Постанова КЦС ВС № 686/310/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2024 року м. Київ справа № 686/310/23 провадження № 61-11207св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., заявник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - Виконавчий комітет Хмельницької міської ради, розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 травня 2023 року під головуванням судді Палінчака О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 липня 2023 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О. у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Виконавчий комітет Хмельницької міської ради, про визнання особи безвісно відсутньою, ВСТАНОВИВ Короткий зміст вимог У грудні 2022 року ОСОБА_1 у порядку окремого провадження звернувся до суду з заявою в якій просив визнати ОСОБА_2 безвісно відсутньою з 01 квітня 2019 року. ОСОБА_1 зазначив, що він разом із дружиною ОСОБА_3 та матір`ю ОСОБА_2 , проживає на умовах найму у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить до державного житлового фонду. Понад 12 років ОСОБА_2 не з`являється у квартирі, родичам не відомо, де вона перебуває та мешкає, заходи розшуку ОСОБА_2 виявилися безрезультатними. Останні відомості про місце перебування ОСОБА_2 отримані судом в іншій справі 28 березня 2019 року. Визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою необхідне йому для вирішення питання приватизації квартири. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 03 травня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовив. Місцевий суд вважав, що ОСОБА_1 не довів відсутність відомостей про дійсне місце перебування ОСОБА_2 і неможливість отримання цих відомостей. Хмельницький апеляційний суд постановою від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 травня 2023 року без змін. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого суду та вказував, що заявник не довів відсутність відомостей про дійсне місце перебування ОСОБА_2 і неможливість отримання їх. Матеріали справи містять відомості про місце проживання ОСОБА_2 на теперішній час, які заявником не спростовані. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги У липні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 травня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 липня 2023 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким вимоги заяви задовольнити в повному обсязі. Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження. Заявник вказує, що суди першої та апеляційної інстанції при ухвалення оскаржених судових рішень не врахували правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 30 березня 2021 року у справі № 523/2320/19, від 05 лютого 2020 року у справі № 756/17293/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 225/2576/17, від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 225/882/17. ОСОБА_1 зазначає, що суди не взяли до уваги, що заявник надав усі можливі докази підтвердження відсутності ОСОБА_2 у місті її постійного проживання, а тому дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення заяви. Він вже декілька років не знає де перебуває ОСОБА_2 , оскільки вона не з`являється за адресою свого місця реєстрації, нікому із родичів не відомо де вона мешкає і чим займається. Остання інформація була про те, що вона ймовірно виїхала до Чеської Республіки, де взяла шлюб з громадянином цієї республіки. З того часу зв`язок із нею втрачений. Аргументом касаційної скарги також є те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про відкладення розгляду справи від 03 липня 2023 року. Вважає, що подане адвокатом Іваницьким А. М. клопотання було належним чином обґрунтоване, оскільки у ньому було зазначено, що представник заявника повинен був брати участь у іншому судовому засіданні у іншій справі у суді першої інстанції, а тому апеляційний суд помилково відхилив таке клопотання, як необґрунтоване. Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали Рух справи в суді касаційної інстанції Верховний Суд ухвалою від 07 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області. 21 серпня 2023 року цивільна справа № 686/310/23 надійшла до Верховного Суду. Фактичні обставини справи, з`ясовані судами Заявник у справі ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 04 грудня 1999 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з громадянином Чеської Республіки ОСОБА_4 . Відтоді ОСОБА_2 проживала за межами України та набула громадянство Чеської Республіки. Місце проживання заявника ОСОБА_1 , його дружини - ОСОБА_3 та матері - ОСОБА_2 зареєстроване у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить до державного житлового фонду. Виконавчий комітет Хмельницької міської ради рішенням від 23 квітня 2009 року № 391 змінив договір найму вказаної квартири. За згодою наймача ОСОБА_2 та інших членів сім`ї, які проживали з нею, ОСОБА_1 визнаний наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення. 26 червня 2018 року Комунальне підприємство «Управляюча муніципальна компанія «Озерна» та ОСОБА_1 переуклали договір найму квартири АДРЕСА_1 , за умовами якого вказана квартира надана у безстрокове користування наймачу ОСОБА_1 і членам його сім`ї: дружині - ОСОБА_3 та матері - ОСОБА_2 . Під час розгляду Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області справи № 686/1857/19 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Управління Комунального майна Хмельницької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_2 зверталася до суду із заявою від 28 березня 2019 року про розгляд справи без її участі. При цьому ОСОБА_2 повідомила суд про те, що вона постійно проживає та працює у Чеській Республіці; її адреса: 56103, Ceska Republica, Lanskroun, Sokolska 553a; між нею та сином спору немає. Позиція Верховного Суду Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно із частиною першою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Відповідно до статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. За змістом пункту 3 частини першої частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою. В силу статей 305-308 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна. У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме. Суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою. Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер. За положеннями статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Зазначена норма передбачає перш за все з`ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймала заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутнім, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження. Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою. Згідно зі статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, принцип змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів та в доведенні перед судом їхньої переконливості. Вказане положення є головним нормативним закріпленням принципів змагальності та диспозитивності в законодавстві України. Загальна формула принципу змагальності та диспозитивності у цивільному судочинстві закріплена у статтях 12, 13 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до принципу диспозитивності обов`язок доказування фактичних обставин, що мають значення для справи, повною мірою покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до статей 79, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів вважає, що дослідивши зібрані у справі докази та надавши їм оцінку у сукупності, суди дійшли правильного висновку, що сам по собі факт непроживання ОСОБА_2 за місцем реєстрації протягом тривалого часу та фактична відсутність відомостей про її місце перебування не є безумовною підставою для визнання її безвісно відсутньою. При цьому суди вказували, що заявник не довів факту відсутності відомостей про дійсне місце перебування ОСОБА_2 і неможливість отримання їх, а також звернули увагу на ту обставину, що матеріали справи містять відомості про місце проживання ОСОБА_2 на теперішній час, які заявником не спростовані. Колегія суддів також зауважує, що за приписами статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування, проте заявник обґрунтовував свою заяву відсутністю ОСОБА_2 за місцем її реєстрації, однак суди встановили, що заявнику було достовірно відомо про її проживання на території Чеської Республіки. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Враховуючи, що порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Наведеним також спростовуються аргументи касаційної скарги про те, що заявник надав усі можливі докази підтвердження відсутності ОСОБА_2 у місті її постійного проживання, а тому суди дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення заяви. Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанції при ухвалення оскаржених судових рішень не врахували правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 30 березня 2021 року у справі № 523/2320/19, від 05 лютого 2020 року у справі № 756/17293/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 225/2576/17, від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 225/882/17 колегія суддів відхиляє з огляду на таке. У наведених заявником постановах викладений загальний висновок, який зводиться до того, що безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер. Таким чином, враховуючи те, що у наведених заявником справах суди зробили висновки по суті вирішення справ за фактичних обставин, які є відмінними від фактичних обставин у справі, яка є предметом касаційного перегляду, колегія суддів відхиляє означений аргумент касаційної скарги, оскільки висновки судів у цій справі наведеним правовим висновкам Верховного Суду не суперечать. Щодо аргументу касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про відкладення розгляду справи від 03 липня 2023 року колегія суддів доходить таких висновків. Вирішуючи питання можливості розгляду справи за відсутності заявника та його представника суд апеляційної інстанції вказував. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява №11681/85, рішення від 07 липня 1989 року, пункт 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд вказав, що справа була призначена до судового розгляду на 04 липня 2023 року на 10 годину . 22 травня 2023 року заявник ОСОБА_1 і його представник, адвокат Іваницький А. М., одержали судову повістку про виклик у судове засідання, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а. с. 97). Крім того, направлені на адресу ОСОБА_1 судові повістки повернулися до суду з відміткою у поштовому повідомленні про відсутність адресата за місцем проживання (а. с. 94, 95). Тобто позивач і його представник повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді. Адвокат Іваницький А. М. звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи, причину своєї неявки мотивував зайнятістю в іншому судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що поважність причини неявки заявника ОСОБА_1 і його представника, адвоката Іваницького А. М., не підтверджена, вони реалізували своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а тому апеляційний суд вважав за необхідне розглянути справу в цьому судовому засіданні. З огляду на те, що сторона заявника була обізнана про дату, час та місце судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції та просила суд відкласти розгляд справи, який призначений на 04 липня 2023 року на іншу дату, врахувавши, що заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції, взявши до уваги положення статей 44, 372 ЦПК України, дійшов загалом обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи без участі сторони заявника, належним чином повідомленої про дату, час та місце судового розгляду. Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм процесуального закону. Висновок за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду П О С Т А Н О В И В : Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 травня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 липня 2023 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров