Постанова 4808 № 344/17654/25

Справа № 344/17654/25 Провадження № 22-ц/4808/829/26 Головуючий у 1 інстанції ЛУЩАК Н. І. Суддя-доповідач Бойчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Бойчука І.В., суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О., секретаря Кузнєцова В.В., з участю ОСОБА_1 та його представника, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Тлумацького районного суду від 02 березня 2026 року під головуванням судді Лущак Н. І. в м. Тлумач, в с т а н о в и в: В жовтні 2025 року АТ «Страхова компанія «ІНГО» звернулося з позовом доОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.10.2022 на вул. Горбачевського-Галицькій в м. Івано-Франківську автомобіль «Dacia», д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , здійснив ДТП, у результаті якої застрахований їхньою компанією АТ «СК «ІНГО» автомобіль марки «Ravon», д/н НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Мега Лайфсайенсіз», під керуванням водія ОСОБА_2 отримав механічні ушкодження. Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.11.2022 року року по справі № 344/13597/22 ОСОБА_1 було визнано винними за ст. 124 КУпАП. ДТП визнано страховою подією, з настанням якої виникає обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування. На умовах договору страхування страховик оплачує страхову вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, у зв`язку з чим було сплачено страхове відшкодування за вирахуванням франшизи 1500 грн на підставі рахунку № НОМЕР_3 ТОВ «Богдан Авто Івано-Франківськ» у розмірі 37054,80 грн. Підтвердженням чого є Акт виконаних робіт № ИФБФ0003347 від 23.11.2022. Таким чином, на умовах договору страхування страхове відшкодування було сплачено у розмірі 37 054,80 грн. Відповідно до довідки Національної поліції Івано-Франківської області цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу «Dacia», д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правово відповідальності власників транспортних засобів в ПРАТ УСК «Княжа» (поліс № ЕР/207088041). АТ «СК «ІНГО» отримало листи про відмову від ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у зв`язку з тим, що 20.06.2022 року поліс № ЕР/207088041 було розірвано і відповідно договір припинив свою дію. АТ «СК «ІНГО» в досудовому порядку зверталося з претензією до ОСОБА_1 № 5194006 від 04.01.2023 року для врегулювання спору, але відповіді від відповідача не було отримано. Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 37 054,80 грн. Рішенням Тлумацького районного суду від 02 березня 2026 року задоволено позов АТ «Страхова компанія «ІНГО». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Страхова компанія «ІНГО» 37 054, 80 грн на відшкодування шкоди та 3 028 грн понесених судових витрат. У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість стягнення шкоди безпосередньо з водія, не з`ясувавши належного суб`єкта відповідальності. Апелянт вказує, що на момент вчинення ДТП діяла редакція ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 17.08.2022 року, яка передбачає, що відшкодування шкоди у межах страхової суми покладається на страховика Однак у цій справі позивачем не доведено наявності жодної з передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підстав для пред`явлення регресної вимоги саме до відповідача як водія транспортного засобу, проте не власника транспортного засобу. Таким чином, звернення позивача з позовом безпосередньо до водія є неналежним способом захисту порушеного права, оскільки належним відповідачем у таких правовідносинах є страховик або ж МТСБУ. Суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення лише лист страхової компанії ПрАТ «УСК «Княжа» про нібито припинення договору страхування. Суд першої інстанції не встановив з яких підстав нібито припинений договір у базі МТСБУ вважався чинним, чому ПАТ УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не вилучила такий страховий поліс та не внесла відомості щодо його не чинності, що могло б бути підставою для того, що відповідач зміг оформити новий договір страхування. Апелянт вказує на те, що ОСОБА_1 не володів ТЗ на правах власника, оскільки він користувався автомобілем як таксі, автомобіль був переданий йому працівниками компанії «BOLT» з усіма документами, в тому числі і з діючою страховкою. Судом не з`ясовано чи була дійсна автоцивілка відповідача згідно реєстрів МТСБУ і з яких підстав зазначалося про її недійсність. Суд не повною мірою розібрався у матеріалах справи, не надав оцінку підставам для регресної сплати страхового відшкодування та не повною мірою надав правову оцінку усій ситуації, яка стала предметом розгляду цієї справи. ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжна Вієнна Іншуранс Груп», уклавши договір страхування цивільно-правової відповідальності взяло на себе обов`язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі. Тобто, така юридична особа, як страховик в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями водія в межах встановленого страховим договором ліміту відповідальності. Тому відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик і саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. За таких обставин слід дійти висновку, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, а відтак первинний обов`язок з відшкодування шкоди покладається на страховика. Позивач не набув і не міг набути права регресної вимоги саме до відповідача, а звернення з позовом до нього суперечить прямій нормі закону та правовій природі обов`язкового страхування, що є самостійною, достатньою та безумовною підставою для відмови у задоволенні позову. Просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Представник АТ «Страхова компанія «ІНГО» Рибалко С.М. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, а апеляційна скарга є безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню. Суд першої інстанції вірно зазначив, що автомобіль був застрахований в АТ СК «ІНГО» на умовах договору страхування КАСКО, що належить ТОВ «Мега Лайфсайенсіз» під керуванням водія ОСОБА_2 . Скаржник у своїй апеляційній скарзі зазначає фактично два різні правові механізми по-перше це регрес страховика за договором ОСЦПВ, і по-друге це перехід права вимоги (суброгацію) після виплати за договором КАСКО. Скаржник обґрунтовує свою позицію положеннями ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності», яка передбачає виключні підстави для регресу страховика до водія або страхувальника. Однак ці норми застосовуються виключно у відносинах ОСЦПВ, тобто коли: є поліс обов`язкового страхування відповідальності; страховик виплачує відшкодування за винуватця ДТП третій особі; і вже після цього має право регресу у визначених законом випадках. У цій справі такі правовідносини відсутні, оскільки позивач здійснила виплату за договором КАСКО, а не ОСЦПВ; виплата проводилась власнику пошкодженого авто, а не третій особі в межах відповідальності винуватця. Після виплати за договором КАСКО виникає інший механізм не регрес у розумінні ст. 38, а право відшкодування шкоди (суброгація). Тому до страховика переходить право вимоги потерпілого до особи, яка завдала шкоду. Скаржник помилково вважає, що для звернення з вимогою необхідно доводити підстави, передбачені ст. 38 Закону про ОСЦПВ. Окрім того, апелянт не надав жодного доказу про чинність страхового полісу на момент ДТП. Просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній. Представник АТ «Страхова компанія «ІНГО» Рибалко С.М. в засідання апеляційного суду не з`явилася і апеляційному суду подала клопотання про розгляд справи за її відсутності. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності представника АТ «Страхова компанія «ІНГО». Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи таке. Встановлено, що на підставі заяви на страхування транспортного засобу, цивільної відповідальності, водія та пасажирів до договору страхування № 250554983.22 (а.с. 43), 14.02.2022 між АТ «СК «ІНГО» та ТОВ «Мега Лайфсайенсіз» було укладено договір страхування № 250554983.22 добровільного комплексного страхування транспортних ризиків (а.с. 39-42) строком дії на 1 рік, а саме з 00.00 год. 16.02.2022 по 24.00 год. 15.02.2023, на транспортні засоби, зокрема автомобіль марки «Ravon R4», 2020 року випуску, д/н НОМЕР_2 , номер кузова (шасі) НОМЕР_4 на страхову суму 300000 грн, франшиза 1500 грн без вирахування зносу. З відповіді від Національної поліції України убачається, що 20.10.2022 о 09 год. 01 хв. в м. Івано-Франківську на перехресті вулиць Галицька-Горбачевського сталася ДТП (ідентифікатор картки ДТП в системі НПУ 3022294420957564), вид ДТП зіткнення бокове, за участю: легкового автомобіля «Dacia Sandero», д/н НОМЕР_1 , номер шасі, кузова НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_3 , яким керував ОСОБА_1 (відповідач), страховий поліс серії ЕР № 207088041 терміном дії до 03.12.2022 року, виданим Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»), автомобіль отримав механічні пошкодження: передня права частина, та легкового автомобіля «Ravon R4», д/н НОМЕР_2 , номер шасі, кузова НОМЕР_4 , що належить ТОВ «Мега Лайфсайенсіз», яким керувала ОСОБА_2 , номер страхового пролісу № 208482462, терміном дії до 31.03.2023, виданий АТ «СК «ІНГО», автомобіль отримав механічні пошкодження: передня ліва частина. Винуватець ДТП ОСОБА_1 (відповідач), порушив п.п. 2.3б, 8.7.3. ПДР. За фактом правопорушень, які призвели до скоєння ДТП складено адміністративний протокол серії ААД № 201672 за ст. 124 КУпАП (а.с. 52-53). Згідно рахунка на оплату № ИФ4378 від 18.11.2022, складеного ТОВ «Богдан Авто Івано-Франківськ», (а.с. 58) вартість товарів та матеріалів необхідних для ремонту легкового автомобіля «Ravon R4», НОМЕР_2 , номер шасі, кузова НОМЕР_4 , складає 38 554,80 грн з ПДВ. Відповідно до Акту виконаних робіт № ИФБФ0003347 від 23.11.2022 (а.с. 59) ремонтні роботи легкового автомобіля «Ravon R4», д/н НОМЕР_2 , номер шасі, кузова НОМЕР_4 , було виконано та їх вартість становить 38554,80 грн з ПДВ. Згідно платіжного доручення № 9469 від 21.11.2022 ТОВ «Мега Лайфсайенсіз» сплатило ТОВ «Богдан Авто Івано-Франківськ» 38554,80 грн оплати за кузовний ремонт автомобіля д/н НОМЕР_2 , згідно рахунку № НОМЕР_3 від 18.11.2022 року у т.ч. ПДВ 20% 6425,80 грн (а.с. 66 зворот). Фінансовий директор ТОВ «Мега Лайфсайенсіз» ОСОБА_4 28.11.2022 року звернувся до АТ «СК «ІНГО» із заявою на виплату страхового відшкодування (ас. 66), в якій просив сплатити страхове відшкодування по полісу № 250554983.22 016, по страховому випадку, який стався 20.10.2022 з автомобілем «Ravon R4», д/н НОМЕР_2 , номер шасі, кузова НОМЕР_4 , який належить ТОВ «Мега Лайфсайенсіз». Згідно постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.11.2022 по справі № 344/13597/22 (а.с. 55, 215-216) ОСОБА_1 (відповідач) визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 (відповідач) в дохід держави судовий збір у сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок. На підставі зібраних документів та заяви про виплату АТ «СК «ІНГО» (позивач) складено страховий акт № 5299311 від 29.11.2022 на суму 37 054,80 грн, виплату якої було здійснено на рахунок власника пошкодженого транспортного засобу ТОВ «Мега Лайфсайенсіз» на підставі розпорядження № 5299311 на виплату по страховій події (а.с. 60), що підтверджується платіжним дорученням № 20131 від 07.12.2022 (а.с. 62). Відповідно до листа про прийняте рішення № ВИХ-220000672007-2 від 02.01.2023 (а.с. 69) ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» розглянуло матеріали Претензії № 5194006 від 16.12.2022 щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.10.2022 року за участю забезпеченого транспортного засобу «Dacia Sandero» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 (відповідач) та транспортного засобу «Ravon R4», д/н НОМЕР_2 . Укладений між ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_5 поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-207088041 (строк дії з 04.12.2021 по 03.12.2022) укладеного 03.12.2022. Проте, 20.06.2022 поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-207088041 було розірвано, і відповідно договір припинив свою дію. Тобто, на час ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Dacia Sandero», д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_6 (відповідач), не було застраховано у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за Полісом. Таким чином, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не визнає майнові вимоги заявника та не вбачає законних підстав для виплати страхового відшкодування за заявленим збитком. Згідно частини 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинним на момент виникнення правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до вимог ст. 29 вищевказаного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Пунктами 33.1, 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинним на момент виникнення правовідносин) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Згідно ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Згідно абзацу 2 частини 1 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до позиції викладеній у постанові Верховного Суду України по справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016 року завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобов`язанні ним є страховик. Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування. Потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. Задовольняючи позов АТ «Страхова компанія «ІНГО», суд першої інстанції дійшов висновку, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ «СК «ІНГО» (позивач) 37054,80 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу. З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду. Доводи апелянта про те, що позивачем не доведено наявності жодної з передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підстав для пред`явлення регресної вимоги саме до відповідача, як водія транспортного засобу, є необґрунтованими. Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Судом встановлено обставини того, що ОСОБА_1 є завдавачем шкоди, тобто особою, яка відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинним на момент виникнення правовідносин) зобов`язана відшкодовувати шкоду, що вбачається з відповіді від НПУ (а.с. 52-53). Оскільки АТ «СК «ІНГО» сплачено вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля «Ravon R4», д/н НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Мега Лайфсайенсіз» та те, що АТ «СК «ІНГО» на підставі договору страхування № 250554983.22 добровільного комплексного страхування транспортних ризиків від 14.02.2022 здійснила страхову виплату на користь ТОВ «Мега Лайфсайенсіз» у розмірі 37 054,80 грн, тому вбачаються підстави для регресної вимоги на стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «СК «ІНГО» 37054,80 грн. матеріальної шкоди. Таким чином, спростовуються доводи апелянта про те, що звернення позивача з позовом безпосередньо до водія є неналежним способом захисту порушеного права. Необґрунтованими є доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не встановив з яких підстав відбулося припинення договору страхування в базі МТСБУ. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що відповідно до листа про прийняте рішення від 02.01.2023 року (а.с. 69) ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» розглянуто матеріали претензії № 5194006 від 16.12.2022 стосовно дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 20.10.2022 року за участю забезпеченого транспортного засобу «Dacia Sandero», д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Ravon R4» д/н НОМЕР_2 . Укладений між ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_5 03.12.2022 поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-207088041 (строк дії з 04.12.2021 по 03.12.2022). Проте, 20.06.2022 поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-207088041 розірвано і цей договір припинив свою дію. Доводи апелянта про те, що відшкодування шкоди спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми є не доведеними. Відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка завдавала шкоди і зобов`язаний відшкодовувати заподіяну шкоду. За встановлених обставин відсутні підстави вважати, що первинний обов`язок з відшкодування шкоди покладається на страховика за відсутності полісу страхування. Доводи апелянта, що при перевірці страхового полісу на місці ДТП працівниками поліції не було встановлено його недійсності чи розірвання, не впливають на правильність постановленого у справі рішення. Результати перевірки працівниками поліції страхового полісу транспортного засобу під керуванням відповідача не є визначальними у цьому випадку і не стверджують про наявність та чинність полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-207088041, який на день вчинення ДТП був розірваний. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тлумацького районного суду від 02 березня 2026 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанову складено 15 червня 2026 року. Суддя-доповідач: І.В. Бойчук Судді: О. В. Пнівчук О.О. Томин