Постанова Харківський апеляційний суд № 953/18623/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 953/18623/20 Номер провадження 22-ц/818/864/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 червня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Візіра О.В., позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Рябовола В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2025 року в складі судді Лисиченко С.М. по справі № 953/18623/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ФОП ОСОБА_3 , Виробнича медико-комерційна фірма ТОВ «Стиль», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ФОП ОСОБА_3 , Виробнича медико-комерційна фірма ТОВ «Стиль», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття. Позовна заява мотивована тим, що вона є власницею нежитлових приміщень кафе №№ la, 2a, 3a, 5-14, 1 загальною площею 191,0 кв м в літ. «А-4», що розташовані в цокольному поверсі будинку АДРЕСА_1 . Поверхом вище розташовані квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , які належать на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 . Вночі 11 серпня 2020 року відбулося залиття її приміщень з вище розташованих квартир АДРЕСА_3 , про що складено акт від 13 серпня 2020 року, яким зафіксовано факт та наслідки залиття. Також в акті встановлено причину залиття цокольного приміщення - вихід з ладу підвідного гнучкого шлангу внутрішньо-квартирного розгалуження у приміщенні санвузла квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 внаслідок довготривалої експлуатації. Вказала, що залиття її приміщень відбувалося протягом тривалого часу. Почалося воно вночі, а дізналася про залиття вона тільки вранці об 11 годині, під час відкриття кафе. Вона відразу подзвонила відповідачу, на що він повідомив, що знає про залиття, що у нього трапилася аварія, і його приміщення теж залито. Також відповідач пообіцяв відшкодувати їй всі збитки, спричинені залиттям. Наступного дня відповідач оглянув пошкодження її приміщення внаслідок залиття і зобов`язався їх усунути. Протягом приблизно місяця найнятий ним фахівець відновив вбудовану шафу в приміщенні кабінету, повністю замінив її полки, стінки і двері. Після цього відповідач обіцяв усунути інші пошкодження, просив почекати деякий час, а потім почав ігнорувати її дзвінки. Зазначила, що 08 жовтня 2020 року направила відповідачу претензію з вимогою відшкодувати їй збитки, завдані внаслідок залиття приміщення, яку відповідач не отримав. Просила, з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог (а.с. 144 том 2), стягнути з відповідача на її користь завдані матеріальні збитки вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт у розмірі 281 668,72 грн, вирішити питання щодо судових витрат. Відповідач подав до суду відзив, в якому проти задоволення позову заперечував. Вказав, що приміщення квартир, які йому належать, здає в оренду. Станом на 11 серпня 2020 року одним з орендарів був ФОП ОСОБА_3 . У середині серпня 2020 року він на вимогу позивачки оглянув приміщення, які постраждали від залиття, на момент огляду сліди були помітні лише в коридорі. Він запропонував свою допомогу по виправленню наслідків залиття та звернувся до ОСОБА_4 , який є спеціалістом в галузі будівництва, з проханням здійснити відновлювальні роботи. За три тижні відновлювальний ремонт був здійснений, позивачка заявила, що претензій до нього не має. Жодного разу позивачка не звернулася до нього ані в письмовому вигляді, ані за допомогою телефонного зв`язку. Вважає, що позивачка не надала належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджують його вину у залитті нежитлових приміщень, а також розміру завданої їй шкоди. Акт залиття квартири є недопустимим доказом, оскільки він складений із порушенням вимог закону та за його відсутності, не містить його підпису. Звіт щодо розміру завданої шкоди складений оцінювачем, який не має належної кваліфікації для визначення не тільки наявності шкоди та її оцінки, але й наявності причинного зв`язку між шкодою та його діями (бездіяльністю), що свідчить про недопустимість такого доказу. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок залиття квартири, у розмірі 281 668,72 грн та судовий збір у розмірі 2816,69 грн. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не спростовано його вини у залитті приміщень позивачки та розміру шкоди, тому з нього підлягають стягненню завдані збитки. На вказане судове рішення через суд першої інстанції 15 вересня 2025 року представник ОСОБА_2 адвокат Рябовол В.В. до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що акт про залиття, звіт оцінювача та висновок експерта не є належними та допустимими доказами. При складанні акту не були присутні орендарі приміщень його квартир, комісія не мала можливості оглянути місце джерела передбачуваного залиття, тому висновок про пошкодження шлангу не є дійсним. Також при складанні акту була відсутня позивачка, доказів наявності у свідка ОСОБА_5 повноважень представляти її інтереси не надано. В акті вказано, що свіжі сліди залиття є лише в приміщенні коридору. Суд з власної ініціативи поставив експерту питання щодо вартості ремонтно-будівельних робіт. На запитання про визначення розміру шкоди на день спричинення експерт надав відповідь, що відповісти на питання не надається можливим. Будинок ще дореволюційного року забудови, невідомо, чи робились взагалі ремонтні роботи у приміщенні. Оцінювач ФОП ОСОБА_6 не має належної кваліфікації для визначення не тільки наявності шкоди, а й причинного зв`язку між шкодою та його діями. Відповідальність за орендовані приміщення несуть їх орендарі, а він не є належним відповідачем. Суд допустив низку процесуальних порушень, зокрема, безпідставно повернувся до з`ясування обставин по справі, після чого позивачка змінила свій позов; письмових ухвал з цих питань судом не постановлено. 13 жовтня 2025 року від ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду без змін. Відзив мотивовано тим, що акт про залиття складений уповноваженими особами КП «Жилкомсервіс» і КП «Харківводоканал» у складі відповідної комісії. В акті чітко встановлено причину залиття вихід з ладу внаслідок довготривалої експлуатації підвідного гнучкого шлангу внутрішньоквартирного розгалуження в приміщенні санвузла квартири відповідача, а також описані пошкодження приміщення. Таким чином, факт залиття її приміщення внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача (невиконання ним, як власником квартири, з якої сталося залиття, обов`язку з утримання санітарно-технічних приладів, систем водопостачання та водовідведення у квартирі в належному стані) та обсяг спричинених пошкоджень є належним чином зафіксованими. Відповідач мав можливість просити суд викликати осіб, що складали акт, для надання роз`яснень, але такою можливістю він не скористався. Крім того, відповідач не заперечує сам факт залиття її приміщень і своєї вини в завданні їй матеріальної шкоди, не погоджуючись тільки з обсягом пошкоджень та розміром збитків. Обстеження в приміщенні відбувалося вже після усунення причини аварії в квартирі відповідача. Найбільше під час залиття було пошкоджено приміщення коридору, де вода текла ще протягом кількох днів, у тому числі і під час обстеження комісією, що і відобразила комісія в акті як свіжі сліди залиття. В акті про залиття встановлено сліди залиття в приміщеннях кабінету, кухні, підсобному приміщенні, в приміщенні санвузла, обідньої зали та холу, не вказано про застарілі сліди. Отже, доводи представника відповідача про те, що акт є неналежним доказом обсягу спричинених пошкоджень приміщення внаслідок залиття, є необґрунтованими. Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, та відповідач ухвалу про призначення експертизи не оскаржував. ФОП ОСОБА_6 є оцінювачем та відповідає вимогам, встановленим законом для оцінювачів, має належну кваліфікацію для проведеної оцінки збитків, а тому виконаний нею Звіт про оцінку майна є належним та допустимим доказом розміру спричиненої майнової шкоди. Відповідач не надав жодних доказів, що приміщення санвузла квартири було передано в оренду орендарям та відповідно, що на момент залиття саме у орендарів були права та обов`язки володіння та користування приміщенням санвузла квартири, з якого сталося залиття. Також договорами оренди не встановлений обов`язок орендарів сплатити збитки, що відбулися в іншому приміщенні та спричинені іншій, ніж орендодавець, особі. Договорами оренди не встановлено обов`язку орендарів стежити за станом сантехнічного обладнання, яке розташовано в квартирі відповідача, та вживати заходів щодо заміни складових цього обладнання, які експлуатуються тривалий строк та внаслідок цього виходять з ладу. Тягар утримання майна покладається на його власника. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача адвоката Рябовола В.В., який підтримав апеляційну скаргу, позивачку ОСОБА_1 , яка проти скарги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що власником нежитлових приміщень №№ 1а, 2а, 3а, 5-14, І, загальною площею 191 кв м в літ «А4», що розташовані в цокольному поверсі будинку АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 (а.с. 9-14, 38-40, 217-218 том 1, а.с. 32-43 том 2). Власником квартир АДРЕСА_4 є ОСОБА_2 (а.с. 14 том 1). 01 вересня 2019 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ПМКФ «СТИЛЬ» укладено договір оренди нежитлового приміщення б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав у тимчасове користування ТОВ «ПМКФ «СТИЛЬ» офісне приміщення №3, загальною площею 37 кв м, яке знаходиться на першому поверсі будинку АДРЕСА_5 . Договір діє до 31 серпня 2019 року. Сторони домовились, зокрема, що орендодавець зобов`язаний один раз на рік проводити поточний ремонт офісного приміщення (п.4.2 договору); орендар зобов`язався в повному обсязі сплатити збитки, які завдані в офісному приміщені з його вини (п.5.1.6 договору) (а.с. 164 том 1). 01 січня 2020 року між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди нежитлового приміщення б\н, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав у тимчасове користування ОСОБА_3 частину офісного приміщення №3 у будинку АДРЕСА_5 , загальною площею 32 кв м. Строк договору до 30 серпня 2020 року. Сторони домовились, зокрема, що орендодавець зобов`язаний один раз на рік проводити поточний ремонт офісного приміщення (п.4.2 договору); орендар зобов`язався в повному обсязі сплатити збитки, які завдані в офісному приміщені з його вини (п.5.1.5 договору) (а.с. 135-136 том 1). З відповіді Департаменту житлово-комунального господарства виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 12 грудня 2023 року №М-9-2017/0/88-23.08-31-15731/0/129-23 на запит ОСОБА_1 вбачається, що за інформацією КП «Жилкомсервіс» житловий будинок АДРЕСА_5 є однопід`їздний, 5-ти поверховий, цегляний, покрівля шатрова шиферна. Будинок обладнаний центральними системами опалення, водопостачання, водовідведення, електро та газопостачання. Житловий будинок АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 та є однією будівлею. У даному житловому будинку, в цокольній частині, розташоване нежитлове приміщення кафе АДРЕСА_7 , загальною площею 191 кв м. в літ. «А-4», яке належить ОСОБА_1 на підставі права власності. 11 серпня 2020 року сталося залиття нежитлового приміщення кафе з вище розташованих квартир на першому поверсі АДРЕСА_8 , які належать на праві власності ОСОБА_2 . З правовстановлюючих документів та Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, встановлено, що житлові квартири значаться за адресою: АДРЕСА_5 , а нежитлові приміщення, розташовані в цокольній та підвальній частині будинку, значаться за адресою: АДРЕСА_1 та є невід`ємною частиною житлового будинку (а.с. 218 том 1). З акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), від 13 серпня 2020 року (а.с. 17 том 1) вбачається, що зі слів власника нежитлового цокольного приміщення ОСОБА_1 , розташованого по АДРЕСА_5 , 11 серпня 2020 року вночі у приміщенні туалетної кімнати вище розташованого приміщення квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_9 на внутрішньо-квартирному розгалуженні системи водовідведення сталася аварійна ситуація, внаслідок чого було залито нежитлове цокольне приміщення кафе. При обстеженні нежитлового приміщення кафе встановлено, що в кабінеті площею 8.3 кв м на стелі та стінах спостерігаються сліди залиття на площі близько 10 кв м. В приміщенні коридору площею 9.1 кв м на стелі та стінах спостерігаються свіжі сліди залиття на площі близько 15 кв м. В приміщенні кухні площею 27.6 кв м. на стелі та стінах спостерігаються сліди залиття на площі 10 кв м. В підсобному приміщенні площею 8.3 кв м на стелі та стінах спостерігаються сліди залиття на площі близько 5 кв м. В приміщенні сан. вузла площею 3.7 кв м спостерігаються сліди залиття на площі близько 8 кв м. В приміщенні обідньої зали та холу загальною площею 52.2 кв м на стінах спостерігаються сліди залиття на площі 5 кв м. В приміщенні кафе спостерігається кап води та відчувається запах вогкості. На підлозі на площі всього приміщення стоїть вода шаром 1 см. Залита електромережа. Причиною залиття цокольного приміщення є вихід з ладу підвідного гнучкого шлангу внутрішньо - квартирного розгалуження в приміщенні сан.вузла квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_9 внаслідок довготривалої експлуатації. На момент обстеження стояк системи водопостачання та водовідведення житлового будинку знаходиться в робочому стані. Акт залиття складено в присутності власника цокольного приміщення ОСОБА_1 . Акт залиття складено та підписано членами комісії у складі: представника балансоутримувача будинку начальника дільниці №12 КП «Жилкомсервіс» - Рябоволом Н.М.; майстра дільниці №12 КП «Жилкомсервіс» - Кравчук А.В.; представника організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньо-будинкові системи холодного водопостачання майстром КП «Харківводоканал» ОСОБА_7 . З актом залиття ознайомлений ОСОБА_5 , який був допитаний судом у якості свідка та пояснив, що він є чоловіком позивачки, підтвердив факт підписання акту залиття. Зазначив, що після залиття нежитлових приміщень кафе він подзвонив відповідачу та повідомив про залиття приміщень, на що останній зазначив, що йому відомо про аварію, яка сталася внаслідок того, що лопнув шланг на зливному бачку унітазу, у зв`язку з чим ним вживаються заходи щодо усунення її наслідків. ОСОБА_5 пояснив, що відповідач був присутній під час огляду приміщень кафе, фіксації пошкоджень та складання акту залиття. Також відповідач був присутній під час огляду комісією його квартири, доступ до якої відповідач надав особисто. Відповідач частково відшкодував позивачці завдані збитки шляхом здійснення ремонтних робіт шафи-кладової у стіні, від ремонту інших пошкоджень та їх відшкодування відмовився. 04 вересня 2020 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику нежитлового приміщення кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , внаслідок залиття нежитлового приміщення, відповідно до якого загальна вартість матеріальних збитків складає 317 798,00 грн, з яких: вартість матеріалів 175 938,66 грн; вартість ремонтних робіт 125 325,00 грн; вартість обладнання, що було пошкоджено внаслідок залиття (гриль контактний, морозильний ларь, стабілізатор, стіл письмовий) 16 534,00 грн (а.с. 18-71 том 1, а.с. 145-197 том 2). 08 жовтня 2020 року ОСОБА_1 направлено на адресу ОСОБА_2 претензію про відшкодування збитків у розмірі 308 508,80 грн (з урахуванням здійсненого ним ремонту шафи), яка ним не отримана (а.с. 72-74 том 1). Ухвалою суду у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу. З висновку експерта, складеного 25 лютого 2025 року за результатами судової будівельно-технічної експертизи №1207 по цивільній справі №953/18623/20 вбачається (а.с. 90-110 том 2), що пошкодження нежитловим приміщенням кафе, що розташовані в цокольному поверсі за адресою: АДРЕСА_1 та які належать ОСОБА_1 , спричинені залиттям, яке відбулося 11 серпня 2020 року. Технічною причиною залиття 11 серпня 2020 року нежитлового приміщення кафе, що розташовані за вказаною адресою, є вихід з ладу підвідного гнучкого шлангу в приміщенні сан. вузла квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_9 , внаслідок довготривалої експлуатації. Пошкодження нежитлового приміщення кафе, що розташовані в цокольному поверсі за адресою: АДРЕСА_1 виникли внаслідок його залиття 11 серпня 2020 року: приміщення 2а: стеля та стіни - ушкодження пофарбованої водоемульсійною фарбою поверхні ( плями, ерозія, потьоки); приміщення 6: стеля та стіни ушкодження пофарбованої водоемульсійною фарбою поверхні (плями, ерозія, потьоки); приміщення 7: стеля - ушкодження пофарбованої водоемульсійною фарбою поверхні (поодинокі плями) - 8.3 кв м; стіни - ушкодження шпалер (відставання від основи, плями) 28,82 кв м; підлога з лінолеуму (деформація покриття від вологісних деформацій чорнової підлоги); приміщення 8: стеля - ушкодження пофарбованої водоемульсійною фарбою поверхні (поодинокі плями) - 8.3 кв м, стіни - ушкодження пофарбованої водоемульсійною фарбою поверхня з гіпсокартону (плями); демонтовано 7,8 кв м гіпсокартону; підлога з лінолеуму (деформація покриття від вологісних деформацій чорнової підлоги); приміщення 10: стеля пофарбована водоемульсійною фарбою має сліди ушкоджень (плями, потьоки), стіни пофарбовані водоемульсійною фарбою мають сліди ушкоджень (плями, потьоки). Масштабність ушкоджень від залиття не надає змоги визначити ступінь фізичного зносу оздоблень приміщень, таким чином відповісти на питання з визначення розміру матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття нежитлових приміщень кафе станом на 11 серпня 2020 року, з урахуванням загального технічного стану приміщень та коефіцієнтом його зносу, не надається можливим. Вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень нежитлових приміщень кафе внаслідок його залиття, що мало місце 11 серпня 2020 року, складає 281 668,72 грн. Допитаний у судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_8 надав роз`яснення щодо його висновку. Зазначив, що під час проведення експертизи, з огляду на масштабність ушкоджень нежитлового приміщення, він був позбавлений можливості визначити ступінь фізичного зносу оздоблень приміщень та відповісти на питання з визначення розміру матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття нежитлових приміщень кафе станом на 11 серпня 2020 року, з урахуванням загального технічного стану приміщень та коефіцієнту його зносу. Під час обстеження нежитлових приміщень кафе ним було встановлено, що оскільки залиття приміщень відбулося із верхніх квартир, то нежитлові приміщення кафе зазнало пошкоджень повністю. Дані, що були зафіксовані в акті залиття, достатньо відповідають пошкодженням. Пояснив, що вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень нежитлових приміщень кафе внаслідок його залиття, що мало місце 11 серпня 2020 року, складає 281 668,72 грн. Зазначена сума вартості ремонтно-будівельних робіт ним визначена станом на дату проведення експертизи. Питання щодо вартості обладнання, що було пошкоджено внаслідок залиття, до його компетенції не входить. Така вартість встановлюється за результатами товарознавчої, а не будівельно-технічної експертизи. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Відповідно до презумпції вини особи, яка завдала шкоди (стаття 1166 ЦК України), не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини. Позивач доводить наявність шкоди, її розмір, наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та спричиненою шкодою. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Зазначений висновок у такій категорії справ підтримано у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 711/7670/16-ц, провадження № 61-23957св18, від 02 грудня 2020 року у справі № 754/16146/17, провадження № 61-6012св20. Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, та за принципом змагальності сторін доводяться особою, яка звертається із відповідними вимогами. Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом частин першої, третьої статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Матеріали справи свідчать про те, що 11 серпня 2020 року сталось залиття нежитлових приміщень позивачки ОСОБА_1 внаслідок виходу з ладу через довготривалу експлуатацію підвідного гнучкого шлангу внутрішньо-квартирного розгалуження в приміщенні сан. вузла квартир АДРЕСА_3 , розташованих вище, власником яких є ОСОБА_2 . Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 і наявність підстав для відшкодування їй матеріальної шкоди. Посилання ОСОБА_2 на те, що акт про залиття від 13 серпня 2020 року не є належним доказом, складений за відсутності його, позивачки та орендарів його квартир; що комісія не мала можливості оглянути місце джерела передбачуваного залиття, колегія суддів відхиляє, оскільки в акті чітко зазначена виявлена комісією причина залиття приміщень ОСОБА_1 та номер квартир, власник яких допустив таке залиття, наслідки залиття, акт підписаний уповноваженими особами, що його складали, та містить необхідні для такого документа реквізити, при його складанні був присутній чоловік позивачки, допитаний судом як свідок. Твердження відповідача про те, що в акті вказано, що свіжі сліди залиття є лише в приміщенні коридору, колегія суддів відхиляє, оскільки зі змісту акту також вбачається, що сліди залиття є в інших приміщеннях, крім того, у приміщенні спостерігається кап води, на підлозі всього приміщення стоїть вода шаром 1 см, що свідчить про наявність значних пошкоджень. Доказів того, що залиття спричинено не з вини відповідача, а внаслідок дій інших осіб або з будь-яких інших причин, матеріали справи не містять. При цьому, сам по собі акт є лише одним із доказів, що підтверджує факт заподіяння шкоди. Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №643/19078/15 та від 29 травня 2019 року у справі №645/2087/15. У звіті оцінювача та висновку експерта також вказані перелік пошкоджень майна позивачки, які утворились у зв`язку з залиттям з квартир, що розташовані вище. До того ж, сам відповідач визнавав свою вину у залитті приміщень позивачки, вживав заходів щодо ремонту її шафи, про що учасники справи повідомили суду у своїх заявах по суті справи. Заперечення відповідача проти звіту про оцінку майна як доказу також є безпідставними, оскільки, по-перше, порушень суб`єктом оцінювання обов`язків щодо дотримання під час здійснення оціночної діяльності вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та нормативно-правових актів з оцінки майна при складанні звіту не встановлено, по-друге, оцінювачем не визначався причинний зв`язок між шкодою та його діями, яке про це зазначає позивач, а встановлювався розмір збитків, та по-третє, в обґрунтування розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, судом в оскаржуваному рішенні покладено саме висновок судової будівельно-технічної експертизи, а не звіт оцінювача. Посилання ОСОБА_2 на те, що суд з власної ініціативи поставив експерту питання щодо вартості ремонтно-будівельних робіт, не свідчать про порушення процесуальних норм, адже ч. 4 ст. 103 ЦПК України передбачено, що питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом , і таке питання дійсно мало значення для правильного вирішення спору. Твердження ОСОБА_2 про те, що на запитання про визначення розміру шкоди на день спричинення експерт надав відповідь, що відповісти на питання не надається можливим; будинок ще дореволюційного року забудови, невідомо, чи робились взагалі ремонтні роботи у приміщенні, жодним чином не спростовують належність висновку експерта як доказу і дійсності визначеного ним розміру збитків, що підлягають відшкодуванню. Доказів на спростування визначеного експертом розміру збитків ОСОБА_2 не надано. Доводи ОСОБА_2 про те, що відповідальність за орендовані приміщення несуть їх орендарі, а він не є належним відповідачем у справі, колегія суддів відхиляє, оскільки з договорів оренди не вбачається, що в оренду третіх осіб передані саме приміщення санвузла, де сталась аварія, та відповідачем не підтверджено, що дії орендарів перебувають у причинному зв`язку з виходом з ладу гнучкого шлангу. Тягар утримання майна покладається на відповідача як його власника, як і обов`язок з відшкодування завданих ним збитків. Отже, посилання відповідача на те, що він не є належним відповідачем, є безпідставними. У силу вимог статті 1066 ЦК України відсутність вини має доводити особа, яка завдала шкоди, однак у даному разі ОСОБА_2 не спростовано презумпцію його вини. Твердження відповідача щодо допущених судом процесуальних порушень колегія суддів також відхиляє, оскільки право суду на поновлення судового розгляду передбачено вимогами ч. 2 ст. 244 ЦПК України, і відповідна ухвала внесена до протоколу судового засідання (а.с. 137 зворот том 2), а змінений позов, як зазначає відповідач, позивачкою ОСОБА_1 не подавався, вона лише уточнила (зменшила) заявлені позовні вимоги з урахуванням проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та були б обов`язковою підставою для скасування рішення суду, у діях суду першої інстанції не вбачається. Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, висновків суду першої інстанції не спростовують. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 15 червня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина