Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/7531/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1068/26 Справа № 216/7531/25 Суддя у 1-й інстанції - ГАЙТКО Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м.Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Ярошевської С.В. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської областівід 02 березня 2026 року, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - ВСТАНОВИВ: Згідно постанови 14 вересня 2025 року о 22:18 год. по вул. Петра Калнишевського, 5 в м. Кривому Розі водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «VOLKSWAGEN JETTA», державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки у встановленому законом порядку відмовився. Відеофіксація велась на нагрудний відео реєстратор 230700, 475135, 475635, чим порушив п. 2.5 ПДР Відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів. Відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік. Стягнуто в дохід держави судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок. З таким судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 та оскаржив в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що суд дійшов помилкового висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема щодо нібито відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Вказує, що суд не врахував обставини порушення його права на юридичну допомогу, оскільки він неодноразово вимагав залучення адвоката, однак така допомога йому надана не була, що підтверджується відеозаписами. Зазначає, що надані відеодокази є неналежними, оскільки мають низьку якість, частково відсутній звук і зображення, що унеможливлює встановлення фактичних обставин події. Вважає, що суд не надав належної оцінки факту позбавлення його права на захист, а також діяв всупереч практиці ЄСПЛ щодо принципів неупередженості суду, презумпції невинуватості та недопустимості виконання судом функцій обвинувачення. Вказує, що докази у справі є недопустимими, зокрема через порушення порядку їх отримання, а також з огляду на доктрину «плодів отруйного дерева», відповідно до якої недопустимість первинних доказів поширюється на похідні. Зазначає, що він не відмовлявся від проходження медичного огляду, про що неодноразово заявляв, що підтверджується відеозаписами, тоді як направлення на огляд містить протилежні відомості, які не відповідають фактичним обставинам. Вказує на невідповідність у часі між складанням направлення на медичний огляд та протоколу, що свідчить про неможливість фактичного проходження або відмови від огляду у зазначений проміжок часу. Вважає, що обставини правопорушення не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому відсутні подія і склад адміністративного правопорушення. Зазначає, що суд безпідставно розцінив його дії як відмову від проходження огляду, не конкретизувавши, які саме дії він повинен був вчинити. Просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторін по справі, суд апеляційної інстанції, вважає апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін за таких підстав. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення. Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суд апеляційної інстанції зазначає, що для настання адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду визначальним є сам факт невиконання водієм законної вимоги поліцейського пройти огляд у встановленому законом порядку. При цьому причина такої відмови не має правового значення, крім випадків наявності обставин, які виключають адміністративну відповідальність, передбачених ст. 17 КУпАП, наявність яких у цій справі не встановлена. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння не обов`язково має виражатися виключно у прямому словесному повідомленні особи про небажання проходити огляд. Така відмова може мати і завуальований характер, коли особа формально не заявляє про відмову, однак своєю поведінкою, зволіканням, ухиленням, невчиненням необхідних дій або висуванням умов, не передбачених законом, фактично унеможливлює проведення огляду у встановленому порядку. Як убачається з матеріалів справи, 14 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 454095 за ч. 1 ст. 130 КУпАП з тих підстав, що він, керуючи транспортним засобом «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , мав ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінку, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, та від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення визнана доведеною на підставі сукупності доказів, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення, направлення на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров`я, рапорту поліцейського, акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, роз`яснення про відсторонення від керування транспортним засобом, довідки щодо посвідчення водія та відсутності повторності, а також відеозапису події. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, оскільки на відеозаписі неодноразово зазначав «я не відмовляюсь», «я не відмовився», «я не відмовився у медзакладі», суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими. Суд апеляційної інстанції зазначає, що сама по собі словесна заява особи про те, що вона «не відмовляється», не є безумовним підтвердженням згоди на проходження огляду, якщо така заява не супроводжується фактичним виконанням вимоги поліцейського та вчиненням дій, необхідних для проведення огляду. Як убачається з відеозаписів, що працівник патрульної поліції повідомив ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drager» або у медичному закладі, неодноразово запитував, чи погоджується він пройти такий огляд, а також повідомив, що невчинення дій щодо проходження огляду буде розцінено як відмова. Водночас, незважаючи на неодноразові пропозиції працівника поліції, ОСОБА_1 фактичних дій, спрямованих на проходження огляду, не вчинив. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що поведінка ОСОБА_1 свідчила не про реальну згоду на проходження огляду, а про фактичне ухилення від його проходження. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не вказав, які саме дії ОСОБА_1 повинен був вчиняти, є безпідставними. Суд апеляційної інстанції зазначає, що у разі законної вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння водій повинен фактично пройти такий огляд у запропонований законом спосіб: або на місці зупинки із використанням спеціального технічного засобу, або у закладі охорони здоров`я. Тобто належною поведінкою водія є не формальне проголошення фрази про відсутність відмови, а реальне виконання вимоги поліцейського, спрямоване на проведення огляду. Висловлення незгоди з діями поліцейських, заявлення клопотань, вимога адвоката чи інші пояснення особи не скасовують обов`язку водія пройти огляд у встановленому законом порядку та не можуть підміняти собою фактичне проходження такого огляду. Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції порушили право ОСОБА_1 на юридичну допомогу, оскільки він неодноразово просив викликати державного адвоката, суд апеляційної інстанції також вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі права. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що огляд на стан сп`яніння є невідкладною процедурою, метою якої є встановлення стану особи у безпосередньому зв`язку з фактом керування транспортним засобом. Саме тому зволікання з проведенням такого огляду може впливати на можливість об`єктивного встановлення стану особи, а отже вимога про прибуття адвоката не може розцінюватися як законна підстава для невиконання вимоги поліцейського пройти огляд. Водночас із матеріалів справи вбачається, що при судовому розгляді інтереси ОСОБА_1 представляла адвокат Ярошевська С.В., яка подавала клопотання про закриття провадження у справі, брала участь у судовому засіданні та викладала позицію сторони захисту. Отже, право ОСОБА_1 на захист при розгляді справи судом було реалізовано. Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність адвоката під час спілкування з працівниками поліції автоматично зумовлює недопустимість усіх доказів, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки апелянтом не доведено, яким саме чином зазначена обставина вплинула на допустимість конкретного доказу або на справедливість провадження в цілому. Доводи апеляційної скарги про упереджене ставлення працівників поліції до ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції також не приймає. Суд апеляційної інстанції зазначає, що твердження про упередженість працівників поліції повинні підтверджуватися належними та допустимими доказами, які б свідчили про незаконну мету їхніх дій, штучне створення доказів, провокацію, істотне порушення процедури або інші обставини, що ставлять під сумнів об`єктивність оформлення матеріалів справи. Водночас апеляційна скарга містить лише загальні посилання на упередженість працівників поліції та суб`єктивне сприйняття апелянтом їхніх дій. Самі по собі незгода особи з діями поліцейських, конфліктна манера спілкування або небажання виконувати їх вимоги не свідчать про упередженість працівників поліції та не є підставою для визнання доказів недопустимими. Доводи апеляційної скарги про те, що окремі фрагменти відеозапису є поганої якості, а розмову поліцейських не завжди можливо почути, не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин. Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність окремих фрагментів відеозапису неналежної якості сама по собі не свідчить про недопустимість відеозапису в цілому або інших доказів у справі. Оцінці підлягає весь масив доказів у сукупності, а не окремі фрагменти відеозапису ізольовано від інших матеріалів справи. Судом першої інстанції встановлено, що на відеозаписі зафіксовано істотні для справи обставини: факт керування транспортним засобом, зупинку водія працівниками поліції, повідомлення про причину зупинки, виявлення ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти огляд на місці або у медичному закладі, неодноразове звернення поліцейського до водія щодо проходження огляду, підготовку газоаналізатора та невчинення ОСОБА_1 фактичних дій щодо проходження огляду. Доводи апеляційної скарги про те, що направлення на огляд до КП «КБЛПД» ДОР» було складене формально, оскільки в ньому зазначено про відмову від проходження повного медичного огляду, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими. Суд апеляційної інстанції зазначає, що направлення до закладу охорони здоров`я не є єдиним та самостійним доказом вини ОСОБА_1 , а оцінювалося судом у сукупності з іншими доказами: протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду, рапортом поліцейського, роз`ясненням про відсторонення від керування транспортним засобом та відеозаписом події. Доводи апеляційної скарги про те, що направлення складено о 23 год. 14 хв., а протокол про адміністративне правопорушення о 23 год. 47 хв. 29 сек., у зв`язку з чим ОСОБА_1 фактично не міг доїхати до медичного закладу та повернутися, суд апеляційної інстанції також не приймає. Суд апеляційної інстанції зазначає, що у цій справі ОСОБА_1 інкриміновано не перебування у стані алкогольного сп`яніння, підтверджене результатами медичного огляду, а саме відмову від проходження огляду у встановленому законом порядку. Тому вирішальне значення має встановлення факту законної вимоги поліцейського пройти огляд, наявності підстав для такої вимоги та фактичного невиконання цієї вимоги водієм. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії», «Карелін проти Росії», «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії», суд апеляційної інстанції вважає безпідставними. Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд дійсно не має права перебирати на себе функцію сторони обвинувачення, самостійно змінювати на шкоду особі фабулу адміністративного правопорушення, усувати недоліки обвинувачення або самостійно відшукувати докази винуватості особи. Водночас у цій справі суд першої інстанції таких дій не вчиняв. Суд розглянув справу в межах фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме щодо відмови ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Суд першої інстанції не змінив фабулу правопорушення, не інкримінував ОСОБА_1 інших дій, ніж ті, що зазначені у протоколі, та не відшукував докази поза межами матеріалів справи. Надання судом оцінки протоколу, акту огляду, направленню, рапорту та відеозапису є виконанням судом обов`язку, передбаченого ст. 245, 251, 252 КУпАП, а не перебиранням функції обвинувачення. Доводи апеляційної скарги щодо застосування доктрини «плодів отруйного дерева» суд апеляційної інстанції також вважає необґрунтованими. Суд апеляційної інстанції зазначає, що визнання доказів недопустимими можливе за наявності конкретного істотного порушення порядку їх отримання, яке ставить під сумнів достовірність відповідного доказу або справедливість провадження в цілому. Водночас апелянтом не наведено конкретного первинного незаконного доказу, з якого походили б усі інші докази у справі, та не обґрунтовано, яким саме порушенням було зумовлено отримання кожного з доказів. Загальні посилання на порушення права на захист, упередженість працівників поліції та незгоду зі змістом направлення не є достатніми для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та визнання всієї сукупності доказів недопустимою. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи містять взаємопов`язані та послідовні докази, які у своїй сукупності підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наявні докази узгоджуються між собою щодо істотних обставин: керування транспортним засобом, наявності у водія ознак алкогольного сп`яніння, законної вимоги поліцейського пройти огляд, неодноразової пропозиції пройти такий огляд та фактичного невиконання цієї вимоги водієм. Суд апеляційної інстанції також враховує, що презумпція невинуватості вимагає тлумачення всіх обґрунтованих сумнівів на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Однак такі сумніви повинні бути об`єктивними та ґрунтуватися на матеріалах справи, а не лише на незгоді особи з оцінкою доказів, наданою судом. У цій справі доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин, не ставлять під сумнів допустимість та достатність доказів у їх сукупності та не свідчать про відсутність події чи складу адміністративного правопорушення. Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, належним чином перевірив доводи сторони захисту, надав оцінку доказам у їх сукупності та дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, оскільки своїми діями фактично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Адміністративне стягнення призначено ОСОБА_1 у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та даних, що містяться в матеріалах справи. Істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено. За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а постанова Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської областівід 02 березня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя