Постанова КЦС ВС № 712/1932/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ справа № 712/1932/22 провадження № 61-14067св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - Перша черкаська державна нотаріальна контора, розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у складі колегії суддів Новікова О. М., Гончар Н. І., Фетісової Т. Л. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Перша черкаська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними. Короткий зміст позовних вимог У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом ОСОБА_2 , третя особа - Перша черкаська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними. Позов мотивувала тим, що є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 16 грудня 1993 року, виданого органом приватизації Соснівського райвиконкому, згідно з розпорядженням (наказом) від 15 грудня 1993 року № 414, 49/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 , площею 55,9 кв. м, належить на праві спільної сумісної власності: бабі позивача - ОСОБА_6 , діду позивача - ОСОБА_5 , позивачу - ОСОБА_1 . Згідно із державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 570664, виданим Черкаською міською радою 04 лютого 2006 року на підставі рішення Черкаської міської ради від 22 грудня 2005 року № 8-920, земельна ділянка площею 470 кв. м, з кадастровим номером 7110136700:06:052:0019, розташована в АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності належить також ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , баба позивача ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , дід позивача ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . До складу спадщини після померлої ОСОБА_6 увійшло наступне майно: - 49/300 часток житлового будинку АДРЕСА_2 з відповідною частиною надвірних споруд; - 1/3 частина земельної ділянки площею 0,0470 га, кадастровий номер 7110136700:06:052:0019, розташованої в АДРЕСА_2 . До складу спадщини після померлого ОСОБА_5 увійшло наступне майно: - 49 / 300 часток житлового будинку АДРЕСА_2 з відповідною частиною надвірних споруд; - 1/3 частина земельної ділянки площею 0,0470 га, кадастровий номер 7110136700:06:052:0019, розташованої в АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 стверджує, що на час смерті діда та баби вона проживала разом з ними до їх смерті за адресою: АДРЕСА_1 . 31 січня 2022 року державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л. В. видав свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким ОСОБА_1 успадкувала 49/600 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , з відповідною частиною надвірних споруд та свідоцтво про спадщину за законом № 1-195, відповідно до якого ОСОБА_1 успадкувала 1/6 частку земельної ділянки площею 0,0470 га, кадастровий номер 7110136700:06:052:0019, за адресою: АДРЕСА_2 . Після звернення до Першої черкаської державної нотаріальної контори позивачу стало відомо про існування заповіту, складеного ІНФОРМАЦІЯ_4 (в день смерті діда - ОСОБА_5 ) на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно із заповітом, посвідченого державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори ОСОБА_7., все майно де б воно не було із чого б воно не складалося її дід заповів ОСОБА_2 18 січня 2022 року державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л. В. видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке зареєстроване в реєстрі за № 1-98, згідно якого спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 , 1926 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: 49/200 часток житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2 , у тому числі з урахуванням 49/400 часток, які належали дружині померлого, ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_5 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав. Крім того, 18 січня 2022 року державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л. В. видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке зареєстроване в реєстрі за № 1-99, згідно якого спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 , 1926 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 0,0470 га, кадастровий номер 7110136700:06:052:0019, розташованої в АДРЕСА_2 , переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у тому числі з урахуванням 1/6 частки, яка належала дружині померлого, ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_5 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав. Ознайомившись 31 січня 2022 року в Першій черкаській державній нотаріальній конторі з заповітом ОСОБА_5 позивач виявила, що підпис і рукописний текст в заповіті виконані не заповідачем, а іншою особою. Позивач просила суд: - визнати недійсним заповіт від ІНФОРМАЦІЯ_4, складений від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та посвідчений державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори ОСОБА_7., зареєстрований в реєстрі за № 1-3130; - визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18 січня 2022 року № 1-98, яке видане державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л. В. у спадковій справі № 535/2016, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , успадкував 49/200 часток житлового будинку АДРЕСА_2 з відповідною частиною надвірних споруд; - визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18 січня 2022 року № 1-99, яке видане державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л. В. у спадковій справі № 535/2016, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , успадкував частку земельної ділянки площею 0,0470 га, кадастровий номер 7110136700:06:052:0019, розташованої в АДРЕСА_2 . Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Соснівський районний суд м. Черкаси рішенням від 27 лютого 2023 року у складі судді Борєйко О. М. позовні вимоги задовольнив. Визнав недійсним заповіт від ІНФОРМАЦІЯ_4, складений від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , посвідчений державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори ОСОБА_7., зареєстрований в реєстрі за № 1-3130. Визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18 лютого 2022 року, яке видане державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л. В., зареєстроване в реєстрі за № 1-98, спадкова справа № 535/2016, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 , 1926 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме: 49/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18 лютого 2022 року, видане державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л. В., зареєстроване в реєстрі за № 1-99, спадкова справа № 535/2016, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 , 1926 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме: земельної ділянки площею 0,0470 га, кадастровий номер 7110136700:06:052:0019, розташованої в АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 977,20 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскаржений заповіт від ІНФОРМАЦІЯ_4 в порушення вимог статті 1247 ЦК України складений та підписаний не заповідачем особисто, а тому не є особистим розпорядженням ОСОБА_5 на випадок його смерті. ОСОБА_1 була зареєстрована і проживала разом зі своїми рідними: батьком - ОСОБА_3 , дідом - ОСОБА_5 , бабою - ОСОБА_6 до їх смерті за адресою: АДРЕСА_1 . Тому вважається, що ОСОБА_1 прийняла спадщину на підставі статті 1268 ЦК України. Доказів відмови позивача від спадщини матеріали справи не містять і учасниками справи суду не надано. Крім того, суд дійшов висновку, що про існування оскарженого заповіту та свідоцтв про право власності за заповітом позивачу стало відомо в 2022 році після звернення до Першої черкаської державної нотаріальної контори за оформленням спадкових прав за правом представлення, а тому строк звернення до суду з вказаною позовною заявою пропущений позивачем з поважних причин. Соснівський районний суд м. Черкаси додатковим рішенням від 10 березня 2023 року стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору, сплаченого позивачем при зверненні з заявою про забезпечення позову, в розмірі 496,20 грн та судові витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи у справі, в розмірі 7 550,80 грн. Додаткове рішення місцевого суду мотивовано тим, що згідно квитанції код 4840-1896-8873-4553 від 08 жовтня 2022 року позивач сплатила на підставі рахунку КНДІСЕ від 22 червня 2022 року № 1187 - 7 550,80 грн за проведення судової почеркознавчої експертизи. Крім того, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 квітня 2022 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній справі, при зверненні до суду із якою позивач сплатила судовий збір в розмірі 496,20 грн згідно квитанції ID 5942-2608-4541-9833 від 22 лютого 2022 року. У зв`язку із задоволенням позовних вимог, дані витрати повинні бути компенсовані позивачу за рахунок відповідача. Черкаський апеляційний суд постановою від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року та додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 березня 2023 року скасував. Ухвалив у справі нове рішення. Визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18 лютого 2022 року, видане державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л. В., яке зареєстроване в реєстрі за № 1-98, спадкова справа № 535/2016, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 , 1926 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме: 49/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18 лютого 2022 року, видане державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л. В., яке зареєстроване в реєстрі за № 1-99, спадкова справа № 535/2016, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 , 1926 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме: земельної ділянки площею 0,0470 га, кадастровий номер 7110136700:06:052:0019, розташованої в АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Стягнув з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 977,20 грн та 496, 20 грн (всього 3 473,40 грн) та судові витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи у справі у розмірі 7 550,80 грн. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов в цілому правильного висновку, що оскаржуваний заповіт за відображенням дійсного волевиявлення заповідача не відповідає вимогам закону. Разом з цим, суд першої інстанції не врахував те, що позивач, посилаючись на обставини щодо нікчемності заповіту, просила визнати його недійсним, тобто фактично обрала неналежний спосіб захисту порушеного права, тому в задоволенні позову потрібно було відмовити з цієї підстави. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у вересні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції Верховний Суд ухвалою від 01 листопада 2023 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її із Соснівського районного суду м. Черкаси. 21 листопада 2023 року справу передано колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 204/9057/19. У касаційній скарзі зазначається, що ОСОБА_1 в установлений законом шестимісячний строк не зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Її право не порушено, а тому її позов не підлягає задоволенню. Позивач не є спадкоємцем, так як спадщину не прийняла, а тому її вимоги не можуть бути задоволені. Крім того, скаржник зазначає, що експертиза у справі проведена з порушенням вимог процесуального законодавства і висновок експерта є сумнівним. Вважає, що надані документи із зразками підпису заповідача не є належними документами на підставі яких можна виконати експертизу. Доводи інших учасників справи Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу. Фактичні обставини справи Суд встановив, що згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Соснівським райвідділом РАЦС м. Черкаси 30 травня 1990 року, позивач є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Свідоцтвом про право власності на житло від 16 грудня 1993 року, виданим органом приватизації Соснівського райвиконкому підтверджується, що, згідно з розпорядженням (наказом) від 15 грудня 1993 року № 414, 49/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 , площею 55,9 кв. м, належить на праві спільної сумісної власності: бабі позивача - ОСОБА_6 , діду позивача - ОСОБА_5 , позивачу - ОСОБА_1 . Згідно із державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 570664, виданим Черкаською міською радою 04 лютого 2006 року на підставі рішення Черкаської міської ради від 22 грудня 2005 року № 8-920, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за № 010677500323, земельна ділянка площею 470 кв. м, з кадастровим номером 7110136700:06:052:0019, розташована в АДРЕСА_2 ; цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 01 липня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, батько позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 55 років, в селі Степанки Черкаського району Черкаської області, про що в Книзі реєстрації смертей 01 липня 2009 року зроблено відповідний актовий запис № 1676. Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим 12 травня 2016 року Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, баба позивача - ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 88 років, у м. Черкаси, про що 12 травня 2016 року складено відповідний актовий запис № 1248. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1-194 від 31 січня 2022 року, спадкоємцями зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_6 , 1928 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є: - її чоловік - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який спадкує частку майна; - її онука - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка спадкує частку майна. Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з: - 49/300 часток житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2 , які належали померлій на підставі свідоцтва про право власності, виданого Соснівським райвиконкомом м. Черкаси 16 грудня 1993 року, право власності на яку зареєстровано в КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 16 грудня 1993 року за №

91. Свідоцтво про право на спадщину на 49/600 часток житлового будинку видано ОСОБА_1 18 січня 2022 року. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л. В., зареєстрованим в реєстрі за № 1-195 від 31 січня 2022 року, спадкоємцями зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є: - її чоловік - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який спадкує частку майна, - її онука - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка спадкує частку майна. Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з: - 1/3 земельної ділянки площею 0,0470 га, кадастровий номер 7110136700:06:052:0019, розташованої в АДРЕСА_2 , переданої для будівництва будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належала померлій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 570664, виданого Черкаською міською радою 04 лютого 2006 року згідно рішення від 22 грудня 2005 року № 8-920 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010677500323. Свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частку земельної ділянки видано ОСОБА_1 18 січня 2022 року. Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданим повторно 28 вересня 2019 року Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, дід позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 89 років, про що 04 серпня 2016 року складено відповідний актовий запис № 1993. До складу спадщини після померлого ОСОБА_5 увійшло наступне майно: - 49/300 часток житлового будинку АДРЕСА_2 з відповідною частиною надвірних споруд; - 1/3 частина земельної ділянки площею 0,0470 га, кадастровий номер 7110136700:06:052:0019, розташованої в АДРЕСА_2 . Згідно із довідкою від 07 вересня 2021 року № 463 з місця проживання та про склад сім`ї, виданою комітетом самоорганізації мікрорайону «Хімселище», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , була зареєстрована і проживала разом зі своїми рідними: батьком - ОСОБА_3 , дідом - ОСОБА_5 , бабою - ОСОБА_6 до їх смерті за адресою: АДРЕСА_1 . 26 грудня 2022 року позивач звернулась до Першої черкаської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті діда - ОСОБА_5 в порядку спадкування за правом представлення, в якій повідомила про відсутність інших спадкоємців. 31 січня 2022 року державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л. В. видав свідоцтво про право на спадщину за законом № 1-194, згідно якого позивач успадкувала 49/600 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , з відповідною частиною надвірних споруд та свідоцтво про спадщину за законом № 1-195, відповідно до якого позивач успадкувала 1/6 частку земельної ділянки площею 0,0470 га, кадастровий номер 7110136700:06:052:0019, за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті баби. Після звернення до Першої черкаської державної нотаріальної контори позивачу стало відомо про існування заповіту, складеного ІНФОРМАЦІЯ_4. Згідно із вказаним заповітом, посвідченим державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори ОСОБА_7., зареєстрованим в реєстрі за № 1-3130, все майно де б воно не було із чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати заповідачу на день смерті і на що останній матиме право за законом, ОСОБА_5 заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; «у зв`язку з похилим віком та станом здоров`я заповіт складено та посвідчено за адресою удома у заповідача за адресою: АДРЕСА_1 ». Позиція Верховного Суду Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно із статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Згідно із статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час закриття спадщини. Згідно із статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, а тому повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. З матеріалів справи відомо, що відповідно до висновку експерта Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 712/1932/22 від 29 вересня 2022 року № 1168,1885/22-23, рукописний текст: «Заповіт з моїх слів прочитаний в голос та власноручно підписаний мною» (1), підпис під графою «Підпис» (2) та рукописний текстовий запис « ОСОБА_5 » в графі «Підпис» (3), від імені ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , в заповіті посвідченому державним нотаріусом ОСОБА_7. ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованому у реєстрі за № 1-3130, виконані не ОСОБА_5 . У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц вказано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо). Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 916/3156/17 визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є ефективним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставини нікчемності правочину. У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року в справі № 335/5977/17 вказано, що: «згідно з частиною другою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину». Відповідно до зазначеного, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що для застосування наслідків нікчемності правочину установленню в цій справі підлягав факт наявності або відсутності підстав для кваліфікації заповіту ОСОБА_5 від ІНФОРМАЦІЯ_4 як нікчемного. У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 761/49151/19 зазначено, що: «непідписання заповіту заповідачем свідчить про вчинення заповіту з порушенням вимог щодо його форми, що відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України має наслідком його нікчемність; суди не врахували, що якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто, якщо цей правочин нікчемний, то позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину». Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що спірний заповіт, з огляду на невідповідність його змісту реальному волевиявленню заповідача, не відповідає вимогам чинного законодавства. Водночас позивач, посилаючись на обставини, які, на її думку, свідчать про нікчемність заповіту, звернулася до суду з вимогою про визнання його недійсним. Таким чином, вона фактично обрала неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки заявлені нею підстави не узгоджуються з обраним способом судового захисту. Відповідно до частини першої статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 зазначено, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). За своєю правовою природою вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та/інтересів, передбаченим статтею 1301 ЦК України, на який поширюється позовна давність. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц зауважив, що недійсність свідоцтва обумовлена певними «вадами», які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі. Такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та правомірним, оскільки узгоджується з приписами статті 1301 ЦК України. Він також відповідає встановленим у цій справі обставинам, зокрема щодо відсутності належного волевиявлення заповідача під час складення спірного заповіту. Крім того, обраний позивачем спосіб захисту підтверджується наявними у справі доказами та не суперечить вимогам чинного законодавства, що свідчить про його обґрунтованість і відповідність правовій природі спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги щодо пропуску ОСОБА_1 шестимісячного строку на прийняття спадщини є безпідставними, оскільки вона постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому відповідно до статті 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину. Цей факт підтверджується довідкою від 07 вересня 2021 року № 463 з місця проживання та про склад сім`ї. Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. У статті 113 ЦПК України визначено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Доводи відповідача щодо неналежності висновку почеркознавчої експертизи є безпідставними, оскільки він не скористався правом заявити клопотання про призначення повторної експертизи та не надав доказів її необґрунтованості чи суперечливості. Водночас експерт самостійно визначає достатність наданих матеріалів і має право відмовитися від проведення експертизи у разі їх недостатності. Надані зразки датовані 2012-2016 роками та є наближеними за часом до дати складання заповіту, що свідчить про їх належність. Отже, з урахуванням установлених обставин справи та вимог чинного законодавства, підстав для скасування чи зміни постанови суду апеляційної інстанції не вбачається, у зв`язку з чим вона підлягає залишенню без змін. Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 204/9057/19 є безпідставними, оскільки висновки у цій справі і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено. Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. З огляду на вказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують. Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову Черкаського апеляційного суду від 23 травня 2023 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров