Ухвала КАС ВС № 260/5607/25

УХВАЛА 15 червня 2026 року м. Київ справа № 260/5607/25 адміністративне провадження № К/990/24421/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі №260/5607/25 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РІВІС» до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, УСТАНОВИВ: До Верховного Суду 27.05.2026 надійшла касаційна скарга Львівської митниці на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі №260/5607/25. Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого. Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВІС» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації: визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №№UA209000/2025/100098/3 від 05.03.2025, картки відмови Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/000196 від 26.01.2025. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження. 21.01.2026 представником позивача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив суд: стягнути з Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «PIBIC» судові витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн. Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 заяву представника позивача задоволено частково: стягнуто на користь ТОВ «РІВІС» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2026 апеляційну скаргу Львівської митниці залишено без задоволення, додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі №260/5607/25 залишено без змін. При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне. Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України); - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України); - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України). Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункти 3, 4 частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статей 132, 134, 139 КАС України у подібних правовідносинах. На думку скаржника, суд не дослідив , що підготовка і подання позовної заяви по даній справі та сума гонорару оплаченої за її написання не є співмірною із категорією даної справи. Дана категорія справи не є складною, а написання позовної заяви не потребувало часу, для такого високого розміру гонорару. В той же час, у позовній заяві містяться загальні обґрунтування та посилання на норми закону без надання аналізу щодо того, як такі норми, на думку позивача, мають застосовуватись до правовідносин, що склались у даній справі. Також суд не дослідив факту не надання представником позивача жодного доказу на підтвердження того, що гонорар є розумним та відповідає зазначеній сумі. Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України обов`язковим є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Зі змісту пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми та ін.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Разом з тим, за текстом касаційної скарги митницею зазначено про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.01.2021 у справі №280/2635/20, від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 20.12.2019 у справі №240/6150/18, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Слід зауважити, що одночасне посилання на відсутність висновку Верховного Суду та правові висновки щодо застосування норми права є взаємовиключним. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що предмет спору не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Окрім цього, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в даному Реєстрі та вивчення практики в аналогічній категорії справ. Судами враховано критерії, визначені частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, складність справи, обсяг доказового матеріалу. Судами зауважено, що ряд послуг, які надавалися адвокатом не є доцільними та дублюють одна одну, не мали впливу на хід розгляду справи, зокрема: послуги надання правової інформації, консультації і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, вартість послуг пов`язаних з збором доказів. Відтак судами попередніх інстанцій зауважено, що представником не було надано розрахунок правової допомоги з відображенням вартості години за певний вид послуги, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 3500 грн. Судами при цьому враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 01.10.2018 у справі №569/17904/17, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм КАС України, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Верховний Суд зауважує, що відповідно до відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу. Проте скаржником не обґрунтовано підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України. Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України). Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі №260/5607/25 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяІ.А. Васильєва