Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/313/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 р. Справа № 480/313/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 року (ухвалене суддею Шаповал М.М.) в справі № 480/313/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо нерозгляду по суті рапорту про звільнення від 07.01.2026 р.; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Сумській області звільнити ОСОБА_1 , з посади поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 2 Шосткинського РУП ГУ НП в Сумській області у зв`язку з погодженням кандидатури для зарахування на військову службу до Державної прикордонної служби України 07.01.2026 р. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 р. частково задоволено адміністративний позов, а саме: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо нерозгляду по суті рапорту ОСОБА_1 про звільнення від 07.01.2026 р.; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Сумській області розглянути рапорт ОСОБА_1 від 07.01.2026 р. про звільнення на підставі п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" та прийняти рішення по суті з урахуванням правових висновків, викладених у цьому судовому рішенні; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 , судовий збір, сплачений при зверненні до суду в сумі 1064,96 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про Національну поліцію», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач зазначає, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій). Формулювання норми "у встановленому порядку" передбачає чітку процедуру взаємодії між державними органами, а не одностороннє волевиявлення працівника. Цей порядок базується на засадах міжвідомчого погодження, що включає згоду (надання дозволу) чинного керівника на вивільнення працівника (поліцейського) саме через механізм переходу. Висновок ДПСУ про зарахування кандидата є лише підтвердженням готовності іншого відомства прийняти особу на службу, проте він жодним чином не нівелює обов`язки поліцейського перед ГУНП та не позбавляє начальника ГУНП дискреційного права визначати дату звільнення з урахуванням інтересів служби та необхідності дотримання тримісячного строку попередження, передбаченого п. 68 Положення №

114. Законодавство не містить норми, яка б зобов`язувала керівника ГУНП звільняти поліцейського негайно (у день подання рапорту) лише на підставі наявності висновку іншого відомства. Звільнення "у зв`язку з переходом" є правовим інструментом, що потребує консенсусу двох керівників, а не є різновидом безумовного звільнення за ініціативою поліцейського, як це передбачено, наприклад, у випадках за станом здоров`я. Таким чином, за відсутності погодження дати звільнення з боку керівництва ГУНП та з огляду на необхідність дотримання процедури попередження, передбаченої спеціальним законодавством, позовні вимоги про "зобов`язання звільнити" за даним пунктом є втручанням у дискреційні повноваження відповідача та порушенням встановленого порядку проходження служби. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Судовим розглядом встановлено, що на даний час позивач проходить службу на посаді поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 2 Шосткинського РУП ГУ НП в Сумській області. У зв`язку з погодженням його кандидатури для зарахування на військову службу до Державної прикордонної служби України 07.01.2026 р. позивачем подано рапорт про звільнення з публічної служби. Рапорт вмотивовано п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", а саме у зв`язку з переходом на роботу до інших міністерств і відомств (організацій). Листом Головного управління Національної поліції в Сумській області № 7161-2026 від 14.01.2026 р. позивача повідомлено про те, що за результатами розгляду рапорту від 23.12.2025 р. прийнято рішення з урахуванням п. 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. №

114. Позивач зазначив, що по суті рапорт від 07.01.2026 р., який вмотивований п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" залишено без розгляду, так як рапорт від 23.12.2025 р. було вмотивовано п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" - за власним бажанням. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду по суті рапорту про звільнення, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рапорт позивача від 07.01.2026 р. про звільнення зі служби в поліції п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" не був розглянутий відповідачем по суті, тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду рапорту позивача від 07.01.2026 р. про звільнення зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", а також зобов`язання відповідача розглянути зазначений рапорт та прийняти рішення по суті з урахуванням правових висновків, викладених у цьому судовому рішенні. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 р. № 580-VIII (в подальшому - Закон № 580-VIII). Відповідно до ст. 3 Закону № 580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 580-VIII, "поліцейським" є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із переходом на роботу до інших міністерств і відомств (організацій). Частинами 2, 3 статті 77 Закону № 580-VIII визначено, що днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Згідно з п. 4 розд. XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114 (в подальшому - Положення №114), яке є актом спеціального законодавства, що визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, та на час виникнення спірних правовідносин є чинним. Судовим розглядом встановлено, що 07.01.2026 р. позивачем подано рапорт до Головного управління Національної поліції в Сумській області про звільнення з публічної служби на підставі п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", а саме у зв`язку з переходом на роботу до інших міністерств і відомств (організацій). Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що оскільки спір, який виник між позивачем і відповідачем, врегульовано спеціальним законодавством, яким є Закон № 580-VIII, то положення Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню до спірних правовідносин лише в частині, що не врегульована нормами цього Закону. Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що Положення №114 не встановлює строки розгляду рапорту про звільнення, окрім звільнення за власним бажанням. Таким чином до звільнення у зв`язку з переходом на службу до інших міністерств і відомств (організацій) мають застосовуватися норми КЗпП України щодо звільнення за згодою сторін. Судовим розглядом встановлено, що рапорт позивача від 07.01.2026 р. про звільнення зі служби в поліції п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" не був розглянутий Головним управлінням Національної поліції в Сумській області по суті. Зокрема, за результатами розгляду зазначеного рапорту відповідачем не було прийнято жодного рішення, яке мало б юридичні наслідки для позивача, а саме: не прийнято рішення ні про його задоволення із виданням відповідного наказу про звільнення, ні про відмову у звільненні із наведенням мотивів такої відмови. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає правильний висновок суду першої інстанції про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у невиконанні покладеного на нього обов`язку розглянути рапорт поліцейського та прийняти за його результатами відповідне рішення, що прямо порушує принципи належного врядування та правової визначеності. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним спосіб захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо нерозгляду рапорту позивача від 07.01.2026 р. про звільнення зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" та зобов`язання Головне управління Національної поліції в Сумській області розглянути рапорт ОСОБА_1 від 07.01.2026 р. про звільнення на підставі п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" та прийняти рішення по суті з урахуванням правових висновків, викладених у цьому судовому рішенні. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог щодо бездіяльність відповідача про нерозгляд по суті рапорту Дзюби Д.В. про звільнення з публічної служби, тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині стягнення правничої допомоги. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 по справі № 480/313/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич