Постанова Велика Палата ВС № 990/578/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Київ справа № 990/578/25 провадження № 11-111заі26 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Гімона М. М., суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Губської О. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Тітова М. Ю., Ткача І. В. розглянула в порядку письмового провадження справу № 990/578/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2026 року (судді Хохуляк В. В., Бившева Л. І., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Ханова Р. Ф.), та ВСТАНОВИЛА: Вступ Кандидат на посаду судді апеляційного загального суду отримала за наслідками проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання негативне рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія, відповідач), відповідно до якого не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в обраному суді за критеріями особистої та соціальної компетентності, а також професійної етики та доброчесності. Це рішення було оскаржено кандидатом з підстав його невмотивованості та необґрунтованості, а також упередженого ставлення Комісії до кандидата під час проведення співбесіди. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) у задоволенні позову відмовив з тих підстав, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а висновки Комісії не є свавільними чи необґрунтованими і не виходять за межі її виключної дискреції. Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду апеляційної скарги позивача погодилася, що Комісія, ухвалюючи негативне для кандидата на посаду судді апеляційного суду рішення, не порушила вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Її рішення не містить ознак свавільності чи необґрунтованості, а тому в суду не було підстав втручатися в дискреційні повноваження ВККС. Велика Палата Верховного Суду вчергове зауважила, що відсутність у рішенні Комісії детальної відповіді на всі аргументи судді (кандидата на посаду судді) не є свідченням того, що такі не були враховані Комісією під час ухвалення рішення. Велика Палата Верховного Суду також не знайшла підстав вважати упередженим ставлення членів Комісії до кандидата на посаду судді апеляційного суду під час співбесіди, зазначивши, що доводи останньої фактично ґрунтуються на власному суб`єктивному сприйнятті. Зазначила, що Комісія повною мірою забезпечила позивачу можливість підтвердити її відповідність критеріям особистої і соціальної компетентностей, а також професійної етики та доброчесності, якою вона скористалася на власний розсуд. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду залишила апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування 1. 09 грудня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, кандидат) через підсистему «Електронний суд» звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Комісії, в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати рішення ВККС № 487/ас-25 від 14 жовтня 2025 року (далі - спірне рішення, оскаржуване рішення); 2) зобов`язати ВККС провести повторну співбесіду про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

2. На обґрунтування позовних вимог зазначала, що спірне рішення є невмотивованим, адже Комісія не навела належного аналізу пояснень кандидата та мотивів врахування / відхилення її доводів.

3. На переконання позивача, під час ухвалення оскаржуваного рішення Комісія не врахувала: - фактів надання кандидатом під час співбесіди важливої інформації, яка відіграє суттєву роль у вирішенні поставлених Громадською радою доброчесності (далі - ГРД) та ВККС питань; - фактів вчинення кандидатом розумних заходів задля обізнаності з майновими інтересами членів її родини; - що сприйняття членами ВККС та представником ГРД наданої кандидатом інформації було необ`єктивним і явно упередженим; - що під час співбесіди виявилося, що ні члени ВККС, ні представник ГРД не володіють усією інформацією та документами, наданими кандидатом, і трактували все на свій розсуд, а не на підставі таких документів. Зокрема, представник ГРД зазначила, що їй слід розібратися з документами і вона не була готова надати відповідь на поставлене питання.

4. За змістом позову, ОСОБА_1 критично оцінює та не погоджується з висновками ВККС, викладеними у пунктах 43 [щодо невжиття кандидатом заходів задля встановлення майнового становища своїх родичів], 55 [щодо несприйняття членами Комісії наданої кандидатом інформації], 61 [щодо надання відповіді на запитання про співвідношення понять права і закону], 77, 78 [щодо показника стійкості мотивації кандидата], 83 [щодо вивчення Комісією пояснень кандидата], 101, 102 [щодо опису пояснень у частині декларування будинку та їх приналежності на праві власності], 105 [щодо робочого шляху матері кандидата], 112-115[щодо неврахування наданих кандидатом доказів], 114, 115 [щодо перебування старшої доньки ОСОБА_2 в Ірландії], 122 [щодо брата чоловіка], 126 [щодо недекларування кандидатом повної інформації, яка підлягає декларуванню], 137 [щодо оформлення права власності на будинок через суд].

5. Позивач наголошує, що за результатами спеціальної перевірки Комісія не отримала інформації, яка може свідчити про невідповідність ОСОБА_1 вимогам кандидата на посаду судді, однак це не вплинуло на загальний результат та інформацію, яка вказана в оскаржуваному рішенні. Водночас Комісія та ГРД постійно плутали всю інформацію, що свідчить про те, що ніхто з документами не ознайомився детально, а надана під час співбесіди інформація не була врахована. Позивач зауважує, що під час конкурсу до антикорупційного суду вона також проходила спеціальну перевірку.

6. Та обставина, що вона не вказала загальної площі будинку, жодним чином не може свідчити про наявність умислу приховати таку інформацію або надати недостовірну інформацію, адже відомості про площу будинку наявні в реєстрах. Позивач пояснює, що на час подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), вона мала два рішення суду щодо площі будинку.

7. Крім того, позивач надала ВККС детальні пояснення щодо дати набуття права власності на спірний житловий будинок. Так, вона проставила дату 20 квітня 2016 року, а не 20 листопада 2007 року, оскільки з останньої дати відбулися суттєві зміни у загальній площі та адресі об`єкта. Водночас відповідних пояснень ВККС не врахувала. Позивач також категорично не згодна з висновком Комісії про заниження вартості будинку під час його оцінки, зазначаючи, що таку оцінку робила не вона, а уповноважена особа.

8. ОСОБА_1 наголошує на помилковості висновку ВККС, викладеному в пунктах 100, 109, 129 спірного рішення, що частками в будинку її матері володіють три доньки позивача. Ця інформація не відповідає дійсності, адже такими частками володіють її дві доньки.

9. Позивач також акцентує увагу на законних підставах отримання батьками земельної ділянки площею 1000 кв. м, а саме у спадок у 1947 році.

10. Позивач наполягає на тому, що завжди добросовісно виконувала покладені на неї посадові обов`язки, намагалася бути обізнаною про свої особисті та матеріальні інтереси конфіденційного характеру і вживала розумних заходів для отримання інформації про матеріальні інтереси членів родини. Ніколи не допускала будь-якої неналежної, недоброчесної, неетичної поведінки у професійній діяльності і в особистому житті.

11. Звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово роз`яснювала, що легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також у допущенні поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя. Вважає, що умислу надання будь-яких недостовірних даних у неї не було.

12. Також ОСОБА_1 , посилаючись на висновки, викладені Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у справах «Овчаренко та Колос проти України», «Денісов проти України», стверджує, що оскаржуване рішення безпосередньо зачіпає її право на повагу до приватного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), в аспекті доступу до обраної професії та можливості встановлювати і розвивати стосунки професійного характеру. Зауважує, що втручання у право на повагу до приватного життя є таким, що порушує статтю 8 Конвенції, якщо воно не є виправданим за пунктом 2 цієї статті Конвенції як таке, що було здійснене «згідно із законом», переслідує одну або декілька законних цілей, перелічених у ньому, і є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення цієї цілі / цих цілей. Позиція відповідача

13. У відзиві на позов Комісія просила в його задоволенні відмовити в повному обсязі.

14. Зазначала, що за результатами співбесіди із ОСОБА_1 . Комісія встановила, що позивач не відповідає критеріям особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності. Підставою для таких висновків, зокрема, слугували обставини недекларування кандидатом повної інформації, що підлягає декларуванню, та допущення нею помилок та розбіжностей при заповненні декларації. При цьому під час співбесіди кандидат не продемонструвала знань антикорупційного законодавства, в тому числі щодо вимог до заповнення декларації. Комісія критично сприйняла та оцінила надані кандидатом пояснення в частині звернення ОСОБА_1 у 2007 та 2012 роках під час набуття права власності на один з будинків одразу до суду. Позивач також не змогла надати належні пояснення в частині законності джерел походження коштів для будівництва будинку, що Комісія також урахувала. Ще однією підставою для зменшення балів кандидата за критерієм професійної етики та доброчесності слугувало те, що ОСОБА_1 у декларації за 2024 рік не відобразила обставин отримання дочкою ОСОБА_2 (зазначена як член сім`ї суб`єкта декларування) будь-яких доходів, хоча остання передавала їй грошові кошти у розмірі 250 000 грн. Оскільки позивач не змогла пояснити обставин придбання її чоловіком нежитлового приміщення площею 33,9 кв. м у м. Запоріжжі, Комісія виснувала про невжиття кандидатом розумних заходів для того, щоб бути обізнаною про майнові інтереси членів своєї сім`ї.

15. Відповідач вважав, що доводи позивача про невмотивованість спірного рішення є безпідставними та спростовуються його змістом. Висновки Комісії зроблені на основі ретельного дослідження досьє кандидата на посаду судді, її письмових пояснень, наданих документів і результатів співбесіди. Водночас незгода з мотивами, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення. Установлені судом першої інстанції обставини справи

16. Рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.

17. ОСОБА_1 у грудні 2023 року в межах установленого умовами конкурсу строку подала до ВККС заяву про допуск її до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного загального суду, оголошеному рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року, та про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

18. Комісія рішенням від 18 березня 2024 року № 204/ас-24 допустила ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів.

19. Рішеннями від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) та від 09 грудня 2024 року № 316/ас-24 Комісія призначила кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначила черговість етапів його проведення (перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

20. Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація). Визначено, що ОСОБА_1 за результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту набрала 137 балів та допущена до другого етапу кваліфікаційного іспиту - тестування когнітивних здібностей.

21. Комісія рішенням від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затвердила кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (кримінальна спеціалізація) у межах конкурсу. Встановила, що ОСОБА_1 за результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту набрала 41,4 бала та допущена до третього етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду.

22. Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено декодовані результати практичного завдання. Визначено, що ОСОБА_1 за виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду отримала 118 балів; загальний результат кваліфікаційного іспиту - 296,4 бала; ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

23. ОСОБА_1 отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23: загальна кількість балів за кваліфікаційний іспит - 336,4 із 400 можливих, що свідчить про підтвердження ОСОБА_1 здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.

24. За результатами спеціальної перевірки ОСОБА_1 уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 25 червня 2025 року № 21.2-332/25. Комісія як орган, що встановлює результати спеціальної перевірки, не отримала інформації, яка може свідчити про невідповідність ОСОБА_1 вимогам до кандидата на посаду судді.

25. Згідно з рішенням Комісії від 28 квітня 2025 № 92/зп-25 другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Запорізького апеляційного суду проводить постійна колегія Комісії №

5. До Комісії надійшла заява ОСОБА_1 про намір претендувати на посаду судді Запорізького апеляційного суду.

26. Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 21 травня 2025 року доповідачем у справі кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 визначено члена Комісії Луганського В. І . 27. 28. 26 травня 2025 року Комісія звернулась до кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів з пропозицією надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують її відповідність зазначеним критеріям особистої та соціальної компетентності. 29. 06 червня 2025 року до Комісії надійшли пояснення та докази ОСОБА_1 . У своїх поясненнях кандидат навела інформацію, яка, на її думку, підтверджує її відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість». 30. 07 жовтня 2025 року до Комісії від ГРД надійшов висновок про невідповідність кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики (далі - Висновок ГРД), затверджений 06 жовтня 2025 року. Цього ж дня Комісія надіслала ОСОБА_1 копію Висновку ГРД та запропонувала надати пояснення. 31. 13 та 14 жовтня 2025 року на адресу Комісії ОСОБА_1 надіслала пояснення щодо обставин, викладених у Висновку ГРД, та докази до них.

32. ОСОБА_1 було забезпечено можливість ознайомитись із досьє кандидата на посаду судді. 33. 14 жовтня 2025 року Комісія у складі колегії, розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (із змінами), одноголосно вирішила: - встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність ОСОБА_1 вимогам до кандидата на посаду судді; - визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрала 613,9 бала; - визнати ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в загальному апеляційному суді.

34. Так, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 31,25 бала із 50 можливих, що є нижчим за 75 % (37,5 бала) від максимально можливих балів, а тому Комісія виснувала, що кандидат не відповідає критерію особистої компетентності. Зокрема, кандидат на запитання члена Комісії, в чому саме полягає різниця в рішучості судді першої інстанції та судді апеляційної інстанції, яка відмінність, передбачена законодавством, у відповідальності цих суддів, не змогла надати чітких відповідей. У зв`язку із цим за результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди Комісія оцінила показник «Рішучість та відповідальність» у 15,75 бала. Під час співбесіди на запитання члена Комісії про основні завдання і функції суду першої інстанції, про співвідношення понять права і закону кандидат не змогла надати чітких відповідей. За таких обставин Комісія оцінила показник «Безперервний розвиток» у 15,5 бала.

35. За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 36,25 бала із 50 можливих, що є нижчим за 75 % (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія виснувала, що кандидат не відповідає критерію соціальної компетентності. Так, за наслідками дослідження наданих ОСОБА_1 письмових пояснень Комісія оцінила показники критерію соціальної компетентності так: «Ефективна комунікація» - 9 балів, «Ефективна взаємодія» - 9 балів, «Стійкість мотивації» - 7,25 бала, «Емоційна стійкість» - 11 балів.

36. Під час встановлення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності Комісія врахувала, що до неї 07 жовтня 2025 року надійшов Висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності. Комісія зазначила, що Висновок ГРД містить інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, але має бути врахована під час оцінювання.

37. За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 210 балів із 300 можливих, що є нижчим за 75 % (225 балів) від максимально можливого бала, тому Комісія виснувала, що кандидат не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

38. Так, оцінюючи показник «Сумлінність», Комісія зазначила, що під час проведення співбесіди Комісія виявила факти безпідставного недекларування кандидатом повної інформації, що підлягає декларуванню, а також допущення розбіжностей та помилок при заповненні декларації. У розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації кандидата за 2024 рік, вона зазначила, зокрема, дохід від зайняття незалежною професійною діяльністю у сумі 18 500 грн (джерело доходу: ОСОБА_1 ). Згідно з інформацією Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - ДРФО) дохід за 2024 рік у сумі 263 758,64 грн відображено в податковій декларації про майновий стан і доходи. У письмових поясненнях та поясненнях, наданих під час співбесіди, ОСОБА_1 зазначила, що 13 березня 2025 року подала податкову декларацію про майновий стан і доходи, в якій детально вказала всі отримані доходи, включно з доходом від зайняття незалежною професійною діяльністю, сума якого враховувала і поточні витрати. Загальний дохід за основним її місцем роботи становив 252 258,64 грн (пункт 10.1 податкової декларації), а чистий оподаткований дохід, отриманий від зайняття незалежною професійною діяльністю, - 11 500 грн (пункт 10.12 податкової декларації), що в сумі становить 263 758,64 грн (пункт 10 податкової декларації). Також вона задекларувала суму поточних витрат 7 000 грн (Ф.2 до податкової декларації про майновий стан і доходи), яку вона не зазначила в декларації за 2024 рік. Щодо будинку, яким ОСОБА_1 володіє спільно з доньками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (далі - будинок-1), кандидат зазначила, що у деклараціях вказувала площу 162,7 кв. м, щоб уникнути недостовірності із приведеною загальною площею. На час подання декларації вона мала два рішення суду щодо цього будинку, у зв`язку із чим вирішила зазначити замість загальної площі житлову, якою дійсно користувалась. Стосовно будинку, який на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (далі - будинок-2), кандидат пояснила, що у деклараціях вказувала житлову площу цього будинку - 202,8 кв.м, тобто площу, на якій можна мешкати, оскільки вся інша площа - це нежитлові приміщення, що на сьогоднішній день недобудовані. Комісія критично оцінила такі пояснення та зазначила, що під час співбесіди ОСОБА_1 не продемонструвала знань антикорупційного законодавства, зокрема щодо вимог до заповнення декларації. Встановлені факти свідчать про неналежне виконання ОСОБА_1 обов`язку щодо декларування, передбаченого Законом України «Про запобігання корупції», що вказує на недбале, безвідповідальне ставлення кандидата до дотримання та виконання вимог антикорупційного законодавства України. З огляду на викладене Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за показником «Сумлінність» критеріїв професійної етики та доброчесності на 15 балів.

39. Ще однією підставою для зменшення балів кандидата за показником «Сумлінність» критеріїв професійної етики та доброчесності на 15 балів слугувало те, що у 2024 році ОСОБА_1 отримувала подарунки у грошовій формі від дочки ОСОБА_2 у розмірі 250 000 грн та матері ОСОБА_7 у розмірі 1 140 000 грн. Ці грошові кошти кандидат використала для придбання квартири у місті Києві та відобразила такі подарунки у декларації за 2024 рік. Водночас у декларації кандидата за 2024 рік у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» відсутня інформація стосовно отримання дочкою ОСОБА_2 (зазначена у декларації як член сім`ї суб`єкта декларування) будь-яких доходів. Вказане, на переконання Комісії, свідчить про неналежне виконання ОСОБА_1 обов`язку щодо декларування, передбаченого Законом України «Про запобігання корупції».

40. Комісія також урахувала, що кандидат для набуття права власності на будинок-1 зверталась у 2007 та 2012 роках з позовними заявами як до районного, так і до постійно діючого третейського судів. При цьому у відповідь на питання члена Комісії кандидат не повідомила, що задля оформлення права власності на будинок-1 вона не зверталась до уповноважених органів містобудування та архітектури на місцевому рівні. Кандидат пояснила це тим, що вважала, що буде «швидше оформити все через суд». З огляду на такі пояснення Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

41. Під час співбесіди у Комісії виникли сумніви щодо законності джерел фінансування будівництва будинку-1. ОСОБА_1 пояснила, що основним джерелом походження коштів для його будівництва були грошові кошти батьків чоловіка (громадян Грузії), які переїхали на постійне місце проживання до України, а також брата чоловіка. За її словами, батьки чоловіка продали все своє майно в Грузії і переїхали з отриманими від продажу коштами (близько 100 000 дол. США) до міста Запоріжжя. Саме завдяки цим коштам та коштам брата чоловіка, який займається підприємницькою діяльністю, розпочалося будівництво будинку-1. Однак Комісія критично поставилася до таких пояснень та зауважила, що доходи зазначених родичів чоловіка, які документально не підтверджені, ставлять під сумнів можливість будівництва вказаного об`єкта. У зв`язку з викладеним Комісія вважала за необхідне знизити кількість балів на 15 за показником «Законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав».

42. Зменшуючи на 15 балів за показником «Чесність» бали за критеріями професійної етики та доброчесності, Комісія визнала непереконливими доводи кандидата про вжиття нею розумних заходів для того, щоб бути обізнаною про майнові інтереси членів своєї сім`ї. Такий висновок Комісія сформулювала з огляду на те, що кандидат не змогла надати пояснення в частині нежитлового приміщення площею 33,9 кв.м, власником якого є її чоловік, зокрема щодо того, що це за нежитлове приміщення та хто ним користується.

43. За цим же показником Комісія ще на 15 балів зменшила бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності. Підставою для такого рішення стало те, що ОСОБА_1 у декларації доброчесності кандидата на посаду судді на твердження пункту 5: «Мною вжито розумних заходів для з`ясування майнового стану осіб, стосовно яких я повинна зазначати відомості у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зазначила: «Підтверджую». На переконання Комісії, ця інформація є недостовірною, оскільки, як уже було встановлено, кандидат не вжила розумних заходів для з`ясування майнового стану членів своєї сім`ї, зазначених у декларації. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

44. Касаційний адміністративний суд рішенням від 16 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовив.

45. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення прийнято ВККС на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстави для визнання протиправним і скасування вказаного рішення відсутні.

46. Відхиляючи довід позивача, що під час співбесіди на неї здійснювався психологічний тиск, вона була схвильована і не зрозуміла питання щодо співвідношення понять права і закону, суд першої інстанції зауважив, що засідання Комісії побудовані за принципом «питання - відповідь», тобто члени Комісії ставлять запитання, на які кандидат на посаду судді надає відповіді. Оцінка наданих кандидатом відповідей здійснюється з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена Комісії. При цьому відсутність в оскаржуваному рішенні Комісії покликання на певні обставини не свідчить про те, що вказані обставини не були враховані під час ухвалення рішення.

47. Щодо доводу ОСОБА_1 , що Комісія не надала вичерпного аргументування про нарахування саме таких балів за критерієм соціальної компетентності, Касаційний адміністративний суд зауважив, що для оцінки критерію соціальної компетентності не менш важлива роль, як і у випадку з особистою компетенцією, у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді цьому критерію відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження. У зв`язку із цим оцінювання особистої та соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення, і суд не може переоцінювати ці критерії за своїм внутрішнім переконанням.

48. Стосовно висновків ВККС про зниження балів кандидата за критерієм професійної етики та доброчесності за показниками «Сумлінність», «Чесність», «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», «Законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав» Касаційний адміністративний суд зазначив, що вони не видаються свавільними чи необґрунтованими, не є довільними чи нераціональними. Під час розгляду справи не підтверджено доводів позивача, що Комісія у рішенні повністю посилається на Висновок ГРД без урахування пояснень позивача, доказів та проведеної співбесіди.

49. Суд зазначив, що в контексті оцінки доброчесності важливим є не лише формальне виконання податкового законодавства, але й готовність кандидата продемонструвати повну відкритість та зрозумілість своїх фінансових потоків для перевірки суспільством.

50. У постанові від 08 грудня 2025 року у справі № 990/186/24 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності має місце, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу. У разі ж існування обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики Комісія як орган, відповідальний за формування високопрофесійного та добросовісного корпусу суддів, вправі прийняти вмотивоване рішення про відмову в наданні такому кандидату рекомендації про призначення на посаду судді. Цими повноваженнями ВККС наділяють норми частини третьої статті 79-5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII). Велика Палата Верховного Суду наголосила на винятковій важливості критерію доброчесності з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави.

51. Суд звернув увагу, що позивач брала участь у конкурсній процедурі, де саме кандидат доводить свою відповідність критеріям, встановленим для обіймання відповідної посади, а Комісія лише надає оцінку певним фактам і обставинам, що підлягають дослідженню в рамках здійснення оцінювання, та у сукупності з поясненнями кандидата та отриманими документами (зокрема, поясненнями) встановлює відповідність особи визначеним критеріям.

52. Касаційний адміністративний суд також відхилив доводи позивача про неправомірність оскаржуваного рішення в частині недослідження під час співбесіди всіх показників оцінювання та неврахування пояснень позивача, наданих під час співбесіди, зазначивши, що спірне рішення містить опис всіх показників і критеріїв, за якими здійснювалось оцінювання, а також мотиви із зазначенням підстав для виставлення відповідних балів або їх зниження. Під час розгляду справи суд встановив, що позивач була обізнана про своє право ознайомитися з матеріалами досьє та надати пояснення і докази з приводу матеріалів, які містяться в досьє. Позивач своїм правом скористалася, надала пояснення з приводу виявлених невідповідностей та запитань. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

53. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним, необґрунтованим і таким, що не відповідає вимогам процесуального закону та містить неправильно застосовані норми матеріального права, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

54. Скаржник наголошує, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції продубльована інформація зі спірного рішення ВККС, висновку ГРД та її пояснень, але не надано належної оцінки її поясненням. Вбачає порушення принципу вмотивованості в тому, що рішення ВККС містить посилання лише на висновки ГРД без реального аналізу наведених нею спростувань, що є порушенням статті 88 Закону № 1402-VIII.

55. Так, із запису співбесіди за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=kB3n7uDPutw, таймкоди 06:27:50-06:28:07, слідує, що члени ВККС визначили свою роль у співбесіді як «трибуналу», «третейського суду». Водночас, на переконання позивача, використання таких термінів свідчить про зміну характеру процедури з кваліфікаційного оцінювання на каральну функцію. Скаржник наголошує, що, почувши про те, що відносно неї відбувається «трибунал» та «третейський суд», вона розгубилася. Натомість Комісія розцінила таку розгубленість як «непідтвердження компетентності», не врахувавши штучно створені умови стресу. Позивач зазначала про ці обставини за змістом позову, але суд першої інстанції на порушення вимог статті 246 КАС України не надав жодної оцінки означеному доказу. Ухилення суду першої інстанції від оцінки формату проведення співбесіди фактично є схваленням порушення ВККС принципу «належного урядування».

56. Позивач також звертає увагу на суперечності між позиціями представників ВККС, одна з яких вказувала про відсутність порушень, які б свідчили про неможливість призначення її на посаду судді, інша ж зазначала про невідповідність критеріям доброчесності.

57. Касаційний адміністративний суд також не надав належної правової оцінки тому, що позивач вжила розумних заходів для підтвердження свого майнового стану (зокрема, отримання архівних документів та документів 1947 року).

58. Крім того, на переконання ОСОБА_1 , суд першої інстанції помилково погодився з висновками ВККС щодо її невідповідності критеріям особистої та соціальної компетентності, що ґрунтувались тільки на окремих уточнюючих питаннях та не враховували результати іспитів та багаторічний досвід наукової та викладацької діяльності.

59. Решта доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 дублюють аргументи, що наводилися останньою за змістом адміністративного позову, у зв`язку із чим Велика Палата Верховного Суду не вважає за необхідне повторно їх наводити.

60. Підсумовуючи, скаржник наголошує, що Касаційний адміністративний суд суттєво порушив норми процесуального права, а саме статті 90, 246 КАС України, оскільки взагалі не надав правової оцінки ключовому доказу у справі - офіційному відеозапису засідання ВККС від 14 жовтня 2025 року. Під час вказаного засідання члени Комісії прямо зазначили, що процедура оцінювання відбувається у форматі «трибуналу», «третейського суду». Це призвело до втрати безсторонності, де ВККС змінила свою функцію на каральну, що є неприпустимим та прямим доказом упередженості членів Комісії. Водночас суд першої інстанції проігнорував цей аргумент, чим порушив стандарт «вмотивованості судового рішення» (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»). Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

61. У відзиві на апеляційну скаргу ВККС посилається на те, що доводи позивача зводяться до незгоди з мотивами, з яких Касаційний адміністративний суд дійшов відповідних висновків, відмовляючи в задоволенні позову. Зазначає, що основні аргументи апеляційної скарги здебільшого повторюють доводи, наведені у позовній заяві, та не містять посилань на порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

62. Кожен член Комісії індивідуально оцінює ступінь відповідності кандидата конкретному показнику (зокрема, критеріїв особистої і соціальної компетентності) та висловлює своє оціночне судження у вигляді числового значення. Така форма фіксації результату оцінювання є нормативно передбаченою та відображає узагальнений висновок про відповідність кандидата певному показнику. Вона не передбачає обов`язку докладного розкриття мотивації кожного індивідуального бала. Результати такої оцінки виражаються у вигляді числових балів, які є змістовим узагальненням враження члена Комісії щодо відповідності кандидата показнику. Тобто сама числова форма не означає відсутність мотивації, вона є результатом оціночного судження, здійсненого після аналізу сукупності обставин. Водночас рішення Комісії містить і змістове обґрунтування виставлених балів.

63. Сам факт надання відповідей під час співбесіди на всі запитання не гарантує кандидату отримання найвищого бала, зокрема за критеріями особистої та соціальної компетентності. Комісія оцінює не кількість чи формальну повноту відповідей, а їх зміст, глибину, переконливість, професійність та відповідність очікуваному рівню компетентності судді апеляційної інстанції. Комісія також не зобов`язана детально зазначати, яка саме відповідь (усна чи письмова) вплинула на конкретне числове значення оцінки, оскільки така деталізована мотивація не передбачена ані законодавством, ані внутрішніми документами Комісії.

64. Відповідач наголошує, що усі надані ОСОБА_1 усні та письмові пояснення були враховані та всебічно проаналізовані Комісією у сукупності з матеріалами досьє. Звертає увагу, що факти та обставини, які мали значення та стали підставою для прийняття Комісією спірного рішення, а також його правові підстави та мотиви, викладені у вказаному рішенні повно та належним чином, що свідчить про його вмотивованість. Доводи апеляційної скарги про те, що Комісія покликалась лише на Висновок ГРД та не врахувала пояснення позивача, є безпідставними та спростовуються змістом оскаржуваного рішення (зокрема, з його змісту вбачається, що Комісія врахувала не всі наведені у вказаному висновку обставини).

65. Стосовно доводів апеляційної скарги про упередженість членів Комісії у зв`язку з використанням під час співбесіди окремими членами Комісії термінів «трибунал», «третейський суд» відповідач вважає, що вони є безпідставними та не мають самостійного правового значення для вирішення спору. Саме по собі вживання означених слів у ході обговорення не змінює правової природи кваліфікаційного оцінювання та не свідчить про здійснення Комісією невластивих їй функцій. Оцінка дотримання принципу безсторонності має здійснюватися з урахуванням фактичного перебігу процедури в цілому, а не окремих риторичних висловлювань. Посилання позивача на психологічний тиск відповідач вважає оціночними та не підтвердженими належними і допустимими доказами. Зауважує, що ОСОБА_1 не довела, яким саме чином зазначені висловлювання вплинули на зміст рішення Комісії або призвели до порушення її прав.

66. З огляду на викладене відповідач стверджує, що Комісія обґрунтовано прийняла спірне рішення. У зв`язку із цим просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Рух апеляційної скарги

67. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 березня 2026 року відкрила апеляційне провадження в цій справі.

68. Ухвалою від 16 квітня 2026 рокуВелика Палата Верховного Суду призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 28 травня 2026 року. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

69. Відповідно до частин першої - третьої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Велика Палата Верховного Суду перевірила у межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки. Норми права, які регулюють спірні правовідносини, та висновки Великої Палати Верховного Суду щодо їх застосування у цій справі

70. Відповідно до статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

71. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII

72. Частина перша статті 28 Закону № 1402-VIII (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог: 1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років; 2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років; 3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років; 4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.

73. Згідно із частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Статтею 93 Закону № 1402-VIII визначено повноваження ВККС, до яких згідно з пунктами 2, 3, 7, 10 частини першої цієї статті належать: проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організація проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та прийняття кваліфікаційного іспиту; внесення до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді; проведення кваліфікаційного оцінювання; здійснення інших повноважень, визначених законом. 74. 30 грудня 2023 року набрав чинності Закон № 3511-IX, яким внесено зміни до Закону № 1402-VIII, зокрема викладено в новій редакції розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57-61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Так, за змістом пункту 57-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII ВККС завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» від 09 грудня 2023 року № 3511-IX. ВККС проводить кваліфікаційний іспит в межах конкурсу, передбаченого цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту.

75. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону № 1402-VIII ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону.

76. Відповідно до частини другої статті 79-3 Закону № 1402-VIII у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.

77. Частина перша статті 83 Закону № 1402-VIII встановлює, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність (частина друга статті 83 Закону № 1402-VIII). Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (частина п`ята статті 83 Закону № 1402-VIII).

78. Частина перша статті 85 Закону № 1402-VIII встановлює, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

79. За правилами частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (частина друга статті 88 Закону № 1402-VIII).

80. Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

81. Частина восьма статті 101 Закону № 1402-VIII передбачає, що рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.

82. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що рішення ВККС про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді з моменту його ухвалення спричиняє негативні наслідки для такого кандидата, адже припиняє його участь у конкурсі на цю посаду. Відповідно, таке рішення підлягає оскарженню на підставі статті 88 Закону № 1402-VIII та в порядку, передбаченому КАС України.

83. Велика Палата Верховного Суду не встановила обставин чи підстав для скасування спірного рішення, визначених пунктами 1-3 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. Водночас оскаржуване рішення з урахуванням доводів позивача у цій справі потребувало всебічної оцінки судом на предмет його відповідності вимогам пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи Щодо меж дискреції ВККС

84. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

85. Отже, судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; чи були враховані усі обставини, що мають значення для прийняття рішення; чи ухвалене таке рішення неупереджено, добросовісно, розсудливо.

86. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що ВККС відповідно до свого статусу, повноважень, встановленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі будь-яких підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, вправі засумніватися у відповідності кандидата на посаду судді критеріям та умовам, за яких можливе внесення рекомендації про призначення на посаду судді.

87. Велика Палата Верховного Суду також вважає за необхідне нагадати, що завдання ВККС в рамках процедури конкурсного призначення на посаду судді апеляційного суду полягає в тому, щоб сформувати професійний суддівський корпус, який, здійснюючи правосуддя іменем України, має також утверджувати довіру до судової влади. Іншими словами, посада судді передбачає не тільки високий професійний рівень особи, яка займає цю посаду чи претендує на її зайняття, але також відповідні особистісні якості, які необхідні для виконання професійних обов`язків на цій посаді, адже здійснення правосуддя, як і його сприйняття (розуміння таким) у соціумі, вимагає передовсім від «носія» (представника) судової влади (як і від того / тих, хто претендує(-ють) ним / ними стати) дотримуватися гідної поведінки не лише в межах професійної роботи, але й повсякчас, що таким чином має сприяти утвердженню у суспільстві та державі авторитету судової влади та верховенства права.

88. У постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 990/71/24 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що межі дискреції ВККС щодо вирішення питання про внесення рекомендацій до Вищої ради правосуддя про призначення кандидата на посаду судді не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду Комісією цього питання, як і ухвалене за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілими як кандидату на посаду судді, стосовно якого розглядалося питання, так і незалежному сторонньому спостерігачеві. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку мають показувати, наприклад, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги, і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала цього кандидата.

89. У постанові від 18 квітня 2024 року № 9901/110/19 Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що судовий контроль щодо дискреційних повноважень Комісії надати оцінку кандидату на посаду судді на предмет його відповідності встановленим законом критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України покликаний забезпечити, щоб ці повноваження були використані відповідно до мети, з якою вони були надані, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом (запобігаючи всім формам дискримінації), пропорційно (зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване прийняте Комісією рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання). Іншими словами, суд повинен забезпечити, щоб реалізація ВККС дискреційних повноважень при проведенні кваліфікаційного оцінювання не була свавільною. Повноваження членів Комісії оцінювати певні факти як такі, що узгоджуються чи ні з поняттям доброчесності, є виключними. Ніхто інший, окрім Комісії, не має повноважень оцінювати доброчесність кандидата на посаду судді. Щодо доводів позивача стосовно недотримання Комісією процедури проведення співбесіди та прояву упередженого ставлення до позивача членів Комісії

90. Відповідаючи на це питання, Велика Палата Верховного Суду виходить із такого.

91. Позивач доводить, що проявом упередженого ставлення членів Комісії до неї стало те, що члени ВККС визначили свою роль у співбесіді як «трибуналу», «третейського суду», тим самим взявши на себе каральну функцію. Такі висловлювання членів Комісії штучно створили умови стресу для позивача, внаслідок чого вона не змогла надати чіткі та розгорнуті відповіді на поставлені їй під час співбесіди питання. Ці ж обставини позивач вважає такими, що свідчать про порушення відповідачем процедури проведення кваліфікаційного оцінювання та принципу «належного урядування».

92. Згідно з підпунктами 1.1-1.3 розділу 1 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (далі - Положення № 20/зп-25), кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення ВККС здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Метою кваліфікаційного оцінювання є встановлення рівня компетентності, доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді). Завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками.

93. Пункт 6.21 Положення № 20/зп-25 визначає, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників з метою ухвалення остаточного рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

94. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень (пункт 6.23 Положення № 20/зп-25).

95. Під час співбесіди обов`язково обговорюються із суддею (кандидатом на посаду судді) дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності (пункт 6.24 Положення № 20/зп-25).

96. Відповідно до пункту 6.25 Положення № 20/зп-25 суддя (кандидат на посаду судді) до проведення співбесіди має право: знайомитися з матеріалами досьє; надавати документи (завірені копії документів) чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує чи уточнює дані, що містяться в досьє; надавати свої пояснення, зокрема у письмовому вигляді.

97. За правилами пункту 6.26 Положення № 20/зп-25 письмові пояснення надаються суддею (кандидатом на посаду судді) протягом п`яти робочих днів з дня ознайомлення з матеріалами досьє, але не пізніше одного робочого дня до дати проведення співбесіди. Усні пояснення надаються суддею під час співбесіди.

98. Пункт 6.27. Положення № 20/зп-25 передбачає, що суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов`язаних з проходженням кваліфікаційного іспиту, та щодо інформації і документів, що містяться в його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє.

99. У свою чергу, члени Комісії мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє (пункт 6.28 Положення № 20/зп-25).

100. У разі необхідності під час співбесіди може бути оголошено перерву (пункт 6.29 Положення № 20/зп-25).

101. Пункти 6.35, 6.36 Положення № 20/зп-25 передбачають, що під час співбесіди можуть бути присутні як спостерігачі будь-які заінтересовані особи, а також представники органу суддівського самоврядування та/або представники Громадської ради доброчесності. Представники Громадської ради доброчесності беруть участь у співбесіді у порядку, встановленому Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

102. У постанові від 11 вересня 2025 року у справі № 990/111/24 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що ціль співбесіди полягає у встановленні обставин, які необхідні (мають значення) для оцінювання кандидата на відповідність посаді судді. З`ясування обставин, на які посилається кандидат і від яких може залежати рішення про рекомендацію його на посаду, відповідає цілям співбесіди, а тому Комісія повинна вжити відповідних заходів задля цього, зокрема надати кандидату можливість підтвердити свої доводи щодо таких обставин, щоб виключити ймовірність ухвалення рішення на підставі помилкових фактів. Співбесіда є спілкуванням, метою якого є формування у членів Комісії уявлення про особистість кандидата та його професійну, соціальну компетентність та доброчесність. Послідовність запитань, тривалість співбесіди, манера спілкування різних членів Комісії у кожній співбесіді відрізняються.

103. Велика Палата Верховного Суду переглянула відео співбесіди за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=kB3n7uDPutw (зокрема, за таймкодами 06:27:50-06:28:07, на які як на докази упередженого ставлення вказує скаржник) та встановила, що на засіданні ВККС, яке відбулося 14 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 , була присутня член ГРД Лілія Секелик. Впродовж тривалого часу між вказаним членом ГРД та кандидатом відбувався обмін думками та позиціями щодо наявності коштів у батьків кандидата для будівництва будинку-2. У зв`язку із цим один із членів Комісії (Олексій Омельян) зауважив таке (далі - мовою оригіналу; таймкоди 06:27:45-06:28:20): «[…] Пані Ліліє, по оптимізації нашої роботи. Ми не намагаємося нікого ні в чому переконати або виявити якісь розбіжності, що хтось щось має визнати. Дивіться, роль ГРД - висловити обґрунтований сумнів, роль кандидата - спростувати цей сумнів перед Комісією, яка, по суті, таким своєрідним виступає «трибуналом», «третейським судом», щось накшталт цього. Розумієте? Я умовно кажу. Тому давайте так, ми вже по колу одне і те саме, ми не переконуємо нікого[…]».

104. З аналізу означеного уривку співбесіди слідує, по-перше, що відповідне звернення члена ВККС насамперед було адресоване представнику ГРД Лілії Секелик. По-друге, вжиті членом Комісії висловлювання щодо ролі ВККС як «трибуналу», «третейського суду» за контекстом попередньої бесіди між кандидатом та представником ГРД очевидно були спрямовані на організацію роботи і взаємодії між ними в процесі співбесіди.

105. Відповідно до Тлумачного словника української мови під упередженням слід розуміти хибну думку, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, без ознайомлення, та пов`язане з нею відповідне ставлення.

106. Отже, під упередженістю слід розуміти певне заздалегідь сформоване ставлення / уявлення щодо особи, явища чи ситуації, яке не має достатнього об`єктивного підґрунтя, але може вплинути на прийняте рішення.

107. Дослідивши зміст співбесіди з позивачем та вивчивши її доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що підстав вважати упередженим ставлення Комісії до ОСОБА_1 у спірній ситуації немає. Висловлене членом Комісії зауваження та вжиті ним терміни не були адресовані позивачу та стосувалися насамперед урегулювання процедури проведення співбесіди. Жодних тверджень, які б стосувалися оцінки кандидата чи вказували б на заздалегідь сформовану позицію щодо результату розгляду питання про можливість здійснення ОСОБА_1 правосуддя в загальному апеляційному суді, висловлено не було. Належних та допустимих доказів, які б спростовували цей висновок, позивач ні до Касаційного адміністративного суду, ні до Великої Палати Верховного Суду не надала.

108. Суб`єктивне сприйняття кандидатом спірного висловлювання як прояву упередженості, навіть якщо воно і спричинило її розгубленість та ненадання в подальшому належних, на її думку, відповідей на питання, не може свідчити про порушення ВККС процедури проведення оцінювання в цілому і співбесіди зокрема. Аналогічно твердження позивача, що Комісія перебрала на себе «каральну функцію», є оціночним судженням. Водночас слід зазначити, що особа, яка претендує на зайняття посади судді (у тому числі в апеляційному суді), повинна виявляти певну стійкість до стресових ситуацій та зберігати самоконтроль незалежно від зовнішніх обставин.

109. Отже, довід скаржника про порушення членами Комісії процедури проведення співбесіди та прояв упередженого ставлення до неї не знайшов свого підтвердження. Та обставина, що в рішенні суду першої інстанції не наведено детальної відповіді на доводи позивача в цій частині, не спростовує наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду. Щодо врахування та оцінки Комісією наданих позивачем документів під час оцінки показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання

110. Зі змісту спірного рішення слідує, що Комісія встановила невідповідність ОСОБА_1 критеріям особистої, соціальної компетентностей, а також професійної етики та доброчесності. Слід зазначити, що така невідповідність (за кожним критерієм окремо) є самостійною підставою для визнання кандидата таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

111. Здійснюючи судовий контроль за відповідністю висновків ВККС [у частині оцінки показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання та врахування Комісією наданих позивачем пояснень і документів]вимогам статті 2 КАС України та вирішуючи у зв`язку із цим друге ключове у цій справі питання, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що перегляд рішення суду першої інстанції в цій частині здійснюється з урахуванням приписів частини першої статті 308 КАС України. (1) Щодо критеріїв особистої та соціальної компетентності

112. Так, за змістом позову та апеляційної скарги ОСОБА_1 фактично пов`язує помилковість висновків Комісії в частині означених показників із упередженим ставленням до неї Комісії, внаслідок чого вона розгубилася і не змогла надати чітких відповідей на поставлені їй питання (зокрема, щодо співвідношення понять права і закону). Разом з тим Велика Палата Верховного Суду вже надала відповіді на такі доводи позивача вище, у зв`язку із чим доводи ОСОБА_1 в цій частині підлягають відхиленню.

113. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначає, що показники вказаних вище критеріїв кваліфікаційного оцінювання оцінюються членами ВККС за їх внутрішнім переконанням, яке за своєю суттю є певним (позитивним чи негативним) стійким уявленням (судженням) члена Комісії про особистість судді (кандидата на посаду судді), що має бути сформованим на підставі повної, всебічної та об`єктивної оцінки відомостей та пояснень, що містяться у досьє та які надані під час проведення співбесіди. Поряд із цим не можна залишити поза увагою, що означені показники неможливо виміряти за певними сталими формулами чи іншими кількісними чи якісними критеріями, відтак вони оцінюються саме на підставі професійного судження та попереднього досвіду членів Комісії. При цьому ВККС є спеціально уповноваженим органом, якому законодавець надав дискреційні повноваження із оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді) на відповідність критеріям кваліфікаційного оцінювання.

114. За змістом оскаржуваного рішення Комісія у пункті 58 вказала, що кандидат на запитання члена Комісії, в чому саме полягає різниця в рішучості судді першої інстанції та судді апеляційної інстанції, яка відмінність, передбачена законодавством, у відповідальності цих суддів, не змогла надати чітких відповідей (оцінювання показника «рішучість та відповідальність»).У пункті 61 спірного рішення зазначено, що під час співбесіди на запитання члена Комісії про основні завдання і функції суду першої інстанції, що таке право і що таке закон та як вони співвідносяться, яке поняття ширше, кандидат не змогла надати чітких відповідей (оцінювання показника «безперервний розвиток»).

115. Суд першої інстанції правильно вказав, що Комісія в оскаржуваному рішенні обґрунтувала свої висновки, а суд не вправі переоцінювати ці критерії за своїм внутрішнім переконанням. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також не вказує, в чому полягає необґрунтованість чи свавільність висновків ВККС в цій частині, враховуючи, що вони в повній мірі відповідають змісту проведеної із кандидатом співбесіди.

116. За наслідками оцінки критерію соціальної компетентності в оскаржуваному рішенні члени Комісії проставили позивачу такі бали: показник «Ефективна комунікація» - 9, показник «Ефективна взаємодія» - 9, показник «Стійкість мотивації» - 7,25, показник «Емоційна стійкість» -

11. У підсумку розрахований з урахуванням правил пункту 5.7 Положення № 20/зп-25 бал за вказаним критерієм становив 36,25 бала. Зі змісту спірного рішення слідує, що Комісія оцінювала надані ОСОБА_1 пояснення щодо вказаних показників (пункти 74, 75, 77, 79). У підсумку члени Комісії за своїм внутрішнім переконанням оцінили надані позивачем відповіді і виставили конкретні бали.

117. Та обставина, що члени Комісії у спірному рішенні не вказали детальних підстав, з огляду на які за цим показником не було виставлено саме максимальний бал, жодним чином не може свідчити, що ВККС не врахувала під час ухвалення рішення в цій частині надану ОСОБА_1 інформацію та не оцінила її з урахуванням наданих під час співбесіди пояснень.

118. Слід також зазначити, що запроваджене Комісією оцінювання із виставленням балів передбачає, що члени Комісії виставляють оцінку на підставі внутрішнього переконання, сформованого за результатами аналізу матеріалів досьє та співбесіди. Сам факт виставлення учаснику конкурсу не максимального бала з можливих за показниками критерію особистої компетентності не створює для Комісії обов`язку в усіх випадках обґрунтовувати підстави невиставлення саме максимального бала.

119. Наведене позивачем у позові та в апеляційній скарзі обґрунтування в цій частині фактично зводиться до незгоди із висновками Комісії. Водночас посилань на те, які саме суттєві та значущі документи чи пояснення позивача в цій частині не були враховані відповідачем, немає. (2) Щодо критеріїв професійної етики та доброчесності

120. Згідно з пунктами 5.8-5.10, 5.12 Положення № 20/зп-25 критерії доброчесності та професійної етики оцінюються в 300 балів. Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з`ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді). Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді) припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

121. Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що зменшення балів позивача за критерієм професійної етики та доброчесності за показниками «Сумлінність», «Чесність», «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», «Законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав», якщо узагальнити, зумовлене таким: - недекларування кандидатом повної інформації, що підлягає декларуванню, а також допущення розбіжностей та помилок при заповненні декларації. Претензії Комісії в цій частині стосуються: розбіжностей між даними декларації кандидата за 2024 рік та відомостями Державного реєстру фізичних осіб - платників податків; розбіжностей в декларуванні площ будинку-1 та будинку-2; недекларування у декларації кандидата за 2024 рік доходів, отриманих дочкою, що зазначена як член сім`ї суб`єкта декларування та надавала позивачу подарунки в грошовій формі. Ці обставини Комісія розцінила як такі, що свідчать про недбале, безвідповідальне ставлення кандидата до дотримання та виконання вимог антикорупційного законодавства України (детальніше описано в пунктах 38, 39 цієї постанови); - звернення позивача з метою оформлення права власності на будинок-1 виключно до суду, а не уповноважених органів містобудування та архітектури на місцевому рівні, а також фразу позивача, що «швидше оформити все через суд», Комісія розцінила як підставу для зменшення позивачу балів за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті»; - ненадання належних доказів законності джерел фінансування будівництва будинку-1, а доходи родичів чоловіка документально не підтверджені; - ненадання позивачем пояснень щодо природи нежитлового приміщення, власником якого є її чоловік, а також користувачів такого приміщення. З огляду на вказане Комісія також зауважила про недостовірність зазначеної ОСОБА_1 в декларації доброчесності кандидата на посаду судді інформації про вжиття нею всіх розумних заходів для з`ясування майнового стану осіб, стосовно яких вона повинна зазначати відомості у декларації.

122. Скаржник доводить, що Комісія не врахувала та не оцінила: договір купівлі-продажу нерухомого майна від 29 червня 2006 року (наданий на підтвердження законності джерел походження коштів для будівництва будинку-1); пояснення щодо декларування відомостей про дату набуття права власності на будинок-1, що зумовлено суперечливістю судових рішень, ухвалених у 2007 та у 2012 роках, а також площі обох будинків (зокрема, не враховано те, що кандидат пройшла спеціальну перевірку); документи на підтвердження права власності на земельну ділянку, отриману в спадок у 1947 році; пояснення щодо вартості будинків (щодо здійснення оцінки не кандидатом, а уповноваженою особою) тощо. ОСОБА_1 також в цілому доводить, що надані нею письмово та в ході співбесіди пояснення не були враховані Комісією, адже такі не були відображені за змістом спірного рішення. При цьому скаржник наполягає, що якщо ВККС не вважала за необхідне брати до уваги наведену позивачем інформацію, це мало бути належним чином мотивовано.

123. Оцінюючи доводи сторін в цій частині, Велика Палата Верховного Суду враховує таке. 124. 17 грудня 2024 року ВРП рішенням № 3659/0/15-24 затвердила Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення критеріїв доброчесності та професійної етики, однакових принципів їх застосування всіма суб`єктами оцінювання (далі - Єдині показники).

125. Відповідно до пункту 14 розділу ІІІ Єдиних показників оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді) таким показникам: незалежність; неупередженість; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; чесність; сумлінність; непідкупність; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

126. Із змісту оскаржуваного рішення слідує, що Комісія врахувала надані ОСОБА_1 пояснення в частині обставин, які слугували підставою для допущення розбіжностей при декларуванні власних доходів у 2024 році та декларуванні площ будинку-1 та будинку-2. Знижуючи в цій частині бали кандидата саме за показником «Сумлінність», Комісія акцентувала увагу на тому, що ОСОБА_1 під час співбесіди не продемонструвала знання антикорупційного законодавства, зокрема щодо вимог до заповнення декларації, що свідчить про безвідповідальне ставлення кандидата до дотримання та виконання таких вимог.

127. Під час розгляду справи позивач доводила, що відповідач у пункті 126 спірного рішення неправильно виснував, що кандидат не задекларувала повну інформацію та допустила розбіжності. Так, ОСОБА_1 переконана, що Комісія не взяла до уваги тієї обставини, що у висновку Національного антикорупційного бюро України (далі - НАЗК) про результати спеціальної перевірки щодо достовірності відомостей, зазначених особою у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, встановлено, що за результатами спеціальної перевірки декларації фактів відображення у декларації недостовірних відомостей, які стосуються майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, і можуть відрізнятися від достовірних на суму, яка дорівнює або перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на день подання такої декларації, не виявлено. Крім того, ВККС не врахувала, що розбіжність стосовно доходів позивача виникла внаслідок декларування доходу від адвокатської діяльності, проте ця діяльність не є основною для ОСОБА_1 . Не врахувала Комісія і пояснень позивача стосовно підстав декларування лише житлових площ будинку-1 та будинку-2, що зумовлено виключно бажанням уникнути в подальшому розбіжностей стосовно загальної площі будинків з огляду на наявність у неї двох рішень суду.

128. Однак наведені позивачем доводи не можуть бути розцінені як такі, що свідчать про необґрунтованість та свавільність оскаржуваного рішення. У висновку НАЗК, на неврахування якого посилається позивач, відображено наявність розбіжностей між розділом 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації та відомостями, що містяться у ДРФО. При цьому ці розбіжності не перевищували 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на день подання такої декларації. НАЗК зазначено, що рішення щодо результатів розгляду (врахування) наданих кандидатом на посаду пояснень та виправлення розбіжностей приймається органом, на посаду в якому претендує особа. Таким чином, ВККС є тим органом, який уповноважений оцінити факт допущення позивачем як кандидатом на посаду судді апеляційного суду розбіжностей у декларації.

129. Слід зазначити, що успішне проходження спеціальної перевірки не може гарантувати такий же результат за наслідками проходження співбесіди з ВККС в межах конкурсу на посаду судді.

130. Стосовно наданих позивачем пояснень щодо декларування нею доходів та площ будинків Велика Палата Верховного Суду зазначає, що такі були подані ОСОБА_1 до ВККС письмово та озвучені під час співбесіди. Та обставина, що, за змістом спірного рішення, Комісія не відобразила підстав відхилення цих доводів, не свідчить про те, що такі доводи не були враховані. При цьому не можна залишити поза увагою ту обставину, що підставою для зниження позивачу балів за показником «Сумлінність» в цій частині стало саме незнання позивачем антикорупційного законодавства та безвідповідальне ставлення до виконання його вимог, а не зміст мотивів, з огляду на які ОСОБА_1 прийняла для себе рішення декларувати доходи та площі належного їй нерухомого майна (його часток) в обраний нею спосіб. Водночас ні під час співбесіди, ні в ході розгляду справи в суді позивач не навела будь-яких змістовних та ґрунтовних доводів, які б вказували на свавільність та протиправність висновку Комісії в частині незнання нею вимог антикорупційного законодавства.

131. Ще однією підставою для зниження позивачу балів за показником «Сумлінність» слугувало те, що остання не задекларувала доходи члена своєї сім`ї - доньки ОСОБА_2 , хоча остання у відповідний період (2024 рік) здійснила подарунок матері на суму 250 000 грн. ОСОБА_1 доводить, що надала достатні докази на підтвердження факту роботи доньки за кордоном і наявності у неї таких коштів. Разом з тим висновок ВККС в цій частині зумовлений не фактом недоведеності обставин отримання ОСОБА_2 грошових коштів, а невиконанням позивачем обов`язку щодо декларування, передбаченого Законом України «Про запобігання корупції». Змістовних та ґрунтовних доводів, які б пояснювали причини саме незазначення ОСОБА_1 як кандидатом на посаду судді апеляційного суду доходів одного із членів своєї сім`ї, протягом судового розгляду справи не наведено.

132. Твердження скаржника про відсутність у неї умислу на приховування означеної вище інформації при декларуванні (власних доходів, площ належної їй нерухомості, доходів доньки) жодним чином не спростовують обґрунтованості висновку ВККС в частині незнання та недотримання ОСОБА_1 вимог антикорупційного законодавства як особою, яка претендує на зайняття посади судді апеляційного суду.

133. Зниження балів кандидата за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» зумовлено тим, що вона з метою остаточного оформлення права власності на будинок-1 без звернення до уповноважених органів містобудування та архітектури на місцевому рівні подала у 2007 та у 2012 роках одразу позови до суду, мотивуючи це тим, що «швидше оформити все через суд». За змістом апеляційної скарги позивач зазначає, що заявила про таке під час співбесіди тільки тому, що державні органи не давали можливості оформити вказаний будинок, оскільки не присвоювалась адреса ні земельній ділянці, ні будинку з незрозумілих причин. Водночас наведені позивачем доводи не спростовують висновку ВККС в цій частині з урахуванням змісту пункту 17 розділу ІІІ Єдиних показників. Слід зазначити, що належних доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 було відмовлено відповідним органом місцевого самоврядування у присвоєнні адреси, до матеріалів справи не долучено. Також слід зазначити, що звернення до третейського суду у 2007 році не було пов`язане із зазначеними позивачем обставинами.

134. Позивач доводить, що Комісія, знижуючи бали за показником «Законність джерел походження прав на об`єкти цивільних прав», жодним чином не дослідила та не врахувала долучений нею 14 жовтня 2025 року договір купівлі-продажу від 29 червня 2006 року, наданий на підтвердження факту продажу батьками чоловіка нерухомості в Грузії та наявності у них у зв`язку із цим коштів на будівництво будинку-1 (приблизно 100 000 доларів США). Однак зміст співбесіди із нею свідчить, що про обставини надання кандидатом такого договору було озвучено членом Комісії - доповідачем та надано цей договір для ознайомлення іншим членам Комісії (таймкод відеозапису засідання 05:54:29). Відтак немає підстав вважати, що члени Комісії не вислухали пояснень позивача та наданих нею доказів в цій частині чи залишили їх поза увагою. Та обставина, що в спірному рішенні відсутня детальна аргументація стосовно прийнятності / неприйнятності указаного договору як доказу, не є свідченням того, що такі не були враховані Комісією під час ухвалення рішення. Достатнім є те, що рішення містить логічне і раціональне обґрунтування, з якого можна встановити ті мотиви, які вплинули на ухвалення остаточного рішення Комісією. Водночас позивач лише в загальному стверджує про протиправність дій ВККС в частині відсутності мотивів щодо врахування спірного договору, але не наводить змістовних пояснень, яким чином цей договір сам по собі (на загальну суму 26 000 доларів США) доводить факт наявності у батьків чоловіка грошових коштів на будівництво будинку-1 у загальному розмірі приблизно 100 000 доларів США.

135. З огляду на те, що кандидат на посаду судді доводила, що будівництво будинку-1 здійснювалося за кошти як батьків чоловіка, так і його брата (том 1, а. с. 64, зворот, таймкод відеозапису засідання 06:14:25), Комісія під час співбесіди також приділила увагу і питанню наявності у брата чоловіка таких доходів (таймкод відеозапису засідання 06:53:09). Проте і у письмових поясненнях (том 1, а. с. 59, зворот, 62), і під час співбесіди (таймкод відеозапису засідання 06:54:00) ОСОБА_1 повідомляла, що не мешкає разом із братом і не знає про його доходи. Така ж позиція наведена і за змістом апеляційної скарги. Скаржник наголошує, що надала відповідне підтвердження щодо можливості брата чоловіка допомагати її сім`ї. Водночас до позову ОСОБА_1 долучено лише скріншоти із банківського застосунку, відповідно до яких зафіксовано перерахування ОСОБА_8 18 вересня, 19 серпня, 17 серпня, 23 вересня, 05 жовтня [без можливості ідентифікувати рік здійснення переказу]грошових коштів у розмірі 34 000 грн [з урахуванням здійснення переказу на ім`я ОСОБА_8 02 жовтня у розмірі 5000 грн] (том, 1 а. с. 177-181). Будь-яких інших доказів наявності у останнього коштів, в тому числі, на будівництво будинку-1 (враховуючи приблизну вартість такого будівництва) надано не було. З огляду на викладене немає підстав вважати, що висновок ВККС про відсутність документального підтвердження доходів брата чоловіка як джерела походження коштів для будівництва будинку-1 видається свавільним чи необґрунтованим. При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у спірному випадку перед позивачем як кандидатом на посаду судді було поставлено питання саме про доведення законності джерел походження прав на належний їй та членам її сім`ї на праві власності об`єкт нерухомості.

136. Зниження балів позивача за показником «Чесність» було зумовлене не вжиттям позивачем розумних заходів щодо належної обізнаності із майновими інтересами члена своєї сім`ї, а саме чоловіка, та непроставленням у зв`язку із цим відповідної позначки в пункті 5 декларації доброчесності кандидата на посаду судді. За змістом апеляційної скарги, ОСОБА_1 доводить, що питання продажу гаража та земельної ділянки чоловіком у 2017 році є справою її чоловіка і її згода на його продаж не була потрібна. Скаржник зазначає, що вона допустила помилку. Стосовно незазначення у декларації вартості нежитлового приміщення площею 33,9 кв. м з огляду на ненадання чоловіком кандидата такої інформації скаржник ні під час співбесіди, ні в ході судового розгляду справи ґрунтовних пояснень не надала. Комісія за своїм внутрішнім переконанням оцінила доводи позивача в цій частині та виснувала, що у контексті оцінки доброчесності важливим є не лише формальне виконання податкового законодавства, але й готовність кандидата продемонструвати повну відкритість та зрозумілість своїх фінансових потоків для перевірки суспільством. Такі висновки ВККС не видаються свавільними чи необґрунтованими, і наведені ОСОБА_1 доводи їх не спростовують.

137. Велика Палата Верховного Суду критично оцінює наведену в апеляційній скарзі незгоду із відомостями, викладеними в пунктах 97, 100-105, 109-115, 122 оскаржуваного рішення, оскільки у зазначених пунктах Комісія навела саме висновки ГРД. Під час співбесіди член Комісії - доповідач зачитував відповідні положення висновку та надав ОСОБА_1 можливість дати пояснення щодо кожного з пунктів. Водночас висновки саме Комісії стосовно відповідності кандидата критеріям професійної етики і доброчесності викладені в пунктах 125-166 спірного рішення і таким висновкам у розрізі доводів апеляційної скарги надано оцінку вище.

138. Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вчергове зауважує, що відсутність у рішенні Комісії детальної відповіді на всі аргументи судді (кандидата на посаду судді) не є свідченням того, що такі не були враховані Комісією під час ухвалення рішення. Достатнім є те, що рішення містило логічне і раціональне обґрунтування, з якого можна встановити ті мотиви, які вплинули на ухвалення остаточного рішення Комісією. З огляду на наведене та у розрізі встановлених у цій справі обставин Велика Палата Верховного Суду вважає незмістовними доводи скаржника, що Комісія не здійснила аналіз і оцінку усього масиву поданих нею як кандидатом на посаду судді документів та наданих письмово та усно пояснень.

139. Велика Палата Верховного Суду також відхиляє доводи скаржника, що судом першої інстанції було порушено вимоги статей 90, 246 КАС України в частині ненадання оцінки доказу у справі, а саме відеозапису засідання ВККС від 14 жовтня 2025 року.

140. Згідно з висновками ЄСПЛ [зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58)] принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», пункт 29).

141. Із змісту оскаржуваного рішення Касаційного адміністративного суду слідує, що суд дослідив обставини справи, надав оцінку доводам і доказам, що мають значення для правильного вирішення спору, та навів мотиви, з яких виходив під час ухвалення рішення. Незгода скаржника із такими висновками та обсягом мотивування у розглядуваному випадку не свідчить про неповноту судового розгляду.

142. Як уже зазначалося вище, та обставина, що суд першої інстанції не надав окремої правової оцінки доводам ОСОБА_1 в частині упередженості Комісії стосовно неї внаслідок використання одним із членів Комісії словосполучень «трибунал», «третейський суд», не впливає на правильність вирішення спору між сторонами, оскільки наведені скаржником обґрунтування в цій частині також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду цієї справи.

143. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що ціль конкурсу покладає на кандидата, який зацікавлений отримати посаду судді апеляційного суду, обов`язок надати переконливі пояснення (за потреби й відповідні докази), які доводять його відповідність критеріям кваліфікаційного оцінювання та усувають усі сумніви, що могли виникнути у Комісії та ГРД під час дослідження досьє кандидата.

144. У межах цієї справи неспростованим є те, що Комісія повною мірою забезпечила позивачу можливість підтвердити свою відповідність усім критеріям кваліфікаційного оцінювання, якою він скористався на власний розсуд. У наданих позивачем як письмових, так і усних поясненнях відсутні будь-які інші обставини, які не були предметом обговорення чи не враховані Комісією.

145. У підсумку Велика Палата Верховного Суду не може не погодитися з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що викладені Комісією в оскаржуваному рішенні висновки не є довільними чи нераціональними. Такі висновки не видаються свавільними чи необґрунтованими. Підстав вважати, що ВККС вийшла за межі наданих їй дискреційних повноважень чи вдалась до зловживання ними, немає.

146. Судовий контроль за рішеннями Комісії не має всеосяжного характеру і не передбачає повторного оцінювання судом рівня відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію кваліфікаційного оцінювання. Судове втручання можливе у випадках порушення процедури оцінювання, перевищення Комісією своїх повноважень або ухвалення рішення неповноваженим складом, а також у випадках ухвалення рішення за явної його необґрунтованості та свавільності висновків. У всіх інших випадках оцінка критерії кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) належить до дискреційних повноважень Комісії.

147. У спірній ситуації зміст наявних у справі доказів та наданих сторонами пояснень не дає підстав вважати, що Комісія, ухвалюючи рішення щодо непідтвердження ОСОБА_1 здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями кваліфікаційного оцінювання, діяла свавільно, неправильно встановила фактичні обставини чи не врахувала суттєві відомості, повідомлені кандидатом. Сама ж по собі незгода позивача з негативним для себе результатом проходження конкурсної процедури та висновками Комісії, за відсутності наведених вище виняткових обставин, не може слугувати підставою для втручання суду у дискреційні повноваження Комісії.

148. Отже, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, дотримався норм процесуального права та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 . Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2026 року відповідає вимогам статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції в цьому рішенні, не містять підстав для його зміни чи скасування. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

149. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

150. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права (частина перша статті 316 КАС України). Висновки в частині розподілу судових витрат

151. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2026 року у справі № 990/578/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. М. Гімон Судді:О. О. Банасько О. Л. Булейко О. А. Губська Л. Ю. Кишакевич В. В. Король О. В. Кривенда М. В. МазурН. М. Мартинюк К. М. Пільков С. О. Погрібний Н. С. Стефанів М. Ю. Тітов І. В. Ткач