Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/14806/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/14806/21Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 33/817/5/22 Доповідач - Галіян Л.Є. Категорія - ч.1ст.173-2 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 січня 2022 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є. з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 його захисника адвоката Колодовського О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Тернополя справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2021 року,- В С Т А Н О В И Л А : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , проживаючого АДРЕСА_2 , працюючого охоронцем ГРОК «Алігатор», визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 ( сто сімдесят) гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн. Згідно даної постанови, 24.08.2021року близько 14:00 год. гр. ОСОБА_1 за місцем проживання за адресою АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї доньки гр. ОСОБА_2 , а саме ображав її та психологічно і морально тиснув внаслідок чого могло бути завдано шкоди її психічному здоров`ю, чим своїми діями порушив ст.1 розділу 1 Закону України « Про запобігання та протидію домашньому насильству» та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження, а вказану постанову скасувати та постановити нову, якою закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Свої доводи мотивує тим, що судом не з`ясовано усі обставини справи, оскільки справу розглянуто без його участі та належного повідомлення. Вважає, що в матеріалах провадження відсутні належні докази, оскільки жодного насильства він не вчиняв, так як вказану конфліктну ситуацію спровокувала його колишня дружина, а у потерпілої не було відібрано жодних пояснень. Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити, з мотивів викладених у ній, прихожу до наступних висновків. Як вбачається з постанови суду першої інстанції, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності розглянута без участі останнього, і тільки 28.10.2021 року його захисником одержано копію постанови. З урахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження апелянту слід поновити, так як він пропущений з поважних причин. Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. За змістом ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч зазначеним вище вимогам закону, суд належним чином не перевірив обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та не надав їм належної оцінки в сукупності з іншими доказами, тому дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). Частиною першою статті 173-2 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Відповідно до пунктів 3, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року (далі Закон) домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Таким чином Законом встановлено, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією частини першої статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди. Зокрема, психологічне насильство має місце тоді, коли словесні образи, погрози, приниження тощо викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Отже, домашнє насильство є правопорушенням із матеріальним складом, обов`язковою ознакою якого є настання відповідних суспільно-небезпечних наслідків у виді шкоди фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого або реальної можливості заподіяння такої шкоди, тобто такої, що об`єктивно могла настати, але не настала через незалежні від волі кривдника обставини. Отже, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі. Так, у справах про психологічне домашнє насильства обов`язково необхідно встановлювати які саме негативні наслідки для психологічного стану постраждалої особи, перелічені у пункті 14 частини першої статті 1 Закону, настали внаслідок дій кривдника. Сварка, яка до таких наслідків не призвела, не може кваліфікуватись як домашнє насильство. За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 475697 від 24.08.2021 року, 24 серпня 2021 року близько 14:00 год. гр. ОСОБА_1 за місцем проживання за адресою АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї доньки гр. ОСОБА_2 , а саме ображав її та психологічно і морально тиснув внаслідок чого могло бути завдано шкоди її психічному здоров`ю, чим своїми діями порушив ст.1 розділу 1 Закону України « Про запобігання та протидію домашньому насильству» та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП. В обґрунтування доведеності інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, до матеріалів справи долучено виключно такі документи: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №475697 від 24.08.2021 року; заява ОСОБА_3 від 24.08.2021 року та її пояснення від 24.08.2021 року; пояснення ОСОБА_4 від 24.08.2021 року та пояснення ОСОБА_1 від 24.08.2021 року, а також рапорт працівника поліції від 24.08.2021 року. Визнаючи доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, зазначені докази були покладені судом в основу оскаржуваної постанови, разом з тим, суд не мотивував, що саме вони доводять чи спростовують. За наслідком аналізу матеріалів справи та встановлених обставин апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства. Так, у своїй постанові суд першої інстанції зазначив, що внаслідок дій ОСОБА_1 могла бути заподіяна шкода психологічному здоров`ю ОСОБА_2 .. Проте, дії визначені у пункті 14 частини першої статті 1 Закону (психологічне насильство) становлять склад правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, лише за умови, що внаслідок їх вчинення така шкода настала (що може підтверджуватись відповідними медичними документами, висновком експерта). В іншому ж випадку (за відсутності таких даних) доказуванню підлягає реальність сприйняття відповідних дій кривдника постраждалою особою як таких, що посягають на їх безпеку чи безпеку третіх осіб, створюють емоційну невпевненість, нездатність захистити себе. Ці дані можливо встановити і на підставі пояснень постраждалої особи та кривдника, але вони обов`язково мають бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення (які саме дії, бездіяльність, висловлювання кривдника призвели до яких конкретно наслідків для постраждалої особи) і, відповідно, відображені у постанові судді. За відсутності таких даних доведеною вину особи у вчинені домашнього насильства у формі психологічного насильства вважати не можна. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, зазначена у протоколі потерпіла ОСОБА_2 взагалі не опитувалася ні під час складання щодо ОСОБА_1 адмінпротоколу, ні судом під час розгляду справи і вона не повідомляла про обставини події, інкримінованої ОСОБА_1 .. Допитаний ОСОБА_1 суду пояснив, що викладені у протоколі про адміністартивне правопорушення обставини не відповідають дійсності. Зазначив, що він разом зі своїми дочками 24.08.2021 року перебував за місцем їх спільного проживання і ніякого конфлікту між ними не виникало. Коли він почув, що дочка плаче, поцікавився що сталося, на що остання повідомила про те, що телефонувала мама (дружина ОСОБА_1 ) та примушує її їхати в село до дідуся, однак вона не хоче їхати, а хоче йти з подругами гуляти. Вказує про те, що вважає дану ситуацію спровокованою його колишньою дружиною ОСОБА_3 , оскільки між ними існує конфлікт з приводу його проживання у квартирі, остання неодноразово зверталася до суду про винесення щодо нього обмежувального припису, у чому їй було відмовлено та на даний час у суді розглядається справа про поділ між ними житла. З приводу події, викладеної у протоколі ОСОБА_1 давав аналогічні пояснення інспектору СПДН Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, який прибув за викликом на лінію 102 ОСОБА_3 .. Заявниця ОСОБА_3 у своїй заяві та у поясненнях, долучених до матеріалів справи вказувала, що ОСОБА_1 за місцем їх проживання вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно їх спільних дітей, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Ображав їх і принижував їх честь і гідність, морально тиснув. Отже, зі змісту зазначених пояснень вбачається, що заявниця узагальнено вказала про те, що ОСОБА_1 ображав їх дітей, принижував їх честь та гідність, морально тиснув, однак не зазначено у чому саме такі дії проявлялися і які наслідки настали чи могли настати. При цьому, як пояснила ОСОБА_3 , вона не була очевидцем події, їй зателефонували діти та повідомили, що батько їх ображає у зв`язку із чим вона викликала поліцію та сама поїхала додому. Аналогічні поясненням ОСОБА_3 дала пояснення ОСОБА_4 , які долучені до матеріалів справи. Разом з тим, як вбачається з їх змісту, вказаний останньою час вчинення ОСОБА_1 правопорушення о 18:00 год., не узгоджується з поясненнями заявниці ОСОБА_3 про вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 о 14:00 год. (а.с.2, 3-4) та відомостями з реєстрації повідомлення (а.с.9). При цьому, рапорт працівника поліції, який не містить фактичних даних на основі яких може бути встановлено наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, сам по собі, в силу положень ст.251 КУпАП не може бути доказом по даній справі. Отже, на підтвердження викладених у протоколі даних, всупереч вимогам ст.251 КУпАП, у матеріалах справи відсутні будь-які докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним даного правопорушення, що залишилося поза увагою суду першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції належить скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И Л А : Клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП скасувати, а провадження в даній справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя