фінансовий директор ОСОБА_8 . Розам з тим, юрист помилково не вніс до декларацію інформацію про грошові кошти на банківських рахунках. На переконання апелянта, зазначене свідчить про відсутність будь-якої вини ОСОБА_1 , втому числі у формі умислу. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що ОСОБА_1 з отриманих ним грошових коштів, які нібито ним не були задекларовані, сплачені всі податки, що також вказує на відсутність в його діях умислу, тобто суб`єктивної сторони правопорушення, яке йому інкримінується. Також ці кошти були відображені ОСОБА_1 у виправленій ним декларації. Як зазначає апелянт, визнання особи винуватою за технічну помилку допущену іншою особою, яка виникла внаслідок необережності, без доведення умислу особи подати завідомо недостовірні відомості, порушує принцип пропорційності та співрозмірності, закладений в основу верховенства права, адже наслідком набрання рішення законної сили є фактичне позбавлення права обіймати посади, займатися певною діяльністю, є неспіврозмірним з такими засадами, які закладено в антикорупційне законодавство. Також, апелянт зазначає про безпідставність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення посилаючись на наступне. Так, 01.09.2025 року було прийнято постанову про закриття провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України та направлення матеріалів кримінального провадження та постанови про закриття кримінального провадження до органів Національної поліції для вирішення питання про складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-6 КУпАП. У такому разі, відповідно до вимог ч. 11 ст. 38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження строк накладення адміністративного стягнення становить три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження. Згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії, що унеможливлює здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності. Поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення прав людини на справедливий суд. КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку є безумовною підставою для закриття провадження у справі. Частиною 4 ст. 277 КУпАП, передбачено лише можливість зупинення строків розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо). Оскільки кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 було закрито 01.09.2025 року а зупинення строків розгляді справи жодним чином не впливає на строки накладення адміністративного стягнення, то строки накладення останнього сплили 01.12.2025 року, що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Також, апелянт звертає увагу на порушення судом першої інстанції права на захист ОСОБА_1 , оскільки під судового розгляду в суді першої інстанції захисником було заявлено клопотання про виклик в судове засідання і допит в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Однак, судом було зроблено нетривалу перерву для їх явки до суду і в цей же день продовжено розгляд, ти самим позбавлено ОСОБА_1 надати докази своєї невинуватості. Заслухавши суддю доповідача, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши та перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При розгляді зазначеної справи у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права. Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій Згідно ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Даючи пояснення в суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 своє вину вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що відомості до щорічної декларації за 2022 рік вносилися його довіреною особою на підставі відомостей, які надавалися фінансовим директором та головним бухгалтером, які обслуговували його банківські рахунки на той час, як особисті, так і юридичних осіб. На момент подачі декларації вказана довірена особа знала про всі наявні у нього грошові кошти, а тому факт недекларування є технічною помилкою. Сам він тривалий час займається підприємницькою діяльністю, доходи від якої офіційно задекларовані у податковій службі, а тому твердження про умисний характер невнесення відповідних відомостей до Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є надуманим і не узгоджується з тим, що Декларація серед іншого містить відомості щодо інших грошових активів на значні суми. Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення, його вина у його вчиненні при встановлених судом першої інстанції обставинах та кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, належно досліджених судом першої інстанції, які цілком обґрунтовано покладені в основу оскаржуваної постанови, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №133 від 20.10.2025 року, в якому викладено обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення (подання завідомо недостовірних відомостей у щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік та положення Закону (абз. 8 ч. 1 ст. 46), порушення якого він допустив, що має своїм наслідком настання відповідальності за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, що полягає у недостовірному внесенні відомостей до щорічної декларації за 2022 рік на загальну суму 1 334 675,84 гривні, що відрізняється від достовірних на суму від 100 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (та на суму від 150 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з урахуванням змін); - копією щорічної Декларації за 2022 рік на ім`я ОСОБА_1 (депутата Херсонської обласної ради) з відкритої частини Єдиного державного реєстру Декларацій, поданої 08.05.2023 о 16:35 годині. Так декларація серед іншого містить відомості про грошові активи, в тому числі розміщені в АБ «Приватбанк» на суму 554 732 гривні, в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму 47 622 гривні, в АТ «Універсал банк» на суму 4 729 гривень; - матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000444 від 23.08.2024 року, які містять копії матеріалів, які обґрунтовують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: - обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність від 15.08.2024. Так за змістом висновку суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності про розмір своїх грошових активів, які розміщені на рахунку в АТ «Райфайзен Банк», вказавши 47 622 гривень, тоді як відповідно до інформації, отриманої з Банку станом на 31.12.2022 було розміщено 289 015,697 гривень, тобто суб`єкт декларування зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 241 393,97 гривень. Суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності про розмір своїх грошових активів, які розміщені на рахунку в АТ КБ «Приватбанк», вказавши 554 732 гривні, тоді як відповідно до інформації, отриманої з Банку станом на 31.12.2022 було розміщено 555 851,98 гривень, тобто суб`єкт декларування зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на суму 1 119,98 гривень. Суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності про розмір своїх грошових активів, які розміщені на рахунку в АТ «Універсал Банк», не зазначивши свої активи на суму 28 039,39 євро (що відповідно до курсу НБУ становить 1 092 161,89 гривень). Таким чином суб`єкт декларування у розділі 12 декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності на загальну суму 1 334 675,84 гривень, чим порушив вимоги п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону. До висновку долучено диск, на якому наявна інформація отримана з вищезазначених Банківських установ і яка узгоджується з відомостями щодо заявлених грошових коштів, які не були відображені ОСОБА_1 ; - протоколо тимчасового доступу до речей і документів від 02.07.2025, відповідно до якого отримано, а в подальшому оглянуто, про що складено протокол огляду речей від 04.04.2025, за змістом якого на рахунку ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» розміщено 28 039,38 євро; - лист Херсонської обласної ради від 27.07.2023 № 01-19-01-522/07, яким депутатів Херсонської обласної ради VІІІ скликання повідомлено про необхідність декларування осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та роз`яснено питання щодо заповнення декларацій; - постанова Херсонської обласної територіальної виборчої комісії від 02.12.2020 №45, відповідно до якої ОСОБА_1 обрано депутатом Херсонської обласної ради на чергових місцевих виборах від 25.10.2020; - постанова Херсонської обласної територіальної виборчої комісії від 0212.2020 «Про реєстрацію обраних депутатів Херсонської обласної ради», за змістом якого ОСОБА_1 зареєстровано депутатом Херсонської обласної ради провадження від 01.09.2025, відповідно до якої кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 23.08.2014 під №52024000000000444 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України. Копії матеріалів кримінального провадження та постанови про його закриття вирішено скерувати до уповноваженої особи Національної поліції для вирішення питання щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченої ст. 172-6 КУпАП за обраного на чергових місцевих виборах 25.10.2020; - постанова про закриття кримінального фактом подання ОСОБА_1 завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про залишки грошових коштів на його рахунках, які відрізняються від достовірних на загальну суму 1 334 661,04 гривень. Констатовано відсутність умислу щодо недостовірного декларування іншого майна, тоді як засвідчено умисний характер дій щодо недостовірного декларуванню грошових активів. Крім того, під час апеляційного розгляду за клопотанням сторони захисту були допитані свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Так, з показань свідка ОСОБА_2 вбачається, що на початку березня 2023 року, він на прохання ОСОБА_1 подав його щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік. Рахував, що подав її правильно, оскільки мав таки досвід. Відомості для декларації отримав від бухгалтера ОСОБА_3 . Свідок ОСОБА_3 повідомила про те, що недостовірні відомості для декларації могли бути передані неї ОСОБА_2 із-за поганого телефонного зв`язку. ОСОБА_1 її повідомляв про необхідність зазначення правильних відомостей для внесення їх до декларації. У неї була інформація лише щодо рахунків підприємства та вона не мала доступу до особистих рахунків ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_4 повідомив про те, що в той час він працював на посаді фінансового директора підприємства. Всі відомості для декларації ОСОБА_1 передавалися ОСОБА_2 . Відомості бралися з витягів із банка. Чи повні були відомості зазначити на може. ОСОБА_1 повідомляв про необхідність зазначення правильних відомостей для внесення їх до декларації. Інформація щодо особистих рахунків ОСОБА_1 йому відома не була. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до п. п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови є суб`єктами відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією. Відповідно до ст. 1 Закону суб`єктами декларування є особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону. З урахуванням того, що ОСОБА_1 був обраний депутатом обласної ради в 2020 році і станом на 2022 рік його повноваження не припинились, є суб`єктом декларування та відповідальності за ст. 172-6 КУпАП, оскільки на нього поширюється дія Закону. В вищевказаних письмових доказів, вбачається, що ОСОБА_1 не внесено до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відомості про грошові активи на рахунках, які належать ОСОБА_1 , у розмірі 241 393,97 грн, 1 119,98 грн та 28039,00 євро (що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 31.12.2022 складало 1 092 147,09 грн). Загальний розмір незазначених у декларації грошових активів складає 1 334 661,04 грн. Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, з 1 грудня становив 2 684 гривні. Зважаючи на викладене, станом на 08.05.2023 (дата подання Декларації) адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, за подання завідомо недостовірних відомостей у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 268 400,00 грн до 1 342 000,00 грн. З огляду на викладене, ОСОБА_1 на момент подання декларації, внесено до неї завідомо недостовірні відомості про наявні у нього на банківських рахунках грошові активи на суму від 100 до 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що достатнім розміром, а тому має своїм наслідком притягнення до відповідальності за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП. Як вірно зазначено судом першої інстанції, встановлення наявності або відсутності в діях ОСОБА_1 складу корупційного правопорушення також має відбуватись через призму оцінки норми ст. 45 Закону, відповідно до якої особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством (ч. 1 ст. 45 Закону). Відповідно до п.п. 1 п. 2 розділу ІІ «Порядок подання декларації» наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.07.2021 №449/21 «Про затвердження форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», щорічна декларація декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону (щороку), абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Законом можуть бути встановлені інші строки подання щорічної декларації. Згідно п. 2-7 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31.01.2024. Частиною 4 ст. 45 Закону передбачено, що упродовж 30 днів після подання декларації суб`єкт декларування має право подати виправлену декларацію. У разі притягнення суб`єкта декларування до відповідальності за неподання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей, що підтверджується відповідним рішенням суду, яке набрало законної сили, або рішенням Національного агентства, суб`єкт декларування упродовж 10 днів зобов`язаний подати відповідну декларацію, у тому числі виправлену декларацію з достовірними відомостями. У разі самостійного виявлення суб`єктом декларування у декларації недостовірних відомостей після спливу терміну для подання виправленої декларації, передбаченого абзацом першим цієї частини, але до початку проведення Національним агентством повної перевірки цієї декларації, суб`єкт декларування може звернутися до Національного агентства з листом з поясненням причин, що призвели до внесення недостовірних відомостей та неподання виправленої декларації у зазначений термін, додавши підтвердні документи. Подані суб`єктом декларування таким чином відомості мають бути розглянуті Національним агентством під час повної перевірки цієї декларації. Частиною 4 ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність суб`єкта декларування за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Завідомо недостовірні відомості слід розуміти інформацію, що має неправдивий, хибний характер, який суб`єкт декларування усвідомлював або міг усвідомлювати на момент подання декларації (такої, що повністю або частково не відповідає дійсності). Суб`єктивна сторона зазначеного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого та непрямого умислу, а саме: особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає настання суспільно-небезпечних наслідків та бажає їх настання, або свідомо припускає їх настання. Об`єктивна сторона правопорушення виражається в поданні завідомо недостовірних відомостей у декларації. З огляду на викладені норми, на осіб, зазначених в них, покладено обов`язок самостійного подання декларації із зазначенням в ній достовірної інформації, тому за подання в декларації недостовірних відомостей і передбачено відповідальність за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП. Отже, необхідним є встановлення в першу чергу факту достовірності інформації, поданій у декларації. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону, у декларації зазначаються відомості про наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески. Не підлягають декларуванню наявні грошові активи (у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду) та активи у дорогоцінних (банківських) металах, якщо сукупна вартість всіх грошових активів не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року. Згідно з абз. 5 п. 2 р. І Порядку щодо повноти заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 31.08.2021 № 553/21, недостовірні відомості у декларації відомості, які не відповідають дійсності або є неправдивими, що підтверджено Національним агентством під час проведення контролю щодо повноти заповнення декларації, зокрема відомості, що відрізняються від відомостей, які містяться у правовстановлюючих документах, судових рішеннях, які набрали законної сили, індивідуальних правових актах, реєстрах, банках даних, інших інформаційно-телекомунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, реєстрах іноземних держав, інших джерелах інформації Проте, усупереч п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у розділі 12 «Грошові активи» Декларації ОСОБА_1 не зазначив повних відомостей щодо наявних у нього грошових активів на рахунках в Банках, при цьому при поданні Декларації підтвердив достовірність вказаних відомостей, не скористався правом подати виправлену Декларацію та правом направити листа з поясненням причин, що призвели до внесення недостовірних відомостей. Крім того, перед підписанням декларації особистим кваліфікованим електронним підписом суб`єкт декларування, здійснює підтвердження ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки в документі. Отже ОСОБА_1 був обізнаний щодо наслідків за подання недостовірних відомостей у декларації, хоча і не особисто, проте вніс відомості до декларації про грошові активи та мав установлений законодавством 30 денний строк для внесення змін у вже подану декларацію, однак таким правом не скористався. Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає безпідставними доводи захисника та ОСОБА_1 щодо відсутності у нього умислу, направленого на вчинення інкримінованого правопорушення, з огляду на його склад, відповідальність за вчинення якого настає за наявності таких обставин, а саме: подання завідомо недостовірних відомостей у декларації. Крім того, як суді першої, так і апеляційної інстанції суд ОСОБА_1 не заперечується сам факт подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, проте поважних причин, які б перешкоджали поданню декларації з достовірними відомостями, за вище зазначеними фактами не встановлено. Апеляційний суд вважає неспроможною позицію сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не винен у недостовірності інформації, внесеної в декларацію, оскільки довірив внесення відомостей у декларацію третій особі, через що і виникли помилки у ній, беручи до уваги зокрема, як положення ст. 68 Конституції України, в частині того, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, так і положення щодо правил та порядку заповнення декларації (п. п. 2, 3, розділу ІІ «Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції №448/21 від 23.07.2021, п.п.3, 4, 5 розділу ІІ «Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», затвердженого Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції №252/23 від 08.11.2023, з приводу того, що суб`єкт декларування має заповнювати декларацію самостійно у власному персональному електронному кабінеті із використанням відповідного електронного підпису, із обов`язковою перевіркою повноти та достовірності зазначеної ним інформації, за що несе індивідуальну відповідальність. Та обставина, що ОСОБА_1 були залучені треті особи до заповнення декларації, дії яких ним належно фактично перевірені не були у сукупності з вищевикладеним свідчить про легковажне ставлення до покладеного на нього обов`язку, пов`язаного з декларуванням і як наслідком свідчить про наявність непрямого умислу, спрямованого на подання завідомо недостовірних відомостей. Фактично ОСОБА_1 , володіючи повною інформацією, яку необхідно вносити до декларації, та, знаючи про наявність такої інформації, свідомо допустив подання завідомо недостовірних відомостей у декларації, чим вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення. Також, безпідставними є і посилання захисника про безпідставність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Відповідно до роз`яснень викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов`язані з корупцією» від 25.05.1998 року для своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи судам необхідно звертати увагу на роз`яснення в кожній справі таких питань, зокрема чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені ст. 38 КУпАП. Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Згідно п. 11 ст. 38 КУпАП, у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження. Відповідно до ч. 4 ст. 277 КУпАП, строк розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо). Як вбачається з матеріалів провадження 01.09.2025 року постановою детектива Національного бюро Другого підрозділу детективів Четвертого Головного підрозділу детективів Протасовим А.В. було прийнято постанову про закриття провадження №52024000000000444 від 23.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України та копії матеріалів кримінального провадження та постанови про закриття кримінального провадження направлено до органів Національної поліції для вирішення питання щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-6 КУпАП за фактом подання ОСОБА_1 завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про залишки грошових коштів на його рахунках, які відрізняться від достовірних на суму 1 334 661 грн. 04 коп. Протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №133 стосовно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 172-6 складено 20.10.2025 року. Зазначений протокол надійшов на розгляд Херсонського міського суду Херсонської області 22.10.2025 року. Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.11.2025 року строк розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП було зупинено до 01.12.2025 року у зв`язку з перебування останнього у відрядженні. 02.12.2025 року розгляд справи поновлено і постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.12.2025 року строк розгляду справи було зупинено до 16.12.2025 року через неявку в судове засідання ОСОБА_1 та до останнього застосовано примусовий привід до суду. В подальшому розгляд справи було поновлено 17.12.2025 року і в цей же день винесена оскаржувана постанова. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 172-4 172-9 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу (ч. 2 ст. 268 КУпАП). В той же час законодавством КУпАП встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов`язками, що дає можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення справи щодо неї полягає в активній участі в її розгляді і недопущенні зловживань наданими правами. Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади. Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін, також зобов`язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи. Строк розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо) (ч. 4 ст. 277 КУпАП). Перебіг строку розгляду справи про адміністративні правопорушення здійснюється за загальними положеннями КУпАП. У випадку відкладення розгляду справи про адміністративні правопорушення за клопотанням учасників судового розгляду строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, обчислюється починаючи з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому правопорушенні починаючи з дня його виявлення. Можливість зупинення цього строку у зв`язку з перенесенням розгляду справи не передбачено, крім випадку, визначеного ч. 4 ст. 277 КУпАП (п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення»). Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для закриття провадження стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 27у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, оскільки фактично правила, визначені ч. 4 ст. 277 КУпАП є спеціальною нормою, яка може бути застосована лише у провадженнях щодо справ про адміністративні правопорушення, а прийняття відповідного рішення, не зважаючи на загальні правила обрахування строків накладення адміністративного стягнення, зупиняють сплив останніх. При призначенні ОСОБА_1 стягнення, судом першої інстанції були враховані характер та обставини вчиненого адміністративного правопорушення, яке відноситься до адміністративних правопорушень пов`язаних з корупцією, суспільну небезпечність діяння, дані про особу ОСОБА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення не притягувався, отримував відзнаки за сприяння Збройним Силам України, та призначив адміністративне стягнення у вигляді штрафу в мінімальному розмірі визначеному санкцією ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, що буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень. З такою позицією суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку, що викладені в апеляційній скарзі захисника доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, зважаючи на що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Лошакова Д.С. залишити без задоволення, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 17 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. СУДДЯ ХЕРСОНСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В.БАТРАК