Постанова 4851 № 480/2005/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 р.Справа № 480/2005/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 (головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета) по справі № 480/2005/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії протиправними; - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 959230822160 від 30.10.2023 про відмову у перерахунку пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок (обчислення) і виплату пенсії з 1 листопада 2023 року відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п. 131 Прикінцевих положень цього Закону, врахувавши додатковий страховий стаж роботи та додатково отриману заробітну плату на дату перерахунку з часу призначення пенсії. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2024, яке за наслідками апеляційного перегляду набрало законної сили 03.11.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 959230822160 від 30 жовтня 2023 року щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.11.2023 перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п.13-1 Прикінцевих положень цього Закону. У задоволенні інших вимог - відмовлено. 07.04.2026 позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив: - замінити сторону виконавчого провадження, а саме боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області у виконавчому листі з виконання рішення суду від 02.07.2024 у справі № 480/2005/24; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області подати до суду у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі № 480/2005/24. В обґрунтування заяви вказував, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, на яке судом покладено зобов`язання з перерахунку пенсії позивача, не має повноважень на проведення нарахування та виплати пенсії за його місцем проживання. Натомість, відповідні повноваження покладені на Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Вважав, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області є правонаступником прав та обов`язків в частині пенсійного забезпечення за місцем проживання позивача, а тому наявні підстави для заміни боржника у виконавчому провадженні на підставі ст. 379 КАС України. Також, зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області після проведеного перерахунку не виплачує належну ОСОБА_1 пенсію, не розглядає скарги з приводу порушення права позивача на отримання перерахованої пенсії, що свідчить про відсутність у суб`єкта владних повноважень бажання виконувати судове рішення, а отже наявність обставин для встановлення судового контролю, передбаченого ст. 382 КАС України. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у адміністративній справі № 480/2005/24 відмовлено. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати та постановити нове, яким задовольнити заяву. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що перерахунок пенсії автоматично передбачає собою її виплату. Як наслідок, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області на виконання судового рішення мало провести виплату перерахованої пенсії, проте таких дій не вчиняє. Вказує, що судом першої інстанції не надано оцінку доводам заявника щодо підстав для заміни сторони виконавчого провадження та зобов`язання правонаступника подати звіт про виконання судового рішення. Вважає, що на цей час виконання рішення суду фактично неможливе, оскільки ГУ ПФУ України в Запорізькій області не здійснює фактичне нарахування та виплату пенсійних коштів на території його проживання, тоді як належним боржником в цій частині є ГУ ПФУ України в Сумській області. Отже, без заміни боржника у виконавчому провадженні та встановлення судового контролю щодо правонаступника судове рішення залишиться невиконаним. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідачі) не надали відзиви на апеляційну скаргу. Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області просили розгляд справи здійснювати за їх відсутності. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя. Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України. Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Щодо заміни сторони виконавчого провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. За приписами ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 у справі № 524/4478/17), від 20.02.2019 у справі № 826/16659/15. Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин. Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права. При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво. Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи. Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа. При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників. У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача. Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 15.01.2026 у справі № 280/9471/21. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.11.2023 перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п.13-1 Прикінцевих положень цього Закону. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не перебуває в процесі припинення або ліквідації. Відповідно, підстав правонаступництва у розумінні ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України немає. Фактичного (компетенційного) адміністративного правонаступництва також не відбулося, оскільки відсутні врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Доводи апелянта щодо наявності підстав заміни ГУ ПФУ в Запорізькій області на правонаступника - ГУ ПФУ в Сумській області, яке наділено повноваженнями на проведення виплати перерахованої пенсії, є помилковими. Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, чинними нормами КАС України не передбачено заміну сторони виконавчого провадження з підстав, зазначених позивачем. Доводи апелянта про те, що на цей час виконання рішення суду фактично неможливе, оскільки ГУ ПФУ України в Запорізькій області не здійснює фактичне нарахування та виплату пенсійних коштів за його місцем проживання колегія суддів вважає такими, що не є підставами задоволення заяви в порядку ст. 379 КАС України та зауважує, що судовим рішенням не було зобов`язано вказаний пенсійний орган проводити позивачу виплату перерахованої пенсії. Як наслідок, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення ГУ ПФУ України в Сумській області. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. З аналізу наведеної норми вбачається, що її дія спрямована на забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання чи неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача. Колегія суддів зазначає, що судовим рішенням лише зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , тоді як жодних зобов`язань на ГУ ПФУ України в Сумській області, зокрема, в частині виплати перерахованої пенсії покладено не було. Більш того, позов в частині зобов`язання пенсійний орган провести позивачу виплату перерахованої пенсії залишений судом першої інстанції без задоволення з підстав передчасності. Правом на апеляційне оскарження судового рішення в частині відмови в задоволенні позову, ОСОБА_1 не скористався. З урахуванням наведеного, у суду відсутні підстави вважати, що невиплата позивачу перерахованої пенсії є обставиною, яка свідчить про неналежне виконання судового рішення. Натомість, незгода позивача із діями ГУ ПФУ України в Сумській області щодо не нарахування та не виплати перерахованої пенсії можуть бути підставою для їх оскарження в судовому порядку в межах нового спору. Таким чином, оскаржувані в порядку судового контролю дії ГУ ПФУ України в Сумській області не пов`язані з виконанням судового рішення у цій справі. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні заяви про встановлення судового контролю. Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 по справі № 480/2005/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 15.06.2026 року