Постанова Київський апеляційний суд № 369/24160/25

Справа № 369/24160/25 Головуючий в суді І інстанції Куценко М.О. Провадження № 33/824/1731/2026 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 травня 2026 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М. секретарка: Сіваєва Ю.В., за участю: особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Карманова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Карманова В`ячеслава Велерійовича на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,- визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Як встановлено судом першої інстанції, 10.12.2025, о 01:15 по вул. Щаслива поблизу будинку 21 в с. Софіївська Борщагівка, Бучанського р-ну, Київської обл., ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Golf державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та почервоніння шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Крім того, 10.12.2025, о 01:15 по вул. Щаслива поблизу будинку 21 в с. Софіївська Борщагівка, Бучанського р-ну, Київської обл., ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Golf державний номерний знак НОМЕР_1 , не впорався з керуванням, в результаті чого скоїв наїзд на паркан, чим порушив п.п.1.5, 12.1 ПДР України. В результаті ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП та призначено стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Карманов В.В.подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що не згодний із оскаржуваною постановою у зв`язку з невідповідністю висновку судді обставинам справи, а також через порушення ним норм матеріального і процесуального права. Захисник вказує, що 10 грудня 2025 року, о 03 год. 40 хв. ОСОБА_1 не керував своїм авто, знаходився дома. Приймав ліки від простуди (прополіс на спирту, парацетамол, антибіотики). В протоколі зазначив, що не згоден зі змістом протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зі змістом протоколу за ст. 124 КУпАП згоден. Від направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_1 відмовився тому, що в той час, коли він керував транспортним засобом (о 11 год. 50 хв. 09 грудня 2025 року) був тверезий. А протокол на нього складали о 03 годині 40 хвилин вже наступного дня - 10 грудня 2025 року, тобто через майже 4 години після того, як він повернувся додому. На відео з «боді-камери» працівника поліції видно, що гр. ОСОБА_1 поводить себе спокійно, ввічливо, з повагою до свідків та співробітників поліції. Разом з цим, під час перевірки поліції та складання адміністративного протоколу на громадянина ОСОБА_1 , останній знаходився у себе в дома, нікуди він не їхав і не збирався, автомобілем він не керував. Співробітник поліції не зупиняв його авто, воно не рухалось, тому він відмовився від проходження тесту на алкоголь, на законних підставах, так як ця вимога поліцейських була необґрунтована та безпідставна. ОСОБА_1 під час складання протоколу транспортним засобом не керував, а знаходився дома в хворобливому стані, за таких обставин відмова у проходженні освідування законна. Це підтверджено письмовими поясненнями свідків події: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які зазначають, що не вбачали ознаки сп`яніння у ОСОБА_1 , який повідомив поліції про те, що хворіє та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, разом з цим поводив себе спокійно, був ввічливим. Тому, в даному випадку не доведена вина ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом, поліція його не зупиняла, пройшло майже 3,5 години після вказаних у протоколі подій, тому апелянт відмовився від проходження на стан сп`яніння, так як не був водієм у момент складання протоколу та не здійснював керування транспортним засобом. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Карманова В.В., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З матеріалів справи щодо ОСОБА_1 слідує, що наведені вимоги закону суддею місцевого суду під час її розгляду були дотримані. Так, ч. 1 ст. 130 КУпАПвизначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно ж з пунктами 1, 12 розділу ІІ Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. З провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вбачається, що суддя місцевого суду при її розгляді вислухав пояснення ОСОБА_1 та його захисника Карманова В.В., дослідив письмові докази у справі, та, за відсутності жодних клопотань щодо дослідження додаткових доказів, постановив рішення на підставі наявних у провадженні доказів. На противагу доводам апеляційного прохання, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується перш за все письмовими доказами, які правильно були враховані судом на обґрунтування свої висновків, а саме даними, які містяться: - в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 805857 від 10 грудня 2025 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Зауважень на дії працівників поліції ОСОБА_1 не вказав. (а.с. 1); - у відеозаписі з нагрудної камери працівників поліції, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Golf державний номерний знак НОМЕР_1 та був причетний до дорожньо-транспортної пригоди. На місце події прибули працівники поліції та в ході спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції відчувши запах алкоголю з порожнини рота у останнього, запропонував водію пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Однак, ОСОБА_1 проходити огляд відмовився у присутності двох свідків. Також з відеозапису вбачається, що працівник поліції роз`яснює ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння і про те, що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння (а.с.9). Таким чином, суддя місцевого суду, проаналізувавши усі докази по справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п. 2.5 ПДР України, отже дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апелянта проте, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом є безпідставними. Так, із відеозапису з бодікамери поліцейських вбачається, що під час спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими він визнає, що керував транспортним засобом. Доводи про те, що поліцейськими було порушено порядок огляду на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим він вважається недійсним, а протокол недопустимим доказом його вини - є хибними, оскільки ОСОБА_1 ставиться у вину відмова від проходження огляду на стан сп`яніння. Доводи апелянта про те, що працівниками поліції була порушена процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення, є безпідставними. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з будь-якими заявами до працівників поліції з приводу неправомірності їх дій не звертався, будь-яких скарг на неправомірність дій працівників поліції при складанні протоколу не подавав. Доводи апелянта про незаконність, необґрунтованість постанови судді, неналежність та недопустимість доказів у справі апеляційний суд вважає безпідставними й до уваги не бере. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст. 33, ч. 1 ст. 130 КУпАПта в межах строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Отже, при розгляді даної справи суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення у межах апеляційної скарги не встановлено таких порушень, що унеможливили б прийняття законного та обґрунтованого рішення. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги. Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також, апеляційний суд зауважує, що незнання ОСОБА_1 своїх обов`язків як водія пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан сп`яніння (тобто порушення вимог п. 2.5 ПДР України) і наслідків такої відмови, не дає підстав вважати, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки, відповідно до п.1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Карманова В`ячеслава Велерійовича - залишити без задоволення. Постанову Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Рудніченко