Постанова 4856 № 240/12759/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12759/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 15 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 виразились у зменшенні у грошовому виразі розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, вказаних в довідці №2/3/1/3801 від 07.03.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, відповідно до вимог положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 №414 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за кваліфікацію та премії у грошовому виразі, обчисленому виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, вказаних в довідці №2/3/1/3801 від 07.03.2025 ОСОБА_1 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн і надати цю оновлену довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області для перерахунку пенсії з 01.02.2023. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. На думку позивача, відповідачем вчинено протиправні дії, які полягають у зменшенні у довідці станом на 01.01.2023 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі №240/12177/24 щодо зменшення у грошовому виразі розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 відмовлено у задоволенні позовних вимог. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ). Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі №240/12177/24 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виготовленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 та на 01.01.2023. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 та на 01.01.2023 відповідно до вимог ст.43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри основних, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії за аналогічною посадою, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 та з 01.02.2023. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. На виконання цього судового рішення відповідачем складено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нову довідку від 07.03.2025 №2/3/1/3801 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії, відповідно до якої грошове забезпечення становить 31722,90 грн, у т.ч.: посадовий оклад 7730,00 грн, оклад за військовим званням 2040,00 грн, надбавка за вислугу років 50% 4885,00 грн, надбавка за особливості проходження служби (НВОВЗ) 100% - 9615,00 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень 10% 507,00 грн; надбавка за кваліфікацію 7% - 354,90 грн, премія 130% - 6591,00 грн. Вважаючи дії відповідача щодо зменшення розміру надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, надбавки за кваліфікацію та премії з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа. Оскаржувані дії відповідача щодо неналежного визначення у довідці розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за нормами чинними станом на 01.01.2023 пов`язані з невиконанням судового рішення в адміністративній справі №240/12177/24 та належить до предмета її виконання. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій саме у зв`язку з виникненням між позивачем та відповідачем нових спірних правовідносин , вирішення яких не охоплюється рішенням суду від 06 лютого 2025 року по справі № 240/12177/24, та оскільки між сторонами у справі виникли спірні правовідносини, які набули іншого характеру за ознаками фактичних обставин і норм права, якими ці правовідносини врегульовані. Здійснюючи розрахунок сум складових грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 року, із урахуванням зазначених в довідці відсоткових розмірів складових, відповідачем, не вірно арифметично зазначено суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність та ін.) та премії. Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями частини 2 статті 14, частини 1 статті 370 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Частиною 5 статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII). За частиною 1 статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною 1 статті 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 у справі № 686/23317/13-а та 16 лютого 2019 у справі № 816/2016/17. Оскаржені дії відповідача щодо неналежного визначення у довідці розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за нормами чинними станом на 01.01.2023, пов`язані з невиконанням судового рішення в адміністративній справі № 240/12177/25 та належить до предмета її виконання. Водночас, згідно з частинами 2, 4 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Приписами частини 1 статті 383 КАС України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що вищезазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в такій справі. Наведені спеціальні норми Кодексу адміністративного судочинства України, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а тому виключається можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Колегія суддів зауважує, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судового рішення у справі № 240/12177/24 позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою, а не подавати новий адміністративний позов. Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 260/1898/22, від 16 березня 2023 року у справі № 640/12697/21, від 30 листопада 2023 року у справі № 420/6135/22. Як встановлено частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому, в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження. Посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 31.01.2025 року у справі № 560/11142/24 суд вірно не взяв уваги, оскільки підставою для відмови у задоволенні позовних вимог слугувало невиконанням судового рішення в адміністративній справі №560/11266/23. Водночас, предметом позову у справі №560/11266/23 були вимоги позивача щодо зобов`язання видати оновлену довідку із зазначенням розмірів надбавки та премії у відсотковому значенні, що передбачені Законом № 2011-ХІІ і постановою №

704. Таким чином, у справі, рішення у якій є предметом касаційного перегляду №560/11142/24, підстави і предмет позову хоча і пов`язані з оскарженням дій, вчинених на виконання рішення суду в іншій справі (№ 560/11266/23), але за результатами вчинення таких дій між сторонами у справі виникли спірні правовідносини, які набули іншого характеру за ознаками фактичних обставин і норм права, якими ці правовідносини врегульовані. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення суду у справі № 240/12177/24. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами виникли нові спірні правовідносини у зв`язку з нібито протиправним зменшенням відповідачем у довідці від 07.03.2025 №2/3/1/3801 розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема надбавки за особливості проходження служби та премії. Як убачається з матеріалів справи, зазначена довідка була складена відповідачем виключно на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі №240/12177/24. При цьому вказаним судовим рішенням було зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та визначити розміри посадового окладу й окладу за військовим званням із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом зокрема станом на 01.01.2023, однак судом не визначались конкретні розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, які підлягали б зазначенню у довідці. На виконання ухвали апеляційного суду відповідач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що під час оформлення довідки додаткові види грошового забезпечення були розраховані відповідно до роз`яснень Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 13.10.2023 №3423/6682 та від 14.11.2023 №220/13/7682, а саме: «… під час складання довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій відповідно до рішень судів, якими розміри ПО та ОВЗ визначено судом, а розміри додаткових видів грошового забезпечення (премія та надбавка за особливості проходження служби, тощо) судом не установлені, додаткові види необхідно обраховувати з ПО та ОВЗ, які визначені виходячи з розміру 1762 гривні.». Отже, наведені апелянтом обставини свідчать не про виникнення нових самостійних правовідносин між сторонами, а про незгоду позивача із способом виконання відповідачем рішення суду у справі №240/12177/24 та правильністю здійсненого на його виконання розрахунку складових грошового забезпечення. Таким чином спірні правовідносини в цій справі між сторонами вже перейшли до стадії виконання судового рішення, а тому, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та Кодексом адміністративного судочинства України. Однак, невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Верховний Суд у постанові від 11.12.2020 у справі №826/13146/18 зазначив, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таким чином, ініційований позивачем спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і в інших судових юрисдикціях, оскільки стосується вимог про зобов`язання відповідача виконати у бажаний для позивача спосіб чинне рішення суду у справі 240/12177/24. Суд роз`яснив позивачу, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача при виконанні судового рішення у справі 240/12177/24 порушено його права, свободи чи інтереси, то він вправі звертатися до суду в порядку статей 382-383 Кодексу адміністративного судочинства України (тобто, в порядку судового контролю за виконанням рішення), чи ініціювати питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення згідно зі статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, а не пред`являти новий адміністративний позов. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. VII. ВИСНОВКИ СУДУ З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.