Постанова 4855 № 320/28580/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/28580/23 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Ключкович В.Ю. Парінов А.Б. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області,у якому просив суд: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 056950001240 від 28.03.2023; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.03.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та зарахувати періоди роботи до страхового стажу з 21.07.1985 по 21.02.2000 рік у колгоспі «Рассвет» Ясинуватського району, Донецької області та до пільгового стажу періодів роботи з 05.03.2003 по 12.09.2013 та з 13.09.2018 по березень 2022 рік на посаді газорятувальника газорятувальної станції на ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року позов задоволено повністю: Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов залишити без задоволення. В апеляційній скарзі апелянт зазначає про правомірність прийнятого рішення №056950001240 від 28.03.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону №1058, оскільки на дату звернення за призначенням пенсії не набув достатнього страхового та пільгового стажу встановленого ст. 114 Закону 1058. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданим Ясинуватським МРВ УМВС України в Донецькій області від 29.05.2002. 21.03.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. До заяви позивачем було додано паспорт, ідентифікаційний код, трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_2 від 12.08.1985, диплом (свідоцтво, атестат) про навчання, військовий квиток, довідку, що визначає право на пенсію на пільгових умовах від 02.03.2023 № 05-1/20/82, копію наказу від 13.09.2013 № 847, картку обліку фактично відпрацьованого часу на роботах зі шкідливими і важкими та особливо шкідливими умовами праці за 2016 рік, копію наказу від 06.05.1995 №

157. Заява позивача була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1. Листом від 21.04.2023 № 0500-0204-8/32643 позивача повідомлено про те, що рішенням від 28.03.2023 № 056950001240 йому відмовлено у призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відповідно до наданих документів страховий стаж становить 28 років 06 місяців 24 дні, в т.ч. пільговий стаж за Списком № 2 становить 7 років 06 місяців 06 днів, замість мінімально необхідного страхового стажу 30 років та пільгового стажу 12 років 6 місяців. Не погоджуючись з рішенням органу Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Згідно зі ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Таким чином, страховий стаж здобутий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV. До набрання чинності Законом № 1058-IV порядок обчислення страхового стажу для призначення пенсій було врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788). Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. За п. «а» ч. 3 ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. За ст. 62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Про пріоритетність трудової книжки як документу, що підтверджує стаж роботи йдеться й у Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637). Лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Трудова книжка вважається основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника. Цей висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16. Так, з матеріалів справи вбачається, що 21.03.2023 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Листом від 21.04.2023 № 0500-0204-8/32643 відповідач повідомив, що рішенням від 28.03.2023 № 056950001240 заявнику відмовлено у призначення пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відповідно до наданих документів страховий стаж становить 28 років 06 місяців 24 дні, в т.ч. пільговий стаж за Списком № 2 становить 7 років 06 місяців 06 днів, замість мінімально необхідного страхового стажу 30 років та пільгового стажу 12 років 6 місяців. Також, до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі «Рассвет» з 21.07.1985 по 21.02.2000, оскільки відсутня довідка про вироблені трудодні та встановлений колгоспний мінімум. Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Рассвет» з 21.07.1985 по 21.02.2000, колегія суддів враховує наступне. Згідно із записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 12.08.1985 позивач у період з 21.07.1985 по 21.02.2000 - працював в колгоспі «Рассвет» Ясинуватського району Донецької області. (а.с. 13-15). Колегія суддів враховує, що період роботи позивача у колгоспі імені «Рассвет» з 21.07.1985 по 21.02.2000 підтверджений належними записами трудової книжки. Вказані записи трудової книжки містять інформацію про період роботи, займану посаду, реквізити протоколів та наказів, на підставі яких вони внесені, підпис уповноваженої особи та печатку. Також, у вказаній трудовій книжці за спірний період з 21.07.1985 до 21.02.2000 визначені прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві та виконання позивачем річного мінімуму трудової участі в суспільному господарстві. Вказані записи трудової книжки позивача містять повну інформацію про роботу позивача у спірний період та характер виконуваних позивачем робіт, окрім того вказані записи виконані у відповідності до вимог законодавства, із зазначенням відповідних розпоряджень, на підставі яких вони внесені, та без будь-яких помилок або виправлень. При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження визнання зазначених вище записів трудової книжки позивача недійсними. Водночас, варто зауважити, що відсутність уточнюючої інформації не може бути підставою для відмови у зарахуванні до загального стажу роботи цього періоду, оскільки трудова книжка позивача містить повну інформацію про роботу позивача у спірний період та характер виконуваних позивачем робіт. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що надання уточнюючих документів на підтвердження страхового стажу необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що трудова книжка містить усі необхідні відомості про роботу позивача, зокрема, у період з 21.07.1985 року по 21.02.2000 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави його не враховувати. Крім того, Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17 зроблений висновок про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці чи інших офіційних документах. Самі по собі виявлені суб`єктом владних повноважень недоліки в оформленні окремих записів трудової книжки не обумовлюють недійсність трудової книжки, не призводять до суттєвого чи істотного впливу на зміст відомостей про трудову діяльність позивача, а тому, трудова книжка позивача, що містить записи про періоди роботи на відповідних посадах і у зазначені періоди часу, є належним доказом роботи позивача. Також варто зазначити, що за змістом роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 17.05.1992 року №17 «Про порядок застосування окремих положень статей Закону України «Про пенсійне забезпечення»«, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової діяльності в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто загальна кількість вихододнів ділиться на 25,4. Аналогічний порядок обчислення стажу роботи застосовується і в тому випадку, коли не встановлювався мінімум трудової участі у громадському господарстві. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 21.06.2019 року у справі №727/384/17 та від 10.12.2020 року у справі №195/840/17 зазначав, що відсутність додаткових відомостей про встановлений мінімум трудоднів та кількість відпрацьованих вихододнів (трудоднів) не може бути підставою для не зарахування даного періоду в страховий стаж позивача. Отже, відсутність відомостей про вироблені позивачем трудодні за 21.07.1985 року по 21.02.2000 року, за наявності запису у трудовій книжці про роботу позивача у вказаний період, не є підставою для відмови у зарахуванні такого періоду до страхового стажу позивача, про що вірно зазначено судом першої інстанції. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірний період роботи в колгоспі повинен бути зарахований до страхового стажу відповідача у відповідності до приписів ст.56 Закону №1788. Стосовно зарахування до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 з 05.03.2003 по 12.09.2013 та з 13.09.2018 по березень 2022 рік, колегія суддів враховує наступне. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до положень частини першої статті 114 Закону України № 1058-IVправо на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах (пункт 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV). Так, на час звернення позивача до відповідача з заявою про призначення пенсії, ОСОБА_1 мав вік 55 років, а тому умова щодо досягнення особою 55 років для призначення пенсії позивачем дотримана. Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Згідно з п. 4 а розділу IV Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посаді і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», до Списку № 2 належать газорятівники, зайняті на роботах із застосуванням газозахисної апаратури. Аналогічним чином, відповідно до Розділу ІІІ Чорна металургія Постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», до Списку № 2 належить, в тому числі, газорятівники, зайняті на роботах із застосування газозахисної апаратури. На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637), пунктом 3 якого визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Отже, з системного аналізу наведених правових норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. З матеріалів справи встановлено, що підтверджується записом № 8 в трудовій книжці позивача, копія якої долучена до позовної заяви, починаючи з 05.03.2003 ОСОБА_1 працював на посаді газорятнівника газорятувальній станції у Відкритому акціонерному товаристві «Авдіївський коксохімічний завод» (в подальшому реорганізований в Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (далі - ПРАТ «АКХЗ»). Відповідно до довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній від 02.03.2023 № 05-1/20/82, позивач працював повний робочий день на ПРАТ «АКХЗ» з 05.03.2003 по 30.04.2016 в газорятувальній станції (ГРС) за професією газорятівника, що передбачена Списком № 2 та включена до Переліку вакансій, галузей, професій і посад, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць відповідно до Наказу 06.05.1995 №

157. Згідно зазначеної довідки, пільговий стаж позивача становить 13 років 01 місяць 25 днів. Окрім того, матеріали справи містять копію виписки з наказу від 13.09.2013 № 847 «Про результати атестації робочих місць вперше» про повторну атестацію робочих місць Авдіївського коксохімічного заводу. При цьому, відповідачем не заперечувались обставини складення вищевказаної довідки і заповнення трудової книжки уповноваженою особою, внаслідок чого у суду не виникає сумніву в достовірності поданих до матеріалів справи письмових доказів. Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що позивач просив зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 05.03.2003 по 12.09.2013 та з 13.09.2018 по березень 2022. Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до наданих відповідачем відомостей про ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), позивач нерозривно працював в ПРАТ «АКХЗ», починаючи з 05.03.2003 до 31.07.2022. Зазначені обставини відповідачем не оспорюються. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового та пільгового стажу позивача спірні періоди роботи, чим порушено його конституційне право на належне пенсійне забезпечення та, з метою ефективного захисту прав позивача, суд першої інстанції правильно обрав спосіб захисту порушених прав шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 з 05.03.2003 до 31.07.2022. Як наслідок, правильно зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.03.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 21.07.1985 по 21.02.2000 у колгоспі «Рассвет» Ясинуватського району Донецької області та до пільгового стажу період роботи з 05.03.2003 по 31.07.2022 у Приватному акціонерному товаристві «Авдіївський коксохімічний завод» на посаді газорятівника газорятувальної станції на підставі пункту 2 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог. Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: В.Ю. Ключкович А.Б. Парінов (повний текст постанови виготовлено 12.06.2026)