Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/7271/26

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/7271/26Головуючий у 1-й інстанції Холява О.І. Провадження № 33/817/289/26 Доповідач - Галіян Л.Є. Категорія - ч.1ст.173-2 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 червня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є. з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 потерпілої - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Тернополя справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 квітня 2026 року,- В С Т А Н О В И Л А : Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 3 (три) доби. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн. Згідно даної постанови, 28 березня 2026 року о 22.11 год. гр. ОСОБА_1 , перебуваючи в АДРЕСА_1 , в стані алкогольного сп`яніння вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини гр. ОСОБА_2 , а саме ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, принижував честь та гідність, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному здоров`ю, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.173-2 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження, а вказану постанову скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Свої доводи мотивує тим, що судом не з`ясовано усі обставини справи, оскільки справу розглянуто без його участі, адже він перебував на лікуванні. Зазначає, що жодного насильства він не вчиняв, так як із потерпілою у нього виник конфлікт, тому що він дізнався про її зраду і йому було важко контролювати свої емоції, так як він є колишнім військовим і періодично проходить лікування через отриману травму. Вказує, що на даний момент він розлучився із дружиною, а також попросив у неї вибачення за свою поведінку. Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта та потерпілу, які підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити, з мотивів викладених у ній, потерпілу, прихожу до наступних висновків. Як вбачається з постанови суду першої інстанції, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності розглянута без участі останнього, а копію постанови ним одержано тільки 06.05.2026 року. З урахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження апелянту слід поновити, так як він пропущений з поважних причин. Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. За змістом ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч зазначеним вище вимогам закону, суд належним чином не перевірив обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та не надав їм належної оцінки в сукупності з іншими доказами, тому дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка має бути підтверджена належними доказами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). Частиною першою статті 173-2 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Відповідно до пунктів 3, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року (далі Закон) домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Таким чином Законом встановлено, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією частини першої статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди. Зокрема, психологічне насильство має місце тоді, коли словесні образи, погрози, приниження тощо викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Отже, домашнє насильство є правопорушенням із матеріальним складом, обов`язковою ознакою якого є настання відповідних суспільно-небезпечних наслідків у виді шкоди фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого або реальної можливості заподіяння такої шкоди, тобто такої, що об`єктивно могла настати, але не настала через незалежні від волі кривдника обставини. Таким чином, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі. Так, у справах про психологічне домашнє насильство обов`язково необхідно встановлювати які саме негативні наслідки для психологічного стану постраждалої особи, перелічені у пункті 14 частини першої статті 1 Закону, настали внаслідок дій кривдника. В обґрунтування доведеності інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, до матеріалів справи долучено виключно такі документи: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №150066 від 28 березня 2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 28 березня 2026 року; копією форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 28 березня 2026 року, рівень небезпеки високий; копією термінового заборонного припису стосовно кривдника ОСОБА_1 серії АА №438184 від 28 березня 2026 року; копією постанови серії ЕГА №2001286 від 28 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.175-1 КУпАП; копією протоколу серії ВБА №150067 від 29 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.173 КУпАП; рапортом поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП від 29 березня 2026 року; витягом з ІПНП електронним рапортом від 28 березня 2026 року. Визнаючи доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, зазначені докази були покладені судом в основу оскаржуваної постанови, разом з тим, суд не мотивував, що саме вони доводять чи спростовують. За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД ВАД №150066 від 28 березня 2026 року, ОСОБА_1 28 березня 2026 року о 22.11 год., перебуваючи в АДРЕСА_1 , в стані алкогольного сп`яніння вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини гр. ОСОБА_2 , а саме ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, принижував честь та гідність, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному здоров`ю, чим своїми діями порушив ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП. За наслідком аналізу матеріалів справи та встановлених обставин апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства. Так, у своїй постанові суд першої інстанції зазначив, що внаслідок дій ОСОБА_1 могла бути заподіяна шкода психологічному здоров`ю ОСОБА_2 . Проте, дії визначені у пункті 14 частини першої статті 1 Закону (психологічне насильство) становлять склад правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, лише за умови, що внаслідок їх вчинення така шкода настала (що може підтверджуватись відповідними медичними документами, висновком експерта). В іншому ж випадку (за відсутності таких даних) доказуванню підлягає реальність сприйняття відповідних дій кривдника постраждалою особою як таких, що посягають на їх безпеку чи безпеку третіх осіб, створюють емоційну невпевненість, нездатність захистити себе. Ці дані можливо встановити і на підставі пояснень постраждалої особи та кривдника, але вони обов`язково мають бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення (які саме дії, бездіяльність, висловлювання кривдника призвели до яких конкретно наслідків для постраждалої особи) і, відповідно, відображені у постанові судді. За відсутності таких даних доведеною вину особи у вчинені домашнього насильства у формі психологічного насильства вважати не можна. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, зазначена у протоколі потерпіла ОСОБА_2 взагалі не допитувалася судом під час розгляду справи і вона не повідомляла про обставини події, інкримінованої ОСОБА_1 .. Допитаний судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 суду пояснив, що викладені у протоколі про адміністартивне правопорушення обставини не відповідають дійсності, оскільки між ними відбулась сварка. Зазначив, що він є колишнім військовим і періодично проходить лікування через отриману травму, а в день конфлікту він дізнався про зраду ОСОБА_2 , тому йому було важко контролювати свої емоції. На даний момент вони розлучилися із дружиною, а також він попросив у неї вибачення за свою поведінку. ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи вказувала, що ОСОБА_1 за місцем проживання вчинив щодо неї домашнє насильство психологічного характеру, зокрема погрожував, що хоче себе вбити. Аналогічні пояснення ОСОБА_2 дала суду апеляційної інстанції, зазначивши, що дійсно між ними відбулася сварка і поліцію вона викликала через те, що ОСОБА_1 погрожував їй, що вб`є себе. Отже, зі змісту зазначених пояснень вбачається, що ОСОБА_2 узагальнено вказує про те, що ОСОБА_1 вчинив із нею психологічне насилля, однак не зазначено у чому саме такі дії проявлялися і які наслідки настали чи могли настати. При цьому, рапорт працівника поліції, який не містить фактичних даних на основі яких може бути встановлено наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, сам по собі, в силу положень ст.251 КУпАП не може бути доказом по даній справі. Отже, на підтвердження викладених у протоколі даних, всупереч вимогам ст.251 КУпАП, у матеріалах справи відсутні будь-які докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним даного правопорушення, що залишилося поза увагою суду першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції належить скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И Л А : Клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП скасувати, а провадження в даній справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя