Постанова КЦС ВС № 686/22927/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року м. Київ справа № 686/22927/20 провадження № 61-11840св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М. розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2025 року в складі судді Салоїд Н. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року в складі колегії суддів Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» про стягнення упущеної вигоди, відшкодування моральної шкоди та ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Акціонерного товариства (далі - АТ) «Хмельницькобленерго» збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 12 914 489,24 грн та 5 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. На обгрунтування заявлених позовних вимог указував, що 16 грудня 2015 року Хмельницьким міськрайонним судом ухвалено рішення всправі № 686/8864/15, яким зобов`язано Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Хмельницькобленерго», правонаступником якого є АТ «Хмельницькобленерго» повернути йому протягом календарного місяця поточного року зі свого незаконного володіння реконструйовану трансформаторну підстанцію ПС 110/15/10 кВт, яка знаходиться на АДРЕСА_1 та до складу якої входить електротехнічне обладнання, матеріали та будівельна частина, згідно з актом прийому-передачі від 09 листопада 2006 року. Вказане рішення набрало законної сили 01 березня 2016 року. У справі № 686/8864/15судом встановлено, що Приватне мале підприємство (далі - ПМП) «Юнар» продало, а ОСОБА_1 придбав реконструйовану підстанцію ПС 110/15/10 кВт, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , та з 10 листопада 2006 року відповідач дізнався або повинен був дізнатись про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2017 року змінено спосіб та порядок виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2015 року № 686/8864/15-ц, з ПАТ «Хмельницькобленерго» на його користь стягнуто 268 196,00 грн вартості реконструйованої трансформаторної підстанції ПС 110/15/10 кВт. Посилався, що саме з 15 вересня 2017 року АТ «Хмельницькобленерго» стало власником реконструйованої трансформаторної підстанції ПС 110/15/10 кВт. Законному власнику силовий трансформатор марки ТДТМ № 112658 був повернутий 13 жовтня 2017 року. З урахуванням характеру взаємовідносини з відповідачем, а також фактичних обставин розмір збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 10 квітня 2006 року до 15 вересня 2017 року становить 12 914 489,00 грн, що полягають у тому, що відповідач, використовуючи підстанції (за включенням силового трансформатора), отримував пасивний дохід від несплати оренди за користування цим майном. Вартість доходу від несплаченої орендної плати починаючи з грудня 2006 року до жовтня 2017 року складає 12 914 489, 28 грн. Крім того, такими неправомірними діями йому завдано і моральної шкоди, розмір якої складає 5 000 000,00 грн. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 21 березня 2025 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належно обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. Таких доказів позивач не надав, а суд їх не здобув. ОСОБА_1 не надав жодного доказу, що він реально та беззастережно отримав би дохід від передачі майна в оренду. У зв`язку з відсутністю підстав для стягнення упущеної вигоди за недоведеністю, відсутні підстави і для відшкодування моральної шкоди. 14 серпня 2025 року постановою Хмельницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2025 року в частині позовних вимог про стягнення упущеної вигоди у вигляді неотриманої орендної плати за період з 10 листопада 2006 року до 15 вересня 2017 року і відшкодування моральної шкоди скасовано, провадження в справі в частині цих вимог закрито. У решті рішення залишено без змін. Апеляційний суд керувався тим, що реконструйована підстанція 110/35/10 кВт перебувала у володінні та користуванні відповідача без достатніх правових підстав з 10 листопада 2006 року до 15 вересня 2017 року. Позивач неодноразово звертався до суду з позовами до відповідача про стягнення безпідставно збереженого доходу внаслідок несплати йому орендної плати за користування реконструйованою підстанцією 110/35/10 кВт. У постанові апеляційного суду зазначено, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тим обставинам, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року всправі № 686/23150/18 вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Хмельницькобленерго» про стягнення несплаченої орендної плати за період з 01 листопада 2006 року до 01 грудня 2006 року; постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року в справі № 686/17335/18- за період з січня 2008 року до червня 2012 року; рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2018 року в справі № 686/17333/18, залишеним без змін постановами Хмельницького апеляційного суду та Верховного Суду, - за період з липня 2012 року до липня 2014 року; постановою Верховного Суду від 17листопада 2021 року всправі № 686/23793/17 за період з серпня 2014 року до серпня 2017 року; постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 серпня 2022 року в справі № 686/23142/20 - за період з 10 листопада 2006 року до 15 вересня 2017 року; рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2024 року в справі № 686/22931/20- за період з жовтня 2009 року до вересня 2017 року. Також у постанові Хмельницького апеляційного суду від 02 серпня 2022 року в справі № 686/23142/20 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення 5 000 000, грн відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачем порушенням прав у період з 10 листопада 2006 року до 15 вересня 2017 року. Предметом позову в усіх цих справах є стягнення з АТ «Хмельницькобленерго» неотриманої позивачем орендної плати за фактичне користування відповідачем реконструйованою підстанцією ПС 110/35/10 кВт за вказані періоди, а в справах № 686/23142/20, № 686/22931/20 ще й відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачем порушенням прав позивача в період з 10 листопада 2006 року до 15 вересня 2017 року. Підставою та предметом цих позовів ОСОБА_1 є фактичне безоплатне користування АТ «Хмельницькобленерго» належною позивачу реконструйованою підстанцією ПС 110/35/10 кВт у період з 10 листопада 2006 року до 15 вересня 2017 року, в результаті чого в зв`язку з несплатою орендної плати позивач не отримав належні йому відповідні кошти за оренду його майна. У цій справі позивач теж просить стягнути з АТ «Хмельницькобленерго» упущену вигоду саме у вигляді неотриманої ним орендної плати за фактичне користування підстанцією ПС 110/35/10 кВт за період з 10 листопада 2006 року до 15 вересня 2017 року та моральну шкоду, завдану цими неправомірними діями відповідача, тобто, незважаючи на наявні судові рішення, що набрали законної сили, позивач просить повторно вирішити цей спір за період з 10 листопада 2006 року до 15 вересня 2017 року. Зміна позивачем розміру стягнення, виходячи з інших критеріїв та методики розрахунку, представлених доказів, за незмінності підстав позову не свідчить про зміну предмета позову і не спростовує тотожність цих позовів. Оскаржуване рішення в частині позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів (несплаченої орендної плати) за період з 10 листопада 2006 року до 15 вересня 2017 року і моральної шкоди слід скасувати і провадження у справі в частині цих вимог закрити. Що стосується вимог позивача про стягнення коштів за період з 16 вересня до 15 жовтня 2017 року, апеляційний суд вказав, що позивач зазначив у позовній заяві з посиланням на судові рішення в справі № 686/8864/15-ц, що саме з 15 вересня 2017 року АТ «Хмельницькобленерго» стало законним власником реконструйованої трансформаторної підстанції ПС 110/15/10 кВт, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманої орендної плати за період після 15 вересня 2017 року. У зв`язку з цим рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів за період з 16 вересня до 15 жовтня 2017 року є правомірним. Короткий зміст вимог касаційної скарги 19 вересня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року, в якій просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не врахували висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року в справі № 755/16267/17, від 16 листопада 2022 року в справі № 520/97/18, від 23 листопада 2022 року в справі № 759/2532/22-ц, від 05 жовтня 2023 року в справі № 160/6427/23, від 30 червня 2023 року в справі № 522/13894/22, щодо права відповідача на справедливий судовий розгляд; застосування вимог пункту 4 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та залишення позову без розгляду. Суд першої інстанції недостатньо визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін; неправильно застосував норми матеріального права всупереч висновкам щодо застосування норм права,які викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, по суті спір не вирішив. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Відшкодування шкоди та відшкодуваннявсіх доходів - це дві різні цивільно-правові санкції, які застосовуються до особи - порушника, яка незаконно володіла майном. Суд апеляційної інстанції не врахував, що в справах, на які він послався, підставою позову було зобов`язання відшкодувати всі доходи, які позивач одержав або міг одержати від цього майна. Ця справа має зовсім інші підстави, а саме відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Підставою цього позову є відшкодування шкоди від незаконного володіння трансформаторною підстанцією без силового трансформатора, а підставою справи №686/22931/20 буловідшкодування шкоди від незаконного володіння силовим трансформатором. Позиція інших учасників справи Відзив на касаційну скаргу не надходив. Фактичні обставини, встановлені судами 16 грудня 2015 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області ухвалено рішення в справі № 686/8864/15-ц, яким зобов`язано ПАТ «Хмельницькобленерго», правонаступником якого є АТ «Хмельницькобленерго», повернути ОСОБА_1 протягом календарного місяця поточного року зі свого незаконного володіння реконструйовану трансформаторну підстанцію ПС 110/15/10 кВт, яка знаходиться на АДРЕСА_1 та до складу якої входить електротехнічне обладнання, матеріали та будівельна частина, згідно з актом прийому-передачі від 09 листопада 2006 року. Вказане рішення набрало законної сили 01 березня 2016 року. У справі № 686/8864/15 судом встановлено, що на підставі біржового договору купівлі-продажу від 09 листопада 2006 року ОСОБА_1 придбав у ПМП «Юнар» реконструйовану підстанцію 110/35/10 кВт, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , загальною вартістю 3 963 784,38 грн. Про зміну власника ПМП «ЮНАР» повідомило Голову правління ПАТ «Хмельницькобленерго» листом від 27 жовтня 2006 року, а ОСОБА_1 - листом від 10 листопада 2006 року. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2017 року змінено спосіб та порядок виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 грудня 2015 року в справі № 686/8864/15-ц, з ПАТ «Хмельницькобленерго» на його користь стягнуто 268 196,00 грн вартості реконструйованої трансформаторної підстанції ПС 110/15/10 кВт. Вказане судове рішення виконане відповідачем.

Позиція Верховного Суду Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Отже, підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Закриття провадження в справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 320/9224/17 зазначено, що за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)). Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 (провадження 12-15гс19)). Отже, суд закриває провадження в справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили. Подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду: від 20 травня 2020 року в справі № 753/11592/18, від 26 кВтітня 2022 року в справі № 757/39474/19, від 05 жовтня 2023 року в справі № 522/8873/22, від 18 жовтня 2023 року в справі № 404/6883/18, від 08 жовтня 2025 року в справі № 278/2024/23, а також постановах Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 520/97/18, від 23 листопада 2022 року в справі № 759/2532/22-ц, від 30 червня 2023 року всправі № 522/13894/22. Висновки апеляційного суду в цій справі узгоджуються з наведеними вище висновками Верховного Суду. Так, у справі № 686/23150/18 ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ «Хмельницькобленерго» на його користь 30 497,81 грн доходу від володіння набутого без законної підстави майна, а саме реконструйованої підстанції ПС № 110/35/10 кВт за період з 10 листопада 2006 року до 01 грудня 2006 року. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року в позові відмовлено з підстав пропуску позовної давності. У справі № 686/17335/18 ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ «Хмельницькобленерго» на його користь 3 241 432,16 грн доходу від безпідставно набутого майна за період з 01 січня 2008 року до 30 червня 2012 року. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2019 року, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від01 грудня 2021 року, в позові відмовлено з підстав пропуску позовної давності. У справі № 686/17333/18 ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ «Хмельницькобленерго» 1 979 512,00 грн доходу, одержаного від безпідставно набутого майна, посилаючись на те, що в період із липня 2012 року до липня 2014 року ПАТ «Хмельницькобленерго» використовувало електричну підстанцію без достатньої правової підстави, а тому зобов`язано відшкодувати дохід від цього майна. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2019 року та постановою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року, в позові відмовлено за необґрунтованістю та недоведеністю заявлених вимог. У справі № 686/23793/17 ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ «Хмельницькобленерго» 269 806 805,00 грн доходу, який товариство одержало або могло одержати від володіння набутим без законної на те підстави майном - реконструйованою підстанцією ПС 110/35/10 кВт, за період з серпня 2014 року до серпня 2017 року включно. Зазначав, що з 10 листопада 2006 року до 15 вересня 2017 року ПАТ «Хмельницькобленерго» користувалось цією підстанцією, отримуючи від неї доходи, розмір яких мав би становити, за його розрахунками, 4 606 217,00 грн. ПАТ «Хмельницькобленерго» володіло та мало змогу використовувати належний йому на праві власності силовий масляний трифазний трансформатор марки ТДТН 25000/110 - 67У1 зав 112658, за його розрахунками, дохід мав би становити 265 200 588,00 грн. Крім того, ПАТ «Хмельницькобленерго» не сплачувало йому кошти за оренду його майна в розмірі 4 606 207,00 грн. Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року позов задоволено частково та стягнуто недоотриманий дохід у вигляді орендної плати за період з листопада 2014 року до серпня 2017 року в розмірі 110 630,85 грн. У справі № 686/23142/20 ОСОБА_1 звертався до суду із позовом до АТ «Хмельницькобленерго» про стягнення доходу від майна, інфляційних втрат, 3 % річних та моральної шкоди. Посилаючись на судове рішення від 16 грудня 2015 року в справі № 686/8864/15-ц, вказував, що з 10 листопада 2006 року відповідачу стало відомо, що він є власником згаданої реконструйованої підстанції, тому з 10 листопада 2016 року до 15 вересня 2017 року АТ «Хмельницькобленерго» отримало безпідставно дохід внаслідок невиплати йому орендної плати або могло його отримати в розмірі 9 036 326,53 грн. Внаслідок несвоєчасного виконання кондикційних зобов`язань позивачем нараховано за зазначений період інфляційні та 3 % річних у загальному розмірі 26 278 540,50 грн. Також позивач вказував, що внаслідок неправомірних дій відповідача, погіршення стану здоров`я, матеріальних втрат, душевних страждань, необхідності докладати додаткових зусиль для відновлення порушеного права йому спричинено моральну шкоду, на відшкодування якої просив стягнути 5 000 000,00 грн. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 серпня 2022 року в справі справі № 686/23142/20, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 01 березня 2022 року, скасовано рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 кВтітня 2022 року в частині позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів (несплаченої орендної плати) за період з 10 листопада 2006 року до 01 грудня 2006 року, з січня 2008 року до серпень 2017 року і закрито провадження у справі в частині цих вимог. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 кВтітня 2022 року в частині позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів (несплаченої орендної плати) за період з 01 грудня 2006 року до 31 грудня 2007 року, з 01 вересня 2017 року до 15 вересня 2017 року та в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних і моральної шкоди скасовано та ухвалено нове судове рішення. Стягнуто з АТ «Хмельницькобленерго» на користь ОСОБА_1 446,99 грн безпідставно збережених коштів за період з 12 вересня 2017 року до 15 вересня 2017 року, 3 % річних в сумі 10 033,46 грн, 24 665,04 грн інфляційних втрат та 3 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У справі № 686/22931/20ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з АТ «Хмельницькобленерго» збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 8 021 425,92 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000 000,00 грн. Зазначав, що відповідач безпідставно користувався силовим трансформатором. Із жовтня 2009 року до вересня 2017 року АТ «Хмельницькобленерго» використовувало підстанцію (в складі якої був трансформатор марки ТДТМ № 112658) в господарських цілях, постачало електроенергію 2 класу напруги підприємствам та побутовим споживачам м. Шепетівки, чим завдало йому збитки, які він визначає як упущена вигода у виді несплати орендної плати за майно, у розмірі 8 021 425,92 грн. Крім того вважав, що такими незаконними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, оскільки він переніс душевні страждання, що негативно вплинуло на його стан здоров`я, йому встановлена друга група інвалідності довічно, він втратив сон, та відчуває постійну тривогу. Для відновлення нормального стану вимушений вживати додаткових зусиль. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2024 року в справі № 686/22931/20, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 червня 2024 року та постановою Верховного Суду від 14 серпня 2025 року, відмовлено в позові ОСОБА_1 . Судові рішення мотивовані тим, що позивач, обґрунтовуючи наявність упущеної вигоди та спричинення моральної шкоди, посилався на те, що він у зв`язку з протиправними діями відповідача був позбавлений можливості здавати в оренду силовий трансформатор № 112658 у період з жовтня 2009 року до вересня 2017 року. Проте доказів на підтвердження реальності такої можливості матеріали справи не містять. Встановивши, що ОСОБА_1 не надано достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач набув спірне майно без достатньої правової підстави та безпідставно ним користувався, внаслідок чого спричинив позивачу майнову та моральну шкоду, суди зробили висновок про відмову в задоволенні позову. Предметом позову в усіх цих справах є стягнення з АТ «Хмельницькобленерго» неотриманої позивачем орендної плати за фактичне користування відповідачем реконструйованою підстанцією ПС 110/35/10 кВт за періоди, які сукупно охоплюють час з 10 листопада 2006 року до 15 вересня 2017 року, а в справах № 686/23142/20, № 686/22931/20 - додатково відшкодування моральної шкоди, завданої безпідставним набуттям і користуванням майном позивача. Позовні вимоги у порівнюваних справах ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що йому на праві власності належала реконструйована електрична підстанція ПС110/35/10 кВт, яка розташована на вул. Пліщинській у м. Шепетівці Хмельницької області. ПАТ «Хмельницькобленерго» використовувало електричну підстанцію без достатньої правової підстави, отримало безпідставно дохід внаслідок невиплати йому орендної плати, а тому зобов`язане відшкодувати йому завдані збитки. У цій справі позивач також просить стягнути з АТ «Хмельницькобленерго» упущену вигоду саме у вигляді неотриманої ним орендної плати за фактичне користування підстанцією ПС 110/35/10 кВт за період з 10 листопада 2006 року до 15 вересня 2017 року та моральну шкоду, завдану цими неправомірними діями відповідача, тобто, незважаючи на наявні судові рішення, що набрали законної сили, позивач просить повторно вирішити цей спір за період з 10 листопада 2006 року до 15 вересня 2017 року. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що в попередніх справах підставою позову було зобов`язання відшкодувати всі доходи, які позивач одержав або міг одержати від цього майна, а ця справа має зовсім інші підстави, а саме відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи, є безпідставними, адже подання нових доказів чи інше перефразування підстави позову не буде свідчити про пред`явлення іншого позову, у будь-якому випадку це буде тотожний позов (постанова Верховного Суду від 07 червня 2023 року в справі № 204/7727/19). За встановлених обставин Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що в цій справі та справах № 686/23150/18, № 686/17335/18, № 686/17333/18, № 686/23793/17, № 686/23142/20, № 686/22931/20 між тими ж сторонами вирішено спори про стягнення безпідставно збережених коштів (несплаченої орендної плати) за період з 10 листопада 2006 року до 15 вересня 2017 року (сукупно) і відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним набуттям і користуванням майном позивача,що зумовлює закриття провадження в цій частині на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України. Інший підхід означав би можливість подання позивачем необмеженої кількості позовів з одного й того самого питання із несуттєвим переформулюванням позову. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона немає права вимагати повторного розгляду та винесення нового рішення в справі. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. У рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року в справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28 жовтня 1999 року в справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Враховуючи те, що набрали законної сили судові рішення всправах № 686/23150/18, № 686/17335/18, № 686/17333/18, № 686/23793/17, № 686/23142/20, № 686/22931/20, сукупно ухвалені щодо спірних вимог між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, апеляційний суд зробиі обґрунтований висновокпро наявність підстав для закриття провадження в частині вимог про стягнення безпідставно збережених коштів (несплаченої орендної плати) за період з 10 листопада 2006 року до 15 вересня 2017 року (сукупно) і відшкодування моральної шкоди на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України. Подібні висновки щодо неможливості повторного вирішення спору, який вирішений в іншій справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, із ухваленням рішення, яке набрало законної сили, Верховний Суд неодноразово викладав, зокрема, у постановах від 17 травня 2022 року в справі № 488/2444/21, від 17 кВтітня 2024 року в справі № 669/417/22, від 05 вересня 2025 року в справі № 541/33/24 та інших, звертаючи увагу на необхідність дотримання принципів правової визначеності та поваги до остаточного рішення суду. Щодо інших доводів касаційної скарги, необхідно зазначити таке. Заявник посилається, крім іншого, на те, що суди не врахували висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року в справі № 755/16267/17, від 05 жовтня 2023 року в справі № 160/6427/23. Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і всправі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Отже, для касаційного перегляду судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. Водночас встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. До того ж алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду. У постанові від 20 лютого 2019 року в справі № 755/16267/17 Верховний Суд,встановивши, що в позовній заяві вцивільній справі № 755/13808/17 та в справі, що переглядається, є ідентичними, спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, погодився з висновком судів про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду. Тобто в справі № 755/16267/17 встановлені подібні до цієї справи обставини щодо тотожності спорів, що унеможливило розгляд позову по суті. Колегія суддів не вбачає невідповідності висновків апеляційного суду постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року в справі № 755/16267/17. У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року в справі № 160/6427/23 сформульовано правовий висновок про те, що принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі. Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час. ОСОБА_1 не мотивував доводи касаційної скарги тим, що стосовно нього порушено принцип змагальності, а щодо спірних у цій справі питань (закриття провадження через тотожність спорів) постанова Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року в справі № 160/6427/23висновків не містить. Крім того, відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Тобто звернення позивача всьоме з тими ж вимогами до відповідача не перебуває під правовим захистом концепції «справедливого судового розгляду», якщо таке звернення порушує вимоги процесуального закону щодо неможливості повторного вирішення спору, який вирішений в іншій справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Пославшись на неврахування апеляційним судом висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), заявник не вказав, яким чином ці висновки підлягали врахуванню судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, зважаючи на закриття ним провадження в справі. Стосовно відмови судом у задоволенні вимог про стягнення коштів за період з 16 вересня до 15 жовтня 2017 року, які апеляційний суд розглянув по суті та залишив у цій частині без змін рішення суду першої інстанції, доводів у касаційній скарзі не наведено, тому підстав для скасування судових рішень у цій частині не встановлено. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Верховний Суд вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення (рішення суду першої інстанції - в незміненій апеляційним судом частині) - без змін. Щодо судових витрат Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 березня 2025 року в незміненій апеляційним судом частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська