Постанова Харківський апеляційний суд № 644/8591/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Харків справа № 644/8591/23 провадження № 22-ц/818/1512/26 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Тичкової О.Ю., Яцини В.Б. за участю секретаря Муренченко С.А. розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника- адвоката Лисенка Андрія Олександровича на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2025 року, постановлене суддею Сітало А.К., в с т а н о в и в: У листопаді 2023 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся до суду з позовною заявою та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 491006703 від 25.06.2019 року та за кредитним договором № 491007788 від 15.07.2019 року в загальному розмірі 217778,10 грн. та стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування позову зазначено, що 25.06.2019 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк» укладено кредитний договір № 491006703 відповідно до умов якого, банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 85265,94 грн., а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 26.06.2021 р. та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 32,00 %. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору. Крім того, 15.07.2019 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк» укладено кредитний договір № 491007788 відповідно до умов якого, банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 94434,67 грн., а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 16.07.2021 р. та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 32,00 %. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору. 17.05.2021 між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» укладено Договір факторингу № 2, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Флексіс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. і за договорами №49100670 від 25.06.2019 р. та №491007788 від 15.07.2019 р., які укладені між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . В подальшому 18.05.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 18-05/21, відповідно до умов якого ТОВ «Фінанс компанія «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. і за договорами №491006703 від 25.06.2019 р. та №491007788 від 15.07.2019 р., які укладені між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.23 року, у т.ч. за договорами №49100670 від 25.06.2019 р. та №491007788 від 15.07.2019 р. які укладені між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги за кредитним договором № 491006703 від 25.06.2019 року та за кредитним договором № 491007788 від 15.07.2019 року. Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, відповідач не здійснює плату для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ні на рахунки попереднього кредитора. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, заборгованість позичальника за договором про надання фінансових послуг № 491006703 від 25.06.2019 станом на 19.10.2023 року становить 99507,82 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 64787,74 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 29239,00 грн.; нараховані 3% річних - 1293,97 грн. та інфляційні втрати - 4187,11 грн. Заборгованість позичальника за договором про надання фінансових послуг № 491007788 від 15.07.2019 року станом на 19.10.2023 року становить 118270,28 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 76091,98 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 35946,88 грн.; нараховані 3% річних - 1394,67 грн. та інфляційні втрати - 4836,75 грн. Загальний розмір заборгованості позичальника ОСОБА_1 становить 217778,10 грн. яка складається з наступного: заборгованість за кредитом (тіло кредиту) - 140879,72 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 65185,88 грн.; нараховані 3% річних - 2688,64 грн.; інфляційні втрати - 9023,86 грн. Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) заборгованість за кредитним договором № 491006703 від 25.06.2019 року у розмірі 99507,82 грн. та за кредитним договором № 491007788 від 15.07.2019 року у розмірі 118270,28 грн., а всього стягнути - 217 778,10 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3266,67 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. Не погоджуючись з рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що відсутність в матеріалах справи копій кредитних договорів свідчить про відсутність між сторонами правовідносин такого характеру та про можливість стягнення заборгованості саме за кредитним договором. Судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що оферта та акцепт пропозиції на укладення договорів не є кредитним договором. Позивачем не надано до суду доказів передачі Відповідачу кредитних коштів. Меморіальний ордер № 766114 від 25.07.2019 не може бути доказом на підтвердження надання грошових коштів за кредитним договором № 4910067703, оскільки номер рахунку зазначений в меморіальному ордері на який Банком перераховані грошові кошти Відповідачу, відмінний від номеру рахунку зазначеному в оферті та акцепті, також відмінне призначення платежу. Отже, факт надання грошових коштів, повинен бути підтверджений відповідним платіжним документом, який є єдиним можливим та належним доказом здійснення платежу. Позивачем/первісним кредитором нараховано суму інфляційних втрат та 3% річних всупереч законодавчих обмежень, з огляду на те, що у відповідності до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що банк та позивач направляли вимогу щодо дострокового повернення кредиту, а відповідач отримав таку вимогу, а від так позов є передчасним. Вказує, що у разі затримання Відповідачем сплати частини споживчого кредиту та процентів щонайменше на один календарний місяць, Банк був зобов`язаний у письмовій формі повідомити Відповідача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Позивачем не підтверджено переходу права вимоги за договором про відступлення прав вимоги. Доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал», позивачем надано не було. А отже, не порушуються права і законні інтереси ТОВ «Коллет Центр», тому останнє не має права вимагати від Відповідача сплати заборгованості за вказаним вище кредитними договорами. Задоволені витрати на правничу допомогу є завищеними, а копія платіжної інструкції № 383040001 від 04 серпня 2023 року про нібито сплату за договором про надання правничої допомоги по даній справі, заявлена як доказ понесення витрат на правничу допомогу, використана ще у кількох аналогічних справах. Вказує, що позов підписано та подано особисто позивачем, а не Адвокатським об`єднанням "Лігал Ассістанс", з яким укладено договір, а отже доказів, які б вказували на представництво Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» інтересів позивача у суді або надання правничої допомоги не надано. Жодних документів Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» від імені Позивача не подавалося, всі наявні в матеріалах справи клопотання та заяви підписані та подані директором ТОВ «Коллект центр». Отже, матеріалами справи не підтверджується факт надання Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» Позивачу правничої допомоги та відповідно не підтверджується факт понесення таких витрат заявником у розмірі 25000,00 грн. Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що оферта та Акцепт містять всі істотні умови щодо зобов`язань між сторонами. Підписавши оферту за кожним з договорів, Позичальник засвідчив, що він беззаперечно підтверджує, що перед укладанням Угоди ознайомлений в письмовій формі зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту, а також з нормами ЗУ «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ. В тому числі, Позичальником були підписані Графікі платежів до кожної з угод, Паспорт споживчого кредиту до кожної з угод. До позовної заяви були надані меморіальні ордери від 25.06.2019 року та від 16.07.2019 року, які є належним доказом видачі коштів Відповідачу ОСОБА_1 за угодами, оскільки дата та сума наданих коштів відповідає інформації з Оферти та Акцепту. Доказів зворотного не надано. Виходячи з викладеного, вбачається, що Відповідачем не надано жодного доказу того, що ним оспорювалися зазначені вище договори раніше. Крім того, отримавши позовну заяву відповідач зустрічного позову щодо оспорення зазначених договорів щодо їх не укладення, не подав. Таким чином вбачається, що укладені між сторонами договори не оспорювалися та не визнавалися судом недійсним тому є чинними. Також, слід акцентувати увагу, що відповідно до наданих розрахунків заборгованості за обома договорами вбачається, що відповідачем здійснювались погашення за договорами. Наголошує, що відповідачем не були зроблені належним чином, у відповідності до погоджених сторонами умов договору, арифметичні розрахунки, відтак посилання на недоведену заборгованість є необгрунтованими та безпідставними. Щодо 3% річних та інфляційних витрат. У справі, що розглядається, заборгованість складається із: заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками за користування кредитом. Позивач не нараховував пеню, неустойку та/або інші штрафні санкції за невиконання умов договору, а лише відсотки за користування кредитом, у розмірі та строк, погоджений сторонами. Посилання представника відповідача на неправомірне нарахування 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними, оскільки відповідне нарахування було здійснено станом на 23.02.2022 року, тобто до введення воєнного стану, а відтак і прийняття відповідної норми щодо обмеження в стягненні заявлених сплат. Щодо вимоги про погашенння боргу. Позивач не направляв Відповідачу окремих письмових вимог щодо добровільного погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки звернення до суду з відповідною позовною заявою саме по собі є письмовою вимогою у розумінні чинного законодавства та усталеної судової практики. Щодо права вимоги позивача по кредитному договору. ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, у т.ч. за договорами (угодою) від 25.06.2019 та 15.07.2019 року, що укладені між ПАТ «Альфа-Банк» та боржником ОСОБА_1 . Відповідно до п. 5.2 даного Договору сторони узгодили, що право вимоги переходить до Фактора з моменту належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №4). Відповідний Акт також наданий до позовної заяви. Вищезазначений договір є чинним та законним, виконаний сторонами. Окрім того, з метою повного та всебічного розгляду справи долучає до матеріалів справи копію Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача, що підтверджується належними доказами. Щодо витрат на правову допомогу відповідача, вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи, розміром позовних вимог та позицією у відзиві на позовну заяву, обставинами справи. Також повідомляє, що орієнтовані витрати на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції позивача складають 10 000,00 грн., докази на підтвердження таких витрат будуть подані в строки передбачені ЦПК України. Представник відповідача надав заяву про виключення документа з числа доказів та зазначив, що 22.12.2025 року представником Позивача разом із відзивом на апеляційну скаргу до суду було подано документ під назвою Акт зарахування зустрічних однорідних вимог. В той же час вона не може бути взята судом до уваги з огляду на порушення порядку її подання. Перш за все звертає увагу на те, що зазначений акт було складено 28.02.2023 року в той час, як позовна заява була подана значно пізніше, а саме 06.11.2023 року, тобто в Позивача була можливість подати вказаний доказ разом з поданням позовної заяви, проте він не скористався такою можливістю. Тобто, на момент подання апеляційної скарги такого доказу в матеріалах справи не існувало. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. При цьому, Позивач взагалі не зазначає причин, які завадили йому надати відповідні докази разом із позовною заявою, адже відповідно до ст. 83 ЦПК України, Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Представник позивача надав заперечення на заяву про виключення документу з числа доказів, та зазначив, що Відповідно до п. 5.2 Договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 сторони узгодили, що право вимоги переходить до Фактора з моменту належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №4). Відповідний Акт наданий до позовної заяви. Вищезазначений договір є чинним та законним, виконаний сторонами. У відповідності до п. 7.2 Договору, ціна договору сплачується Новим кредитором Кредитору, в будь який передбачений (не заборонений) законодавством спосіб, в тому числі, але не виключно, шляхом перерахування коштів на рахунок вказаний в п. 12 цього Договору або зарахуванням зустрічних однорідних вимог в порядку визначеному п. 5.6.2. цього Договору, протягом 1065 календарних днів здати підписання Сторонами цього Договору. 1065 днів із дати підписання Сторонами цього Договору, спливає 10 грудня 2025. Тобто, як станом на дату подачі позовної заяви (станом на 14.11.2023) так і станом на дату винесення рішення суду у даній справі (станом на 20.10.2025) не сплив строк розрахунку за Договором Ка 10-01/2023 від 10.01.2023, а тому відсутні підстави стверджувати, що рішення суду повинно бути скасоване. Разом із тим, з метою повного та всебічного розгляду справи долучено із відзивом па апеляційну скаргу до матеріалів справи копію Акту зарахування зустрічних однорідних вимоги від 28.02.2023. З огляду на викладене, враховуючи положення частини І статті 127 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якого суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду даної справи, просимо суд поновити строк для подачі доказів. Із вищезазначеного слідує, що як станом на дату подачі позовної заяви до суду, так і станом на дату винесення рішення суду у даній справі строк сплати Договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 у відповідності до п. 7.2. Договору не настав, а із врахуванням п. 5,2 Договору право грошової вимоги перейшло до позивача в момент підписання Додатку №

4. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції враховуючи відсутність доказів, які б спростовували факт наявності у відповідача кредитної заборгованості та її розміру станом на час пред`явлення позову, беручи до уваги презумпцію правомірності правочину дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.06.2019 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк» укладено кредитний договір № 491006703 відповідно до умов якого, Банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 85265,94 грн., а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 26.06.2021 р. та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 32,00 %. Крім того, 15.07.2019 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк» укладено кредитний договір № 491007788 відповідно до умов якого, банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 94434,67 грн., а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 16.07.2021 р. та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 32,00 %. На підтвердження факту видачі кредиту, позивач додав до позовної заяви документи на підтвердження перерахування кредитних коштів. 17.05.2021 між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» укладено Договір факторингу № 2, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Флексіс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за договорами №491006703 від 25.06.2019 р. та №491007788 від 15.07.2019 р., які укладені між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . В подальшому 18.05.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 18-05/21, відповідно до умов якого ТОВ «Фінанс компанія «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за договорами №491006703 від 25.06.2019 р. та №491007788 від 15.07.2019 р., які укладені між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.23 року, у тому числі за договорами №491006703 від 25.06.2019 р. та №491007788 від 15.07.2019 р. які укладені між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу. Отже, суд першої інстанції вважав доведеним укладення договорів та надання відповідачу кредитних коштів, тому дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованості за кредитним договором № 491006703 від 25.06.2019 року у розмірі 99507,82 грн. та за кредитним договором № 491007788 від 15.07.2019 року у розмірі 118270,28 грн., а всього стягнути - 217 778,10 грн. Згідно з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в наданих позивачем доказах отримання кредитних коштів наявні розбіжності, а саме з п. 3 оферти та акцепту від 25.06.2019 року № 491006703 вбачається, що спосіб видачі кредиту переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , з п. 3 оферти та акцепту від 15.07.2019 року № 491007788 вбачається спосіб видачі кредиту переказ коштів на рахунок № НОМЕР_3 , проте з меморіальних ордерів (а.с. 11, 11 зворот) не можливо встановити, що кошти були перераховані на вказані рахунки, оскільки в них зазначені інші номери рахунків. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 491006703 між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений 25.06.2019 року, між тим, згідно меморіального ордеру № 766114 кредитні кошти були перераховані 25.07.2019 року, тобто через місяць, а ні в день укладення кредитного договору. Також, з наданого позивачем розрахунку (а.с. 12) неможливо встановити коли саме відповідач отримав кредитні кошти, оскільки в розрахунку не відображено зарахування коштів у сумі 85165,94 грн. за кредитним договором № 491006703 від 25.06.2019 року та 94434,67 грн. за кредитним договором № 491007788 від 15.07.2019 року. Разом з тим, 03 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою, в якій вказав, що спір між Позивачем та Відповідачем є врегульованим, через підставу сплати заборгованості (стосовно якої виник першочерговий спір) Відповідачем. Вищезазначені обставини вказують на відсутність предмета спору, оскільки Позивачем визнається відсутність претензій стосовно боргу у зв`язку з добровільною його сплатою Відповідачем, що у свою чергу підтверджує відсутність претензій з боку останнього. Просив закрити провадження у справі. На підтвердження вказаних обставин, відповідач надав гарантійний лист від 28 травня 2026 року № 15233951, підписаний директором ТОВ «Коллект Центр» Ткаченком М.М., в якому повідомлено, що згідно з Договором № 10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 року, укладеного з ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" отримало право вимоги за Кредитним договором № 491006703 від 25.06.2019 року, з усіма змінами і доповненнями до нього, який укладений між АТ "АЛЬФА-БАНК" та клієнтом ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та гарантовано, що після добровільної оплати в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 491006703 від 25.06.2019 року, на розрахунковий рахунок Товариства, що наведений у цьому листі, суми не меншої ніж 66 787.74 грн. до 29.05.2026 року, зобов`язання за Кредитним договором будуть виконані у повному обсязі, і будуть вважатися повністю припиненими та Товариство не матиме до Вас фінансових та майнових претензій щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором. Згідно копії квитанції від 29.05.2026 року № 4 ОСОБА_1 сплатив 66 788 грн., призначення платежу: сплата боргу відповідно до гарантійного листа № 15233951 від 28.05.2026 року. Також відповідачем надано гарантійний лист від 28 травня 2026 року № 15232944, підписаний директором ТОВ «Коллект Центр» Ткаченком М.М., в якому повідомлено, що згідно з Договором № 10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 року, укладеного з ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" отримало право вимоги за Кредитним договором № 491007788 від 15.07.2019 року, з усіма змінами і доповненнями до нього, який укладений між АТ "АЛЬФА-БАНК" та клієнтом, яким є ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та гарантовано, що після добровільної оплати в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 491007788 від 15.07.2019 року, на розрахунковий рахунок Товариства, що наведений у цьому листі, суми не меншої ніж 78 212.26 грн. до 29.05.2026 року, зобов`язання за Кредитним договором будуть виконані у повному обсязі, і будуть вважатися повністю припиненими та Товариство не матиме до Вас фінансових та майнових претензій щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором. Згідно копії квитанції від 29.05.2026 року № 3 ОСОБА_1 сплатив 78212,50 грн., призначення платежу: сплата боргу відповідно до гарантійного листа № 15232944 від 28.05.2026 року. 03 червня 2026 року представник ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою, в якій зазначив, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» отримало заяву від 03.06.2026 року щодо закриття провадження у справі № 644/8591/23 за апеляційною скаргою адвоката Лисенка Андрія Олександровича представника відповідача ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2025 року у зв`язку з відсутністю предмету спору, відповідно до чого, зазначає, що не заперечує проти задоволення даної Заяви. Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі №456/647/18 (провадження №61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19-ц (провадження №61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20 (провадження №61-9658св20). Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №13/51-04 (провадження №12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №456/647/18 (провадження №61-2018св19); Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19 (провадження №61-1807св20); Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20 (провадження №61-9658св20) зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред`явлення позову. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20 (провадження №61-3438сво21) відступив від висновку, сформульованого у зазначених постановах, конкретизувавши його таким чином: закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , вже після ухвалення рішення судом першої інстанцїі, здійснив погашення заборгованості на умовах погоджених домовленостей між сторонами за кредитним договором № 491006703 від 25.06.2019 року 66 788 грн., та за кредитним договором № 15232944 від 28 травня 2026 року 78212,50 грн., заборгованість за відсотками, 3% річних та індексу інфляції відповідачем не погашена, отже, наразі відсутні підстави для закриття провадження у справі. З урахуванням вищевикладеного, погашення відповідачем заборгованості перед ТОВ «Коллект Центр» згідно гарантійних листів, а також враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заяви від 03 червня 2026 року, наданої ОСОБА_1 колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись 2,4,12,13,76-78,258-268,273,352-355 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Лисенка Андрія Олександровича - задовольнити. Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2025 року - скасувати. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина