Постанова КГС ВС № 925/1075/22(580/12722/24)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2026 року м. Київ cправа № 925/1075/22(580/12722/24) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Погребняка В. Я. за участю секретаря судового засідання Сулім А. В. за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Главшляхбуд» Верховського О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Главшляхбуд» на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 925/1075/22(580/12722/24) за позовом Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Главшляхбуд» про стягнення 3 058 767,07 грн податкового боргу в межах справи № 925/1075/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь Інвест Плюс», до Товариства з обмеженою відповідальністю «Главшляхбуд» про визнання банкрутом, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та встановлені судами обставини справи Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.11.2022 відкрито провадження у справі № 925/1075/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Главшляхбуд» (далі - Товариство, боржник, відповідач), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Вегеру А. А. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.07.2024 у справі № 925/1075/22 затверджено план санації боржника, введено процедуру санації, призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Вегеру А. А. У подальшому, Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області (далі - Управління, контролюючий орган, позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства про стягнення податкового боргу у сумі 3 058 767,07 грн за рахунок готівки та з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на користь бюджету через Управління. Позовна заява обґрунтована тим, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство, як юридична особа, з 18.03.2025 зареєстроване та перебуває на обліку як платних податків в Управлінні. Згідно відомостей із інтегрованої картки платника податків та розрахунків податкової заборгованості відповідач має непогашений податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 3058767,07 грн, що виник на підставі наступних документів: - податкової декларації з ПДВ № 9246631663 від 19.11.2022 зі строком сплати 30.11.2022 на суму 257 647,00 грн, а з урахуванням сплати у сумі 118 031,93 грн залишок непогашеного зобов`язання становить 139 615,07 грн; - уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ №9259136992 за 01.12.2021 зі строком сплати 03.12.2022 на суму 1149197,00 грн; - уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ №9259136992 від 03.12.2022 зі строком сплати 03.12.2022 на суму 34476,00 грн; - податкової декларації з ПДВ № 9298245746 від 15.01.2023 зі строком сплати 30.01.2023 на суму 44,00 грн; - податкового повідомлення-рішення № 7143/23-00-07-04-01 від 13.12.2022 зі строком сплати 30.01.2023 на суму 298 626,00 грн та акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.10.2022 № 5851/23-00-07-04-01/39699671; - податкового повідомлення-рішення № 7143/23-00-07-04-01 від 13.12.2022 зі строком сплати 30.01.2023 на суму 1 194 502,00 грн та акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.10.2022 № 5851/23-00-07-04-01/39699671; - уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ № 9027141259 за 01.10.2022 зі строком сплати 16.02.2023 на суму 241 287,00 грн; - податкового повідомлення-рішення №0062730403 від 07.07.2023 зі строком сплати 28.08.2023 на суму 1020,00 грн та акту про результати камеральної перевірки від 18.05.2023 №5115/23-00-04-03-04/39699671. Позивач 13.12.2023 сформував податкову вимогу форми «Ю» №0009423-1302-2300 на суму 3 058 767,07 грн. Оскільки заборгованість добровільно відповідач не сплатив, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 адміністративну справу № 580/12722/24 передано Господарському суду Черкаської області, на розгляді якого перебуває справа № 925/1075/22 про банкрутство Товариства, у порядку вимог статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.03.2025, зокрема, прийнято справу № 580/12722/24 до свого провадження для розгляду в межах справи № 925/1075/22 про банкрутство Товариства; вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.10.2025 у справі №925/1075/22(580/12722/24) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства за рахунок готівки та з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, кошти на користь бюджету через Управління податковий борг в сумі 3 058 767,07 грн; стягнуто з Товариства в дохід Державного бюджету України 45 881,50 грн судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки податкова заборгованість в розмірі 3 058 767,07 грн Товариством у встановлені законодавством строки не сплачена, а доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, тому позовні вимоги Управління зі стягнення податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями підлягають задоволенню. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Товариство подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати таке рішення і направити справу для розгляду до суду першої інстанції за встановленою підсудністю. Ключові доводи апеляційної скарги полягали у тому, що місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з порушенням предметної юрисдикції, оскільки спір між позивачем та відповідачем є публічно-правовим, виник із податкових правовідносин, а законодавцем визначено саме адміністративну юрисдикцію при розгляді даних категорій спорів. 18.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач зазначив, що стягненню з нього на користь Управління підлягає поточна заборгованість у розмірі 381 966,07 грн, а решта заборгованості в загальному розмірі 2 676 804 грн підлягає включенню до реєстру вимог конкурсних кредиторів. 26.02.2026 до апеляційного господарського суду від Управління надійшли заперечення на додаткові пояснення у справі, в яких позивач зазначив, що суд не вирішував питання щодо надання сторонам дозволу надати додаткові пояснення з окремих питань, що виникали під час розгляду. При цьому відповідні пояснення, що фактично містять характер нової або зміненої апеляційної скарги, не містять обґрунтувань необхідності їх подання та неможливості навести викладені у них доводи у заявах по суті в установлений судом строк. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 14.10.2025 у справі №925/1075/22(580/12722/24) залишено без змін. У мотивах зазначеної постанови суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки доказів скасування податкової вимоги форми «Ю» №0009423-1302-2300 від 13.12.2023 відповідачем до суду не надано, як і не надано доказів погашення податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями. Також апеляційний господарський суд, керуючись тим, що предметом спору є позовна вимога контролюючого органу як поточного кредитора про стягнення грошових вимог з боржника, спростував доводи скаржника щодо розгляду судом першої інстанції справи з порушенням правил предметної юрисдикції. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги позивача Відповідач (Товариство) подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі №925/1075/22(580/12722/24), просив оскаржені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційну скаргу мотивував підставами касаційного оскарження, які визначені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та полягають у застосуванні судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку Верховного Суду про застосування цих норм у подібних правовідносинах, а саме: - висновок про визначення дати формування податкового боргу датою формування податкової вимоги (13.12.2023) не відповідає нормам матеріального права (статті 45, 64 КУзПБ, підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 57.1. статті 57, пункту 187.1 статті 187, пункту 202.1 статті 202, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та суперечить правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 903/51/20 та від 17.01.2024 у справі № 903/51/20; - суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування принципу «jura novit curia» («суд знає закони»), які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункти 84-88). У контексті порушення норм процесуального права скаржник зазначив про ненадання судами попередніх інстанцій належної правової оцінки обставин того, що провадження у справі про банкрутство Товариства відкрите ухвалою суду від 08.11.2022 у справі № 925/1075/22, тож з огляду на визначений ПК України строк сплати грошових зобов`язань з ПДВ та дати відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача, грошові вимоги Управління слід кваліфікувати таким чином: 2 343 699 грн - вимоги конкурсного кредитора третьої черги; 333 105 грн - вимоги конкурсного кредитора шостої черги; 381 966,07 грн - вимоги поточного кредитора. З урахуванням зазначеного, на переконання скаржника, стягненню із Товариства на користь Управління підлягала поточна заборгованість у розмірі 381 966,07 грн, а решта заборгованості в загальному розмірі 2 676 804 грн - включенню до реєстру вимог конкурсних кредиторів (без права голосу на загальних зборах кредиторів) у відповідній черговості. Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду оскаржених судових рішень. Касаційне провадження 31.03.2026 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла зазначена вище касаційна скарга Товариства. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М.- головуючого, Картере В. І., Жуков С. В. Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2026 касаційну скаргу Товариства залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків. 22.04.2026 через систему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 15.04.2026 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги. У зв`язку з відрядженням судді Картере В. І. автоматизованою системою документообігу суду 11.05.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Погребняк В. Я., Жуков С. В. Ухвалою від 12.05.2026 Верховний Суд, зокрема, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 925/1075/22(580/12722/24); призначив касаційну скаргу до розгляду на 03.06.2026 о 11:00. Судове засідання 03.06.2026 відбулось за участю представника Товариства (скаржника), який надав пояснення щодо вимог та доводів касаційної скарги. Інший учасник справи явку представників у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача чи його повноважних представників. Розгляд касаційної скарги і

позиція Верховного Суду Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога контролюючого органу про стягнення з боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, податкового боргу як поточних вимог кредитора. При цьому ключовим доводом касаційної скарги є те, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою дату виникнення податкових зобов`язань, у зв`язку з чим безпідставно стягнули всю суму боргу (як поточну заборгованість), не врахувавши , що більша частина такої має конкурсний характер, тож не підлягає стягненню, а має бути визнана судом та включена до відповідної черги вимог кредиторів. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовано приписи статті 300 ГПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Наведені вимоги не є надмірно формальними, оскільки їх реалізація забезпечує дотримання засадничих принципів судового процесу - змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, а також враховує особливість повноважень суду касаційної інстанції як суду оцінки права, а не з`ясування факту. Суд має дотримуватися закону, від приписів якого він не може відступити у зв`язку з їх диспозитивністю, і не повинен підміняти його своїм власним висновком. Суд як орган державної влади наділений державою певними функціями і повноваженнями, є джерелом утвердження законності та справедливості, основним принципом його діяльності має бути dura lex, sed lex. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності суперечить щонайменше принципам правової визначеності, легітимних очікувань як базовим складовим верховенства права (правовладдя); дискримінує іншу сторону правовідносин. Суд, реалізуючи свої владні функції, зобов`язаний дотримуватися засадничих принципів публічного права, діяти на виконання закону за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії (ухвалювати рішення), не виходячи за межі чітко окреслених законом прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх повноважень. Верховний Суд врахував підтверджену матеріалами справи обставину того, що боржник (відповідач) був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у цій справі, однак до суду першої інстанції не надіслав відзиву на позов контролюючого органу. Більше того, у судовому засіданні 05.08.2025 місцевий господарський суд, відмовивши у задоволенні заяви представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, все ж оголосив перерву для вивчення матеріалів справи до 14.10.2025, а також запропонував відповідачу та керуючому санацією - арбітражному керуючому Вегері А. А., надати суду відзив на позов у відповідності з вимогами статей 165, 178 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання ухвали. Втім, 14.10.2025 (дата розгляду справи та ухвалення рішення суду першої інстанції) явку повноважного представника у судове засідання боржник (відповідач) не забезпечив, відзив на позов не надав. У подальшому, оскарживши рішення суду в апеляційному порядку, відповідач в апеляційній скарзі зазначив про неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права виключно з підстав порушення предметної юрисдикції, оскільки відповідний спір, на думку скаржника, є публічно-правовим. Верховний Суд бере до уваги, що згідно з частиною першою статті 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. Відповідно до частини п`ятої статті 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним. Строк на апеляційне оскарження рішення суду від 14.10.2025 (повний текст складено 30.10.2025) у цій справі закінчився 19.11.2025 (включно), тож доповнення апеляційної скарги у поданих 18.02.2026 додаткових поясненнях доводами про безпідставність стягнення усієї суми податкового боргу через конкурсний характер частини вимог, є таким, що здійснено поза строком на апеляційне оскарження. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що суд апеляційної інстанції дозволив відповідачу у визначений процесуальним законом спосіб подати додаткові пояснення щодо означеного питання. За таких обставин, у апеляційного господарського суду не було обов`язку надавати правову оцінку доводів відповідача у частині неправомірності стягнення судом першої інстанції всієї суми податкового боргу, частина якого, на думку боржника, має конкурсний характер. Наведеним спростовуються й безпідставні доводи скаржника про помилкове залишення судом апеляційної інстанції поза увагою відповідних аргументів апеляційної скарги відповідача. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій не досліджували та, відповідно, не робили висновків щодо обставин того, чи має частина заявленого до стягнення контролюючим органом податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями конкурсний характер вимог, заявлених у справі про банкрутство боржника. Верховний Суд як суд оцінки права, а не з`ясування факту, не має повноважень встановлювати обставини, що не були встановлені в рішенні судів попередніх інстанцій. До того ж, установлення «нових» обставин на стадії касаційного перегляду позбавить учасників справи можливості та права оспорити та спростувати ті аргументи, які не були предметом дослідження в судовому провадженні судами факту (першої та апеляційної інстанцій), та, як наслідок, призведе до порушення принципів верховенства права (правовладдя), змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства. Тому доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули позовну заяву контролюючого органу без урахування конкурсного характеру частини заявлених до стягнення у справі про банкрутство боржника грошових вимог, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки скаржник відповідних аргументів ні в суді першої інстанції, ані в апеляційній скарзі не заявляв, тож апеляційний господарський суд правомірно переглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідача, ухваливши законну й обґрунтовану постанову про залишення рішення суду першої інстанції без змін. Оскільки відповідні доводи не були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції, Верховний Суд позбавлений можливості надати їм правову оцінку, адже розгляд таких аргументів є виходом суду касаційної інстанції за встановлені статтею 300 ГПК України межі перегляду судових рішень. У цьому зв`язку колегія суддів відхиляє за безпідставністю доводи скаржника про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.12.2020 у справі №904/1693/19, від 17.01.2024 у справі № 903/51/20 та від 17.01.2024 у справі №903/51/20. Решта аргументів скаржника за своєю суттю зводяться до неврахування попередніми судовими інстанціями правового висновку Великої Палати Верховного Суду щодо того, що суд діє згідно з презумцією jura novit curia («суд знає закони»), викладеного у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17. Однак Верховним Судом враховано, що дослідивши наведені позивачем в обґрунтування стягнення податкового боргу обставини, суди попередніх інстанцій здійснили правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосовали для прийняття рішення відповідні норми матеріального і процесуального права, тоді як доводи скаржника зводяться до помилковості висновків судів через неправильне встановлення саме дати виникнення податкових зобов`язань. Зазначене спростовує доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили характер спірних правовідносин, та свідчить про безпідставне посилання останнім на неврахування апеляційним судом нерелевантної до обставин цієї справи практики Верховного Суду щодо застосування принципу «jura novit curia» («суд знає закони»). Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій. Порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які є підставами для обов`язкового скасування оскаржуваних судових рішень (частина перша статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження також не встановлено. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржені судові рішення у цій справі, Верховний Суд не встановив обґрунтованості підстав касаційного оскарження, на які посилався скаржник. З огляду на викладене та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржених судових рішень у цій справі без змін. Розподіл судових витрат У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником. Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Главшляхбуд» залишити без задоволення. 2 Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 925/1075/22(580/12722/24) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя К. М. Огороднік Судді С. В. Жуков В. Я. Погребняк