Постанова Київський апеляційний суд № 756/1475/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 756/1475/24 провадження № 22-ц/824/6170/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І., при секретарі Черняк Д. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2024 року в складі судді Шевчука А. В., встановив: 23.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та Акціонерному товариству «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа Банк») шляхом підписання оферти на укладання угоди про надання кредиту №491020936, укладено кредитний договір, відповідно до умов якої АТ «Альфа Банк» зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 59 540,38 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 26.02.2025 та сплатити проценти за користування кредитним коштами в розмірі 32 % річних. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти. Станом на час звернення до суду заборгованість відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. 17.05.2021 між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» укладено договір факторингу № 2, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило на користь «ФК «Флексіс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором (угодою) від 25.02.2020 між ПАТ «Альфа-Банк» та боржником ОСОБА_1 18.05.2021 між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №18-05/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердит Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі до боржника ОСОБА_1 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023, в тому числі за кредитним договором №491020936 від 25.02.2020. Станом на 09.01.2024 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 133 282,37 грн, з яких: 59 540, 38 грн - заборгованість за кредитом; 54 751,27 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 19 000,72 грн - заборгованість за нарахованими відсотками (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості). Вказану заборгованість ТОВ «Коллект Центр» просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь та відшкодувати судові витрати по справі. Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 491020936 від 25.02.2020 в сумі 133 292,37 грн, сплачений судовий збір у розмірі 3 028 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 2 500 грн. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення. 26.12.2024 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2024 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково, а саме стягнути заборгованість по тілу кредиту в розмірі 59 540,38 грн. Свої доводи мотивує тим, що заявлені позивачем до стягнення суми процентів не ґрунтуються на умовах кредитного договору і наданому позивачем розрахунку. Надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом, що підготовані робітниками банку, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум. Позивачем не надано первинні документи, які підтверджують видачу кредиту та його часткового погашення, а тому відсутні підстави вважати, що визначений позивачем розмір заборгованості є правильним. Крім цього, він відноситься до категорії осіб, які мають право на встановлені законодавством пільги, а саме: звільнення від сплати відсотків за користування кредитом; звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту. Позовна заява також не містить відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати простроченої заборгованості. 16.06.2025 ТОВ «Коллект Центр» подало письмові пояснення, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2024 року без змін. Посилається на те, що проценти за користування кредитними коштами нараховувались кредитором в межах погодженого сторонами строку кредитування на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України. На підтвердження перерахунку кредиту до позовної заяви долучено копію меморіального ордеру № 762573 від 26.02.2020 на суму 59 540, 38 грн. Надана відповідачем довідка військової частини не встановленої форми від 27.06.2023 надана за період з15.06.2023 по 27.06.2023 не є належним доказом перебування відповідача на військовій службі, а тому підстави для застосування п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутні. В судове засідання учасники справи не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 25 лютого 2020 року ОСОБА_1 підписано оферту на укладання угоди про надання кредиту №491020936, відповідно до умов якої останній запропонував Акціонерному товариству «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа Банк») укласти з ним угоду про надання споживчого кредиту. Оферта містить умови споживчого кредиту: тип кредиту - «кредит готівкою», сума кредиту 59 540,38 грн, процентна ставка 32 % річних, тип ставки фіксована, строк кредиту 60 місяців. Дата повернення кредиту 26 лютого 2025 року (а. с. 5). 25 лютого 2020 року АТ «Альфа-Банк» підписано акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 491020936 за вищевказаними умовами (а.с.5 зв.). Додатком № 1 до угоди про надання кредиту № 491020936 сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки (а. с. 6). Відповідно до меморіального ордеру від 26 лютого 2020 року № 762573 ОСОБА_1 було перераховано 59 540,38 грн (а. с.7). 17.05.2021 між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» укладено договір факторингу № 2, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило на користь «ФК «Флексіс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором (угодою) від 25.02.2020 між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 (а.с.10-15). Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість: - по тілу кредиту складає 59 540,38 грн; - по відсоткам за період з 26.02.2020 по 17.05.2021- 23 327 грн (а.с. 7зв.). 18.05.2021 між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №18-05/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердит Капітал» права грошової вимоги, в т.ч. до ОСОБА_1 за укладеним з ним кредитним договором (а.с.16-23). 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №10-01/2023, в тому числі за кредитним договором №491020936 від 25.02.2020, новому кредитору (а.с.24-29). Згідно наданого розрахунку заборгованість: - по тілу кредиту складає 59 540,38 грн; - по відсоткам за період з 18.05.2021 по 09.01.2023 (включно) складає 31 424,27 грн; - по відсоткам за період з 10.01.2023 по 09.01.2024 (включно) складає 19 000,72 грн (а.с.8, 9). Загальний розмір заборгованості станом на 08.01.2024 становить: - по тілу кредиту 59 540,38 грн; - по відсоткам 73 751,99 грн. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги і законними та обґрунтованими. Колегія суддів не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом ( ч. 3 ст. 1054 ЦК України). Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Доказів часткового погашення кредитної заборгованості відповідачем надано не було. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, оцінивши надані позивачем докази, дійшов по суті правильного висновку про те, що відповідач належним чином взяті на себе кредитні зобов`язання за угодою про надання споживчого кредиту не виконував, унаслідок чого станом на 09 січня 2025 року утворилася кредитна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача. Разом з тим, судом не взято до уваги, що в оферті на укладання угоди про надання кредиту № 491020936 від 25.02.2020 року вказано, що цей кредит є споживчим, а правовідносини, що виникли між сторонами, мають споживчий характер. Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів направлення відповідачу письмової вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості, строк виплати якої закінчується 26.02.2025 року. При цьому з даним позовом позивач звернувся 23.01.2024. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у позивача станом на час звернення до суду з даним позовом не виникло право на дострокове стягнення всієї суми кредитної заборгованості, оскільки позивач не змінив строк виконання основного зобов`язання з дотриманням вимог Закону України «Про споживче кредитування» та умов кредитного договору. Разом з тим, відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи ту обставину, що відповідач не заперечує проти стягнення з нього заборгованості по тілу кредиту в сумі 51 540,38 грн, підстави для зміни ухваленого по справі рішення в цій частині відсутні. З цих же підстав колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо ненадання доказів на підтвердження кредитних коштів, враховуючи те, що проти вказаної обставини відповідач не заперечує. Наданий позивачем меморіальний ордер від 26 лютого 2020 року № 762573 також є належним та достатнім доказом на підтвердження перерахування коштів ОСОБА_1 в сумі 59 540,38 грн (а. с.7). Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача щодо неналежності наданого суду першої інстанції розрахунку заборгованості. Наданий позивачем розмір заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору, а відповідачем зазначений розмір заборгованості не спростовано, доказів часткового погашення кредитних коштів не надано. Відповідно до наданої суду до заяви про перегляд заочного рішення суду довідки №1589 від 27.06.2023, солдат ОСОБА_1 у період з 15.06.2023 по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.80). Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» ( в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. З огляду на те, що позивачем надано відповідні документи щодо наявності підстав для звільнення його від нарахованих процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», тому нараховані відсотки за період з 15 червня 2023 року по 09 січня 2024 року стягненню не підлягають. Розрахунок відсотків за період 15.06.2023 по 09.01.2024 наступний: 59 540,38 грн *32%/100%/365 днів *209 днів =10 909,75 грн. Розмір відсотків, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 50 720,42 грн. Згідно з положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення суми стягнення по процентам з 73 751,99 грн до 50 720,42 грн, а загальної суми стягнення з 133 292 грн 37 коп. до 110 260,80 грн. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 504 грн ( 82,72%) за подання позовної заяви, а з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 - 350,60 грн (17,28 % від сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги). Щодо стягнення судом першої інстанції витрат позивача на правничу допомогу в сумі 2 500 грн з заявлених до стягнення 25 000 грн колегія суддів зауважує наступне. Частина 1 ст. 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 вказаної статті Кодексу). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинним цивільно-процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Велика Палата Верховного Суду, приймаючи додаткову постанову від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), виснувала, що вимога ч.8 ст.141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Згідно з положенням ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з матеріалами справи 02.01.2023 між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладений договір про надання правничої допомоги №02-01/2023. Відповідно до розділу 4 договору вартість послуг з правової допомоги узгоджується сторонами у формі заявок. 02.01.2024 сторонами підписана заявка на надання юридичної допомоги у вигляді надання усної консультації, підготовки пропозицій, складання позовної заяви до суду з вимогами до ОСОБА_1 . Вартість послуг визначена в сумі 25 000 грн (а.с.44). Сторонами підписаний акт про надання юридичної допомоги, згідно з яким Адвокатське об`єднання виконало визначені в заявці послуги, затративши на надання усної консультації замовнику 2 години, підготовку пропозицій - 2 години, складання позовної заяви - 3 годин загальною вартістю 25000 грн (а.с.45) . Згідно з платіжним документом, 10.01.2024 року, ТОВ «Коллект Центр» оплачено АО «Лігал Ассістанс» 59 000 грн. на підставі договору про надання правової допомоги №02-01/2023 від 02.01.2023 року (а.с.43). Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Також при вирішенні питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України суд повинен врахувати, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, дії сторони щодо досудового вирішення спору. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34,37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19). З урахуванням конкретних обставин справи, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. За результатами розгляду питання про розподіл судових витрат та дослідження поданих на їх підтвердження доказів, суд апеляційної інстанції встановив, що предмет спору в цій справі не є складним і характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що визначена вартість наданих юридичних послуг не в повній мірі відповідає вимогам ЦПК України, і наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не тільки доведений, документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності цих витрат. Беручи до уваги заявлену позивачем вартість наданих юридичних послуг, оцінених в 25 000 грн, зі складністю справи, ціною позову в розмірі 133 292,37 грн, обсягом матеріалів у справі, кількістю і якістю підготовлених процесуальних документів, а також з огляду на часткове задоволення позову, колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром компенсації витрат на правову допомогу в сумі 2 500 грн. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд Постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2024 року змінити. Зменшити суму заборгованості за кредитним договором №491020936 від 25.02.2020, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» з 133 292 грн 37 коп. до 110 260 грн 80 коп., а суму судового збору з 3 028 грн до 2 504 грн 76 коп. В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 квітня 2024 року залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» ( ЄДРПОУ 44276926) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 350 грн 60 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук