Постанова КЦС ВС № 465/1735/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 року м. Київ справа № 465/1735/23 провадження № 61-4833св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - акціонерне товариство «Універсал Банк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Блонський Михайло Андрійович, на рішення Залізничного районного суду міста Львова у складі судді Бориславського Ю. Л. від 12 грудня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М., від 13 березня 2026 року і ухвалив таку постанову. Зміст заявлених позовних вимог

1. У березні 2023 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

2. На обґрунтування позовних вимог АТ «Універсал Банк» зазначало, що 03 вересня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11-1/608к-07 відповідно до умов якого відповідач отримав у АТ «Універсал Банк» кредит у розмірі 150 000,00 доларів США строком користування до 02 серпня 2037 року зі сплатою 11,95 % річних за користування кредитом. Банк виконав свої зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 150 000,00 доларів США, шляхом перерахування їх на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1/USD , що підтверджується заявою на видачу готівки № 858 від 04 вересня 2007 року та випискою по рахунку позичальника № НОМЕР_1/USD , № НОМЕР_2 /USD. АТ «Універсал Банк» зазначалося, що свої зобов'язання за кредитним договором воно виконало у повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав.

3. З урахуванням зазначеного, АТ «Універсал Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 11-1/608к-07 від 03 вересня 2007 року у розмірі 34 802,26 доларів США. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 12 грудня 2024 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 11-1/608к-07 від 03 вересня 2007 року, станом на 24 вересня 2024 року, у розмірі 22 242,59 долари США та судові витрати у розмірі 12 200,00 грн. У решті позову відмовлено.

5. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_1 допустив порушення зобов`язання у період з березня 2022 року по червень 2022 року, а тому банк обґрунтовано звернувся до суду із цим позовом. Також не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що укладений між сторонами договір є договором споживчого кредиту, а тому положення діючого законодавства звільняють позичальника від відповідальності у період дії карантину.

6. Також суд першої інстанції виходив з того, що сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, з урахуванням умов договору, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може виконувати зобов`язання, оскільки жодних доказів, на які покликається сторона відповідача, до матеріалів справи не долучено. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Львівського апеляційного суду від 13 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 грудня 2024 року - без змін.

8. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки ОСОБА_1 належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за кредитом не виконав, фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку кредитору не повернув, відтак з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк»підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту та відсотками. Нарахування та сплата процентів саме відповідно до пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не заборонено, оскільки не є штрафними санкціями, а платою за користування кредитом, відтак стягнення суми заборгованості за нарахованими та простроченими відсотками наведеними вимогами закону не обмежувалось. У зв`язку із викладеним, зазначені доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

9. Посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, апеляційний суд вважав необґрунтованими, оскільки введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може виконувати зобов`язання, оскільки жодних доказів, на які покликається сторона відповідача, до матеріалів справи не долучено.

10. Про підвищення відсоткової ставки з 11,95 % до 12,95 % банк у встановленому договором порядку (в письмовій формі) повідомив позичальника ОСОБА_1 , надіславши 30 червня 2008 року на його адресу відповідне повідомлення, які він отримав 03 липня 2008 року особисто, а отже був проінформований про таке підвищення. Узагальнені доводи касаційної скарги 11. 10 квітня 2026року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Блонський М. А., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 грудня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 березня 2026 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Також просить стягнути з позивача судові витрати у справі.

12. Підставами касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Також вказує, що суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив заявника про розгляд справи, призначений на 13 березня 2026 року (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

13. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що відповідачем у період з моменту отримання кредиту до березня 2022 року (а це майже 15 років) не допускалося жодного прострочення заборгованості. Прострочення з боку відповідача мало місце у березні 2022 року по травень 2022 року. В подальшому відповідач погасив суму заборгованості та на цей час така відсутня. Отже кредитний договір підпадав під дію договору споживчого кредиту та прострочення позивача мало місце в період дії карантину спричиненого гострою респіраторної хворобою «COVID-19», спричиненої коронавірусом «SARS-CoV-2».

14. Заявник звертає увагу, що право кредитора в односторонньому порядку вимагати повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором є одним з видів відповідальності за порушення зобов`язання. Оскільки згідно пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» споживач звільняється від відповідальності за порушення строку сплати кредиту, то він звільняється і від такого виду відповідальності, як право кредитора вимагати повернення всієї суми заборгованості. У даному випадку суди попередніх інстанцій проігнорували пряму норму закону, яка забороняла банку виставляти вимогу про повернення всієї суми кредиту в період дії карантину - пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

15. Заявник вказує, що встановлені у справі обставини про неможливість виконання ним зобов`язань у березні-травні 2022 року є форс-мажорними. Станом на момент прийняття судом рішення він мав переплату по графіку погашення кредиту до середини 2026 року. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 465/1735/23 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

17. У поданому відзиві на касаційну скаргу АТ «Універсал Банк» посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не свідчать про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, фактично зводяться до переоцінки доказів у справі. Оскільки ОСОБА_1 належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за кредитом не виконав, фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку кредитору не повернув, з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту, крім стягнення штрафних санкцій (пені, неустойки тощо).

18. Позивач зазначає, що нарахування та сплата процентів згідно з пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не заборонені, оскільки не є штрафними санкціями, а є платою за користування кредитом. Вказаними нормами не передбачене безумовне звільнення від відповідальності перед кредитором (банком) за несвоєчасну сплату тіла кредиту (у тому числі дострокове повернення залишку заборгованості за кредитом) та відсотків за користування коштами. Фактичні обставини справи, встановлені судами 19. 03 вересня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11-1/608к-07, відповідно до умов якого відповідач отримав у АТ «Універсал Банк» кредит у розмірі 150 000,00 доларів США, строком користування до 02 серпня 2037 року зі сплатою 11,95 % річних за користування кредитом.

20. Банк виконав свої зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 150 000,00 доларів США, шляхом перерахування їх на поточний рахунок позивальника № НОМЕР_1/USD , що підтверджується заявою на видачу готівки № 858 від 04 вересня 2007 року та випискою по рахунку позичальника № НОМЕР_3 /USD, НОМЕР_2/USD.

21. Згідно з пункту 4.4 кредитного договору, сплата пені та інших платежів за даним договором, крім суми кредиту, процентів (які сплачуються в валюті отриманого кредиту), може здійснюватися як у валюті кредиту, так і в інших валютах. Перерахунок заборгованості в іншу валюту, ніж валюта кредиту, здійснюється банком за офіційним (обмінним) курсом НБУ, діючим на день здійснення платежу.

22. Сплата позичальником заборгованості по кредиту здійснюється відповідно до графіку погашення заборгованості по кредиту, який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 4.5 кредитного договору).

23. Відповідно до пункту 4.6 кредитного договору, сплата кредиту та процентів за його користування може здійснюватися шляхом безготівкового перерахування коштів та/або внесенням готівки в касу банку.

24. Позичальник зобов`язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначений договором строк, а також виконати інші свої зобов`язання згідно до кредитного договору (пункт 6.1.1 кредитного договору).

25. Відповідно до пункту 10.3 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені даним договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов даного договору, а позичальник зобов`язаний повернути банку суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти та штрафи, а також відшкодувати збитки, завдані банку в наступних випадках: - 10.3.1 якщо позичальник порушує терміни платежів, що встановлені даним договором; - 10.3.2 при невиконанні позичальником передбачених даним договором зобов`язань по цільовому використанню кредиту; - 10.3.3 якщо інформація та документи, що підлягають поданню позичальником банку у відповідності або в зв`язку з даним договором, представлені позичальником несвоєчасно, в неповному обсязі або якщо така інформація та документи або їх частина не відповідає дійсності; - 10.3.4 при виникненні обставин, які викликають загрозу своєчасному погашенню заборгованості по кредиту та/або сплаті процентів; - 10.3.5 невиконання позичальником зобов`язань передбачених пунктом 6.1.3 договору.

26. Згідно з пунктом 10.4 кредитного договору, шляхом підписання даного договору сторони прийшли до згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника простроченої заборгованості по погашенню кредиту та/або по сплаті процентів за користування ним чи інших платежів строком більше 10-ти календарних днів, банк надсилає позичальнику повідомлення, в якому зазначається сума прострочки та термін сплати. У випадку невиконання позичальником вимоги банку, в термін встановлений у повідомленні, дата погашення кредиту, вказана у пункті 1.1 договору, вважається такою, що настала на наступний день після дати зазначеної у повідомленні. В цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному об`ємі, проценти та інші платежі передбачені договором.

27. Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 допустив порушення зобов`язання у період з березня 2022 року по червень 2022 року.

28. Вказані обставини справи сторонами не заперечуються. 29. 23 вересня 2022 року позивач направив на адресу відповідача вимогу № 4441 від 21 вересня 2022 року щодо дострокового погашення кредиту, яка була отримана останнім 28 вересня 2022 року.

30. На підтвердження надсилання вимоги відповідачу представником позивача долучено копію списку реєстру відправлень.

31. Згідно з розрахунком позивача, станом на 24 вересня 2024 року, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем АТ «Універсал Банк» становить 22 242,59 доларів США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 22 242,59 дол. США; сума дострокового стягнення кредиту - 0,00 дол. США; відсотки - 0,00 дол. США; підвищені відсотки - 0,00 дол. США. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

32. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

33. Згідно з пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

34. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

36. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

37. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

38. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

39. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

40. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

41. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

42. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

43. Банк має право вимагати дострокового виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник вчасно не повернув черговий обов`язковий платіж (стаття1050 ЦК України).

44. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

45. Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»).

46. Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами Кабінету Міністрів України його строку до 30 червня 2023 року (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).

47. Отже, на період дії карантину (з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року) законодавець звільнив позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення платежів за кредитами (позиками). 48. 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України і діє до цього часу.

49. Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, на-раховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

50. Також зазначеним Законом внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

51. Окрім зазначеного Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 533-IX від 17 березня 2020року, із змінами, внесеними згідно із Законом № 591-IX від 13 травня 2020року, у відповідності до якого, у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

52. Таким чином, вказаними положеннями, зокрема положеннями пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що в разі допущення прострочення платежів споживач звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Крім цього, забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.

53. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодися й апеляційний, враховуючи вказані норми матеріального права, надавши належну оцінку поданим учасниками справи доказам, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов цілком обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, внаслідок неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань.

54. У цій справі судами встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 допустив порушення зобов`язання у період з березня 2022 року по червень 2022 року. 55. 23 вересня 2022 року позивач направив на адресу відповідача вимогу № 4441 від 21 вересня 2022 року щодо дострокового погашення кредиту, яка була отримана останнім 28 вересня 2022 року, однак вимогу кредитора щодо дострокового погашення боргу боржник не виконав, а тому банк обґрунтовано звернувся до суду із цим позовом, оскільки боржником було порушено умови договору. Наявність порушення щодо погашення боргу згідно графіку погашення заборгованості відповідача не заперечував.

56. Згідно з розрахунком позивача станом на 24 вересня 2024 року, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» становила 22 242,59 доларів США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 22 242,59 доларів США; сума дострокового стягнення кредиту - 0,00 дол. США; відсотки - 0,00 дол. США; підвищені відсотки - 0,00 дол. США.

57. Встановлені у справі обставини свідчать, що банком не нараховувалася неустойка (штраф, пеня), не збільшувалася процентна ставка за користування кредитом за невиконання зобов`язань за договором у період з 01 березня 2020 року.

58. Слід погодитися із судами попередніх інстанцій, що нарахування та сплата процентів не суперечить положенням пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», оскільки не є штрафними санкціями, а платою за користування кредитом.

59. Положеннями Закону України «Про споживче кредитування» не визначено безумовне звільнення від відповідальності перед кредитором (банком) за несвоєчасну сплату тіла кредиту (в тому числі дострокове повернення залишку заборгованості за кредитом) та відсотків за користування коштами, а доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

60. Відповідачем не надано доказів, що ним було виконано у повному обсязі вимогу банку щодо сплати простроченої заборгованості за кредитним договором у визначений строк, а частину сплати боргу ним було проведено уже після звернення до суду кредитора із цим позовом (11 квітня 2023 року - 11 100 грн, 01 червня 2023 року - 11 200 грн, 06 червня 2023 року - 100 000 та 8 120 грн) (т. 1, а. с. 120, 121).

61. Окрім зазначеного, про підвищення відсоткової ставки з 11,95 % до 12,95 % банк у встановленому договором порядку (в письмовій формі) повідомив ОСОБА_1 , надіславши 30 червня 2008 року на його адресу відповідне повідомлення, яке ОСОБА_1 отримав особисто 03 липня 2008 року, а, отже, був поінформованй про таке підвищення, а дії банку не оскаржував та виконував умови договору із зміненою відсотковою ставкою протягом тривалого часу.

62. Слід зазначити, що згідно із статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

63. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

64. Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 ЦК України).

65. У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

66. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

67. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

68. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

69. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

70. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не було надано належних доказів існування індивідуальних форс-мажорних обставин, які б унеможливили виконання ним боргових зобов`язань у прострочений період, відсутність у нього грошових коштів на погашення заборгованості, а введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач позбавлений можливості виконувати зобов`язання по поверненню кредиту. Слід також зазначити, що на території м. Львова (де проживає позивач) у спірний період не велися активні бойові дії.

71. У касаційній скарзі заявник вказує, що Львівською військовою обласною адміністрацією у зв`язку з введенням воєнного стану було тимчасово заборонено полювання на території Львівської області. Відповідне рішення призвело до обмеження у здійснені господарської діяльності ТОВ «МГ Ватра Плюс» і відповідно скоротило доходи відповідача та можливість їх отримання. Для відновлення своїх доходів на період дії воєнного стану та обмеження у здійсненні підприємницької діяльності, відповідач зайнявся діяльністю з виробництва паливних гранул. Такий процес є енерговитратним і потребує постійно енергопостачання. В той же час в осінньо-зимовий період 2022-2023 роках на території України діяли постійні графіки відключення електричної енергії і це також впливало на його дохідність.

72. Щодо доводів заявника про те, що суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу 03 березня 2026 року без участі відповідача, слід зазначити, що представник відповідача - Блонський М. А. зареєстрований у підсистемі «Електронний суд» та отримав судові повістку про розгляд справи в суді апеляційної інстанції на 10:00 год 03 березня 2026 року в особистий електронний кабінет 27 січня 2026 року (т. 3, а. с. 233).

73. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційної скарги по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

74. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

75. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

76. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень. Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Блонський Михайло Андрійович, залишити без задоволення.

2. Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 грудня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 березня 2026 року залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 грудня 2024 року, яке було зупинене у частині передачі на реалізацію арештованого нерухомого майна боржника ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2026 року. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович