Постанова Київський апеляційний суд № 759/19442/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 759/19442/17 номер провадження: 22-ц/824/4296/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А., за участю секретаря - Габунії М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою консорціуму «Військово-будівельна індустрія» та апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року у складі судді Петренко Н.О., у справі за заявою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Тараса Володимировича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, В С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Артемчук Т.В. звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, які належать консорціуму «Військово-будівельна індустрія» (далі - Консорціум), і які мають бути виплачені боржнику ОСОБА_1 . Заява мотивована тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження №76129365 від 24 вересня 2024 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт» (далі - ТОВ «ФК «Гровінг Стейт») заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 261,38 доларів США (що еквівалентно 920 657 грн 21 коп. станом на 24 вересня 2024 року), стягнутої на підставі постанови Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у справі №759/19442/17. У ході виконавчого провадження встановлено, що Консорціум має заборгованість перед боржником ОСОБА_1 у розмірі 663 031 грн 20 коп., що підтверджено постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі №760/23694/18, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 21 серпня 2024 року. Заборгованість Консорціумом не оспорюється, але не погашена. Враховуючи, що заборгованість Консорціуму перед боржником є меншою, ніж заборгованість боржника перед стягувачем, та керуючись ст.440 ЦПК України та ст.53 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець просив звернути стягнення на ці кошти. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником - задоволено. Звернуто стягнення на грошові кошти, які перебувають у розпорядженні Консорціуму та належать до виплати ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу по виконавчому провадженні №76129365 від 24 вересня 2024 року з примусового виконання виконавчого листа №759/19442/17, виданого 26 січня 2022 року Святошинським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 261,38 доларів США. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Консорціум подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. про звернення стягнення на грошові кошти Консорціуму, як особі, яка має заборгованість перед боржником, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що Консорціум станом на дату постановлення ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року у справі №759/19442/17 не мав заборгованості перед ОСОБА_1 . Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року у справі №760/23694/18 стягнено з консорціуму «Військово-будівельна індустрія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 525 811 грн 88 коп., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн 00 коп., витрати по оплаті судового збору в розмірі 704 грн 80 коп. Постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі №760/23694/18 рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року - скасовано в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 525 811 грн 88 коп. та прийнято в цій частині нову постанову, якою стягнуто з консорціуму «Військово-будівельна індустрія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 663 031 грн 20 коп. 21 серпня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного прийняв постанову, якою: касаційну скаргу консорціуму «Військово-будівельна індустрія» та касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року в частині, залишеній без змін судом апеляційної інстанції, та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року залишено без змін. Таким чином на підставі постанови Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі №760/23694/18 у консорціуму «Військово-будівельна індустрія» перед ОСОБА_1 виникла заборгованість з середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 663 031 грн 20 коп. Вказує, що на виконання рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року у справі №760/23694/18 та постанови Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі №760/23694/18, Консорціум 10 січня 2025 року перед ОСОБА_1 здійснив часткове погашення заборгованості з середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 268 882 грн 56 коп. та утримав з неї військовий збір 1,5% - 5 010 грн 23 коп., ПДФО 18% - 60 122 грн 81 коп. На виконання рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року у справі №760/23694/18 та постанови Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі №760/23694/18, Консорціумом 05 травня 2025 року завершено погашення заборгованості з середнього заробітку за час вимушеного прогулу перед ОСОБА_1 та перераховано на зазначений ОСОБА_1 розрахунковий рахунок кошти у розмірі 268 882 грн 56 коп. та утримано з неї військовий збір 1,5% - 5 010 грн 23 коп., ПДФО 18% - 60 122 грн 81 коп. Таким чином, заборгованість Консорціуму перед ОСОБА_1 у розмірі визначеному постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі №760/23694/18 була погашена у повному обсязі 05 травня 2025 року та на теперішній час, як і станом на 16 жовтня 2025 року Консорціум не є та не був боржником ОСОБА_1 та, відповідно, у розпорядженні Консорціуму відсутні грошові кошти належні до виплати ОСОБА_1 . З огляду на наведене, визначені ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 року у справі №759/19442/17 грошові кошти відсутні у розпорядженні Консорціуму з 05 травня 2025 року, у зв`язку з чим не можуть бути стягнені. Також не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви приватною виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. про звернення стягнення на грошові кошти, які належать Консорціуму, і які мають бути виплачені боржнику ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що 14 серпня 2019 року державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Макаровим О.В. без її відома за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» було проведено державну реєстрацію права власності на належну їй квартиру АДРЕСА_1 . 26 грудня 2023 року ОСОБА_1 зареєстровано законне право власності на зазначену квартиру. Постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», задоволено частково, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 березня 2019 року у справі №759/19442/17 скасовано, постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», заборгованість за кредитним договором №20/56/2006-840 в сумі 22 261,38 доларів США. Вказує, що 05 вересня 2024 року постановою Київського апеляційного суду у справі №759/19442/17 скаргу ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року задоволено, поновлено пропущений строк для пред`явлення зазначеного виконавчого листа до виконання. 24 вересня 2024 року постановою приватного виконавця Артемчука Т.В. відкрито виконавче провадження №76129365 за виконавчим листом, виданим Святошинським районним судом міста Києва у справі №759/19442/17 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 22 226,28 доларів США, що разом з витратами на виконавче провадження становить 1 012 919 грн 45 коп. Зазначає, що всупереч вимог ч.1 ст.8 і ч.4 ст.440 ЦПК України судом першої інстанції 10 жовтня 2025 року винесено ухвалу у справі №759/19442/17 про задоволення заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. про звернення стягнення на грошові кошти, які належать Консорціуму, і які мають бути виплачені боржнику ОСОБА_1 , без її виклику та у її відсутність і її адвоката Радкевич С.О. Всупереч вимогам ч.4 ст.440 ЦПК України в цій ухвалі навіть не зазначено про виклик сторін. Представник ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» - адвокат Васильєва І.В. подала відзив на апеляційну скаргу Консорціуму, у якому зазначає, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 08 січня 2025 року у справі №759/19442/17 було задоволено заяву ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» про вжиття заходів забезпечення заяви. Заборонено Консорціуму вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед ОСОБА_1 в розмірі 663 031 грн 20 коп. У подальшому постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 08 січня 2025 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, що має заборгованість перед боржником, у порядку ст.440 ЦПК України. Отже Київським апеляційним судом переглядалась ухвала, якою було вирішено лише процесуальне питання щодо вжиття заходів забезпечення заяви, а не розглянута заява по суті, відповідно жодного повторного розгляду справи немає. Вказує, що скаржник свідомо помиляється, ототожнюючи заяву та забезпечення виконання заяви. Вказує щодо посилання на відсутність у ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» ліцензії, то по-перше, не має жодного правового значення для цієї справи, по-друге, не звільняє боржника від обов`язку виконати кредитне зобов`язання та не перешкоджає кредитору реалізувати своє право на стягнення кредитної заборгованості, що відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18. Чинне законодавство та усталена судова практика не відносить отримання виконання за кредитним зобов`язанням до фінансових послуг, на відміну від надання коштів у позику. Як вбачається з матеріалів справи, ця фінансова послуга була надана банком у 2006 році. При цьому не має жодного значення, що позика була надана банком, а не ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», оскільки останній з 20 червня 2019 року є правонаступником кредитора на підставі договорів відступлення прав вимоги, щодо яких діє презумпція правомірності правочину в силу ст.204 ЦК України. У подальшому це матеріальне правонаступництво стало підставою процесуального правонаступництва, а саме, ухвалою Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» було залучено до участі у справі №759/19442/17 правонаступником позивача ПАТ «КБ «Надра». Також представник ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» - адвокат Васильєва І.В. подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить її залишити без задоволення, а ухвалу без змін. Вказує, що саме у межах виконавчого провадження №76129365, керуючись ст.440 ЦПК України та ст.53 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником. Зазначає, що Консорціум, перераховуючи кошти ОСОБА_2 , стягнуті судовими рішеннями у справі №760/23694/18 на користь ОСОБА_1 , посприяв ОСОБА_1 та її чоловіку ОСОБА_2 в обході накладених арештів на шкоду ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» та завадив виконанню судового рішення у справі №759/19442/17, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання. Консорціум, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не могли не усвідомлювати протиправність своїх дій, діяли свідомо та узгоджено на шкоду ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», мали на меті уникнути звернення стягнення на грошові кошти ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «ФК «Гровінг Стейт». Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, врахувавши доводи, наведені у відзивах на апеляційні скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає. Відповідно до ч.2 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Положення цього конституційного принципу закріплені у ст.ст.12, 13 ЦПК України, якими встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Повідомлення про судове засідання відноситься до елементу змагальності сторін та є обов`язком суду. За змістом п.2 ч.1 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях. У відповідності до ч.4 ст. 440 ЦПК України суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Отже, суд зобов`язаний розглядати заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи. Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст.ст.128-130 ЦПК України. Відповідно до положень ч.ч.1-4 ст.128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка не є обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Згідно з ч.5 ст.128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Відповідно до п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Згідно з приписами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. В матеріалах справи відсутні докази того, що боржник ОСОБА_1 чи її представник були належним чином повідомлені судом про судове засідання, призначене на 16 жовтня 2025 року об 11 год 00 хв., в якому була постановлена оскаржувана ухвала. Відповідно до ч.13 ст.128 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Так, у справі наявна довідка відповідальної особи Святошинського районного суду міста Києва про те, що 31 липня 2025 року о 17 год 10 хв. на номер телефону НОМЕР_1 , який визначений як телефон ОСОБА_1 , було доставлено судову повістку про виклик у судове засідання на 16 жовтня 2025 року об 11 год 00 хв. (а.с.246, т.5). Проте матеріали справи не містять відповідної письмової заяви ОСОБА_1 в межах поточного судового провадження щодо вирішення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, про направлення їй судової повістки з використанням засобів мобільного зв`язку, а саме SMS-повідомлення на номер телефону НОМЕР_1 . У постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 761/20381/21 (провадження № 61-4215св23) зазначено, що відповідно до пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику судового процесу SMS-повідомленням лише після подання ним до суду відповідної заявки. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Отже, суд може повідомляти учасника справи про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв`язку шляхом надіслання текстових (SMS) повідомлень, однак виключно за наявності відповідної письмової заяви такого учасника. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України). Враховуючи наведене, довідка відповідальної особи Святошинського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року про доставку SMS-повідомлення не може вважатись належним повідомленням ОСОБА_1 . Інших належних і допустимих доказів повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання на 16 жовтня 2025 року об 11 год 00 хв. матеріали справи не містять, у тому числі доказів направлення судової повістки поштовим відправленням, через електронний кабінет, офіційну електронну адресу чи через її повноважного представника. Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та розглянув справу за відсутності боржника ОСОБА_1 щодо якої відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце судового засідання, чим позбавив її можливості скористатись наданими їй процесуальним правами, передбаченими ст.ст.43, 49 ЦПК України. При цьому доводи представника ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» - адвоката Васильєвої І.В. про те, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду заяви приватного виконавця Артемчука Т.В., є юридично неспроможними, оскільки така можливість прямо залежить від виконання судом першої інстанції імперативного процесуального обов`язку - належного повідомлення ОСОБА_1 , Консорціуму та інших учасників справи про дату, час і місце судового засідання. За відсутності належного повідомлення зазначених осіб розгляд заяви за їх відсутності є порушенням ч.4 ст.440 ЦПК України. Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Таким чином, недотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, розгляд заяви приватного виконавця за відсутності належного повідомлення боржника, на що ОСОБА_1 посилається в апеляційній скарзі, призвело до порушення її права на справедливий суд. Вказане порушення в силу п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування ухвали суду першої інстанції. За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не може бути залишена в силі та підлягає скасуванню. Вирішуючи заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, колегія суддів вважає, що вказана заява не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у грудні 2017 року ПАТ КБ «Надра» звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 06 вересня 2006 року № 20/П/56/2006-840 у розмірі 24 989,39 доларів США та 167 268 грн 23 коп. (справа № 759/19442/17). Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 березня 2019 року у справі № 759/19442/17 у задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 759/19442/17 апеляційну скаргу ПАТ КБ «Надра», правонаступником якого у спірних правовідносинах є ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра», правонаступником якого у спірних правовідносинах є ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 261,38 доларів США. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат. Згідно зі ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ч. 1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абз. 3 п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абз. 2 п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Так, на примусове виконання постанови Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року судом першої інстанції 26 січня 2022 року було видано виконавчий лист № 759/19442/17. Установлено, що цей виконавчий лист № 759/19442/17 від 26 січня 2022 року перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В., на підставі якого приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 76129365 від 24 вересня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 261,38 доларів США, що станом на 24 вересня 2024 року еквівалентно 920 657 грн 21 коп. На обґрунтування вимог заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Артемчук Т.В., керуючись положеннями ст.440 ЦПК України та ст.53 Закону України «Про виконавче провадження», зазначав, що в межах виконавчого провадження ним встановлено наявність у Консорціуму заборгованості перед боржником ОСОБА_1 , яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, та на момент звернення із заявою не була погашена. Так, з матеріалів справи вбачається, що у вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Консорціуму, треті особи: директор Консорціуму Щериля С.В., Міністерство оборони України, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просила поновити її на посаді головного бухгалтера Консорціуму, скасувати наказ № 42-К від 13 серпня 2018 року, на підставі якого її звільнено, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 101 909 грн 15 коп., несплачену різницю в заробітній платі в сумі 24 000 грн 00 коп. та відшкодувати моральну шкоду в сумі 20 000 грн 00 коп. (справа № 760/23694/18). Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року у справі №760/23694/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ Консорціуму від 13 серпня 2018 року № 42-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Консорціуму з 13 серпня 2018 року. Стягнено з Консорціуму на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 525 811 грн 88 коп., 5 000 грн 00 коп. - на відшкодування моральної шкоди та 704 грн 80 коп. - у відшкодування судового збору. В іншій частині вимог позову відмовлено. Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. Постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 760/23694/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , та апеляційну скаргу Консорціуму, задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року скасовано в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 525 811 грн 88 коп. та прийнято в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення вказаної позовної вимоги. Стягнуто з Консорціуму на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 663 031 грн 20 коп. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. В іншій частині рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2024 року у справі № 760/23694/18 касаційну скаргу Консорціуму та касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року в частині, залишеній без змін судом апеляційної інстанції, та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року, залишено без змін. За змістом ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Отже судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Згідно з п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами. Порядок звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, визначений у ст.53 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до ч.ч.1-4 ст.53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом. Звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, визначено ст.440 ЦПК України. Так, згідно з ч.ч.1, 5-6 ст. 440 ЦПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили. За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах)/електронних гаманцях чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили. Одночасно суд вирішує питання про зустрічне забезпечення та про заборону такій особі вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником та (або) зупиняє виконання судового рішення, згідно з яким з такої особи на користь боржника стягуються грошові кошти в межах загальної суми стягнення, до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 вересня 2025 року у справі № 905/865/22 зазначено, що системний аналіз положень статті 53 Закону України «При виконавче провадження» та відповідної норми в процесуальному кодексі свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем для неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду. При розгляді заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, предметом дослідження суду має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватися доказами, зокрема це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення. При розгляді такої заяви судам необхідно враховувати, що факт існування заборгованості не обов`язково має підтверджуватись судовим рішенням. За відсутності такого рішення суд має надати власну оцінку доводам заявника щодо наявності відповідної заборгованості, її розміру, а також з`ясувати обставини дотримання строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до особи, яка має заборгованість перед ним (подібні висновки наведено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2020 року у справі № 910/5300/17 та в постановах Верховного Суду від 23 липня 2018 року у справі № 925/1048/17, від 01 серпня 2019 року у справі № 927/313/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 902/1260/15, від 06 лютого 2020 року у справі № 913/381/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 913/526/17, від 13 серпня 2021 року у справі № 910/20504/16, від 21 вересня 2022 року у справі № 910/11124/19, від 11 грудня 2024 року у справі № 910/3600/22). Спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент звернення особи із заявою в порядку статті 440 ЦПК України боржник мав заборгованість перед кредитором, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначає заявник, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на момент такого звернення (див. висновок Верховного Суду у постанові від 25 грудня 2024 року у справі № 902/831/23). 25 вересня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Артемчуком Т.В. направлено до Консорціуму запит щодо стану виконання постанови Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 760/23694/18. У зазначеному запиті приватний виконавець просив терміново повідомити, чи виконано Консорціумом вказане судове рішення, а у разі його виконання - надати платіжну інструкцію, що підтверджує перерахування на користь боржника ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 663 031 грн 20 коп. В подальшому 21 жовтня 2024 року приватним виконавцем отримано лист Консорціуму від 17 жовтня 2024 року № 209, яким Консорціум підтвердив наявність заборгованості перед ОСОБА_1 на підставі постанови Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі №760/23694/18. Одночасно Консорціум повідомив, що зазначена заборгованість на той час не була погашена у зв`язку з ненаданням ОСОБА_1 реквізитів банківського рахунку для перерахування коштів. У подальшому на виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі №760/23694/18 Консорціумом було здійснено виплату належних ОСОБА_1 сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Так, 10 січня 2025 року Консорціумом оформлено платіжну інструкцію № 4, відповідно до якої перераховано 268 882 грн 56 коп. Отримувачем коштів зазначено ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , рахунок отримувача: НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ КБ «ПриватБанк». У призначенні платежу прямо зазначено, що кошти перераховуються як часткова оплата середнього заробітку ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/23694/18 від 28 квітня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду у справі № 760/23694/18 від 25 жовтня 2023 року. Із відповідної суми утримано військовий збір 1,5% у розмірі 5 010 грн 23 коп. та ПДФО 18% у розмірі 60 122 грн 81 коп. Підставою для перерахування коштів не безпосередньо ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 , у платіжній інструкції зазначено нотаріальну довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Земенковою Ю.А., зареєстровану в реєстрі за № 2396, НТО 651882. Зі змісту наданої довіреності вбачається, що вона видана ОСОБА_1 строком на два роки, діє до 16 грудня 2026, та надає представнику повноваження діяти від її імені, зокрема у питаннях виконання судових рішень, взаємовідносинах із третіми особами, подання заяв, отримання документів і вчинення необхідних дій, пов`язаних із реалізацією наданих представницьких повноважень. У подальшому, 05 травня 2025 року Консорціумом оформлено платіжну інструкцію № 152, відповідно до якої на той самий рахунок ОСОБА_2 , який діяв на підставі зазначеної нотаріальної довіреності, перераховано 268 882 грн 56 коп. Призначення платежу є аналогічним: часткова оплата середнього заробітку ОСОБА_1 за рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року та постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 760/23694/18. Із цієї виплати також утримано військовий збір 1,5% у розмірі 5 010 грн 23 коп. та ПДФО 18% у розмірі 60 122 грн 81 коп. Таким чином, Консорціумом було здійснено дві виплати по 268 882 грн 56 коп. кожна, що загалом становить 537 765 грн 12 коп. При цьому, із відповідних сум було утримано обов`язкові податкові платежі: ПДФО у загальному розмірі 120 245 грн 62 коп. та військовий збір у загальному розмірі 10 020 грн 46 коп. Сукупно фактично виплачені кошти та утримані Консорціумом податки і збори становлять 668 031 грн 20 коп. Зазначена сума складається із середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 663 031 грн 20 коп., стягнутого з Консорціуму на користь ОСОБА_1 згідно з постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 760/23694/18, та моральної шкоди в розмірі 5 000 грн 00 коп., стягнутої рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року у справі № 760/23694/18, яке в цій частині залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року та постановою Верховного Суду від 21 серпня 2024 року. Отже станом на 05 травня 2025 року Консорціум виконав грошові зобов`язання перед ОСОБА_1 за судовими рішеннями у справі № 760/23694/18 шляхом перерахування належних їй коштів уповноваженому представнику ОСОБА_2 на підставі нотаріальної довіреності. Відповідно, як станом на 16 жовтня 2025 року, так і на теперішній час, Консорціум не є боржником перед ОСОБА_1 у межах зазначених правовідносин. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Т.В. є необґрунтованими, оскільки станом на 05 травня 2025 року Консорціум повністю виконав грошові зобов`язання перед ОСОБА_1 за судовими рішеннями у справі № 760/23694/18, а тому на дату постановлення оскаржуваної ухвали у розпорядженні Консорціуму були відсутні кошти, що належали до виплати ОСОБА_1 . За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для звернення стягнення на грошові кошти відповідно до ст.440 ЦПК України та ст.53 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити. Що стосується доводів представника ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» - адвоката Васильєвої І.В. про те, що Консорціум, перерахувавши кошти, стягнуті судовими рішеннями у справі № 760/23694/18 на користь ОСОБА_1 , на рахунок ОСОБА_2 , сприяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в обході накладених арештів, перешкодив виконанню судового рішення у справі № 759/19442/17 та діяв узгоджено з ними на шкоду інтересам ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» з метою уникнення звернення стягнення на грошові кошти ОСОБА_1 , колегія суддів виходить із такого. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження №61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)). З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження №61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження №61-5252сво23)). Норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах. Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24), постанову Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)). Згідно з ч.2 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3 ст.13 ЦК України). У даному конкретному випадку колегія суддів критично оцінює доводи представника ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» - адвоката Васильєвої І.В. про те, що Консорціум, перерахувавши кошти, стягнуті судовими рішеннями у справі № 760/23694/18 на користь ОСОБА_1 , на рахунок ОСОБА_2 , сприяв обходу накладених арештів, перешкодив виконанню судового рішення у справі № 759/19442/17 та діяв узгоджено з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на шкоду інтересам ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», оскільки такі твердження ґрунтуються на припущеннях про можливу недобросовісність поведінки учасників приватноправових відносин, однак не спростовують встановленого факту належного виконання Консорціумом обов`язкових судових рішень у трудовій справі № 760/23694/18. Здійснюючи 10 січня 2025 року та 05 травня 2025 року виплати на виконання рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2023 року і постанови Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 760/23694/18, Консорціум діяв не на власний розсуд і не в межах договірної домовленості сторін, а виконував судові рішення, що набрали законної сили та є обов`язковими до виконання в силу приписів ст.129-1 Конституції України, ст.18 ЦПК України та ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Закон не наділяв Консорціум правом самостійно зупиняти, відкладати чи не виконувати такі судові рішення лише з підстав обізнаності про наявність у ОСОБА_1 іншого боргового зобов`язання перед ТОВ «ФК «Гровінг Стейт». Крім того, перерахування коштів ОСОБА_2 саме по собі не свідчить про незаконність виконання судових рішень у справі № 760/23694/18, оскільки він діяв як представник ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, його повноваження не оспорені, а сама ОСОБА_1 визнає виконання зазначених судових рішень в її інтересах. При цьому колегія суддів враховує, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18). Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними. У даному випадку задоволення заяви приватного виконавця шляхом звернення стягнення на грошові кошти Консорціуму не буде ефективним способом захисту права стягувача, оскільки на час розгляду заяви кошти, на які просить звернути стягнення приватний виконавець, уже не перебували у розпорядженні Консорціуму та не підлягали виплаті ОСОБА_1 . Судові рішення у справі № 760/23694/18 виконані Консорціумом 10 січня 2025 року та 05 травня 2025 року шляхом перерахування відповідних сум уповноваженому представнику ОСОБА_1 і утримання передбачених законом податків та зборів, унаслідок чого грошове зобов`язання Консорціуму перед ОСОБА_1 припинилося виконанням. За таких обставин накладення арешту чи звернення стягнення на кошти, які фактично вже вибули з володіння Консорціуму, не призведе до реального виконання судового рішення у справі №759/19442/17, не створить для Консорціуму нового обов`язку повторно сплачувати кошти ОСОБА_1 (її кредиторам) та не є процесуальною підставою для повернення раніше виплачених сум на рахунок Консорціуму. Отже обраний приватним виконавцем спосіб захисту за встановлених обставин є непридатним для досягнення заявленої мети, що додатково свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви. Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу консорціуму «Військово-будівельна індустрія» та апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 16 жовтня 2025 рокускасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Артемчука Тараса Володимировича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 12 червня 2026 року. Головуючий Судді: