Постанова КЦС ВС № 697/1184/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2026 року м. Київ справа № 697/1184/22 провадження № 61-10937св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача Литвиненко І. В., суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Пророка В. В., Ситнік О. М., учасники справи: позивач - Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго», відповідач - ОСОБА_1 , третя особа - Бобрицька сільська рада Черкаської області, розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ілясова Олександра Олександровича, на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2025 року під головуванням судді Сивухіна Г. С. та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2025 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» до ОСОБА_1 , третя особа - Бобрицька сільська рада Черкаської області, про визнання права власності, усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення, витребування майна та скасування запису про проведену державну реєстрацію, ВСТАНОВИВ Короткий зміст позовної заяви

1. В липні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго» (далі - ПрАТ «Укргідроенерго») звернулося до суду з позовом, в якому просило: - визнати право власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , за ПрАТ «Укргідроенерго»; - усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_1 з неправомірно зайнятого будинку АДРЕСА_2 ; - витребувати житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , із незаконного володіння ОСОБА_1 та повернути ПрАТ «Укргідроенерго»; - скасувати запис про державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_2 .

2. В обґрунтування вимог вказувало, що у 1984 році на основі рішення Міненерго СРСР від 29 червня 1984 року № Н-95-30 розпочалися підготовчі роботи по будівництву Канівської ГАЕС. В 1984 році Укргідропроект розробило проєкт Канівської ГАЕС. На основі розробленого проєкта Рада Міністрів УРСР прийняла розпорядження від 30 січня 1985 року № 63-р, від 30 листопада 1985 року № 677-Р, від 24 листопада 1987 року № 464-Р, від 24 грудня 1987 року № 620-Р про вилучення земель для будівництва та обслуговування Канівської ГАЕС. Розпорядженням виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 12 червня 1986 року № 140-р на підставі рішення Канівського райвиконкому від 27 травня 1986 року № 116 надано дозвіл на знесення житлових будинків у с. Бучак Канівського району Черкаської області, зокрема знесення будинку АДРЕСА_2 , яке належало ОСОБА_2 (батьку відповідача). ОСОБА_2 передано житловий будинок з господарськими будівлями та присадибною ділянкою за АДРЕСА_3 . Після отримання ОСОБА_2 зазначеного майна він передав свій старий житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 - Каскаду Середньодніпровських ГЕС для знесення та будівництва Канівської ГАЕС з її об`єктами. Каскад Середньодніпровських ГЕС внаслідок неодноразової реорганізації найменування перейменовано у ПрАТ «Укргідроенерго», яке на момент подання позову мало майнові права на будинок АДРЕСА_2 . Позивач з метою оновлення інформації щодо належного товариству майна провів моніторинг Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за результатами якого виявлено, що відповідно до даних реєстру ОСОБА_1 зареєстрував право власності на зазначений житловий будинок з господарськими будівлями, а підставою реєстрації права власності зазначено довідку від 11 жовтня 2018 року № 102. 16 серпня 2019 року позивач надіслав адвокатський запит до Бобрицької сільської ради про надання інформації на підставі яких документів ОСОБА_1 став власником житлового будинку та на підставі яких документів видано довідку від 11 жовтня 2018 року №

102. З листа-відповіді Бобрицької сільської ради вбачається, що жодних документів на підставі яких могло бути встановлено, що ОСОБА_1 є власником спірного будинку не існує, оскільки будь-які посилання на них відсутні, копії таких документів не надавалися у відповідь на запит. Згідно з наказом від 29 січня 2020 року № 27-Н створено комісію з проведення огляду території будівництва Канівської ГАЕС та суміжної території у с. Бучак на предмет виявлення житлових будинків, які були передані ПрАТ «Укргідроенерго» для знесення, але знесені не були. Під час проведення інвентаризації комісією складено акт № 1 про те, що в межах земельної ділянки, відведеної в постійне користування ПрАТ «Укргідроенерго» знаходиться об`єкт, а саме одноповерхова будівля (на схемі АДРЕСА_2 ), в якій проживає ОСОБА_1 чим порушує майнові права товариства та вимоги чинного законодавства. Оскільки батько відповідача отримав від Каскаду Середньодніпровських ГЕС новий житловий будинок АДРЕСА_3 та отримав грошову компенсацію за зелені насадження та господарські будівлі, тому з 30 вересня 1997 року законним власником будинку є позивач. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Канівський міськрайонний суд Черкаської області рішенням від 26 березня 2025 року позов задовольнив частково.

4. Виселив ОСОБА_1 з житлового будинку АДРЕСА_1 .

5. Скасував запис про державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

6. В іншій частині вимог відмовив.

7. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

8. Судове рішення мотивовано тим, що позивач на підставі розпоряджень та рішень Ради Міністрів УРСР, Черкаської обласної ради народних депутатів, Канівської районної ради народних депутатів за 1985-1986 роки набув у встановленому порядку право користування земельними ділянками та право на знесення будинків на землях енергетики для будівництва Канівської ГАЕС (для суспільних потреб). Доказів реєстрації права власності та набуття права власності на спірний житловий будинок позивач не надав, тому суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання права власності та витребування будинку із незаконного володіння відповідача.

9. Оскільки позивач набув право на знесення будинків (для суспільних потреб) як землекористувач, тому вимоги про виселення відповідача із спірного будинку та скасування запису про державну реєстрацію права власності підлягали задоволенню.

10. Черкаський апеляційний суд постановою від 22 липня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ілясова О. О., задовольнив частково.

11. Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2025 року змінив, виклавши третій абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ».

12. В іншій частині рішення суду залишив без змін.

13. Апеляційний суд зазначив, що вилучення земельних ділянок та припинення права користування ними, у тому числі і в с. Бучак для будівництва Канівської ГАЕС здійснено у відповідності до вимог статей 36, 38 ЗК Української РСР, оскільки матеріали справи містять відповідні розпорядження Ради Міністрів УРСР. Правомірність переселення жителів с. Бучак у с. Студенець підтверджується рішенням Канівської районної ради народних депутатів від 24 червня 1986 року №

140. Дозвіл на знесення будинків у с. Бучак (в тому числі будинку ОСОБА_2 ) надано розпорядженням Черкаської обласної ради народних депутатів від 12 червня 1986 року № 140-р.

14. Крім того, матеріали справи містять акт передачі будинку у с. Студенець від 30 вересня 1997 року; акт передачі будинку у с. Бучак від 30 вересня 1997 року, заяву ОСОБА_2 про дозвіл на розібрання будинку та розписку ОСОБА_2 про отримання компенсації за плодово-ягідні насадження в 1997 році. Доводи скаржника про підробленість вказаних доказів колегія суддів відхилила оскільки матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 за свого життя оспорював вказані акти чи заперечував факт отримання ним компенсації.

15. Позивач є користувачем земель енергетики для будівництва Канівської ГАЕС, тому висновок суду першої інстанції про те, що він може звернутися до суду з негаторним позовом, який можна заявляти впродовж всього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки є обґрунтованим, оскільки на такі вимоги не поширюються вимоги щодо позовної давності. Так як житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 розташоване на земельній ділянці, яка відноситься до земель енергетики, тому позивач набувши права на знесення будинків (для суспільних потреб) має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, в тому числі й виселення відповідача з будинку.

16. Також є обґрунтованим висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності ПрАТ «Укргідроенерго» на спірний житловий будинок та витребування такого будинку від відповідача на користь позивача, оскільки ПрАТ «Укргідроенерго» не надало суду доказів того, що між ним та ОСОБА_2 відбулося укладення договору міни (бартеру) будинку АДРЕСА_2 у відповідності до положень ЦК Української РСР, що діяли на момент вилучення земельних ділянок та передачі будинку.

17. Оскільки на момент подання позову не існувало такого способу захисту порушеного права як скасування запису про державну реєстрацію права власності, апеляційний суд вважав за необхідне застосувати до спірних правовідносин належний спосіб захисту права та змінити рішення суду першої інстанції в цій частині. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

18. У серпні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ілясов О. О., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2025 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

19. Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

20. Представник заявника зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 220/421/17, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 264/4263/16-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 359/4356/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 754/10844/18, від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 464/4574/15-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц, від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20, від 01 серпня 2024 року у справі № 362/1505/18, від 20 листопада 2024 року у справі № 330/761/21.

21. Розпорядження Ради Міністрів УРСР щодо вилучення земельних ділянок не були реалізовані, оскільки не відбулося відведення земельних ділянок, проєкти відведення не затверджені, а винесення меж земельних ділянок в натуру та розташування на місцевості не відбулося. Надання позивачу земельної ділянки площею 927,9529 га в постійне користування не було наслідком прийняття рішень Ради Міністрів УРСР щодо вилучення цих ділянок.

22. Суди помилково взяли до уваги докази, а саме акти від 30 вересня 1997 року, заяву ОСОБА_2 від 30 вересня 1997 року про дозвіл на розібрання будинку та розписка про отримання компенсації без дати і підпису, оскільки ці документи є підробленими. Клопотання від 28 березня 2023 року про постановлення окремої ухвали про виявлення ознак кримінального правопорушення суд першої інстанції не розглянув.

23. Фактично отримана житлова площа будинку у с. Студенець є лише 37,3 кв. м, а загальна - 58,4 кв. м.

24. Позивач не надав доказів обміну житловими будинками, зокрема, договір міни, тому позивач не набув майнових прав, як і права власності на будинок у с. Бучак.

25. Оскільки позивач не заявляв вимогу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, суд першої інстанції в порушення вимог частини першої статті 13 та частини другої статті 264 ЦПК України задовольнив вимогу, яка не була предметом позову та вийшов за межі позовних вимог всупереч принципу диспозитивності.

26. Суди не врахували, що заявник, як добросовісний набувач будинку, внаслідок втручання в його право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар - буде виселений з власного житла та позбавлений на нього прав. Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

27. У жовтні 2025 року від ПрАТ «Укргідроенерго» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

28. Зазначало, що твердження ОСОБА_1 про підробленість документів є необґрунтованим припущенням, оскільки відповідач на надав жодних доказів фальсифікації цих документів.

29. Матеріали справи містять докази належності земельних ділянок до земель енергетики, а відповідач зазначеного не спростував, тому позивач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Рух справи в суді касаційної інстанції

30. Верховний Суд ухвалою від 13 жовтня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Канівського міськрайонного суду Черкаської області. Зупинив виконання рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2025 року до закінчення перегляду справи касаційним судом. 31. 28 жовтня 2025 року цивільна справа № 697/1184/22 надійшла до Верховного Суду.

32. Верховний Суд ухвалою від 07 травня 2026 року справу призначив до розгляду колегією у складі п`яти суддів. Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

33. Наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 27 грудня 1994 року № 288 «Про створення державного підприємства «Дніпрогідроенерго» реорганізовано в структурні підрозділи Дніпровську ГЕС, Дніпродзержинську ГЕС, Каскад Середньодніпровських ГЕС, Каховську ГЕС, Кременчуцьку ГЕС та на їх базі створено державне підприємство «Дніпрогідроенерго».

34. Наказом визначено, що державне підприємство «Дніпрогідроенерго» є правонаступником державних підприємств Дніпровської ГЕС, Дніпродзержинської ГЕС, Каскаду Середньодніпровських ГЕС, Каховської ГЕС, Кременчуцької ГЕС.

35. Згідно з абзацом 3 пункту 1 Статуту ПАТ «Укргідроенерго», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2021 року № 235, приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго» є новим найменуванням ПАТ «Укргідроенерго».

36. Відповідно до рішення загальних зборів від 09 червня 2011 року № 3 ПАТ «Укргідроенерго» було новим найменуванням ВАТ «Укргідроенерго», утвореного шляхом реорганізації та злиття відповідно до наказу Мінпалива від 31 грудня 2003 року № 83 державної акціонерної гідроенергогенеруючої компанії «Дніпрогідроенерго» та державної акціонерної гідроенергогенеруючої компанії «Дністрогідроенерго», на базі яких була утворена державна акціонерна компанія «Укргідроенерго».

37. Товариство є підприємницьким товариством та правонаступником майна, прав і обов`язків Державної акціонерної гідроенергогенеруючої компанії «Дніпрогідроенерго», Державної акціонерної енергогенеруючої компанії «Дністрогідроенерго», Державної акціонерної компанії «Укргідроенерго», Державного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Укргідроенерго», ВАТ «Укргідроенерго», ПАТ «Укргідроенерго».

38. Розпорядженнями Ради Міністрів УРСР від 30 січня 1985 року № 63-Р, від 30 листопада 1985 року № 677-Р, від 28 грудня 1987 року № 464-Р, від 24 грудня 1987 року № 620-Р у землекористувачів Канівського району Черкаської області вилучено земельні ділянки в постійне користування для Каскаду Середньодніпровських ГЕС під будівництво Канівської гідроакумуляційної станції.

39. Розпорядженням Черкаської обласної ради народних депутатів від 12 червня 1986 року № 140-р «Про дозвіл на знесення житлових будинків в с. Бучак Канівського району» дозволено провести знесення житлових будинків в с. Бучак Канівського району. Згідно переліку домоволодінь за АДРЕСА_4 зазначено домоволодіння ОСОБА_3 .

40. Висновком Черкаської обласної ради народних депутатів від 09 жовтня 1986 року № 3777/01 «По матеріалах відведення земельних ділянок Каскаду Середньодніпровських ГЕС під будівництво Канівської ГАЕС», відділу внутрішніх справ припинити прописку громадян в с. Бучак (пункт 7). Нотаріальній конторі припинити оформлення документів на продаж та дарування будинковолодінь в с. Бучак по частинах (пункт 8).

41. Рішенням виконавчого комітету Канівської районної ради народних депутатів від 24 червня 1986 року № 140 «Про переселення жителів с. Бучак», вирішено переселити жителів АДРЕСА_5 . 12 травня 1989 року складено технічний звіт по перенесенню в натуру проєкта відведення земельних ділянок площею 887 га Каскаду Середньодніпровських ГЕС під будівництво Канівської ГАЕС за рахунок землекористувачів Канівського району Черкаської області.

43. Відповідно до довідки Канівського районного відділу земельних ресурсів зазначено: «…згідно з земельно-облікових даних станом на 01 січня 2008 року за ВАТ «Укргідроенерго» (нова назва ПрАТ «Укргідроенерго») закріплені земельні ділянки для будівництва Канівської ГАЕС загальною площею 991,8 гектара, із них: - по Бобрицькій сільській раді - 415,6 га, в тому числі земля, на яких був знятий родючий шар ґрунту - 415,6 га; - по Пшеничницькій сільській раді - 576,2 га, в тому числі землі під забудовами - 576,2 га».

44. Відповідно до заяви власника будинку в с. Бучак Канівського району ОСОБА_2 від 21 листопада 1985 року, останній дав згоду на знесення його будинку для будівництва Канівської ГАЕС.

45. Згідно з оціночним актом від 12 листопада 1985 року проведено огляд і оцінку житлового будинку АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 , яке підлягає відчуженню у зв`язку з відведенням земельної ділянки для будівництва Канівської ГАЕС.

46. Відповідно до акта від 30 вересня 1997 року, ОСОБА_2 після отримання в особисту власність новозбудованого будинку АДРЕСА_3 передав своє старий будинок АДРЕСА_2 прийняв його для знесення.

47. Згідно з актом від 30 вересня 1997 року, Каскад Середньодніпровських ГЕС передав для постійного проживання у особисту власність ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_3 площею 109 кв. м.

48. Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 30 вересня 1997 року, він просить ОСОБА_4 дозволити розібрати будівлі у колишньому його господарстві.

49. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

50. Розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 21 лютого 2013 року № 44 надано ПАТ «Укргідроенерго» дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі орієнтовною площею 969,61 га земель енергетики, що знаходяться, в тому числі в адміністративних межах Пшеничницької сільської ради Канівського району, за межами населених пунктів.

51. Розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 07 березня 2013 року № 60 надано ПАТ «Укргідроенерго» в постійне користування земельні ділянки державної власності площею 927,9529 га земель енергетики, в тому числі в адміністративних межах Пшеничницької сільської ради Канівського району, за межами населених пунктів.

52. Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15 березня 2013 року № 1265488 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 березня 2013 року № 1238289, власником земельної ділянки в межах Пшеничницької сільської ради Канівського району площею 579,9807 га з цільовим призначенням (землі енергетики) є держава в особі Черкаської обласної державної адміністрації, а користувачем на праві постійного користування є (правокористувач) є ПАТ «Укргідроенерго».

53. Згідно з актом обстеження домогосподарства АДРЕСА_2 від 20 серпня 2015 року та акта за результатами обстеження даного домогосподарства від 20 серпня 2015 року складених за участю представників ПрАТ «Укргідроенерго» та ОСОБА_1 виявлено домогосподарство АДРЕСА_2 на земельній ділянці відведеній для будівництва Канівської ГАЕС.

54. Наказом від 29 січня 2020 року № 27-Н «Про проведення огляду території будівництва Канівської ГАЕС» доручено директору філії «Канівська ГЕС» створити комісії для огляду території будівництва Канівської ГАЕС в с. Бучак на предмет виявлення будинків, які передавалися ПрАТ «Укргідроенерго» для знесення і не були знесені.

55. Наказом філії «Канівська ГЕС» від 31 січня 2020 року № 42 «Про проведення огляду території будівництва Канівської ГАЕС» створено комісію для огляду території будівництва Канівської ГАЕС в с. Бучак на предмет виявлення будинків.

56. Відповідно до акта від 2020 року № 1 на території будівельного майданчика Канівської ГАЕС в с. Бучак була обстежена будівля №

20. Під час огляду у будинку перебував ОСОБА_1 .

57. Згідно з листом Бобрицької сільської ради від 10 серпня 2022 року № 744, на адвокатський запит від 10 серпня 2022 року, повідомлено, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником житлового будинку в АДРЕСА_6 є ОСОБА_1 , дата реєстрації 16 жовтня 2018 року. До листа додано інформацію з Державного реєстру речових прав від 10 серпня 2022 року № 306995722.

58. Згідно з паспортом ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого Канівським МРВ УМВС України в Черкаській області 13 березня 1998 року, останній прописаний в с. Бучак з 30 січня 1982 року, що підтверджується штампом Пшеничниківської сільської ради.

59. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 жовтня 2018 року № 141787695 ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_6 . Підставою виникнення права власності зазначено довідка виконкому Пшеничницької сільської ради від 11 жовтня 2018 року № 102 і технічний паспорт виданий 03 вересня 2018 року.

60. Згідно з довідкою Пшеничницької сільської ради від 11 жовтня 2018 року № 102 будинок на АДРЕСА_6 належить ОСОБА_1 на підставі погосподарської книги № 4.

61. Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_6 проведено технічну інвентаризацію даного житлового будинку. Замовником технічної інвентаризації був ОСОБА_1 .

62. Відповідно до листа Бобрицької сільської ради (Пшеничницький старостинський округ № 4) від 28 жовтня 2022 року № 93 та копій погосподарської книги № 4, за 1991-1995 роки під особовим рахунком зареєстровано домогосподарство ОСОБА_2 . Станом на 01 січня 1996 року ОСОБА_2 проживав з дружиною ОСОБА_5 та сином ОСОБА_1 . Станом на 01 січня 1997 року голова домогосподарства ОСОБА_2 з сім`єю вибув в с. Студенець Канівського району. Позиція Верховного Суду

63. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

64. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

65. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

66. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

67. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

68. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

69. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

70. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

71. За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

72. Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

73. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ у справі «Маккенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року, пункт 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).

74. Концепція житла за змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановлених у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є «житлом» місце конкретного проживання, що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

75. Втручання держави у право на мирне володіння майном є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а втручання у право на повагу до житла - порушенням статті 8 Конвенції, якщо таке втручання не здійснене «згідно із законом», не переслідує легітимну мету чи не є «необхідним у демократичному суспільстві» (встановлення цієї необхідності передбачає, зокрема, встановлення пропорційності втручання переслідуваній легітимній меті). Порушення відповідних статей Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

76. Принцип пропорційності у розумінні ЄСПЛ полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

77. Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

78. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частини перша, четверта та сьома статті 41 Конституції України).

79. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

80. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

81. Суди встановили, що згідно з листом Бобрицької сільської ради від 10 серпня 2022 року № 744, на адвокатський запит від 10 серпня 2022 року, повідомлено, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником житлового будинку в АДРЕСА_6 є ОСОБА_1 , дата реєстрації 16 жовтня 2018 року. До листа додано інформацію з Державного реєстру речових прав від 10 серпня 2022 року № 306995722.

82. Згідно з паспортом ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 виданого Канівським МРВ УМВС України в Черкаській області 13 березня 1998 року, останній прописаний в с. Бучак з 30 січня 1982 року, що підтверджується штампом Пшеничниківської сільської ради.

83. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 жовтня 2018 року № 141787695 ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_6 . Підставою виникнення права власності зазначено довідка виконкому Пшеничницької сільської ради від 11 жовтня 2018 року № 102 і технічний паспорт виданий 03 вересня 2018 року.

84. Згідно з довідкою Пшеничницької сільської ради від 11 жовтня 2018 року № 102 будинок на АДРЕСА_6 належить ОСОБА_1 на підставі погосподарської книги № 4.

85. Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_6 проведено технічну інвентаризацію даного житлового будинку. Замовником технічної інвентаризації був ОСОБА_1 .

86. Підтверджуючих документів, які б свідчили про право власності позивача на вказаний житловий будинок, матеріали справи не містять. Натомість позивач є користувачем земель енергетики, в тому числі на якій розташований будинок АДРЕСА_2 .

87. Водночас, суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили дотримання принципу пропорційності легітимній меті, тобто розумного співвідношення між інтересами суспільства й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності та право на повагу до житла, не оцінили поведінку сторін.

88. Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції, відповідно до статті 1 якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

89. Позбавлення права власності має бути здійснене відповідно до закону, необхідним у демократичному суспільстві і спрямованим на досягнення «справедливого балансу» між інтересами суспільства та інтересами заявника.

90. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15, від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16 та від 20 травня 2020 року у №199/8047/16.

91. Перевіряючи дотримання «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав людини, ЄСПЛ у рішенні від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України» констатував порушення такого балансу у зв`язку з позбавленням заявника права на земельну ділянку без надання будь-якої компенсації або іншого відповідного відшкодування, тобто порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 45). ЄСПЛ зробив висновок, що мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

92. У рішенні «НА і інші проти Туреччини» (NA AND OTHERS v.TURKEY) від 15 лютого 2006 року (заява № 3745/97) встановлено, що заявники були позбавлені свого майна «в суспільних інтересах», оскільки було загальновизнано те, що спірна земля, на якій відбувалось будівництво готелю, була на березі моря і була частиною пляжу, громадської зони, відкритої для всіх. Таким чином, позбавлення власності переслідувало законну мету. Разом із тим ЄСПЛ наголосив, що заволодіння майном без сплати суми, яка розумно відповідає його вартості, зазвичай становитиме непропорційне втручання, а повна відсутність компенсації може вважатися виправданою лише згідно зі статтею 1 Першого протоколу за виняткових обставин (Настоу проти Греції (№ 2), № 16163/02, § 33, 15 липня 2005 року, Ян та інші проти Німеччини [ВП], № 46720/99, 72203/01 та 72552/ 01, § 111, ECHR 2005, рішення у справі «Святі монастирі проти Греції» від 09 грудня 1994 року, № 35, § 71).

93. Поняття «житло» в контексті статті 8 Конвенції охоплює місце, облаштоване особою як її дім, навіть якщо його заснування не відповідало чинному законодавству.

94. Правова позиція ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції гарантує кожній особі крім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

95. У пункті 27 рішення ЄСПЛ від 17 травня 2018 року у справі «Садов`як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, приписи закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.

96. Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 47).

97. Судові рішення, ухвалені за відсутності перевірки на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції, а тому не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.

98. Суди не звернули уваги на аргументи відповідача про те, що позбавлення його права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , яким він користується та володіє протягом багатьох років, є для нього надмірним тягарем.

99. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій не навели обґрунтування, яке б доводило існування особливих та непереборних обставин для виправдання необхідності виселення та позбавлення ОСОБА_1 права власності на зазначений будинок.

100. Таким чином, при новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно надати оцінку на предмет пропорційності втручання у право власності ОСОБА_1 .

101. У листопаді 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Ілясова О. О., та ПрАТ «Укргідроенерго» до Верховного Суду надійшли відповідь на відзив на касаційну скаргу та письмові пояснення.

102. Відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. За змістом статей 392-395 ЦПК України заявами по суті справи в суді касаційної інстанції є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу.

103. У цій справі суд касаційної інстанції не вважав за необхідне та не надавав учасникам справи дозволу на подання додаткових пояснень щодо окремих питань, які б виникли при розгляді справи в суді касаційної інстанції, у зв`язку із чим Верховний Суд не вбачає підстав для надання детальної відповіді на інші аргументи учасників справи по суті спору, які не наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20)). Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

104. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

105. Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

106. Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Щодо судових витрат

107. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

108. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат. Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ілясова Олександра Олександровича, задовольнити частково.

2. Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. В. Литвиненко Судді: А. І. Грушицький А. А. Калараш В. В. Пророк О. М. Ситнік