Постанова Дніпровський апеляційний суд № 182/3964/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2931/26 Справа № 182/3964/23 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Красвітної Т.П., Халаджи О.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №182/3964/23 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Чуприни Євгена Андрійовича на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2025 року, ухвалене у складі судді Кобеляцької-Шаховал І.О. ,- ВСТАНОВИВ: Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» посилається на те, що 17 червня 2014 року між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було підписано заяву № б/н з метою отримання банківських послуг, відповідно до якої відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Підписання даної заяви підтверджує факт, що відповідач повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. На підставі договору, відповідачу було відкрито картковий рахунок із початковим лімітом, який в подальшому було збільшено. Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відносно своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитом відсотків у встановлені кредитним договором терміни відповідач не виконувала, у зв`язку з чим станом на 22 лютого 2023 року виникла заборгованість в розмірі 46892,23 грн., яка складається із: 38160,25 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8731,98 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. У зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №б/н від 17 червня 2014 року в сумі 46892,23 грн. та судовий збір у розмірі 2684 грн. Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2025 року позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором № б/н від 17 червня 2014 року в сумі 46892,23 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 2684 грн. Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2025 року у цивільній справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без задоволення. Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення є необґрунтованим, не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що факт підписання анкети-заяви від 17 червня 2014 року не свідчить про факт ознайомлення з правилами та умовами надання банківських послуг АТ «КБ «Приватбанк». Матеріали позову не містять підтверджень, що саме додані позивачем до матеріалів справи Витяг з Тарифів та Витяг з Умов були надані відповідачці для ознайомлення і вона з ними погодилася, підписавши заяву від 17 червня 2014 року. Звертає увагу на те, що заява була підписана ОСОБА_1 у 2014 році, а до суду позивач звернувся лише у 2023 року. За цей час Тарифи та Умови могли змінюватися неодноразово, при чому в односторонньому порядку. Відповідно до усталеної судової практики, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, і даний факт не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Умови на даному сайті не можуть бути застосовані судом, адже, у анкеті-заявці відсутня інформація, що позичальник ознайомилася з умовами, які містяться саме на зазначеному сайті. Вважає, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення заборгованості, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Зазначає, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. За відсутності доказів укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та надання розрахунку, який не стосується даної справи, факт підписання заяви від 17 червня 2014 року також не є належним доказом у справі. Як наслідок порушення порядку укладання кредитного договору, позивач безпідставно та незаконно, в односторонньому порядку змінив істотні умови кредиту, а саме ціну. Додана до позову довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я ОСОБА_1 . Згідно цієї довідки, кредитний ліміт за кредитною карткою збільшувався з 2500 грн. 15 січня 2018 року до 36000 грн. 26 травня 2021 року. Крім того, банк не повідомляв позичальника про зміну умов кредитного договору в односторонньому порядку. Позовна заява не містить відомостей про те, що відповідач зверталась до позивача за збільшенням суми кредиту, чи про те, що вона отримувала повідомлення, про такі зміни. Також відсутні докази того, що банк в односторонньому порядку має право змінювати будь-які умови кредиту (строк, сума, відсотки тощо), а також те, що я погодилася із такими умовами. Відповідач звернулась до позивача із метою отримання банківських послуг, а не кредиту. Той факт, що вона була «ознайомлена» із умовами кредитування не є доказом укладення кредитного договору або отримання кредитних коштів. Звертає увагу, що у доданій до позову виписці по рахунку відсутні відомості щодо: дати її складання; посади особи, яка склала виписку; анкетних даних особи, яка склала виписку; підпису особи, яка склала виписку. Вважає, що виписки за картковими доказами щодо рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором за умови відповідності їх вимогам законодавства. Розрахунок заборгованості також не може вважатися належним доказом наявності заборгованості, оскільки першою датою, зазначеною у цьому розрахунку, є січень 2018 року. В той же час, позивач стверджує, що спірний договір був укладений 17 червня 2014 року, тобто за 3,5 роки до першої дати, зазначеної у розрахунку заборгованості. Оскільки період дії банківської картки становить 3 роки (без виключення) і доказів звернення позичальника до позивача для перевипуску такої картки не надано, то розрахунок заборгованості, наданий до позовної заяви до договору від 17 червня 2014 року не має ніякого відношення, і не є належним доказом у справі. Також вважає, що стягнення заборгованості за простроченими відсотками є безпідставним на незаконним. Як вбачається з вимог, викладених у позовній заяві, у відповідачавідсутня заборгованість за нарахованими відсотками. Проте є заборгованість за простроченими відсотками. Крім того, позивачем пропущені строки позовної давності для звернення із цим позовом. Відповідно до матеріалів справи, заява, на підставі якої позивач просив стягнути грошові кошти, була підписана 17 червня 2014 року. Зважаючи на те, що строк дій банківської картки становить три роки і та обставина, що перебіг строку давності починається з моменту, коли кредитор дізнався або мав дізнатися про порушення зобов`язання, останнім днем, коли позивач міг дізнатися про наявність порушення (за наявності такого), був 18 червня 2017 року. Через це, строк позовної давності, протягом якого позивач міг звернутися до суду із цим позовом був 18 червня 2020 року. Натомість, АТ «КБ «Приватбанк» звернулося до суду лише у 2023 році, із трирічним пропуском строку позовної давності, і у позовній заяви відсутні відомості про причини пропуску такого строку. У зв`язку з чим просив заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк». Позивач своїм правом на подачу відзиву не скористався. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Судом встановлено, відповідач ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 17 червня 2014 року. У Заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця Заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору, боржник зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms. На підставі довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , старт карткового рахунку був проведений 03 квітня 2017 року, 15 січня 2018 року встановлено кредитний ліміт - 2500 грн., 07 серпня 2018 року збільшено кредитний ліміт до 5000 грн., 17 липня 2019 року збільшено кредитний ліміт до 8000 грн., 18 серпня 2020 року збільшено кредитний ліміт до 13000 грн., 26 травня 2021 року збільшено кредитний ліміт до 36000 грн., 26 травня 2021 року зменшено кредитний ліміт до 35000 грн., 26 грудня 2022 року зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн. (а.с.17). Згідно з наданим банком розрахунком, випискою по рахунку, за вказаним кредитним договором станом на 22 лютого 2023 року утворилась заборгованість в розмірі 46892,23 грн., яка складається із: 38160,25 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8731,98 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 порушила строки повернення заборгованості за кредитом, та строки сплати нарахованих відсотків, таким чином порушення строків повернення кредиту за договором та відсотків за його користування є істотним порушенням договору, тому фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника чи містяться в Умовах і Правилах надання банківських послуг, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Для вирішення спору в даній справі обов`язковим є з`ясування обставин щодо виникнення зобов`язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору. З матеріалів справи вбачається, 17 червня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н. У Заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця Заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, про що свідчить підпис відповідача у заяві. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms. Умови кредитування також були погоджені з позичальником ОСОБА_1 у Паспорті споживчого кредиту, який підписаний позичальником ОСОБА_1 особисто 15 січня 2018 року (а.с.24-28). Паспорт споживчого кредиту в розділах «3. Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» та «4. Інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» містить інформацію щодо суми кредиту, строку договору і строку кредитування, а також розмір процентної ставки в межах пільгового періоду на рівні 0,01% річних, простроченої ставки за межами пільгового періоду на рівні 43,2%, 42% річних, та вказаний документ містить дату 15 січня 2018 року і особистий підпис ОСОБА_1 . Клопотань про призначення почеркознавчої експертизи відповідачем ні в суді першої, а ні апеляційної інстанції не заявлялось. Отже, умови кредитування щодо сплати процентів і їх розмір передбачені безпосередньо у Паспорті споживчого кредиту, що особисто підписаний відповідачем. Зміст зобов`язання у Паспорті споживчого кредиту викладено зрозуміло, оскільки, системний аналіз Заяви позичальника, наданого банком розрахунку, банківської виписки та довідок дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами. Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру процентів за кредитним договором; наявні відомості про те, що ОСОБА_1 погодилась з умовами кредитування. На підставі довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , старт карткового рахунку був проведений 03 квітня 2017 року, 15 січня 2018 року встановлено кредитний ліміт - 2500 грн., 07 серпня 2018 року збільшено кредитний ліміт до 5000 грн., 17 липня 2019 року збільшено кредитний ліміт до 8000 грн., 18 серпня 2020 року збільшено кредитний ліміт до 13000 грн., 26 травня 2021 року збільшено кредитний ліміт до 36000 грн., 26 травня 2021 року зменшено кредитний ліміт до 35000 грн., 26 грудня 2022 року зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн. (а.с.17). З довідки банку вбачається, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» був підписаний кредитний договір №б/н, за яким були надані кредитні картки типу Універсальна: НОМЕР_1 дата відкриття 03 квітня 2017 року; НОМЕР_2 дата відкриття 25 травня 2021 року (а.с.18). Згідно з наданим банком розрахунком, випискою по рахунку відповідача вбачається, що за вказаним кредитним договором станом на 22 лютого 2023 року утворилась заборгованість в розмірі 46892,23 грн., яка складається із: 38160,25 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 8731,98 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Також з наданої позивачем виписки по рахунку вбачається, що позичальник ОСОБА_1 користувався картою, здійснював частково погашення кредиту. Контррозрахунку заборгованості або доказів на підтвердження відсутності заборгованості за договором №б/н від 17 червня 2014 року стороною відповідача суду надано не було. Таким чином, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є законними та обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про недоведеність вимог банку спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Твердження в апеляційній скарзі про пропуск строків позовної давності є безпідставними, оскільки з довідок банку вбачається, що між старт карткового рахунку був проведений 03 квітня 2017 року та були видані кредитні картки типу Універсальна: НОМЕР_1 дата відкриття 03 квітня 2017 року; НОМЕР_2 дата відкриття 25 травня 2021 року, та відповідач активно користувалась кредитними коштами, останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором було здійснено нею 26 лютого 2022 року, що підтверджується банківської випискою по рахунку, тоді як з позовом про стягнення заборгованості з відповідача, позивач звернувся 11 серпня 2023 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Доводи апеляційної скарги суд відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, пов`язані з незгодою з висновками суду першої інстанції і не є підставою для скасування оскарженого судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існуютьу державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2025 року відсутні. Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чуприни Євгена Андрійовича залишити без задоволення. Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2025 року у цивільній справі №182/3964/23 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 12 червня 2026 року. Судді: