Постанова КЦС ВС № 350/2383/13-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 року м. Київ справа № 350/2383/13-ц провадження № 61-3066св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач) розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Баркова В. М., Максюти І. О. у справі за заявою Державної іпотечної установи про заміну сторони стягувача у судовому рішенні, ухваленому в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалив постанову про таке: І. Вступ

1. У жовтні 2025 року Державна іпотечна установа звернулася до суду із заявою про заміну сторони стягувача у судовому рішенні.

2. Суд першої інстанції у задоволенні заяви відмовив.

3. Апеляційний суд ухвалу суду першої інстанції скасував та ухвалив нове судове рішення про задоволення заяви.

4. ОСОБА_1 оскаржив постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі. Також послався на порушення судом норм процесуального права при вирішенні питання про заміну стягувача.

5. Оскаржуване судове рішення переглядається в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту. ІІ. Короткий зміст вимог заяви

6. Заява мотивована так: - 12 червня 2015 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області ухвалив рішення у справі № 350/2383/13-ц, згідно з яким, зокрема, стягнув на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 15 вересня 2005 року (далі - кредитний договір) у розмірі 890 297,05 грн; - 11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір відступлення права вимоги з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно до договору застави майнових прав від 11 лютого 2015 року, що укладений з метою забезпечення виконання зобов`язань первісного кредитора (позичальника) за кредитним договором; - пунктом 1.2 договору відступлення права вимоги передбачено, що первісний кредитор (ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») відступає, а новий кредитор (Державна іпотечна установа) набуває всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаними у додатках до цього договору; - у додатку № 1 до договору відступлення права вимоги ОСОБА_1 значиться як боржник за кредитним договором. Згідно з договором іпотеки від 16 вересня 2005 року ОСОБА_1 виступає майновим поручителем за основним зобов`язанням; - на підставі постанови правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 щодо віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і делегування повноважень тимчасового адміністратора банку; - згідно з умовами договору Державна іпотечна установа стала новим кредитором за кредитним договором. Внаслідок того, що суд ухвалив рішення на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , Державна іпотечна установа є стороною у справі № 350/2383/13-ц; - у зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII«Про виконавче провадження» (далі - Закон України «Про виконавче провадження»), статті 442 ЦПК за заявою заінтересованої сторони, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Внаслідок відступлення права вимоги відбулася заміна кредитора в зобов`язанні поза межами виконавчого провадження; - звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 442 ЦПК та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»; - Державна іпотечна установа як правонаступник банку за договором має право на заміну сторони виконавчого провадження.

7. На підставі викладеного Державна іпотечна установа просила суд: - замінити стягувача у судовій справі №350/2383/13-ц Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит на Державну іпотечну установу за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №635 pv 14/05 від 15 вересня 2005 року. IIІ.Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

8. Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.

9. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з такого: - представник Державної іпотечної установи не надав суду відомостей про наявність відкритого виконавчого провадження з виконання рішення суду у справі № 350/2383/13-ц, а представник ОСОБА_1. в судовому засіданні наполягав, що процесуальний закон не дозволяє замінити сторону стягувача в рішенні суду; - підстави для процесуального правонаступництва відсутні, оскільки у поданій заяві фактично йдеться про заміну неналежного позивача на стадії виконання судового рішення, що не передбачено чинним процесуальним законодавством; - відмова у задоволенні такої заяви не позбавляє Державну іпотечну установу права звернутися до суду з вимогою про заміну сторони виконавчого провадження, що за наявності для цього підстав надасть їй право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом встановлених законом строків. ІV. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року апеляційну скаргу Державної іпотечної установи задоволено, ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву задоволено. Замінено стягувача в судовому провадженні у цивільній справі № 350/2383/13-ц за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій судом ухвалено рішення від 12 червня 2015 року, з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на Державну іпотечну установу.

11. Постанова апеляційного суду мотивована так: - заміна кредитора іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження; - право Державної іпотечної установи як правонаступника кредитора належним чином підтверджено; - з огляду на те, що рішення суду не виконано, Державна іпотечна установа вправі реалізовувати право на забезпечення його виконання; - Державна іпотечна установа просить замінити сторону судового провадження, що відповідає нормам матеріального та процесуального закону; - той факт, що рішення суду не перебуває на виконанні, не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони правонаступником, оскільки інакше право на звернення щодо відкриття виконавчого провадження буде унеможливлене; - твердження представника ОСОБА_1., що Державна іпотечна установа посилалася на приписи статті 442 ЦПК, тоді як виконавче провадження відсутнє, не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки за її змістом Державна іпотечна установа зрозуміло виклала своє прохання до суду з правової точки зору і при цьому суд знає закон; - суд фактично замінює кредитора у зобов`язанні, яке не обмежується строком, а інші питання, зокрема щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення строку, видача дубліката виконавчого листа, у цьому випадку не вирішуються. Відтак, саме за вказаних правових підстав вимоги Державної іпотечної установи підлягали задоволенню. V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала

12. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

13. Касаційна скарга мотивована таким: - апеляційний суд неправильно витлумачив зміст частини першої статті 55 ЦПК та застосував цю правову норму прямо протилежно її фактичному змісту; - суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до статті 55 ЦПК, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу; - апеляційний суд ухвалив постанову без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 389/4348/13-ц, Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10; - суд першої інстанції правильно виходив з того, що представник Державної іпотечної установи не надав суду відомостей про наявність відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення у справі № 350/2383/13-ц, тому підстави для процесуального правонаступництва відсутні; - у поданій заяві фактично йдеться про заміну неналежного позивача на стадії виконання судового рішення, що не передбачено чинним процесуальним законодавством, тому у задоволенні заяви про заміну стягувача в судовому рішенні слід відмовити; - ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, оскільки постановлена з додержанням вимог матеріального та процесуального права; - апеляційний суд помилково зазначив, що суд фактично замінює кредитора у зобов`язанні, яке не обмежується строком, оскільки таких вимог перед судом не заявлялось, у зв`язку з чим безпідставно скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції. VI. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи 14. 09 квітня 2026 року представник Державної іпотечної установи - адвокат Мельниченко А. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому навів такі мотиви для відмови у її задоволенні: - виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; - положеннями ЦПК не визначено жодних заборон щодо пред`явлення правонаступником та розгляду судом заяви про заміну стягувача в судовому рішенні, враховуючи принцип юридичної визначеності та приписи частини другої статті 5 ЦПК, якою передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначає ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону; - заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу; - Державна іпотечна установа є кредитором по відношенню до боржника - ОСОБА_1 , оскільки набула право вимоги до нього за договором відступлення права вимоги. Такий договір є чинним, він не оскаржений до суду, а тому має обов`язковий характер як для його сторін, так і для боржника; - заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК, в межах стадій судового процесу; - висновки суду першої інстанції щодо неможливості задоволення заяви про заміну стягувача є помилковими, оскільки такі механізми визначені процесуальним законом та підтверджені усталеною практикою Верховного Суду; - при розгляді заяви Державної іпотечної установи про заміну стягувача в судовому рішенні суд апеляційної інстанції виходив із захисту прав та інтересів стягувача, а також врахував, що судове рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не було виконане, у зв`язку з чим заборгованість продовжувала існувати; - відсутність заміни сторони у судовому рішенні може слугувати штучною перешкодою у пред`явленні та задоволенні позову Державної іпотечної установи про стягнення з боржника 3% річних та інфляційних втрат, які передбачені приписами статті 625 ЦК. VІІ. Рух справи

15. У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на постанову апеляційного суду.

16. Ухвалою від 30 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі. 17. 21 квітня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

18. Ухвалою від 13 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду. VІІІ. Встановлені судами обставини

19. Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2015 року у справі № 350/2383/13-ц, зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором у розмірі 890 297,05 грн. 20. 11 лютого 2015 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Державною іпотечною установою укладено договір про відступлення права вимоги, який укладений в тому числі з метою забезпечення виконання зобов`язань первісного кредитора (позичальника) за кредитним договором. ІХ. Позиція Верховного Суду

21. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає таке.

22. У цій справі Державна іпотечна установа, посилаючись на зміст статей 512, 514 ЦК, статті 442 ЦПК та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», просить надати їй статус сторони виконавчого провадження шляхом заміни сторони стягувача в судовому рішенні, оскільки внаслідок відступлення права вимоги відбулася заміна кредитора в зобов`язанні поза межами виконавчого провадження (див. пункти 6-7).

23. Суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для процесуального правонаступництва відсутні, оскільки у поданій заяві йдеться про заміну неналежного позивача на стадії виконання судового рішення, що не передбачено чинним процесуальним законодавством (див. пункти 8-9).

24. Апеляційний суд заяву Державної іпотечної установи задовольнив, виходячи з того, що рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не виконане, у зв`язку з чим Державна іпотечна установа як правонаступник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» може реалізовувати право на забезпечення виконання цього судового рішення (див. пункти 10-11).

25. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

26. Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

27. Статтею 55 ЦПК врегульовано питання процесуального правонаступництва. Зокрема, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі в справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

28. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково бере на себе права чи обов`язки попередника.

29. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

30. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК).

31. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК).

32. Законодавство передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

33. Частиною першою статті 512 ЦК передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

34. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).

35. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10).

36. Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду. На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК, з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК (див. постанову Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 205/5864/15-ц).

37. У цій справі заочним рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2014 року задоволено позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та, зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 15 вересня 2005 року у сумі 514 057,71 грн. 38. 11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор (ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») відступив, а новий кредитор (Державна іпотечна установа) набув всі права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаними у додатках до цього договору.

39. Разом з тим, ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08 квітня 2015 року було задоволено заяву ОСОБА_1 та скасовано заочне рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2014 року і призначено справу до розгляду в загальному порядку. 40. 12 червня 2015 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області ухвалив рішення у цій справі, згідно з яким, зокрема, стягнув на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 15 вересня 2005 року у розмірі 890 297,05 грн.

41. Оскільки Державна іпотечна установа набула прав кредитора на підставі договору відступлення права вимоги від 11 лютого 2015 року, тобто до закінчення розгляду цієї справи та ухвалення судом рішення, яке підлягає примусовому виконанню, то наявні підстави для заміни сторони її правонаступником відповідно до приписів статті 55 ЦПК.

42. Суди неправильно визначилися із характером спірних правовідносин та особливостями застосування частини першої статті 55 ЦПК, у зв`язку з чим їх судові рішення слід скасувати і ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення заяви. Х. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без дотримання норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

44. У зв`язку із наведеним касаційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно скасувати і ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення заяви Державної іпотечної установи про заміну сторони у справі, що відповідатиме статті 412 ЦПК. Із цих підстав, керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2025 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким заяву Державної іпотечної установи задовольнити частково.

3. Замінити Публічнеакціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» його правонаступником - Державною іпотечною установою у цивільній справі № 350/2383/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

4. З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції ухвала Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2025 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року втрачають законну силу. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко