Постанова 4856 № 120/6767/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/6767/25 Суддя-доповідач Яремчук К.О. 15 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Альчуком М.П. у м. Вінниці) від 02 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року позов задоволено частково. Так, рішенням суду: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 025650011272 від 08 травня 2025 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 11 березня 2025 року, зарахувавши до пільгового стажу період працевлаштування з 21 грудня 2000 року по 31 березня 2013 року. Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. В оскаржуваному рішенні суд дійшов висновку, що пенсійним органом безпідставно не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 21 грудня 2000 року по 31 березня 2013 року згідно з довідкою № 3 від 02 січня 2025 року, що видана виробничим підрозділом "Експлуатаційне вагонне депо Козятин", оскільки така довідка містить повний обсяг інформації про спірний період позивача з посиланням на накази про проведення атестації робочого місця електрогазозварника. При цьому, дослідивши зміст наказів, про які йдеться у згадуваній вище довідці, суд встановив, що кожен із таких наказів містить інформацію про те, що атестаційною комісією вагонного депо була проведена атестація робочого місця за професією, за якою працював позивач. З огляду на наявність передумов для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах суд першої інстанції зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Водночас, частково задовольняючи позовні вимоги, суд керувався тим, що права позивача порушено саме рішенням, прийнятим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, а тому саме цей пенсійний орган (а не Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області) і повинен відновити порушені права позивача. Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 21 грудня 2000 року по 31 березня 2013 року згідно з довідкою від 02 січня 2025 року № 3, яка видана виробничим підрозділом "Експлуатаційне вагонне депо Козятин", оскільки в наказах про результати атестації робочих місць зі шкідливими умовами праці від 27 грудня 2000 року № 317, від 19 вересня 2025 року № 334, від 20 вересня 2010 року № 606 не прослідковується підсобно-заготівельний цех, в якому працював заявник. Отже, на переконання апелянта, позивач не має права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. У встановлений судом строк позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року - без змін. Стислий виклад встановлених обставин 01 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно з принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, за результатами розгляду якої цим пенсійним органом 08 травня 2025 року прийнято рішення № 025650011272, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю пільгового стажу, передбаченого статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що страховий стаж позивача складає 36 років 5 місяців 4 дні, а пільговий стаж за Списком № 2 - 6 років 2 місяці 14 днів. При цьому до пільгового стажу не зараховано період роботи з 21 грудня 2000 року по 31 березня 2013 року відповідно до довідки № 3 від 02 січня 2025 року, що видана виробничим підрозділом "Експлуатаційне вагонне депо Козятин", оскільки в наказах про результати атестації робочих місць зі шкідливими умовами праці від 27 грудня 2000 року № 317, від 19 вересня 2005 року, від 20 вересня 2010 року № 606 відсутня згадка про такий структурний підрозділ, як підсобно-заготівельний цех, в якому працював позивач. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частиною 2 статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до пункту 2 частини 2 статі 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відтак право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, мають чоловіки після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. При цьому положення Порядку № 637 поширюються саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що позивач працював у виробничому підрозділі "Експлуатаційне вагонне депо Козятин", а саме: - з 07 жовтня 1994 року газоелектрозварником 3-го розряду в підсобно-заготовчому цеху ручного зварювання вагонного депо Південно-Західної залізниці; - з 01 вересня 2004 року присвоєний 4 розряд газоелектрозварника вагонного депо Південно-Західної залізниці; - з 01 квітня 2013 року зарахований на посаду електрогазозварника 4 розряду дільниці по ремонту і виготовлення деталей; - з 2015 року присвоєний 5 розряд електрогазозварника дільниці по ремонту і виготовлення деталей, де і працює по теперішній час. При цьому такі записи виконані належним чином, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою роботодавця, а тому є такими, що внесені відповідно до приписів чинного законодавства. Водночас на реалізацію приписів Порядку № 637 разом із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 подавалася довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 3 від 02 січня 2025 року, яка містить повний обсяг інформації про період його роботи з 07 жовтня 1994 року по 31 березня 2013 року з посиланням на накази про проведення атестації робочого місця електрогазозварника. Підставою для видачі такої довідки слугували зокрема накази по особовому складу, які долучалися позивачем до заяви про призначення пенсії, та які містять інформацію про те, що атестаційною комісією вагонного депо проведена атестація робочих місць за професіями позивача. При цьому єдиною підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи позивача з 21 грудня 2000 року по 31 березня 2013 року слугувало те, що в наказах про результати атестації робочих місць зі шкідливими умовами праці від 27 грудня 2000 року № 317, від 19 вересня 2005 року, від 20 вересня 2010 року № 606 не зазначено про підсобно-заготівельний цех, в якому працював позивач. Разом із тим, на переконання колегії суддів, відсутність у таких наказах інформації про підсобно-заготівельний цех, в якому працював ОСОБА_1 , не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду до пільгового стажу позивача, оскільки надані позивачем докази в своїй сукупності дають підстави для висновку, що в період з 21 грудня 2000 року по 31 березня 2013 року позивач працював за професіями, які дають йому право на призначення пенсії на пільгових умовах. Більше того, згадувані вище накази містять інформацію про те, що атестаційною комісією вагонного депо проведена атестація робочих місць професій та посад за умовами праці, за професіями, за якими працював позивач. З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області безпідставно не зарахувало до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 21 грудня 2000 року по 31 березня 2013 року. При цьому з огляду на наявність усіх передумов, визначених пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV (такими є досягнення пенсійного віку - 55 років, наявність страхового стажу - не менше 30 років, а також наявність пільгового стажу - не менше 12 років 06 місяців), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №

2. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону. Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні. Водночас слід врахувати, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, немає потреби давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим. Висновки щодо розподілу судових витрат Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року - без змін. Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України). Суддя-доповідач Яремчук К.О. Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.