Постанова 4856 № 240/23212/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/23212/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна Суддя-доповідач - Савицька Н.В. 15 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Савицької Н.В. суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області №762 від 02.12.2022 "Про розгляд заяв щодо затвердження містобудівної документації" в частині затвердження ОСОБА_1 "Детального плану території земельних ділянок за адресою: територія Оліївської сільської ради, с.Оліївка, Житомирського району", загальна площа детального плану території згідно проекту плану 13,2881 га в с. Оліївка з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної та іншої промисловості. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що вказане рішення прийнятого в умовах конфлікту інтересів, так як під час голосування за вказане рішення віддав свій голос депутат Лисенко А.І., який діяв в умовах реального конфлікту інтересів, що підтверджено постановою Житомирського районного суду від 07.04.2025 у справі №278/5935/24. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 позов Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області №762 від 02.12.2022 "Про розгляд заяв щодо затвердження містобудівної документації" в частині затвердження ОСОБА_1 "Детального плану території земельних ділянок за адресою: територія Оліївської сільської ради, с.Оліївка, Житомирського району", загальна площа детального плану території згідно проекту плану 13,2881 га в с. Оліївка з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної та іншої промисловості. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, третя особа ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення спору. Зокрема, звертає увагу суду апеляційної інстанції, що спірне рішення було прийнято більшістю голосів, його ухвалило 19 депутатів із 20 присутніх, які проголосували "за", таким чином, голос депутата ОСОБА_2 не міг бути визначальним, а, отже, не впливав на прийняття цього рішення. На думку апелянта, скасування спірного рішеннят сесії зачіпає не лише її інтереси, а й призводить до втручання в набуті, внаслідок такого рішення, приватні права та інтереси інших осіб. Вважає, що позивачем не було підтверджено порушення прав держави внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, а судом першої інстанції не було враховано дотримання "справедливого балансу" між суспільними (публічними) інтересами та приватними інтересами. Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом правильно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 02.12.2022 відбулась 30 сесія Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області 8 скликання. Відповідно до порядку денного під номером №26 розглядалось питання "Про розгляд заяв затвердження містобудівної документації". За результатами розгляду вищезазначеного питання було прийнято рішення №726 від 02.12.2022, яким затверджено детальні плани території, згідно додатку

1. Відповідно до даного додатку затверджено детальний план території земельних ділянок за адресою: територія Оліївської сільської ради, с.Оліївка, Житомирського району для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості ОСОБА_1 , яка є матір`ю депутата Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області 8 скликання ОСОБА_2 . Під час голосування ОСОБА_2 віддав свій голос за позитивне рішення по зазначеному питанню, що у розумінні Закону України "Про запобігання корупції" є реальним конфліктом інтересів. У звязку з чим, відносно ОСОБА_2 31.10.2024 працівниками Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області ДСР Національної поліції України складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Постановою Житомирського районного суду від 07.04.2025 у справі №278/5935/24, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 14.08.2025, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та, із врахуванням ч. 4 ст. 38 КУпАП, провадження у справі закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Позивач вважаючи, що наявні підстави для скасування рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області №762 від 02.12.2022 "Про розгляд заяв щодо затвердження містобудівної документації" в частині затвердження ОСОБА_1 "Детального плану території земельних ділянок за адресою: територія Оліївської сільської ради, с. Оліївка, Житомирського району", загальна площа детального плану території згідно проекту плану 13,2881 га в с. Оліївка з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної та іншої промисловості (далі - спірне рішення), оскільки воно прийняте в умовах конфлікту інтересів, чим порушуються інтереси держави, звернувся до суду із даним позовом. Обгрунтовуючи підстави звернення до суду із даним позовом зазначив, що державний інтерес при скасуванні рішень, прийнятих в умовах конфлікту інтересів, полягає в забезпеченні доброчесності, неупередженості та ефективності публічного управління. Це досягається шляхом запобігання корупції та незаконним діям, захисту від неправомірних від рішень, а також відновлення довіри суспільства до державних органів. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що спірне рішення прийняте з порушенням частини другої статті 35-1, статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VII, статті 59-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР, є протиправним, оскільки прийняте в умовах реального конфлікту інтересів одного з депутатів, який голосував за прийняття такого рішення, що є підставою для його скасування. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції на момент прийняття спірного рішення, далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Згідно з пунктом 42 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації. У статті 45 цього Закону передбачено, що сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Згідно з частиною дванадцятою статті 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради. Відповідно до частин 1-3 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону № 280/97-ВР). У частині 1 статті 59-1 цього Закону передбачено, що сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради публічно повідомляє про конфлікт інтересів, який виник під час участі у засіданні ради, іншого колегіального органу (комісії, комітету, колегії тощо), відповідному колегіальному органу та не бере участі у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідним колегіальним органом. Аналіз частини першої статті 59-1 Закону № 280/97-ВР дає підстави для висновку, що обов`язок щодо попередження конфлікту інтересів у депутата місцевої ради покладено на такого депутата. Законом України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII) визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення недоліків корупційних правопорушень. У статті 1 цього Закону надано значення термінів, які у ньому вживаються: потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень . Зокрема, згідно з підпунктом "б" пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови. Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1700-VII особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вживати заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів. Тобто, при виникненні конфлікту інтересів у депутата сільської ради він має діяти у відповідності до правила, передбаченого у статті 59-1 Закону № 280/97-ВР, згідно з яким можливість брати участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою пов`язано з виконанням ним такої умови: самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання. Разом з тим, у частині другій статті 35-1 Закону № 1700-VII зазначено, що у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом. Згідно з частиною першою статті 67 Закону № 1700-VII нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема НАЗК, органу місцевого самоврядування. Відтак, цією статтею прямо передбачено повноваження прокурора щодо звернення до суду із позовом про скасування рішення, зокрема, органу місцевого самоврядування із підстав, наведених в Законі № 1700-VII. Надаючи оцінку доводам апелянта стосовно недоведення позивачем порушення прав держави, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Статтею 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Отже виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави». Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 за № 3-рп/99 прокурори та їх заступники мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави. Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Пунктом 2 зазначеного Рішення встановлено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Недотримання відповідачем вимог законодавства України з приводу використання земель комунальної власності безумовно порушує інтереси держави, як інституту, який покликаний врегулювати відносини у певній сфері. Необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами держави і суспільства з одного боку та приватними інтересами - з іншого. Під час судового розгляду даної справи, судом було встановлено, що ОСОБА_2 з 27.11.2020 та на день прийняття спірного рішення був депутатом Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області восьмого скликання, що підтверджується копією рішення №1 першої сесії восьмого скликання Оліївської сільської ради Житомирського району від 27.11.2020. 02.12.2022 Оліївською сільською радою Житомирського району Житомирської області 8 скликання прийнято рішення №726, яким затверджено детальні плани території, згідно додатку 1, відповідно якого затверджено детальний план території земельних ділянок за адресою: територія Оліївської сільської ради, Оліївка, Житомирського району для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості ОСОБА_1 , яка є матір`ю депутата Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області 8 скликання ОСОБА_2 . Під час голосування ОСОБА_2 віддав свій голос за позитивне вирішення по зазначеному питанню рішення, що у розумінні Закону "Про запобігання корупції" реальним конфліктом інтересів. Постановою Житомирського районного суду від 07.04.2025 у справі №278/5935/24, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 14.08.2025, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та, із врахуванням ч.4 ст.38 КУпАП, провадження у справі закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Так, відповідно до вказаних постанов, Житомирським районним судом встановлено, що під час обговорення даного питання на сесії та перед голосуванням ОСОБА_2 не повідомив колегіальний орган - Оліївську сільську раду Житомирського району Житомирської області у визначений Законом спосіб про наявний у нього реальний конфлікт інтересів, як і не повідомили про такий конфлікт інші посадові особи, яким таке право надано (не оголошено заяву ОСОБА_2 про конфлікт інтересів). Отже встановлені обставини свідчать про те, що депутатом Оліївської сільської ради Лисенком А.І. було порушено вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів під час участі у розгляді та голосуванні 02.12.2022 на 30 сесії Оліївської сільської Житомирського району Житомирської області 8 скликання питання під номером №26 порядку денного "Про розгляд заяв щодо затвердження містобудівної документації", яке стосувалось близької особи саме його матері ОСОБА_3 . За таких обставин, суд оцінивши наявні докази у справі, показання свідків та пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, прийшов до висновку, що ОСОБА_2 вчинив дію в умовах реального конфлікту інтересів та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. За приписами ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже, вказаними судовими рішеннями підтверджується, що спірне рішення, яким затверджено детальний план територій ОСОБА_1 , загальною площею детального плану території згідно проекту плану 13,2881 га в с. Оліївка з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної та іншої промисловості, та іншої промисловості, вчинено в умовах реального конфлікту інтересів та з порушенням чинного законодавства про запобігання корупції. За таких обставин та з урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області №762 від 02.12.2022 "Про розгляд заяв щодо затвердження містобудівної документації" в частині затвердження ОСОБА_1 "Детального плану території земельних ділянок за адресою: територія Оліївської сільської ради, с.Оліївка, Житомирського району", загальна площа детального плану території згідно проекту плану 13,2881 га в с. Оліївка з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної та іншої промисловості, рийняте з порушенням частини другої статті 35, статті 67 Закону № 1700-VII, статті 59-1 Закону № 280/97-ВР, є незаконним, оскільки прийняте в умовах реального конфлікту інтересів одного з депутатів, який голосував за прийняття такого рішення та бездіяльності інших депутатів відповідної ради, які не вчинили жодних дій для врегулювання такого конфлікту. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що голос ОСОБА_2 не був вирішальним та не вплинув на правомірність прийняття цього рішення, а також, що його скасування не є ефективним способом захисту інтересів держави, територіальної громади та суспільства та не призведе до реального відновлення їх порушених прав та інтересів, з огляду на наступне. Корупція становить серйозну загрозу верховенству права, підриває основи демократії, нівелює соціальну справедливість, перешкоджає економічному розвитку та загрожує належному виконанню державою своїх зобов`язань щодо поваги, захисту, сприяння та виконання прав людини, що знайшло своє відображення у Конвенції ООН проти корупції. Вимоги Конвенції ООН проти корупції знайшли своє відображення та уточнення у відповідних нормах Закону № 1700-VII. У контексті вимог Конвенції ООН проти корупції частину першу статті 67 Закону № 1700-VII не можна розглядати окремо і без співставлення з вимогами статі 35 названого Закону щодо імперативної заборони, у тому числі і депутату місцевої ради, брати участь у прийнятті рішення органом у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. ОСОБА_1 вказану норму порушив. Крім того, не лише депутат місцевої ради зобов`язаний запобігати конфлікту інтересів. Такий обов`язок прямо покладено на відповідну постійну комісію місцевої ради та на кожного депутата місцевої ради, який обізнаний з наявністю конфлікту інтересів у іншого депутата місцевої ради (статті 59-1 та 47 Закону № 280/97-ВР). Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення". У даному ж випадку, відхиляючи доводи скаржника щодо недотримання "справедливого балансу", апеляційний суд наголошує, що для встановлення порушення процедури прийняття рішення, визначальним є сам факт участі депутата у голосуванні за наявності конфлікту інтересів (незалежно потенційного чи реального), а не вплив такого голосування на прийняте рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості, необхідної для прийняття позитивного рішення колегіальним органом. Прийняте в умовах реального конфлікту інтересів у одного з депутатів рішення органу місцевого самоврядування компрометує, спаплюжує таке рішення, та, як наслідок, нівелює довіру суспільства до органів місцевого самоврядування в цілому. Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою, зокрема, у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 810/2500/16, від 16 березня 2023 у справі № 460/3890/20, Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 442/730/17 та Касаційного адміністративного суду у складі ВС у постанові від 06.11.2024 у справі №440/2150/23. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо інших доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 , в межах доводів апеляційної скарги третьої особи, відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Савицька Н.В. Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.