Постанова КЦС ВС № 463/2693/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 року м. Київ справа № 463/2693/25 провадження № 61-4643св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя - доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересована особа- Львівська міська рада, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2025 року, постановлену у складі судді Нора Н. В., та постанову Львівського апеляційного суду від 24 березня 2026 року, ухвалену в складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Заяву обґрунтовано тим, що він є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прийняв спадщину відпjвідно до вимог Цивільного кодексу Української РСР (України) та Закону України «Про власність». До складу спадщини входить житловий будинок АДРЕСА_1 , право власності на який спадкодавцем ( ОСОБА_3 ) набуто за життя, але не було зареєстровано належним чином, тому що спадковий будинок, який розміщений на земельній ділянці комунальної власності, був зареєстрований у складі будинковолодіння АДРЕСА_1 в 1967 році, в наявності якого за вказаною адресою не було. Проте на це будинковолодіння на ім?я чужої особи був складений і виданий, але не затверджений рішенням Виконавчого комітету Винниківської міської ради, завідомо неправдивий акт від 27 жовтня 1966 року «Про закінчення будівництва і вводу в експлуатацію індивідуального будинковолодіння АДРЕСА_1 », що підтверджують дані листів: архівного відділу Львівської міської ради від 15 грудня 2009 року№ 1107/C-86, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «БТІ та ЕО» від 23 червня 2018 року№ 2204, від 10 червня 2019 року № 2820та Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 20грудня 1999 року№ 3241, виданого на запит Личаківського районного суду м. Львова від 13 грудня 1999 року№ 9М. У зв?язку з цим Львівська міська рада не визнає права ОСОБА_1 на вказанийбудинок, незважаючи на те, що відсутність реєстрації права власності спадкодавця на будинок АДРЕСА_1 не призвела до припинення права власності на це майно. Посилаючись на зазначені обставини та з огляду на положення статей 388-392 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд встановити факт, що йому ( ОСОБА_1 ), який прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , належить право особистої приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2025 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 24 березня 2026 року, заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Львівська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду на підставі частини шостої статті 294 ЦПК України. Роз'яснено заявнику право звернутися до суду за захистом права з позовом на загальних підставах. Ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що в заяві про встановлення юридичного факту ОСОБА_1 зазначає про невизнання Львівською міською радою його права власності на будинок АДРЕСА_1 , що вказує на наявність спору про право з Львівською міською радою. Заінтересована особа заперечувала проти задоволення заяви, поданої за правилами окремого провадження, просила залишити таку заяву без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право та необхідністю вирішення порушених заявником питань у порядку позовного провадження. У зв'язку з викладеним та відповідно до статей 294, 315 ЦПК України, суди дійшли висновку про залишення заяви ОСОБА_4 без розгляду. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 06 квітня 2026 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2025 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 березня 2026 року. Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з Личаківського районного суду м. Львова цивільну справу № 463/2693/25. 06 травня 2026 року матеріали цивільної справи № 463/2693/25 надійшли до Верховного Суду. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2025 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 березня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду його заяви. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Підставою касаційного оскарження ухвали Таращанського районного суду Київської області від 28 липня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року заявник зазначає порушення судами норм процесуального права. Посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди дійшли висновку про необхідність залишення заяви ОСОБА_4 без розгляду з порушенням частини першої статті 210, частини другої статті 315 ЦПК України. З метою встановлення дійсної мети звернення ОСОБА_4 з указаною заявою до суду, місцевий суд після відкриття провадження у справі не розпочав її розгляд по суті, не врахував пояснення, надані заявником суду. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини першої статті 367, 371 ЦПК України, що полягає в невизначенні у справі меж перевірки ухвали місцевого суду, встановлення обставин і дослідження доказів. Відзив на касаційну скаргу позивачки від відповідача до суду не надходив Фактичні обставини справи, встановлені судами Відповідно до Інформаційної довідки зі спадкового реєстру від 29 березня 2018 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкову справу заведено 08 жовтня 1997 року, місце зберігання спадкової справи - Четверта львівська державна нотаріальна контора (а. с. 4). За результатами розгляду запиту ОСОБА_1 від 03 жовтня 2022 року № 3-С-62065-ЛВ-38 щодо надання довідки про те, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя належало право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та право безстрокового користування земельною ділянкою площею 576 кв. м, на якій цей будинок розміщений, Львівська міська рада повідомила, що відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна інформація щодо права власності ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок відсутня (а. с. 19). Відповідно до заяви від 25 листопада 2025 року Львівська міська рада просила суд залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України з огляду на наявність спору про право (а. с. 49). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України). Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. У справі, яка переглядається Верховним Судом, заявник просив встановити в порядку окремого провадження факт того, що йому, як такому, що прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , належить право особистої приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника та заінтересованих осіб (частина третя статті 42, частина четверта статті 294 ЦПК України. До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають визнанню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що із визнанням обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь також і заінтересовані особи. Для цих осіб є характерним те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників. Згідно з частиною третьою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України - «Окреме провадження». Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України). Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що визначальне значення під час розгляду заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями (див. постанови Верховного Суду: від 16 січня 2018 року у справі № 640/10329/16-ц, від 04 червня 2025 року у справі № 638/9040/23). Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір - це суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 641/683/23). Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 545/844/23). Суд повинен встановлювати, між ким існує спір, хто є таким спадкоємцем відповідно до вимог цивільного законодавства України, який оспорює право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 636/1324/16-ц (провадження № 14-225цс18), та постановах Верховного Суду: від 23 грудня 2019 року у справі № 175/423/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 202/6418/18, від 28 вересня 2022 року у справі № 139/122/14-ц, від 04 січня 2023 року у справі № 198/99/15-ц, від 14 листопада 2024 року у справі № 352/2129/23. У заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги спадкування після смерті батька ОСОБА_2 , на виконання вимог пункту 1 частини першої статті 318 ЦПК України, вказав мету встановлення факту спадкування та належності йому на праві власності будинку, який за життя належав його батьку, а саме те, що встановлення факту є необхідним для оформлення спадкових прав. При цьому, у вказаній заяві ОСОБА_1 зазначив про невизнання Львівською міською радою його (заявника) права власності на будинок АДРЕСА_1 . Матеріалами справи підтверджується, що Львівська міська рада повідомляла ОСОБА_4 про відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомостей щодо права власності ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 (а. с. 19). З огляду на обгрунтування ОСОБА_1 підстав для встановлення факту, що має юридичне значення та у зв`язку з наявністю спору про право, Львівська міська рада просила суд першої інстанції залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, що підтверджується заявою заінтересованої особи від 25 листопада 2025 року (а. с. 49). Встановивши, що у цій справі встановлення факту пов`язано з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви без розгляду, оскільки заява ОСОБА_1 повиннарозглядатися у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів. На виконання вимог частини шостої статті 294 ЦПК України, суд першої інстанції роз`яснив заявнику ОСОБА_1 , що залишення його заяви про встановлення юридичного факту без розгляду не позбавляє його права звернутися до суду для вирішення цього питання в порядку позовного провадження на загальних підставах. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. Оскільки колегія суддів встановила, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, тому їх, відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Враховуючи, що касаційна скарга залишається без задоволення, тому відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись статтями 400, 401, 406, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: Ю. В. Черняк Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник