Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/6518/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/6518/25 пров. № А/857/20489/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Шинкар Т.І., суддів Довгої О.І., Запотічного І.І., секретаря судового засідання Лутчин А.М., розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року (головуючий суддя Грень Н.М.) постановлену у відкритому судовому засіданні в м. Львів у справі № 380/6518/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними. Рішенням суду від 12.05.2025 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення виплати ОСОБА_1 із 01 січня 2025 року нарахованого загального розміру пенсії шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану. 3обов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області проводити ОСОБА_1 із 01 січня 2025 року виплати нарахованого загального розміру пенсії в повному обсязі, а саме: без обмеження її максимальним розміром, без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення виплати ОСОБА_1 із 01 березня 2025 року нарахованого загального розміру пенсі шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану, та із обмеженням її максимальним розміром. 3обов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області проводити ОСОБА_1 із 01 березня 2025 року виплати нарахованого загального розміру пенсії в повному обсязі, а саме: без обмеження її максимальним розміром, без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану, урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році, здійснивши при цьому виплату загального розміру пенсії із врахуванням раніше проведених пенсійних виплат. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2025 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/6518/25 залишено без змін. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 по адміністративній справі №380/6518/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання рішення протиправним і зобов`язання вчинити певні дії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області подати до Львівського окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 12.05.2025 року у справі № 380/6518/25. 05.03.2026 та 06.03.2026 року від Головного Управління Пенсійного фонду України в Львівській області до суду надійшов звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у якому вказано, що на виконання рішення проведено перерахунок пенсії з 01.01.2025 без обмеження максимальним розміром без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №1 та з 01.03.2025 без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №209. Розмір пенсійної виплати з 01.01.2025 становить 60403,21 грн. Розмір пенсійної виплати з 01.03.2025 становить 62278,21 грн. Доплата на виконання судового рішення за період з 01.01.2025 по 31.10.2025 становить 279 196,90 грн. Доплата на виконання судового рішення за період з 01.03.2025 по 31.12.2025 становить 18 750,00 грн. Така виплата буде здійснена після надходження коштів для фінансування відповідної виплати позивачу та згідно Порядку. Вказав, що враховуючи Порядок позивачу виплачено у жовтні 2025-187,35 грн., у листопаді 2025- 187,35 грн та у грудні 2025 187,35 грн. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про виконання судового рішення по справі №380/6518/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання рішення протиправним і зобов`язання вчинити певні дії. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року по справі №380/6518/25 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надати у тримісячний строк, з дня отримання цієї ухвали, звіт про виконання у повному обсязі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року по справі №380/6518/25, з відповідними підтверджуючими доказами щодо його виконання. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач фактично виконав рішення суду з 01.01.2025 та з 01.03.2025 по дату здійснення перерахунку на виконання рішення суду 12.05.2025, сформувавши тільки заборгованість для виплат у межах бюджетних асигнувань, виділених на її погашення за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України, проте відповідач не здійснює виплату пенсії на виконання рішення суду. При цьому суд зазначив, що з матеріалів справи убачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області продовжує виплачувати позивачу пенсію позивачу з обмеженням максимального розміру, що свідчить про невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року по справі №380/6518/25. За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог статті 382-3 частини 11 КАС України та зважаючи на те, що відповідачем було здійснено частково заходи, спрямовані на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року по справі №380/6518/25, а також надано до суду актуальні докази вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення, суд вважав за необхідне прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про часткове виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року по справі №380/6518/25 та встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Львівській області новий строк для подання звіту про повне виконання рішення суду протягом трьох місяців з дня отримання даної ухвали. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області подало апеляційну скаргу, просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року скасувати в частині встановлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Львівській області нового строку для подання звіту та прийняти в цій частині нове рішення, яким прийняти звіт про виконання рішення суду. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в оскаржуваній ухвалі судом не взято до уваги, що Головним управлінням виплачується поточна заборгованість по судовому рішенню 380/6518/25 відповідно до вимог чинного Порядку №821, якого Головне управління зобов`язано дотримуватись. Зокрема, станом на час подачі апеляційної скарги виплачено 31 533,85 грн. поточної заборгованості. Вважає, що Головним управлінням в межах наданої компетенції проведений комплекс заходів задля повного та неухильного виконання рішення суду від 12.05.2025 у справі № 380/6518/25. В судове засіданні сторони уповноважених представників не забезпечили, належним чином повідомлені про розгляд справи, що не перешкоджає її розгляду, як це передбачено ст. 282-1 КАС України. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає частково. Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ст. 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Аналогічна норма закріплена в ст. 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ч.1 ст. 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Згідно з ч.2 ст. 381-1 КАС України, суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, в порядку 382 КАС України. За приписами частини 1 статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Згідно з частиною 1 статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу (частина перша статті 382-3 КАС України). У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (частина третя статті 382-3 КАС України). Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: «Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи». Як убачається з матеріалів справи, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №380/6518/25, яке набрало законної сили 11 серпня 2025 року, 01.11.2025 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 : без обмеження її максимальним розміром, без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Станом на 01.01.2025 на виконання судового рішення розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становить: 60403,21 грн. та не обмежується максимальним розміром. Доплата пенсії за період з 01.01.2025 по 31.10.2025 становить 279 196,90 грн, в тому числі відкладена (ретроспективна) виплата - 204 443,78 грн. (з 01.01.2025 по 10.08.2025), поточна виплата 74 752,72 грн. (з 11.08.2025 по 31.10.2025) - без обмеження її максимальним розміром, без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період 4 воєнного стану», урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році». Станом на 01.03.2025 розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становить 62 278,21 грн. та не обмежується максимальним розміром. Доплата пенсії за період з 01.03.2025 по 31.12.2025 становить 18 750,00 грн, в тому числі відкладена (ретроспективна) виплата 9 979,84 грн. (з 01.03.2025 по 10.08.2025), поточна виплата 8 770,16 грн. (з 11.08.2025 по 31.10.2025). Водночас, станом на 01.01.2026 розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 на виконання Постанови КМУ №1778 від 30.12.2025 з застосуванням понижуючих коефіцієнтів розраховано 35 291,82 грн. Проте суд апеляційної інстанції зазначає, що правовідносини щодо застосування Постанови КМУ №1778 не були предметом оцінки суду, при розгляді справи №380/6518/25, а отже такі є новими та не входять до предмету перевірки судом при виконанні даного судового рішення. Щодо виплати перерахованих коштів на виконання рішення суду у справі №380/6518/25 в частині ухвали суду, якою суд першої інстанції встановив новий строк для подачі звіту, з чим не погодився відповідач, то апеляційний суд зазначає таке. 17.07.2025 постановою КМУ № 821 затверджений Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень. Цим Порядком визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування). За змістом п. 4-8 даного Порядку, видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством (п. 4). Виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік (п. 5). Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата (п. 6). Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку (п. 7). Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку (п. 8). Частиною першою статті 87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом, державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», а також на покриття різниці між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого та третього частини першої, частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (пп. «а» п. 9). Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423 (далі -Положення № 423), Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства лід час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що проводяться за рахунок державного бюджету, соціальні послуги), державне регулювання та нагляд за дотриманням норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі. З урахуванням статей 10 та 22 Бюджетного кодексу України, додатка № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», відомчої класифікації видатків та кредитування державного бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11*, головним розпорядником бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду», є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня. Згідно з частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Відповідно до пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. З огляду на наведене, саме Мінсоцполітики України, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення та є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем ведеться облік рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Черговість виконання рішень визначається датою набрання його законної сили. Згідно з обліком рішень суду, що набрали законної сили, зазначене рішення, а саме: рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2024 у справі № 380/6518/25 включене до обліку рішень суду. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 року № 1152 затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік. У бюджеті Пенсійного фонду України на 2025 рік на видатки за рахунок коштів Державного бюджету України на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду виділено 250 млн. грн. Механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду, який передбачає здійснення виплат за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати визначено пунктом 25 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік. Отже виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України. Неодноразово Верховний Суд у своїх рішеннях зазначав, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу на керівника управління не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18 та у справі № 560/523/19 за адміністративним провадженням № K/9901/7195/20 від 23 квітня 2020 року та у справі № 420/70/19 від 07.11.2019 року. Так, матеріалами справи підтверджено, що Головне управління не відмовлялось від виконання рішення суду, а виконало його у межах своїх повноважень. Водночас, порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України. Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Слід зауважити, що з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Отже, ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати. Метою ж внесення змін до процесуального закону було забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень. Слід зауважити, що аналізуючи приписи абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України колегія суддів зазначає, що оскільки рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, не виконується в частині виплати нарахованих грошових коштів за період з 01.01.2025 по 31.10.2025 становить 279 196,90 грн, доплата пенсії за період з 01.03.2025 по 31.12.2025 становить 18 750,00 грн, а отже позивач не позбавлений права просити суд першої інстанції застосувати такий інститут, що пов`язаний з виконанням судового рішення, як зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Водночас суд апеляційної інстанції зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу у листопаді та в грудні 2025 року, після проведеного відповідачем 01.11.2025 перерахунку на виконання судового рішення була виплачена пенсія в розмірі 62 278,21 грн., докази зворотного в матеріалах справи відсутні. Апеляційний суд звертає увагу на те, що приписами ч. 11 ст. 382-3 КАС України встановлено, що якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу. Так, Верховний Суд в ухвалі від 04 липня 2023 року по справі № 200/3958/19-а зазначав, що судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням. При цьому колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 704/1547/17, згідно якої за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. Подібні висновки викладені у постанові Верховний Суд в ухвалі від 04 липня 2023 року по справі № 200/3958/19-а. У контексті праворозуміння інституту судового контролю за виконанням рішення суду, суд повинен врахувати, що такий контроль передбачено з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, тому суд повинен займати активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили. Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання, водночас подані відповідачем відомості (ар.с.213) про виплату позивачу заборгованості (поточної, відкладеної) по пенсії на виконання судового рішення в частині належної її виплати за листопад та грудень 2025 року не підтверджують виконання такого обов`язку суб`єкта владних повноважень. Відтак, оскільки рішення суду у цій справі не виконано відповідачем в межах наданих повноважень та у встановлений спосіб в повному обсязі, тому поданий звіт підлягає прийняттю в частині проведення перерахунку пенсії. Водночас в частині належної виплати за листопад та грудень 2025 року за встановлених обставин, на виконання частини другої статті 382 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для встановлення відповідачу нового строку для надання звіту про виконання рішення суду. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини /ЄСПЛ/ право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. ЄСПЛ висловив у рішеннях по справах «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04; «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), заява № 107/1995/613/701) позицію про те, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним. Для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 20.07.2004р. у справі «Шмалько проти України»). Крім того, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що невиконання рішень національних судів в Україні - системна проблема (зокрема, справа «Бурмич та інші проти України», заява №46852/13). Необхідність максимального забезпечення судом у кожній справі дотримання принципу обов`язковості судового рішення, зумовлено також тим, що невиконання рішень суду призводить до зниження довіри людей до судової влади, а також посилює переконання того, що вирішити спір (правову проблему), використовуючи звернення до суду, є неефективним. З огляду на викладене, оскаржувана ухвала суду підлягає зміні в частині зобов`язання подати новий звіт, та в цій частині судове рішення слід викласти новій редакції. Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені в ухвалі суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає зміні. Керуючись ст. ст. 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 380/6518/25 змінити в частині мотивів задоволення заяви та в частині зобов`язання подати новий звіт. В частині подачі нового звіту судове рішення викласти в такій редакції: «Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Львівській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року по справі № 380/6518/25 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області надати до Львівського окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів звіт про виконання рішення суду від 12.05.2025 року по справі № 380/6518/25 в частині належної виплати пенсії ОСОБА_1 за листопад та грудень 2025 року з відповідними підтверджуючими доказами щодо його виконання». В решті Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 380/6518/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 15.06.26